Удод Т.Г. Формування іншомовних орфографічних навичок молодших школярів: тенденції та інновації
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Удод Тетяна Григорівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
У статті розглядаються теоретико-методичні аспекти формування іншомовних орфографічних навичок молодших школярів на уроках іноземної мови в початковій школі.
Ключові слова: навчання техніки письма, орфографічні навички, принципи навчання орфографії.
В статье рассматриваются теоретико-методические аспекты формирования иноязычных орфографических навыков младших школьников на уроках иностранных языков в начальной школе.
Ключевые слова: обучения технике письма, орфографические навыки, принципы обучения орфографии.
The article examines the theoretical-methodical aspects of formation of foreign language orthographic skills of elementary school pupils at the lessons of foreign language.
Key words: learning techniques writing, orthographic skills, principles of teaching orthography.
Зміст |
Постановка проблеми
У житті кожної людини письмо відіграє дуже важливу роль. Письмо – видатне надбання людства, величезний здобуток кожного народу, кожної людини, що оволодіває писемністю.
На сучасному етапі навчання іноземної мови письмо як вид іншомовної діяльності відіграє одну з важливих ролей, акумулюючи в цілому інші види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння і читання, з якими воно дуже тісно пов’язане, являє собою рецептивно-репродуктивний механізм відтворення іноземної мови. Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства. Йому належить визначна роль у створенні та збереженні духовних, інтелектуальних, а через них, і матеріальних цінностей.
У методичній літературі існують різні підходи до трактування терміна «письмо». У вузькому значенні – це техніка використання графічної та орфографічної систем мови як знакових систем фіксації мовлення, що уможливлюють передавання інформації на відстані і закріплення її в часі. Письмо у широкому розумінні, або писемне мовлення, - специфічний, активний, продуктивний вид мовленнєвої діяльності, який передбачає уміння кодувати інформацію з урахуванням графічного каналу зв’язку. Це – спосіб формування і формулювання думки в письмових мовних знаках.
Письмо і писемне мовлення є взаємопов’язаними, але окремими процесами. Загальний механізм письма має два рівні: складання слів із букв, що передбачає володіння графікою і орфографією на рівні навички і складання письмових повідомлень із слів і словосполучень, для якого потрібне мовленнєве уміння, тобто породження та оформлення висловлювання з допомогою графічного коду. Складання повідомлень неможливе без складання слів із букв, тому писемне мовлення охоплює як обов’язкові елементи графічні та орфографічні навички.
Отже, найважливішу навичку, яку потрібно формувати на початковому етапі навчання письма іноземною мовою, переведення звуків у букви (оперування звуко-буквеними відповідностями). Це створює необхідну передумову для формування та розвитку орфографічних навичок і писемного мовлення іноземною мовою.
Аналіз досліджень
Наприкінці ХХ ст. проблемою навчання письма, зокрема формування орфографічних навичок, займалися такі відомі методисти та вчені, як І.Л. Бім, Н.І. Гез, С.Ю. Ніколаєва, В.Н. Рахманінова, Г.В. Рогова, С.Ф. Шатілов.
Ефективність процесу навчання письма залежить від правильного вибору вчителем методів та прийомів навчання письма, від правильного підходу до комунікативних завдань.
Проблемою навчання писемного мовлення методисти почали займатися давно і вже знайшли певні шляхи розв’язання цієї проблеми. Письмо та писемне мовлення розглядалося раніше в методиці навчання іноземних мов головним чином як засіб навчання, що знайшло своє відображення в усіх попередніх шкільних програмах. Те, що писемне мовлення не було метою навчання іноземної мови, і було причиною того, що мало уваги приділялося цьому питанню, а саме формуванню орфографічних навичок, в методичній літературі.
Постановка мети дослідження
Проаналізуємо та з’ясуємо наукові передумови та стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічних та методичних джерелах, а також практичні методи навчання письма, зокрема формування іншомовних орфографічних навичок молодших школярів на уроках іноземних мов у початковій школі.
Виклад основного матеріалу
Головна мета навчання писемного мовлення полягає у формуванні в учнів графічних, каліграфічних та орфографічних навичок. У процесі формування цих навичок учні оволодівають труднощами, які пов’язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей у мові, що вивчається.
З урахуванням тісного зв’язку письма з читанням, оскільки їхньою основою є одна графічна система мови, навчання техніки письма слід здійснювати паралельно з оволодінням технікою читання. Однак у процесі письма, на відміну від читання, графемно-фонемні відповідності, що встановлюються, мають іншу спрямованість: від звуків до букв. Іншими словами, під час письма має місце кодування думки за допомогою графічних символів [1].
У процесі навчання техніки письма виділяють три етапи оволодіння письмом, і саме на початковому етапі закладаються основи та формуються орфографічні навички [3].
Навчання письма та формування орфографічних навичок включає:
- ознайомлення і тренування в написанні букв;
- засвоєння правопису слів, які учні засвоїли усно і читають;
- написання речень, що містять засвоєні мовні явища, з метою кращого оволодіння ними [4].
Під орфографічними навичками розуміють формування навички написання слів у відповідності до правил використання письмових знаків у кожному конкретному слові [3]. Іншомовні орфографічні навички формуються протягом усього періоду навчання в школі паралельно з накопиченням лексичного запасу. Навчання правопису має за мету оволодіння звуко-буквеними та букво-звуковими відповідностями, написання слів згідно з правилами орфографії певної мови. Ці завдання визначають послідовність етапів роботи:
1. Засвоєння типових, регулярних звуко-буквених відповідностей за правилами читання та письма;
2. Ознайомлення з правилами читання. Вивчаючи правила читання голосних у різних позиціях і поєднання приголосних, що передають певний звук, учні одночасно засвоюють і зворотні зв’язки – букво-звукові;
3. Вправляння в записуванні слів, речень.
На початковому етапі навчання техніки письма для вчителя важливо враховувати особливості графемно-фонемних відповідностей іноземної мови, оскільки вони становлять значні труднощі для учнів. До них належать:
а) відсутність кількісної відповідності між звуком і буквосполученням: [ə] — bird, her, learn;
б) полісемія букв, тобто одна буква може передавати декілька звуків: s - [s] (see), [z] (was);
в) відсутність звучання у «німих» літер. Наприклад, в англійській мові не вимовляють кінцеву букву е у словах з умовно відкритим складом: take, late, line, а також h - у буквосполученні gh: high, eight, bright;
г) подвоєння приголосних в англійській мові як показник короткості: Holland, middle [2].
Навчаючи орфографії, учитель має пам’ятати і про основні принципи, на яких ґрунтується орфографічна система англійської мови[3]:
1. Фонетичний: буква повністю передає звук (pen, present, help);
2. Морфологічний: написання слова визначають правила граматики (nation [ neɪʃn ] — nationality [ næʃǝnælɪtɪ ]);
3. Історичний, або традиційний: написання слова склалось історично і часто його неможливо пояснити внаслідок великої різниці між звуковим та графічним образами слова. Орфографічна форма слова може відображати в таких випадках зниклі норми вимови (beautiful, language);
4. Ідеографічний: звукові омоніми розрізняють за допомогою графічних знаків (sea — see, two — too).
Враховуючи труднощі звуко-буквених і букво-звукових відповідностей, навчання іншомовного правопису слід починати зі слів, які пишуться за фонетичним принципом, поступово переходячи до слів з морфологічним та історичним принципами написання.
Історичний та ідеографічний принципи характерні насамперед для англійської та французької мов, тому їхня орфографія найскладніша. У разі, коли слова пишуть і читають не за правилами, учитель обов’язково пропонує учням опори або мнемічні прийоми (асоціації зі словами рідної мови, підкреслення або інше виділення складних орфограм, загадки, ребуси, кросворди)[2].
Успішне формування стійкої орфографічної навички забезпечує систематична організація тренувальних вправ. У навчанні орфографії виокремлюють такі групи вправ:
1. Вправи на впізнавання і порівняння орфограм. Ці рецептивні мовні вправи є перехідною ланкою між каліграфією та орфографією і передбачають звуко-буквений аналіз слів, виявлення розбіжностей між написанням та звучанням. Наприклад:
- прочитати слова по буквах і підрахувати, скільки в них букв і звуків: ball, child, pioneer, yesterday;
- пояснити написання слів: square, kind, spoon.
2. Вправи на відтворення орфограм. До цих репродуктивних мовних вправ належать вправи на списування, виписування, дописування слів, речень, текстів. Бажано, щоб списування відбувалось не механічно, а супроводжувалось додатковими завданнями (підкреслити чи виділити рамкою буквосполучення, що читаються не за правилами, нову орфограму, голосну, що стоїть під наголосом тощо). Наприклад:
- списати слова, згрупувавши їх за орфограмами: plate, spoon, lake, mistake, look, cake, cool;
- виписати із тексту слова з дифтонгами (буквами), що передають один довгий звук;
- відгадати та дописати слова за першою і останньою буквами (можна з опорою на малюнки): b _ s, d _ _ r;
- дописати слова-рими: bus, u _; cry, t _ _;
- розташувати правильно літери у словах, записати їх та прочитати вголос: nер, kobo, lсеnрі;
- скласти якомога більше слів, використовуючи склади слів зі змійки;
- спробувати відновити слова, вставити літери у листі, отриманому з Великої Британії, на який випадково потрапила вода (репродуктивна умовно-комунікативна вправа);
- допомогти другові, який написав лист до Великої Британії, але не впевнений у написанні деяких слів, виправити помилки (репродуктивна умовно-комунікативна вправа).
3. Вправи на записування слів, речень, тексту (диктанти). Наприклад:
- самодиктант (написати по пам’яті певну кількість слів з певною орфограмою);
- зоровий диктант (учні читають текст із книжки або дошки, потім текст забирають, а учні записують його по пам’яті);
- зорово-слуховий диктант (учні читають текст, аналізують орфограми, потім пишуть під диктовку вчителя без зорової опори на наочність);
- слуховий диктант (учні пишуть під диктовку вчителя, попередньо усунувши можливі труднощі);
- слуховий пояснювальний диктант (учні пишуть під диктовку вчителя, потім пояснюють складні орфограми);
- диктант-переклад (із рідної мови на іноземну);
- контрольний диктант. [2]
На початковому ступені навчання орфографічні письмові вправи є обов’язковим компонентом домашньої і класної роботи учнів. На уроці рекомендовано регулярно проводити з учнями короткі (5 - 6 хв.) словникові диктанти з метою перевірки засвоєння слів і правильного їх написання. Водночас, один або два учні можуть записувати слова на дошці для подальшого контролю та самоконтролю.
Інтенсивна практика в написанні слів на уроках іноземної мови забезпечить формування міцних навичок техніки письма. Коли учні привчаться писати швидко і правильно, іншомовне письмо допомагатиме їм у навчанні, а не гальмуватиме його[2].
Висновок
Для того, щоб іншомовне письмо стало метою та, водночас, засобом навчання іноземної мови, учням необхідно подолати ряд труднощів, а вчителеві – зняти ці перешкоди, які виникають при оволодінні графічним кодом мови. Якщо вчитель не виявляє необхідної наполегливості, методичної гнучкості, аби допомогти їм здолати ці труднощі, письмо стає не опорою, а гальмом у навчанні і від цього різко знижується його ефективність. Тож вчителю потрібно усвідомити для чого та як навчати учнів техніці письма, а саме яким способом формувати іншомовні орфографічні навички молодших школярів на уроках іноземних мов у початковій школі.
Список використаних джерел
- Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб. / Кол. Авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. — К.: Ленвіт, 2002. — 328 с.
- Методика навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах: підручник / Л.С. Панова, І.Ф. Андрійко, С.В. Тезікова та ін. — К.: ВЦ «Академія», 2010. — 328 с.
- Ніколаєва С.Ю. Основи сучасної методики викладання іноземних мов (схеми і таблиці): Навчальний посібник. — К.: Ленвіт, 2008. — 285 с.
- Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому язику на начальном этапе в средней школе: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1988. — 224 с.