Дениско С.М. Лінгво-методичні чинники активізації мовленнєвої діяльності студентів на заняттях з ІМ
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Дениско Світлана Миколаївна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
Стаття присвячена проблемі лінгвістичних і методичних чинників активізації мовленнєвої діяльності студентів на заняттях з іноземної мови. Уточнено сутність педагогічної майстерності сучасного викладача іноземної мови.
Ключові слова: педагогічні якості викладача іноземної мови, лінгвістичні та методичні чинники, активізація мовленнєвої діяльності студентів на заняттях з іноземної мови.
Статья посвящена проблеме лингвистических и методических факторов активизации речевой деятельности студентов на занятиях иностранного языка. Уточнена сущность педагогических качеств современного преподавателя иностранного языка.
Ключевые слова: педагогические качества преподавателя иностранного языка, лингвистические и методические факторы, активизация речевой деятельности студентов на занятиях с иностранного языка.
The article focuses on the problem of linguistic and methodological factors of enhance speech of students on foreign language lessons. Defined the modern foreign language academic’s pedagogical skills.
Key words: foreign language academic’s pedagogical skills, linguistic and methodological factors, enhance speech of students in the classroom in a foreign language.
Зміст |
Постановка проблеми
Однією з цілей, що визначені на сьогодні у галузі вищої педагогічної освіти України є серед іншого підготовка фахівців з високим рівнем сформованої професіональної педагогічної компетентності; зокрема фахової лінгвістичної та методичної компетенцій. Як відомо, для ефективного оволодіння будь-якою іноземною мовою необхідно автентичне середовище, що є не природнім з точки зору оточуючого студентів, що здобувають іншомовну освіту на теренах України, мовного простору. Як результат, не зважаючи на гарний рівень оволодіння теоретичним матеріалом, мовний бар’єр і недостатній рівень іншомовного мовлення все ж залишаються одними з основних проблем, з якими стикаються студенти.
Одним з варіантів рішення таких проблем є створення умов наближених до автентичного мовного середовища, що безпосередньо лежить в основі комунікативного методики. Комунікативна методика навчання іноземної мови орієнтована на можливість спілкування. В цьому випадку з чотирьох “китів”, на яких тримається будь-яке навчання мові (читання, письмо, говоріння та аудіювання), підвищена увага приділяється саме аудіюванню і говорінню.
Основою успішного розвитку іншомовного мовлення на заняттях з іноземної мови є активізація діяльності студентів, яка реалізується завдяки створенню сприятливих умов у практиці оволодіння іноземною мовою.
Аналіз досліджень
Різні аспекти мовленнєвої діяльності розглядались у роботах багатьох науковців. Шляхи підвищення мотивації мовленнєвої діяльності студентів на заняттях англійської мови розглянуті у статтях О. Б. Шендерук, В. А. Пермінової. Психологічний аспект навчання говорінню студентів розкрито у роботах Б. В. Бєляєва, О. В. Положишникової, И. А. Зимньої. Але лінгво-методичні чинники активізації мовленнєвої діяльності студентів на заняттях з іноземної мови, які ми розуміємо як форми, методи, прийоми роботи, психологічні фактори, особливості вивчення різних специфічних мовних аспектів іноземної мови на заняттях, досліджено недостатньо.
Постановка мети дослідження
Мета статті – висвітлення результатів теоретичного і емпіричного дослідження лінгво - методичних чинників, які впливають на активізацію мовленнєвої діяльності студентів – майбутніх вчителів іноземної мови початкової школи - на заняттях з іноземної мови.
Виклад основного матеріалу
Процес активізації діяльності є процесом перетворення суб’єкта в стан активності. Термін «активність» походить від латинського “activus”, що означає діяльний, енергійний, ініціативний.
У педагогічному словнику зазначається, що активність – це « властивість особистості, яка виявляється в діяльному ініціативному ставленні до навколишнього світу та самого себе [5]».
Говорячи про активізацію мовленнєвої діяльності студентів слід зазначити, що безпосередньо мовленнєва діяльність - це особливий вид діяльності, що передбачає досягнення позамовних цілей за допомогою механізмів мови-мовлення, що реалізуються у спілкуванні.
На нашу думку, активізація мовленнєвої діяльності – це процес переведення суб’єкта із пасивного стану мовленнєвої діяльності до активної і діяльної позиції у спілкуванні. Від того, наскільки викладач здатний активізувати мовленнєву діяльність студентів, залежить подальший розвиток або ж регрес мовлення студентів. Крім того, існує низка лінгвістичних і методичних чинників, які також впливають на активізацію мовлення студентів.
Опираючись на теоретичний аналіз наукових джерел з цією проблеми, нами було проведено емпіричне дослідження серед студентів педагогічного ВНЗ, основною метою якого було визначити переважаючі лінгво – методичні чинники, що сприяють активізації мовленнєвої діяльності студентів на заняттях з іноземних мов.
У процесі дослідження означеної проблеми нами було проведено анкетування, у яких взяло участь понад 60 студентів. Респондентів визначали за принципом вибірки доступності, до якої увійшли студенти 1, 3, 4 курсів спеціальності «Початкова освіта».
На основі теоретичного аналізу досліджень з даної теми, нами було розроблено завдання анкети, метою якої стало з’ясування пріоритетних чинників, які сприяють подоланню студентами труднощів спілкування іноземною мовою. За результатами дослідження виявилось, що найбільше труднощів у студентів викликає вивчення граматики, подолання мовного бар’єру та розширення словникового запасу.
Труднощі вивчення іншомовної граматики іноземної мови пов’язані з її специфікою і сформованими рідномовленнєвими механізмами. Причини двох останніх проблем, на наш погляд є те, що 83% студентів не мають достатньої для подолання мовного бар’єру практики іншомовного спілкування (в тому числі – спілкування із носіями мови). Вивчення граматичного матеріалу та розширення словникового запасу слів (а точніше пасивного мінімуму) частково можна забезпечити іншомовним вправлянням на заняттях з іноземних мов. Проте формування активного мінімуму та долання мовного бар’єру реалізується лише в процесі живого безпосереднього спілкування. В цьому випадку у навчанні, на наш погляд, слід орієнтуватися на розвиток саме діалогічного мовлення, яке допоможе зняти психологічну напругу (страх «говорити», вимушена дія у вимушених ситуаціях, невпевненість), що виникає у студентів під час процесу говоріння іноземною мовою.
Виходячи з відомих положень методу активізації резервних можливостей особистості (метод активізації навчальної діяльності), їх доцільно проводити в режимах: студент – студент, студент – мікрогрупа, мікрогрупа – мікрогрупа.
Кожен з зазначених вище режимів допомагає студенту поступово активізувати власне мовлення. Відповідно до результатів анкетування, для 62% студентів, яким важко починати говорити на заняттях з іноземної мови, 40 % з них допомагає активізувати мовлення робота в парах. За допомогою такої форми діяльності кожен студент може реалізувати себе в реальному безпосередньому процесі спілкування. Працюючи в парах, студенти адаптуються до співрозмовника, вчаться чути один одного, будувати діалогічні та монологічні висловлювання на запропоновану тему, вирішувати проблему нестачі словникового запасу чи уповільненого темпу мовлення тощо. Такий вид роботи дозволяє студентам самостійно виправляти один одного, знаходити помилки в мовленні і допомагати краще побудувати висловлення. Таким чином у студента не виникає комплексу, пов’язаного з острахом припуститися помилок у власному мовленні.
Робота у групах дає змогу студентам використовувати мовні зразки, фрази та вирази частіше, ніж при роботі в парах. Така робота сприяє розв’язанню таких лінгвістичних комунікативних завдань, як спонукання, оцінювання та ставлення, встановлення контакту у колективі, що має важливе значення у підготовці студента - майбутнього вчителя.
Режим мікрогрупа-мікрогрупа реалізується у процесі дискусій, презентацій, круглих столів тощо. Тобто в таких формах роботи, де необхідно відстоювати думку мікрогрупи, надавати докази. В такому режимі викладачу важливо контролювати ставлення студента до діяльності, аби він своєчасно включився в говоріння, а не слухав зміст та форму мовлення одногрупників.
Досліджуючи чинники, які впливають на активізацію мовлення студентів на заняттях з іноземної мови (мал.1) , ми виявили, що для більшості студентів найбільший вплив на їх мовленнєву активність мають особистість викладача (29 %) та різноманітність запропонованих ним форм роботи (29 %), та не менш важливою залишається атмосфера у колективі (21 %), а також підбір матеріалу викладачем (20 %).
Як відомо, навчання іноземних мов має свою специфіку, а отже вимагає від викладача не лише досконалого знання дисципліни, а й багатьох професійно значущих якостей, які можуть забезпечити ефективне оволодіння студентами іноземними мовами, такі як компетентність, вимогливість, фасилітаторські здібності, творчий підхід до викладу матеріалу, комунікабельність, справедливість, повага, полікультурність, толерантність тощо.
Ми вирішили з’ясувати думку студентів, щодо обов’язкових якостей, якими має володіти викладач іноземної мови. Аналізуючи відповіді студентів на запитання, ми виявили, що найбільше цінуються у викладачах (мал.2) знання предмету, на другому щаблі – творчий підхід та комунікабельність, та на третьому – компетентність у викладанні.
Розглядаючи кожен з пріоритетних якостей, слід зазначити, що перш за все викладач має володіти об’ємом знань з предмету та методикою його викладання. Що стосується педагогічних спеціальностей, то викладач є взірцем для майбутніх вчителів. Саме тому педагог повинен бути особливо уважним до свого мовлення, рівня мовної компетенції, поведінки та образу, який він створює перед студентами.
Як відомо, основне завдання вивчення іноземної мови є формування комунікативної компетентності, що безпосередньо вимагає від викладача володіння високим рівнем комунікації, тобто вмінням підтримати бесіду іноземною мовою на занятті, підібрати необхідні слова. Але комунікація – не лише вміння спілкуватися рідною та іноземними мовами, а ще і вміння співпрацювати з людьми. Зрозуміло, що навіть якщо викладач володіє предметом бездоганно, але не вміє вміло передати свої знання студентам, не може знайти підхід до них, створює конфліктні ситуації, він не може створити оптимальні умови для ефективного навчання студентів.
А.А.Алзашвілі, аналізуючи психологічні основи і загальні закономірності навчання усної іноземної мови, рекомендує викладачеві не надавати своїй особистості надмірного нашарування академізму, а намагатися встановити деяку рівновагу соціальної позиції “студент-викладач” [1]. Прірва у відносинах між викладачем і студентом перетворює заняття з іноземної мови на просту передачу теоретичних знань. В таких умовах студент відчуває скованість, постійно чекає від викладача осуду за допущені помилки. Як відомо, страх помилок породжує причину пасивного ставлення до вивчення іноземної мови та «мовчання» на заняттях.
У творчого викладача кожне заняття побудовано нестандартно, для нього є характерною багатоваріантність форм навчальної діяльності та методів її організації, прийомів, що надає широкі можливості для здійснення індивідуального підходу в навчанні іноземної мови.
Необхідно зазначити, що одним із шляхів удосконалення навчальної діяльності є оптимальне поєднання різних форм роботи на занятті. Це залежить від індивідуальних особливостей тих, хто навчається, і бажання викладача надати можливість усім членам навчальної групи працювати відповідно до своїх здібностей, інтересів, нахилів. Рувинський Л. І. дає роз’яснення педагогічній творчості як пошуку викладачем нових розв'язків у постановці нових завдань, застосування нестандартних прийомів діяльності [4]. Тобто викладач не повинен пасивно адаптуватися до заданої йому професійної ролі, а, навпаки, повинен зробити свій власний, індивідуальний внесок у здійснення педагогічного процесу, його розвиток і вдосконалення. Творчі завдання допомагають викликати у студентів інтерес та ентузіазм до вивчення іноземної мови.
Варто зазначити, що студенти вважають найменш важливою якістю викладача емоційність. Проте думка студентів значною мірою відрізняється від нашої думки та думки науковців. Адже емоції є найважливішим фактором регуляції процесів пізнання. Так, Калошин Ф. В вважає, що емоційна забарвленість - одна з умов, що визначає довільну увагу та здатність запам'ятовувати. Емоційно забарвлені знання запам'ятовуються швидше і міцніше, ніж знання, що позбавлені індивідуальності і залишають людину байдужою.
Таким чином, однією з важливих умов, за яких виникає і розвивається інтерес до навчання, підвищується активність студентів, є яскравість, емоційність навчального матеріалу, схвильованість, захопленість самого викладача. Більшість викладачів дотримуються думки: головне в викладанні - це добре знати свою науку та вміти логічно послідовно її викласти, а решта - справа слухачів. В результаті такого ставлення працездатність студентів знижується на 30-40%. Емоційний викладач, на думку З. Н. Курлянд, завжди може створити довільно потрібний настрій у колективі, найповніше використати свої потенційні можливості. Це виявлятиметься у збереженні у викладача оптимістичного настрою, а отже відсутності страху у студентів, пригніченості в нестандартних ситуація, легке відношення до невдач тощо.
Слід зазначити, що в силу відсутності досвіду, студенти обирали обов’язкові якості викладача на інтуїтивному рівні. Тому в цьому випадку думка науковців дещо відрізняється від думки студентів. Особливої уваги, вважають науковці, потребує полікультурна компетентність для викладача іноземної мови. Так, наприклад, на думку О. В. Котенко, саме полікультурність поряд із такими якостями як толерантність, діалогічність, дипломатичність становить основу для розвитку полікультурної компетентності, що є також важливим структурним компонентом професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови.
Ми розуміємо полікультурність як особливий системотворчий компонент в структурі особистості, що передбачає визнання багатоманітності культурного простору та здатність до міжкультурної взаємодії [2]. Ознаками сформованості такої якості є мовний та етнокультурний плюралізм, відкритість особистості до впливу та взаємодії з іншими культурами, зняття бар’єрів ізоляції в контексті глобалізації світового простору [3].
Аналізуючи праці І. Васютенкова, В. Болотова, І. Тараненко та інших, можна зробити висновок, що полікультурну компетентність слід розглядати як систему взаємозалежних і взаємозумовлених знань, умінь, навичок, здібностей, досвіду й особистісних якостей сучасного викладача, які спричиняють можливість ефективно соціалізуватися в різних сферах полікультурного суспільства. Несформованість полікультурної компетентності викладача, а тим більше викладача іноземної мови, гальмує особистісне зростання студентів негативно впливає на ефективність усього освітнього процесу і включно вивчення іноземної.
Наступним чинником, який впливає на активізацію мовлення студентів на заняттях з іноземної мови є різноманітність запропонованих викладачем форм роботи. Цілеспрямоване використання різноманітних методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, підбір матеріалу сприяють формуванню мотивів учіння, а отже активізують розвиток мовлення студентів. Адже у нестандартних невимушених завданнях (наприклад, у ділових іграх) студенти розкриваються набагато швидше, стирається мовний бар’єр та з’являється інтерес до вивчення іноземної мови. Тому навчальна діяльність повинна мати творчий характер, враховувати специфіку майбутньої професійної діяльності, індивідуально-психічні особливості студентів, їхні нахили, здібності, зацікавлення, життєві орієнтири і намагання.
Вивчення іноземної мови не звужується до навчання лише на заняттях. Студентів необхідно залучати до різних форм роботи й у позаурочній діяльності. До того ж у поза навчальний час студенти не відчувають скутості при вивченні іноземної мови, адже в цьому випадку вони можуть спробувати свої можливості без оцінки викладача. У невимушених вільних заходах іншомовний матеріал засвоюється набагато швидше.
За даними нашого анкетування 40% студентів самостійно вживають заходів для поглиблення знань з іноземної мови, 55 % не вивчають мову самостійно, але до цього прагнуть і 5 % не вживають заходів і є інертними по відношенню до навчання зокрема до вивчення іноземної мови. Тобто майже всі студенти розуміють важливість власного бажання та самостійної роботи для інтенсивного та продуктивного вивчення іноземної мови. Охоче готові брати участь у позанавчальній діяльності з метою удосконалення іноземної мови аж 76 % студентів. Серед провідних форм роботи студенти на перший щабель вибрали зустрічі з носіями мови (44 %). Розуміючи нестачу практики мовлення студенти усвідомлено прагнуть до спілкування з носіями мови, адже, як відомо з життєвого досвіду, це найкращий спосіб вивчення іноземної мови. На другому щаблі - груповий перегляд фільмів автентичною мовою (27 %). Така форма роботи дозволяє студентам допомагати один одному у розумінні автентичного тексту, не викликає психологічних труднощів, адже не вимагає швидкої мовленнєвої реакції на почуте. І більш того є доступною і легкою в організації. Відповідно до результатів анкети, на третій позиції - творчі, літературні вечори, концерти, театральні вистави (20 %). За допомогою такої форми позакласної роботи студенти мають змогу вивчати мову через інтеграцію свого навчання та дозвілля, паралельно інтенсивно поповнюючи свій словниковий запас.
Говорячи про атмосферу у колективі слід зазначити, що у роботах вітчизняних і зарубіжних дослідників містяться вказівки про необхідність створення позитивних відносин у колективі під час навчання іноземної мови. Як засвідчують дослідження С.Н.Тетіор [7], існує пряма залежність між характером внутрішньогрупових взаємин і ефективністю навчання іноземної мови. У групах із високим рів¬нем взаємин (гомфотерних) ефективність навчання іноземної мови вища, ніж у групах із низьким рівнем взаємин.
Якщо ж учасники в умовах групової бесіди почуваються скутими, то настає період їхнього мовчання, що аж ніяк не пов’язане зі здатністю говорити іноземною мовою. Недотримання цієї важливої соціально-психологічної вимоги при організації занять з іноземної мови у ВНЗ може призвести, по-перше, до упередженої оцінки викладачем рівня іншомовленнєвої підготовленості студента, по-друге, суттєво знижує ефективність засвоєння іноземної мови.
Висновок
Проведений аналіз мовленнєвої діяльності студентів дозволив нам скласти загальне уявлення про лінгво-методичні чинники, що впливають на активізацію мовленнєвої діяльності студентів на заняттях з іноземної мови, а саме: 1. Особистість викладача. Пріоритетними якостями викладача іноземних мов є знання іноземної мови, компетентність у методиці викладання, творчий підхід, комунікабельність, полікультурна компетентність, толерантність, діалогічність, дипломатичність тощо. 2. Різноманітність запропонованих викладачем форм роботи. За допомогою варіативності завдань студент адаптується до різних мовленнєвих умов і ситуацій, здійснюється пошук оптимальних способів вивчення іноземної мови для кожного студента індивідуально. 3. Поступовість використання різних режимів у процесі розвитку діалогічного мовлення: студент – студент, студент – мікрогрупа, мікрогрупа – мікрогрупа, що дозволяє студенту покроково адаптуватись до важчих умов спілкування іноземною мовою, подолання мовного бар’єру. 4. Позитивна атмосфера у колективі. Невимушені відносини між викладачем і студентами та між студентами в академічній групі слугують стимулом до інтенсивного розвитку мовлення студентів. Налаштування сприятливої атмосфери у колективі доцільно проводити засобами використання мовленнєвих розминок, ділових ігор тощо. 5. Підбір іншомовного матеріалу. Матеріал має відповідати професіональним потребам та інтересам студентів, містити в собі полікультурну інформацію, відповідати сучасним вимогам молодіжного суспільства тощо. Цей чинник дозволяє не лише формувати пізнавальний інтерес студентів до вивчення іноземної мови, а й формувати полікультурну компетентність, толерантність, широка культурологічна освітчесність та ін. 6. Емоційна подача матеріалу. Емоційно забарвлені слова запам’ятовуються швидко і міцно. Завдяки емоційності викладач може створити позитивний настрій у студентській групі, а отже уникнути страху, пригніченості у студентів в нестандартних ситуаціях, не важке ставлення студентів до помилок і невдач тощо. 7. Залучення студентів до позанавчальних заходів. Через позанавчальні форми роботи здійснюється інтеграція навчання та дозвілля студентів, паралельне інтенсивне поповнення словникового запасу та формування полікультурної компетентності студентів.
Отже, активізація мовленнєвої діяльності учнів є основою успішного розвитку іншомовного мовлення студентів і реалізується завдяки створенню сприятливих умов для вивчення іноземної мови.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у дослідженні методики проведення різних форм роботи для активізації мовленнєвої діяльності студентів на заняттях з ІМ.
Список використаних джерел
- Алзашвили А.А. Психологические основы и общие закономерности обучения устной речи: автореф. дис. на получение степени д-ра психол. наук: спец. 19.00.07/ А. А. Алзашвили. - Тб. гос. ун-т. – Тбилиси, 1967. – 35 с.
- Котенко О. В. Розвиток полікультурної компетентності вчителів світової літератури в системі післядипломної освіти: автореф. дис… канд. пед.. наук : 13.00.04 / О. В. Котенко; Держ. вищ. Навч. заклад «Ун-т менеджменту освіти» АПН України. – К., 2011. – 20 с.
- Котенко О. В. Формування професійно значущих якостей майбутнього вчителя іноземної мови/ О. В. Котенко/ Електронний режим: http://www.psyh.kiev.ua/Котенко_О.В._Формування_професійно_значущих_якостей_майбутнього_вчителя_іноземної_мови.
- Педагогічна творчість і майстерність: Хрестоматія / Укл. Н. В. Гузій. – К.: ІЗМН, 2000. – 168 с.
- Педагогічний словник / за ред. Ярмаченка М.Д.- К.: Пед. думка, 2001. - 516 с,с.21».
- Тетиор С.Н. Об адаптации первокурсников к условиям обучения иностранному языку в высшей школе / С. Н. Тетиор // Вопросы преемственности курсов иностранного языка средней й высшей школы. Вып.2. – Свердловск, 1976. – С.90-100.