Калюжна Ю.С. Теоретичні основи діагностичного супроводу професійної діяльності вчителя початкової школи
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Калюжна Ю.С., магістрант спеціальності "Початкове навчання" Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ
У статті розглядається історія розвитку педагогічної діагностики, її сутність та зміст, розповідається про важливість знань цих аспектів як основ для здійснення діагностичного супроводу педагогічної діяльності вчителя початкової школи, який є можливістю для покращення навчально-виховного процесу і пильного вивчення індивідуальних особливостей учнів.
Ключові слова: «вчитель початкової школи», «діагностична діяльність вчителя початкової школи», «діагностичний супровід».
В статье рассматривается история развития педагогической диагностики, ее сущность и содержание, рассказывается о важности знания этих аспектов, как основ для осуществления диагностического сопровождения педагогической деятельности учителя начальной школы, что является возможностью для улутшения учебно-воспитательного процесса и тщательного изучения индивидуальных особенностей учащихся.
Ключевые слова: «учитель начальной школы», «диагностическая деятельность учителя начальной школы», «диагностическое сопровождение».
This paper reviews the history of educational testing, its nature and content. It covers the importance of knowledge of these aspects as a basis for diagnostic support educational activities of primary school teachers, that is an opportunity to improve the educational process and to determine individual characteristics of students more carefully.
Keywords: «Elementary school teacher», «diagnostic activities of primary school teachers», «diagnostic support».
Зміст |
Постановка проблеми
У сучасних умовах гуманізації та демократизації системи освіти, її модернізації до української національної школи ставляться глибші вимоги щодо успішності підростаючого покоління, засвоєння ним всієї суми наукових знань, культури та інших сфер людської діяльності.
У Концепції загальної середньої освіти зазначається, що «…основою всіх перетворень в освіті має стати реальне знання потенційних можливостей дітей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості…»[3, С. 5-15], Закон України «Про загальну середню освіту» орієнтує на роботу в умовах особистісно орієнтованого навчання. Виходячи з цього, найбільші вимоги ставляться саме до професійної діяльності вчителя, які й спрямовані на вивчення особистості кожного учня. Для реалізації таких умов кожен вчитель має володіти і застосовувати у своїй діяльності комплекси діагностичних умінь, що забезпечують ефективну реалізацію основних цілей навчання, розвитку та виховання.
Педагоги постійно забезпечують наступність в розвитку кожної дитини, забезпечують її подальше становлення, слідкують за станом розгортання навчальної діяльності кожного, а це потребує від учителя володіння конкретними знаннями і вміннями пізнати світ кожної дитини, вивчити індивідуальні її особливості і відмінності, перспективи розвитку, вмінням попередити і подолати труднощі, які виникають в навчально-виховному процесі. Для реалізації всіх перелічених умов педагог має володіти спеціальними діагностичними уміннями і користуватися ними на кожному етапі навчально-виховного процесу.
Ця проблема здавна цікавила багатьох психологів і педагогів (Ю.К. Бабанський, А.С. Бєлкін, Н.В. Бордовська, А.Й. Григор’єв, І.В. Житко, В.І. Завіна, Д. Зеєбах, К. Інгенкамп, І.Я. Лернер, С.І. Маслов, О.М. Мельник, В.М. Полянський, З. Стоусон, М.І. Шилова). Протягом останніх десятиріч інтерес учених до окремої проблеми поглибився (Т.В. Башаєв, І.Д. Бех, О.І. Кочетов, С.М. Мартиненко, Т.В. Машарова, І.П. Підласий, О.Я. Савченко, І.С. Якиманська та ін. ).
Однак однією з актуальних проблем педагогічної діяльності в початковій школі сьогодні варто назвати труднощі у здійсненні діагностичного супроводу, як складової професійної діяльності вчителя. Однією з причин цього є недостатнє володіння педагогами теоретичними основами діагностичного супроводу професійної діяльності. Як з’ясувалося, недоліки в діагностичному компоненті впливають на характер і якість педагогічної діяльності, а також є важливим недоліком в здійсненні особистісно орієнтованого підходу.
Встановлено, що високоефективною праця педагога є за умов високого рівня теоретичної та практичної підготовки. На думку дослідників (С.М. Мартиненко, І.П. Підласого) сьогодні вчителю доводиться самостійно розв’язувати такі завдання, які раніше не входили до його компетенції, а надсилалися школам у вигляді готових планів і рекомендацій. З огляду на це виникає потреба в вивченні не лише практичних, а й теоретичних основ діагностичної діяльності [5; 6].
Завдання статті
Завдання статті полягає у дослідженні історії розвитку та теоретичних основ педагогічної діагностики, сутності та змісту діагностичного супроводу професійної діяльності вчителя початкової школи.
Враховуючи актуальність порушеної проблеми, нами було розроблено екскурс в теорію діагностичного супроводу професійної діяльності вчителя початкової школи.
Результати дослідження
Давно відомо, що розвиток будь-якої галузі науки починається з окремих ідей, гіпотез, дослідів, які з’являються ще задовго до появи науково обґрунтованої теорії. За сутністю педагогічна діагностика нараховує стільки ж років, скільки вся педагогічна діяльність. Хто навчав планомірно, завжди намагався визначити результати своїх зусиль. Це відбувалося протягом декількох тисячоліть педагогічної діяльності за допомогою методів, які ми зараз вважаємо донауковими.
Як і будь-яка галузь науки, яка починається з окремих ідей, гіпотез, дослідів, які з’являються ще задовго до появи науково обґрунтованої теорії, педагогічна діагностика нараховує стільки ж років, скільки вся педагогічна діяльність. А це є свідченням того, що ще з давніх давен люди намагалися вивчити результати своїх досягнень за допомогою тих методів, які ми зараз вважаємо донауковими.
Як показав аналіз теоретичних джерел, поняття «педагогічна діагностика» було запропоновано німецькою вченою К. Інгенкамп за аналогією з медичною і психологічною діагностикою в 1968 році в рамках одного наукового проекту. Після цієї події професійна педагогічна діагностика набула бурхливого розвитку.
У перші роки свого існування вітчизняна педагогічна діагностика розглядала свій предмет ширше, включаючи до нього не лише діагностику успішності, як це ми могли спостерігали у К. Інгенкампа [2, 240], а й всі проблеми, що виникають у навчально-виховному процесі та його організації.
Однак, як показало дослідження, на сучасному етапі розбудови системи педагогічної освіти виникли суперечності між традиційною підготовкою майбутнього вчителя до реалізації дослідницької діяльності та новими вимогами суспільства до випускників педагогічних навчальних закладів, які мають бути готові до її активного самостійного впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи. Останнє й підводить нас до необхідності дослідження сутності та змісту педагогічної діагностики та педагогічних об’єктів, що входять до цього феномену.
У своєму дослідженні ми скористуємося поняттями, які подає Мартиненко С.М., а саме:
«Діагностування (від гр. «dia» - «прозорий » та «gnosis» - «знання») означає пояснення, розпізнавання. Його можна тлумачити і як отримання інформації про стан і розвиток контрольованого об’єкта, його відхилення від норми. Діагностування перебуває у нерозривному зв’язку з прогнозуванням та проектуванням, які логічно завершують ланцюжок дослідницької процедури.
Діагностика – система технологій, засобів, процедур, методик і методів висвітлення обставин, умов і факторів функціонування педагогічних об’єктів, перебігу педагогічних процесів, встановлення їх ефективності та наслідків у зв’язку із заходами, що передбачаються або здійснюються» [5, с.11].
Варто зауважити, що педагогічна діагностика – це нова галузь. Кожен із педагогів, хто старанно здійснював свою професійну діяльність, намагався визначити плоди своїх зусиль. Справжній фахівець перш ніж розпочати свою роботу визначить всі можливі позитивні сторони і невдачі, чітко спланує хід своїх дій, з’ясує усі обставини, зробить експертизу своїх намірів, поставить діагноз, використає свій вплив на учнів з урахуванням усіх сприятливих і несприятливих чинників. Тільки в таких учителів, на нашу думку, навчально-виховний процес матиме найкращі результати.
Перш, ніж розкриємо сутність поняття «педагогічна діагностика», вважаємо за доцільне визначити, які ж аспекти навчально-виховного процесу охоплює педагогічна діагностика. Аналіз теоретичних джерел дозволив нам встановити, що педагогічна діагностика охоплює:
- стан педагогічного процесу як в цілому, так і його окремих елементів;
- пояснює результати педагогічної взаємодії;
- встановлює характер впливу педагогічних засобів на процес становлення особистості учня;
- розробляє вимірювальний інструментарій та технології педагогічного розпізнання [5, 262].
Проаналізувавши різні наукові джерела, ми з’ясували, що існує значна кількість тлумачень поняття «педагогічна діагностика». Отримані матеріали дали можливість згрупувати всі запропоновані поняття і визначити, що педагогічна діагностика – це вид професійної діяльності , спрямованої на аналіз навчально-виховного процесу; вивчення і розпізнавання стану об’єктів виховання , що діагностуються; визначення основ для організації планомірного навчального процесу і пізнання; це сукупність методів і прийомів спрямованих на вивчення внутрішнього світу вчителя та учнів.
Педагогічну діагностику здійснює вчитель, і вона є поряд з іншими видами його діяльності самостійним видом, який має власний зміст. Складовими змісту педагогічної діагностики є мета та мотиви.
Як показав аналіз, мета діагностичної діяльності вчителя полягає у виявленні інформації, яка допомагає йому зрозуміти проблему, виробити критерії аналізу педагогічної ситуації, визначити зону пошуку педагогічних рішень і їх конструктивну розробку, регулювати дії учнів і власну професійну діяльність, оцінювати результати педагогічної взаємодії.
Ще однією складовою змісту педагогічної діагностики є її мотиви. Досліджуючи теоретичні джерела, ми з’ясували, що не існує єдиного визначення і пояснення сутності поняття «мотив», тому доречно навести декілька тлумачень його відомими науковцями.
На думку Б.Г. Ананьєва, мотив – це «свідоме стимулювання до діяльності, яке виникає у визначених об’єктивних умовах, але виражає потреби особистості, пов’язані з метою і реалізовані під дією конкретних вимог» [ 1,с.28].
О.М. Леонтьєв пов’язує мотив з потребою, але водночас вважає, що «предмет діяльності і є її дійсним мотивом. Безперечно, він може бути як речовим, так і ідеальним, як даним у сприйнятті, так і існуючим тільки в уявленні, думках. Основне, що за ним завжди стоїть, є потреба» [4, с.43].
Варто зауважити, що мотиви діагностичної діяльності можуть бути збудниками іншого виду педагогічної діяльності. Кожна з цих видів в нинішньому освітньому процесі, в якому формуються нові педагогічні ідеали, полягає в тому, щоб «вести» дитину, створювати ситуації, в яких вона зможе самореалізуватися, виявляти свою активність. Саме ці ідеали мають бути покладені в основу мотивів діагностичної діяльності.
Описаний матеріал підводить нас до розуміння того, що кожен учитель має створювати найкращі умови для формування особистості кожної дитини, забезпечувати можливості реалізовувати її здібності, задовольняти інтереси та індивідуальні потреби, і таким чином готувати до навчання в основній школі.
Як показує практика, співпрацюючи, в учителя та учнів розвиваються як ділові, так і міжособистісні стосунки. Така ситуація вимагає від кожного педагога пильної уваги до кожної дитини, адже за таких умов відбувається вивчення особистісного і діяльнісного розвитку учнів, визначення їх інтересів, потреб, перспектив особистісного розвитку, передбачення і подолання труднощів у навчально-виховному процесі тощо. Діагностичний супровід професійної діяльності спрямовує вчителя на співпрацю з кожним з учнів, здійснення особистісно орієнтованого навчання і виховання, що дозволяє педагогу краще пізнавати і спрямовувати в правильне русло кожну особистість дитини.
Висновки
Таким чином, подані нами теоретичні основи діагностичного супроводу професійної діяльності вчителя початкової школи відображають основні аспекти, які допоможуть як молодому, так і досвідченому педагогу опанувати педагогічну діагностику і на цій основі набуті знання і уміння практично втілювати в навчально-виховний процес з метою його вдосконалення та глибокого вивчення індивідуальних особливостей та відмінностей учнів.
Звісно, наша стаття не розкриває всі теоретичні аспекти діагностичного супроводу професійної діяльності вчителя початкової школи і не претендує на повністю завершене дослідження. Актуальними залишаються розроблення змісту, визначення оптимальних форм і методів діагностичного супроводу професійної діяльності вчителя як початкової, так і старшої школи.
Список використаних джерел
- Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. Т.1 / Б.Г. Ананьев. – М.: Педагогика, 1980. – 267 с.
- Ингенкамп К. Педагогическая диагностика: пер. с нем. – М.: Педагогика, 1991. – 240 с.
- Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Директор школи. – 2002. - №1. – С.5-15.
- Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1977. – 304 с.
- Мартиненко С.М. Основи діагностичної діяльності вчителя початкової школи: навчально-методичний посібник / С.М. Мартиненко. – К.: Сім кольорів, 2010. – 262 с.
- Підласий І.П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів: навч. посібник. – К.: Україна, 1998. – С.10-13.