Замишляк К.В. Комунікативний аспект виховання гуманності майбутнього вчителя початкової школи
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Замишляк Катерина Василівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
У статті розглянуто різноманітні підходи до визначення понять гуманності та комунікації, структурних компонентів гуманності. Вказано правила педагогічної комунікації, яких доцільно дотримуватися вчителю у процесі виховання гуманності.
Ключові слова: гуманність, компоненти гуманності, комунікація, комунікативний аспект, педагогічна комунікація.
В статье рассмотрены различные подходы к определению понятий гуманности и коммуникации, структурных компонентов гуманности. Указаны правила педагогической коммуникации, которых целесообразно придерживаться учителю в процессе воспитания гуманности.
Ключевые слова: гуманность, компоненты гуманности, коммуникация, коммуникативный аспект, педагогическая коммуникация.
The different approaches to the definition of the concepts of humanity and communication, structural components of humanity are considered in the article. The rules of pedagogical communication, which should follow the teacher in the education of humanity are defined.
Key words: humanity, humanity components, communication, communicative aspect, pedagogical communication.
Зміст |
Постановка проблеми
Спрямованість освітньої політики України на Європу потребує якісно нової системи освіти та нових підходів до підготовки педагогічних кадрів. Перед вищими навчальними закладами України, які готують педагогічних працівників, стоїть завдання не тільки сприяти формуванню майбутнього вчителя, який володіє глибокими професійними знаннями й уміннями, а й формуванню загальнолюдських цінностей, моральних якостей та вихованню гуманності в умовах взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Тому проблема виховання гуманності майбутнього вчителя початкової школи залишається актуальною. На її розв’язання спрямовано державні документи: Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національна доктрина розвитку освіти, Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту», у яких зазначено, що: освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості; одним із провідних принципів реалізації програми є гуманізація освіти, яка полягає в утвердженні людини як найвищої цінності, у розкритті її здібностей, у забезпеченні пріоритетності загальнолюдських цінностей під час навчально-виховного процесу [4, 5, 6, 9].
Комунікативний аспект педагогічного процесу покликаний забезпечити гуманні міжособистісні взаємини між суб’єктами цього процесу: учнями, педагогами, батьками; надати можливості для повноцінного спілкування. Як зазначає О. Савченко: «Гуманні стосунки на будь-якому уроці і поза ним мають утверджувати людську гідність кожного учня, здібного і нездібного, запобігати виникненню страху перед покаранням, приниженням. Якщо на уроці встановлюються такі стосунки, дитина не боїться висловити свою думку, яка може не збігатися з тим, як вважає більшість і навіть учитель, реалізує своє право бути мислячою особистістю» [11, с. 156–157].
Аналіз досліджень
Важливі аспекти проблеми виховання гуманності відображені у працях класиків педагогічної думки: загальнотеоретичні засади гуманізації навчально-виховного процесу викладені у працях Ш. Амонашвілі, В. Сухомлинського, К. Ушинського та інших. Психологічні аспекти виховання гуманності як учнів, так і педагогів розкриті у працях І. Беха, О. Бондаревської, Н. Ганнусенко, В. Киричок, І. Костюка, К. Чорної. Проблема формування гуманістичних цінностей особистості вчителя розглядалась у працях І. Беха, А. Сущенко, М. Ткаченко та інших учених. Про роль викладача іноземних мов у формуванні гуманності учнів згадується в дослідженнях І. Бім, І. Зимової, Г. Китайгородської, А. Леонтьєва.
Постановка мети дослідження
Аналіз наукових джерел виявив, що деякі аспекти проблеми виховання гуманності майбутнього вчителя розглядалися. Але на нашу думку у педагогічній літературі недостатньо уваги приділено комунікативному аспекту виховання гуманності майбутнього вчителя у процесі навчання іноземній мові.
Метою цієї статті є проаналізувати сутність понять «гуманність», «комунікація», визначити компоненти гуманності, вказати правила педагогічної комунікації, яких доцільно дотримуватися вчителю.
Виклад основного матеріалу
На сучасному етапі розвитку України проблема гуманістичного виховання підростаючого покоління посідає одне з провідних місць у педагогічній науці. У педагогічній, психологічні теорії та виховній практиці існують різноманітні підходи до визначення поняття гуманності.
У психологічному словнику поняття «гуманність» визначається як «обумовлена моральними нормами і цінностями система установок особистості на соціальні об’єкти (людину, групу, живу істоту), яка представлена у свідомості переживаннями жалю й співрадості … реалізується у спілкуванні й діяльності в аспектах сприяння, співучасті, допомоги» [10, с. 21].
Академік, І. Бех зазначив, що: «гуманність – це надхарактеристика особистості, яка акумулює комплекс якостей, що характеризують ціннісне ставлення людини до людини (ставлення до неї як до найвищої цінності, як до мети, а не засобу), повага її прав і свобод» [1, с. 4–11].
Кандидат педагогічних наук, І. Тадєєва, визначає гуманність як моральне почуття, що характеризується такими основними гуманними якостями: любов до людей, чуйне, уважне і дбайливе ставлення до них; співчуття і допомога тим, хто цього потребує, віра в людину, повагу до її людської гідності; нетерпимість до несправедливості, байдужості, жорстокості в людських стосунках і вчинках, до зла, що заважає людському щастю [15, с.210–211].
У науковій літературі існують різні підходи до визначення структурних компонентів гуманності. Кандидат педагогічних наук, І. Тадєєва, виділяє такі основні структурні компоненти гуманної сфери, як емоційний, інтелектуальний, операційний та мотиваційний [15, с.212]. Слід зазначити, що існує інший підхід до розв’язання цієї проблеми. Деякі дослідники, аналізуючи поняття «гуманність», характеризують гуманність як багатокомпонентну якість, до складу якої входять більш прості якості. О. Столяренко вказує, що істотними ознаками гуманності є такі ознаки: повага до людської гідності, доброта, співчуття, чуйність, справедливість, самокритичність, протидія проявам зла [13]. Вона виділила подібні компоненти: пізнавально-когнітивний (моральні знання і переконання); емоційно-вольовий або регулятивний (потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, емоційні стани, почуття і переживання, моральна свідомість); практично-діяльнісний (конкретні вчинки і прояви гуманної поведінки) [14].
Академіком І. Бехом у роботі «Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи» було виокремлено такі структурні компоненти гуманності:
- когнітивний компонент (уявлення про етику та мораль, гуманістичні цінності суспільства і риси характеру особистості; знання правил спілкування, ставлення, поведінки);
- процесуально-діяльнісний компонент (прояв культури моральної дії: спроможність на гуманний вчинок, уміння спілкуватись і розв’язувати конфліктні ситуації, співчутливий відгук на переживання іншого, вживання етикетних форм, хороших манер, які сприяють створенню атмосфери доброзичливості, делікатності, такту; готовність брати участь у публічних дебатах, дискутувати і робити моральний вибір в умовах реального життя);
- ціннісно-смисловий компонент (прояв інтересу до внутрішнього світу людини, доцільне використання прийомів і способів і способів пізнання іншої людини. Ціннісне ставлення до себе прагнення до самовдосконалення);
- рефлексивний компонент (прояв моральної рефлексії, самооцінки особистісних якостей, саморегуляції поведінки, усвідомлення себе як індивідуальності, носія соціальних ролей) [1, с. 4–11].
Виховання гуманності визначаємо як цілеспрямований процес упливу на особистість з метою формування в неї цінностей та якостей, таких як довіра, милість, милосердя, вдячність, співчуття, чуйність, благодійність, піклування, щирість, доброта, любов, ввічливість, толерантність, самокритичність, терпимість, тактовність, делікатність, повага, справедливість [3, с. 45]. Сформовані гуманістичні почуття і переконання викликають бажання здійснювати гуманні вчинки.
Для розкриття комунікативного аспекту виховання гуманності доцільно спочатку проаналізувати поняття комунікації. У науковій літературі існує досить багато підходів до визначення цього поняття.
Комунікація (від лат. communicatio – єдність, передача, з’єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico – роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis – спільний) – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами [8].
Польський комуніколог Т. Гобан-Клас у своєму підручнику «Засоби масової комунікації і масова комунікація» наводить декілька типових визначень комунікації: комунікація як розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація як порозуміння); комунікація як вплив за допомогою знаків і символів на людей; комунікація як взаємодія за допомогою символів; комунікація як обмін значеннями між людьми, які мають спільне в сприйманні, прагненнях і позиціях тощо [16, с. 42–43].
Відштовхуючись від розуміння комунікації як взаємодії двох або більше співрозмовників (вчителя–учня, учня–учня, вчителя–класу тощо), у результаті якої один передає інформацію, а інший сприймає її, то значну роль відіграє поділ комунікації на вербальну та невербальну. Вербальна – це використання рідної чи іноземної мови. До невербальної належать міміка, жести, пози, одяг, зачіска, інтонація та тембр голосу тощо. В умовах навчально-виховного процесу деякі науковці виділяють педагогічну комунікацію.
Педагогічна комунікація – це засіб описання та передавання учням почуттів, загальнолюдських національних цінностей, моральності, духовності, світоглядних переконань, знань, умінь, навичок, загальнолюдського досвіду, трансформованого через особистість учителя [12, с. 703–707].
Гуманне спілкування між учителем та учнями здійснюється у формі діалогу на суб’єкт-суб’єктному рівні: особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти один одного), рівність співрозмовників (недопустиме домінування педагога у спілкуванні, він має визнавати право учня на власну думку, позицію), проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника. Комунікативний аспект передбачає збереження на перших етапах навчання індивідуального спілкування вчителя з учнями (лагідно-довірливе, гуманне ставлення до дитини, яка щойно ввійшла в новий колектив), поступове підведення дитини до усвідомлення своєї нової позиції «учень» [2, с. 405–446].
Учителям іноземної мови в початковій школі доцільно дотримуватися наступних правил педагогічної комунікації:
Правило 1. Зберігати самоцінність дитинства, самоцінність кожного періоду дитячого життя. Створювати й утверджувати на уроках іноземної мови в початковій школі атмосферу дитинства – найважливіший чинник природного й гармонійного розвитку дитини: фізичного, інтелектуального, духовного.
Правило 2. Враховувати неповторну індивідуальність дитячої особистості. Зважати на спосіб сприйняття інформації (слуховий, зоровий, кінетичний), на сформованість мотиваційної сфери.
Правило 3. Вчити й виховувати дітей, виходячи із сильних, найкращих якостей і виявів їхнього характеру, особливостей мислення, емоційно вольової сфери. Створювати умови для розкриття творчого потенціалу особистості.
Правило 4. Виховувати культуру класу. Виявляти повагу до дітей. Не маніпулювати своєю владою під час контролю та оцінювання рівня навченості учнів. Будувати стосунки з дітьми на засадах взаємоповаги і рівноправного партнерства.
Правило 5. Вирішувати завдання, пов’язані з моделюванням міжособистісного і міжкультурного спілкування. Педагог, який знаходиться у постійному мовленнєвому контакті з учнями, сприяє успішності вивчення мови і впливає на їхні особистості.
Правило 6. Формувати у дитини внутрішню вимогливість до себе. Вчити кожного учня працювати над іноземною мовою самостійно, на рівні його фізичних, інтелектуальних та емоційних можливостей.
Правило 7. Виявляти постійну турботу про психічне, інтелектуальне і фізичне здоров’я дітей. Здійснювати підтримку розвитку особистості дитини, надання допомоги дітям у розв’язанні їхніх проблем [7, с. 41].
Висновок
У дослідженні виявлено, що гуманність розглядається як: принцип світогляду; одна з загальнолюдських рис особистості; система установок особистості на соціальні об'єкти (людину, групу, живу істоту), яка представлена у свідомості переживаннями жалю й співрадості; надхарактеристика особистості, яка акумулює комплекс якостей, що характеризують ціннісне ставлення людини до людини; моральне почуття, що характеризується гуманними якостями; складне утворення, яке базується на принципі єдності чуттєвого, свідомого й діяльного тощо.
Сутність проблеми виховання гуманності полягає у цілеспрямованому впливові на особистість учня чи майбутнього вчителя з метою формування гуманістичних цінностей та якостей. Велику роль у вихованні гуманності у навчально-виховному процесі відіграє комунікація вчителя та учня, який повинен розвивати гуманні риси та якості, як у самому собі, так і в учнях.
Список використаних джерел
- Бех І. Д., Ганнусенко Н. Ї., Чорна К. І. Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів. До факультативного курсу «Основи гуманістичної моралі» / І. Бех // Шкільний світ. – 2005. – № 45. – С. 4–11.
- Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш. – Запоріжжя : Просвіта – 2008. – С. 405-446.
- Глазкова І. Я. Гуманність : структура, засоби формування // Проблеми сучасного мистецтва і культури / І. Глазкова // Науковий світ. – 2002. – С. 41– 47.
- Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п
- Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2984-14
- Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060–12/
- Коломинова О.О. Сучасні технології навчання англійської мови у початковій школі / О.О. Коломинова // Іноземні мови. – 2010. – №2. – С. 40 – 47.
- Комунікація [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Комунікація
- Національна доктрина розвитку освіти [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347/2002/
- Психологія: словник / За ред. А. В. Петровського, М. Г. Ярошевського. – М, 1990. – С. 21.
- Савченко О. Я. Дидактика початкової школи : Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К. : Абрис, 1997. – 416 с., 156–157.
- Ситник, Д. В. Роль шкільного підручника основної школи в оволодінні комунікаційними компетентностями / Д. В. Ситник // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць. – К. : Пед. Думка – 2011. – Вип. 11 – С.703-707.
- Столяренко О. В. Виховання гуманності у підлітків в позакласній роботі з народознавства / О. В. Столяренко // Нові технологія виховання : зб. наук, статей / відп. ред. С. В. Кириленко. – К. : ІСДО, 1995. – С.85–91.
- Столяренко О.В. Школа – «майстерня гуманності» / О. Столяренко // Педагогіка толерантності. –2001. –№1. – С. 95 – 100.
- Тадєєва І. М. Виховання гуманності учнів початкової школи // Гуманізація навчально–виховного процессу : Збірник наукових праць. Випуск XVII. / За загальною редакцією проф. В.І.Сипченка – Слов’янськ : Видавничий центр СДПУ, 2003. — С. 209–215.
- Goban-Klas T. Media i komunikowanie masowe: Teorie i analizy prasy, radia, telewizji i Internetu / T. Goban-Rlas. – Warszawa, Krakow : Wydawnictwo Naukowe PWN SA, 1999. – p. 42-43.