Дмитрук О.П. Система скандинавських впливів у стародавній англійській мові
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Дмитрук Олена Петрівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
У статті розглянуто основні питання, які пов’язані із тривалим перебуванням скандинавів на території Англії та їх впливом на розвиток і становлення стародавньої англійської мови. Досліджено використання, відмінності та особливості скандинавських запозичень на фонетичному, граматичному і лексичному рівнях в англійській мові стародавнього періоду.
Ключові слова: скандинавські запозичення; стародавня англійська мова; скандинавський вплив; фонетичні, лексичні, граматичні особливості; словниковий склад мови; розвиток; становлення.
В статье рассмотрены основные вопросы, связанные с длительным пребыванием скандинавов на территории Англии и их влиянием на развитие и становление древнего английского языка. Исследовано использование, отличия и особенности скандинавских заимствований на фонетическом, грамматическом и лексических уровнях в английском языке древнего периода.
Ключевые слова: скандинавские заимствования; староанглийский язык; скандинавские влияния; фонетические, грамматические, лексические особенности; словарный запас языка; развитие; становление.
The article deals with the basic problems connected with the long period of
Scandinavian stay on the territory of England and their influence on the development and establishment of Old English. It has been investigated the use, difference and peculiarities of Scandinavian borrowings on the phonetic, grammatical and lexical levels in English in the ancient period.
Key words: Scandinavian borrowings; Old English; Scandinavian influence; phonetic, grammatical, lexical peculiarities; word-stock; development; establishment.
Зміст |
Актуальність теми
Історія англійської мови вивчає її фонетичні, граматичні та лексичні особливості в різні епохи становлення, досліджує словниковий склад англійської мови в конкретний історичний період її розвитку. Тривале перебування скандинавів у староанглійській період значно позначилося на розвитку англійської мови. Впливу мови скандинавів на мову англійців сприяло насамперед те, що суспільний лад та рівень розвитку англійців і скандинавів був однаковим, а мова скандинавів за своєю граматичною будовою та словниковим складом споріднена з мовою англійців, була близькою та зрозумілою останнім. Окрім цього, зближенню обох мов сприяла відсутність єдиних мовних норм, закріплених письмом.
Аналіз досліджень
Багатьох учених цікавить не тільки звідки і чому прийшло запозичене слово, але і те, як воно асимілювалося в мові, як співпало з її граматичною будовою і фонетичними нормами, як змінило своє значення, і які зміни були викликані з його появою в словниковому складі мови, яка його запозичила. Зокрема, відомий російський лінгвіст XIX ст. А.А.Потебня вважав, що неправильно запитувати про те, звідки запозичене слово, а потрібно запитувати про те, що додалося, що було створено в результаті діяльності, яка розвивалась завдяки певному поштовху при запозиченні слова від іншого народу. [2,462] Але ця точка зору в свій час не отримала схвалення. А.А. Потебня звертав увагу на творчий елемент в процесі запозичення. «Запозичувати, - говорив він - це означає брати для того, щоб у тебе була можливість внести в скарбницю людської культури більше, ніж отримувати» [2, с.463]. Такий підхід до питання, яке стосується запозичень, дозволяє виявити закономірності, яким підкоряється розвиток словникового запасу мови, пояснити явища, які в ньому відбуваються, і виявити їхні причини, показати зв'язок між історією окремих слів, історією мови і історією народу.
Значне місце у процесі досліджуваної теми посідають дослідження Н.М. Раєвської. Науковець вказувала на те, що ряди слів стародавньої англійської мови асимілювалися до своєрідної форми скандинавських синонімів, наприклад, sister походить від стародавньої норвезької мови syster (не від стародавньої англійської sweoter) [4, c.239].
Особливої уваги заслуговують наукові праці Т.О. Расторгуєвої. Вона досліджувала вплив скандинавських запозичень на словниковий склад староанглійської мови. Наводила приклади корінних староскандинавських та староанглійський слів, порівнюючи їх із сучасною англійською мовою [5, c.300].
Постановка мети дослідження
У процесі тривалої історії свого становлення і розвитку англійська мова запозичила значну кількість іноземних слів. Ці підстави дають змогу багатьом лінгвістам стверджувати, що англійська мова втратила свою самобутність, але ця проблема потребує детального розгляду.
У нашому науково-педагогічному дослідженні ми намагатимемося виокремити основні періоди скандинавського завоювання території Англії; розкрити особливості скандинавських впливів на розвиток і становлення стародавньої англійської мови; навести приклади скандинавських запозичень та їхні відмінності у фонетичних, граматичних і лексичних особливостях скандинавської та староанглійської мов.
Виклад основного матеріалу
Відділившись в 449 р. від інших германських племен, англосакси протягом трьох наступних століть не мали сутичок з іншими племенами, якщо не вважати просування англосаксів на північ та захід Британії з поступовим витісненням і винищенням кельтів та міжусобних воєн, які безперервно велися між англосаксонськими королівствами.
У 787 р. в Британії висадились перші озброєні загони скандинавів (Danes), головною метою яких був грабіж. Близькість Британії до західного узбережжя Скандинавського півострова робила можливим такі набіги. Кількість цих набігів в наступні роки все збільшувалась. У 793-794 рр. скандинави розграбували та спалили декілька населених пунктів на східному узбережжі Англії, а в 834 р. спустошили всю Східну Англію. Цей період набігів скандинавів. які діяли невеликими загонами, відомий в історії як перший період скандинавського завоювання (787-850).
Другий період почався в 850 р., коли до гирла Темзи прибули 350 скандинавських кораблів, які піднялися по Темзі до Лондона. Лондон і Кентербері були пограбовані і спалені. Цей період скандинавського завоювання (850-878), який проходив у жорстоких битвах англійців з загарбниками, закінчився підписанням королем Альфредом у 878 р. Уедморського мирного договору (The Treaty of Wedmore), за яким скандинави зайняли землі на схід від лінії Лондон – Честер (приблизно). Більша частина північної та східної Англії була під владою скандинавів.
Третій період скандинавського завоювання (878-1042) закінчився тим, що в кінці Х ст. скандинави підкорили всю Англію. В 1014 р. король скандинавів Свейн (Swein) став королем Англії, а в 1016 р. під владою його сина Кнута (Canute) об’єдналися Англія, Данія і частина Норвегії. Панування скандинавів у Англії закінчилося в 1042 р. після прийняття королівського трону англійським королем Едуардом-проповідником (Edward the Confessor) [3, c.175].
Скандинавський вплив найбільше помітний на півночі та на сході Англії (наприклад: сучасне York < скандинавське jо замість cт. а. ео в Eoforwic, стара назва міста). Розглядаючи, фонетичні особливості, то багато слів із звуком [k] перед голосними [е]та [і] та багато слів німецького походження в англійській мові із звукосполученням [sk] мають скандинавські походження [4, c.239]. У корінних староанглійський словах звукосполучення [sk] постійно змінюються до [ʃ], наприклад, слова fish, ship походять від староанглійських слів fisс, sсip. Звуки [k] і [g] перед голосними звуками [е] та [і] у корінних англійських словах стали [tʃ] i [dʒ]. Наприклад, kid (від староскандинавської) і chin (від староанглійської cin); girth (від староскандинавської) і yield (від староанглійської ʒieldan) [5, c.301].
Розглянемо граматичні особливості скандинавського впливу в стародавній англійській мові. Основною відмінністю є особові та відмінкові закінчення, у той час як корені слів були спільними. При взаємному спілкуванні скандинавів та англійців і ті, і другі розуміли основну частину слова – корінь, а закінчення, різні в обох мовах, були елементами, які ускладнювали взаєморозуміння. Тому вся увага була спрямована на сприйняття та розуміння основи слова, а закінчення в цей же час почали ослаблятися, редукуватися. Граматичні відношення між членами речення, які раніше передавалися за допомогою флексії, поступово почали виражатися іншими засобами: порядком слів, прийменниковими зворотами тощо. Проте було б помилковим вважати, що скандинавський вплив міг бути основною причиною переходу англійської мови до аналітичної будови. При схрещуванні староанглійської та скандинавської мов перша зберегла свій словниковий склад, поповнившись деякими запозиченими словами, зберегла свою граматичну будову, а вплив скандинавської мови лише сприяв розвитку тих тенденцій, які існували у мові староанглійського періоду задовго до скандинавського завоювання. Зокрема, ослаблення ролі закінчень спостерігалося ще у староанглійській мові, особливо на півночі країни.
Відмінності у морфологічному оформленні слів були незначні. Розглянемо їх на прикладі:
| Скандинавські слова | Староанглійські слова | Сучасні англійські слова |
|---|---|---|
| dage | dǽg | day |
| vindr | wind | wind |
| góbr | gód | good |
| fiskr | fisk | fish |
| time | time | time |
| sunr | sunu (sun) | sun |
| hiarta | heorte (heart) | heart |
Як видно з вище наведених прикладів, близькість форм кореня сприяла закріпленню його у мові: так, скандинавський та староанглійський time при схрещуванні укріпили форму кореня tim-, а обидва закінчення злилися в ослаблену форму time, tyme, яка у мові середньо-англійського періоду перетворилася в time [ti:mə > ti:m > taim], що існує в сучасній формі time.
Аналогічні зміни відбулися і з іншими словами: староанглійська sunu+скандинавська sunr=sune > sone > son
староанглійська sittan+скандинавська sitja=sitten > sit
староанглійська gifan+ скандинавська gifa=given > give
Крім прискорення процесу редукції закінчень, скандинавський вплив позначився також на інших мовних явищах:
а)у північному діалекті під впливом мови скандинавів закріпилося закінчення -s у 3-й особі однини теперішнього часу дієслів та закінчення -and дієприкметника (binband) при закінченні -end, -ind в центральному та південному діалектах. Закінчення -s збереглося в сучасній мові (he takes, goes і т. д.) а закінчення дієприкметника -and пізніше перетворилося в -іng (суч. going, taking і т. д.);
б)особові займенники скандинавського походження (сканд. peim) замінили відповідні давньоанглійські займенники і закріпилися в англійській мові (суч. they, them, their). Крім цього, в англійській мові збереглося декілька самостійних та службових слів скандинавського походження: till, to and fro, though, ado (< at + do), both, same.
Скандинавський вплив найпомітніше відчувається у словниковому складі мови. Пам'ятки давньоанглійського періоду відображають лише частину запозичень, які значно повніше представлені у пам'ятках середньоанглійського періоду.
Лексичні запозичення мали різноманітний характер.
- Географічні назви:
скандинавські bŷr (a village) > by в Derby, Rugby, Grimsby;
скандинавські thorp (a village) > thorp в Althorp, Linthorp;
скандинавські veiti (clearing) > thwait (e) в Applethwait, Satterthwait, Crossthwaite.
Аналогічні утворення існують від багатьох інших слів. Загальна кількість географічних назв з скандинавськими елементами становить більше тисячі слів.
- Військово-морська термінологія: barda, cnearr (ship), scegp (vessel), lip (fleet), sagpmann (pirate), більшість з яких не збереглися в сучасній мові.
- Судові та законодавчі терміни: lagu, lage (law), ntlag (outlaw), mal (action of low), husting (assembly) та інші, а також декілька перекладів-кальок, як hāmsōcn (attacking the enemy in his house), landcēap (land tar) тощо.
Скандинавські слова-запозичення вживаються у словах повсякденного вжитку, наприклад: іменники: anger, bull, calf. cake, egg, gate, root, skin, window, wing etc; прикметники: ill, loose, add, ugly, wrong etc; дієслова: bask, cast, call, drown, thrust, get, give, scare, scrub, take, want etc.
Кількість запозичень цієї групи становить понад 500 слів. Деякі слова збереглися в сучасній мові у формі більш близькій до скандинавського слова: boon (скандинавська bōn, староанглійська bēn); loan (скандинавська lān, староанглійська lǽn).
Деякі слова скандинавського походження, які широко вживалися в староанглійській мові, в сучасній мові вживаються дуже рідко, а деякі зустрічаються лише в північних діалектах: kirk (church), garth (yard).
Багато слів, які в IX - XI ст. мали близьке значення в обох мовах, диференціювалися в сучасній мові. Наведемо приклади таких слів
| сучасне слово зі староанглійської мови | сучасне слово зі скандинавської мови |
|---|---|
| no | nay |
| from | fro |
| whole | hale |
Висновок
У результаті дослідження ми змогли розкрити особливості скандинавських впливів на розвиток і становлення стародавньої англійської мови, навели приклади скандинавських запозичень та їхні відмінності у фонетичних, граматичних і лексичних особливостях скандинавської та староанглійської мов. Ці підстави дають змогу стверджувати, вплив скандинавських слів у англійську мову відбувався дуже інтенсивно. Оскільки скандинавська та англійська були спорідненими мовами, ці слова швидко асимілювалися і стали загальновживаними.
Список використаних джерел
- Ильиш Б.А. История английского языка. – М.: Высшая школа, 1968. – 420 с.
- Корунець І.В. Порівняльна типологія англійської та української мов. - Вінниця, 2003. – 438 c.
- Костюченко Ю.П. Історія англійської мови (елементарний курс) видання друге, виправлене і доповнене. – Київ: «Ряд. шк., 1963. – 427 с.
- Раевская Н.М. Курс лексикологии англ. языка (на англ. языке). – Киев:
Издательство «Высшая школа», 1971. – 336 с.
- Расторгуева Т.А. История англ. языка: Учебник Т.А. Расторгуева – 2-е изд., стер. – М.: ООО «Изд-во Астрель», 2002. – 352 с. – На англ. языке.