Кохніченко О.Є. Анімація як засіб формування у першокласників вміння читати
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Кохніченко Оксана Євгенівна, магістрант спеціальності "Початкове навчання" Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ
УДК 373.3.091.32:791
У статті розкривається сутність формування вмінь читати; обґрунтовуються теоретичні основи формування вміння читати засобами анімації у першокласників; акцентується увага на необхідності підготовки майбутніх учителів до використання анімації на уроках навчання грамоти під час формування вмінь читати.
Ключові слова: читання, вміння читати, анімація як засіб формування вміння читати.
В статье раскрывается сущность формирования умений читать, обосновываются теоретические основы формирования умения читать средствами анимации у первоклассников; акцентируется внимание на необходимости подготовки будущих учителей к использованию анимации на уроках обучения грамоте при формировании умений читать.
Ключевые слова: чтение, умение читать, анимация как средство формирования умения читать.
The article reveals the essence of reading skills, grounded theoretical basis of ability to read means the animation in the first grade, focuses attention on the need to train teachers to use animation in the classroom teaching reading while developing abilities to read.
Keywords: reading, animation as a means of reading skills.
Зміст |
Актуальність теми
Готовність майбутніх учителів початкових класів до навчання учнів читати – одна із важливих і складних проблем сучасної школи. Мистецтво слова дає змогу розкривати перед дітьми багаті художньо-пізнавальні можливості, одержувати від читання естетичну насолоду, навчати їх шляхом читання літературного твору сприймати навколишній світ.
У працях Д. Б. Кабалевського, Б. Т. Лихачова, В. О. Сухомлинського та інших учених обґрунтовано принципи взаємодії читання як засобу інтенсифікації педагогічного процесу. Проблема формування вміння читати стала також предметом дослідження багатьох учених, педагогів і літературознавців, серед яких І. Д. Бех, Н. М. Бібік, М. С. Вашуленко, Н. Й. Волошина, В. О. Науменко, М. І. Оморокова, О. Я. Савченко, Н. Ф. Скрипченко.
Психологічні аспекти проблеми формування вміння читати знайшли відображення у працях Б. Г. Ананьєва, Л. С. Виготського, І. О. Зимньої, Г. С. Костюка, О. О. Леонтьєва, Б. Т. Лихачова, С. Л. Рубінштейна.
Стан дослідження проблеми
На основі теоретичного аналізу було встановлено, що проблему формування вміння читати висвітлено у багаторічних наукових дослідженнях, які ввібрали досягнення світової психології, педагогіки, методики та шкільної практики. Формування вміння читати досліджували психологи, педагоги, методисти на різних етапах розвитку наукової думки. Тому, узагальнюючи дослідження науковців, процес читання визначається як:
- вид психічної діяльності, що виявляється в асоціюванні з зображеннями літер звукових елементів мови (звуків, складів, слів, фраз);
- один із видів мовленнєвої діяльності разом із аудіюванням, говорінням і письмом;
- основний вид навчальної діяльності, який відрізняється специфікою у різні вікові періоди розвитку особистості. Ця діяльність характеризується як складний психологічний процес, а не сенсомоторна навичка. Читання є більш інтелектуальним, свідомим і довільним процесом, ніж сприймання та розуміння усного мовлення;
- надзвичайно складний процес, за допомогою якого здобувається інформація з написаного або друкованого тексту [9, 416].
На основі зазначеного, під поняттям «читання» ми розуміємо складний, багатоаспектний процес опосередкованого – через письмовий текст – спілкування, який полягає в декодуванні графічних знаків в усне мовлення і розумінні змісту прочитаного; «вміння читати» – компонент дії читання [10, с. 52], тому досягнення синтезу між окремими сторонами процесу читання (технікою і розумінням), що забезпечує його точність, швидкість, виразність, є найважливішою метою навчання, реалізація якої здійснюється поетапно.
У психолого-педагогічній та спеціальній літературі сутність поняття «вміння читати» розкривається неоднозначно і носить багатоманітний характер. У нашому дослідженні важливими є первинні вміння читати, які формуються в період навчання грамоти і трактуються як технічні. З урахуванням цього ми будемо спиратися на позицію М. І. Оморокової, яка стверджує: «Уміння читати – особливе багатоетапне вміння. Перший етап – технічна навичка, яка поєднується з елементарним розумінням прочитаного тексту» [7, с. 56].
Таким чином, читання – це вид навчальної діяльності, в процесі якої формується вміння читати; вміння читати – це багатоаспектне особливе вміння, що формується в учнів початкових класів у процесі навчання.
Основні завдання, що стоять перед учнями на етапі формування первинних умінь читати, як зазначає М. І. Оморокова, полягають в: оволодінні мовленнєво-звуковими навичками; формуванні вмінь слухати і правильно виділяти (аналізувати) звуки живого мовлення; навчанні поєднувати (синтезувати) звуко-букви в склади і слова, співвідносити слова і фрази друкованого тексту з відповідними словами і фразами усного мовлення, тобто правильно розуміти прочитане [7, 160]. Одиницею читання на цьому ступені формування вміння читати є буква. Дитина спочатку засвоює букви, а вже потім навчається сполучати їх у склади, слова. Початковий етап (складо-аналітичний) опанування вмінням читати характеризується тим, що учні вже на достатньому рівні володіють уміннями читати злиття (ПГ, П′Г), отже, одиницею читання стає склад.
Етап синтетичного читання починається зі стадії становлення цілісних прийомів читання, основна особливість якої полягає в розпізнаванні слова за основними ознаками: довжиною, конфігурацією букв і їх елементами, що виступають за рядок, тобто сприйняття окремих слів на цій стадії не викликає особливих ускладнень [9, 128].
Проте синтез у процесі сприйняття характеризується ще недостатньою зрілістю, оскільки є труднощі в цілісному сприйнятті словосполучень, речень, частин тексту. На думку М.С. Вашуленка, це пояснюється тим, що на ступені становлення синтетичних прийомів читання єдність між розумінням тексту й сприйняттям його графічного складу ще тільки намічається, а не досягає необхідної довершеності, темп читання значно зростає, розуміння поліпшується [1, 18].
Етап синтетичного читання, основними проявами якого є інтонаційне поєднання речень, контекстне читання, пов'язані із завершенням процесів аналізу й синтезу графічних елементів тексту відповідно до їх вимови, вчений відносить на кінець навчання в початковій школі, і вказує, що досягнення ступеня синтетичного читання в процесі навчання є важливою передумовою виникнення інтересу до читання як діяльності [1, 19].
Методика розв’язання цієї проблеми стає можливою за таких умов:
- навчання дітей читання має відбуватися в єдності з опануванням і вдосконаленням інших видів мов¬леннєвої діяльності (аудіювання, говоріння, письма);
- врахування того, що учень на початковому етапі навчання краще розуміє текст, поданий в ігровій формі, ніж прочитаний самостійно;
- з метою формування позитивної мотивації до роботи з книгою необхідно, починаючи з першого класу, передбачити на уроках читання організацію слухання різноманітних текстів у поєднанні з іншими засобами навчання;
- навчання читання має спиратися на зорове та слухове сприймання, які сприятимуть розвитку словниково¬го запасу дитини, позитивних емоцій і розуміння змісту прочитаного.
У постанові Міністерства освіти і науки України № 1/9 – 390 від 01.06.2006 «Про організацію навчально-виховного процесу в 1 класі» зазначено, що «в організації і структурі навчального процесу в першому класі взаємопов’язані навчальна та така діяльність, що вимагає використання прийомів роботи, що відповідають віку дітей, мотивують їх різноманітну активну практичну діяльність» [5, с. 12]. На думку багатьох дослідників, із метою формування вміння читати у першокласників доцільно застосовувати різноманітні засоби навчання, серед яких чільне місце посідають технічні засоби.
Сучасна методика формування вміння читати, техніки читання і розуміння прочитаного передбачає використання різних технічних засобів навчання, серед яких визначають як традиційні (аудіо-, відеозаписи), так й інноваційні (комп’ютер, SMART-дошка, мультимедіа, анімація, презентація). Із упровадженням сучасних інформаційних технологій виникла «екранна» культура.
Існуючі методи, прийоми і форми роботи учнів із книгою не вирішують одне з пріоритетних завдань початкової школи – формувати вміння читати. Однак, екранне мистецтво, зокрема анімація, є тим засобом, який дозволяє розв’язати завдання формувати вміння читати, враховуючи запити сучасної дитини.
Анімація (з лат. – anima і похідного фр. – аnimation – оживлення) – це вид мультимедіа, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих або об’ємних об’єктів [6, с. 58]. У 70-ті роки ХХ ст. до найуживаніших видів анімації – мальованої та об’ємної (лялькової) – додалась і комп’ютерна. За сторічну історію кіно талановитими аніматорами було створено чимало шедеврів. Найбільш визначною постаттю став американець Волт Дісней, який переконав увесь світ, що анімація – не лише розвага для дітей, а цілком самостійне мистецтво для всіх вікових груп, унікальна країна живої фантазії [11, 5].
На сучасному етапі анімація розглядається в дещо іншому аспекті, ніж у «діснеївську епоху», технічний прогрес змінив технологію анімації. У наш час стають популярними програми, що дозволяють без надмірних зусиль створювати прості класичні мультфільми. Види анімації визначають спосіб утворення як елементів анімаційних послідовностей, так і самих послідовностей. Більш детально розглянемо спрайтову анімацію, тобто анімацію, реалізовану за допомогою мови програмування чи спеціального інструментального засобу. В спрайтовій анімації відсутнє поняття кадру, принципу рухливих ігор [11, 5].
Розглядаючи анімацію як засіб формування вміння читати, розкриємо сутність поняття «засіб». Засіб − це «якась спеціальна дія, спосіб, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; те, що служить знаряддям у якій-небудь дії, справі; механізми, пристрої тощо, необхідні для здійснення чогось-небудь, для якоїсь діяльності» [2, с. 326].
Основні напрями застосування анімації як засобу формування вміння читати – це демонстрація наочних матеріалів: різноманітних посібників, карт, схем, малюнків; демонстрація процесів та явищ; презентація завдань, спрямованих на перевірку знань учнів або для їх самостійної роботи. Анімація значно поліпшує доступ до інформації, підвищує ефективність та мотивацію навчання, забезпечує нові шляхи подання інформації, які «полегшують її розуміння, дають можливість для випробування власних ідей та проектів, роблять учнів більш упевненими та здатними вирішувати проблеми самотужки» [3, с. 14]. Водночас, однією з найголовніших переваг використання анімації під час навчання є можливість задовольнити індивідуальні потреби учнів.
Анімаційні засоби навчання спрямовані на:
- посилення мотивації навчання;
- активізацію навчальної діяльності учнів, посилення їх ролі як суб’єкта навчальної діяльності (можливість обирати послідовність вивчення матеріалу, визначення міри і характеру допомоги тощо);
- індивідуалізацію процесу навчання, використання основних і допоміжних навчальних впливів, розширення меж самостійної діяльності школярів;
- застосування різноманітних типів навчальних завдань та форм подання інформації;
- створення навчального середовища, яке забезпечує «занурення» учня в уявний світ, певні соціальні і виробничі ситуації;
- постійне застосування ігрових прийомів;
- забезпечення негайного зворотного зв’язку, можливість рефлексії;
Застосування анімації уможливлює інтеграцію у плані мистецтва слова, образу, музики, адже в цьому випадку діти мають змогу не лише чути голос учителя (учня), який читає твір, бачити букви (абстрактний, знаковий елемент), але й дивитися на самих персонажів, які допомагають сприймати і прочитувати букви, частини слів. Звичайно, такий вплив відразу на кілька органів чуттів у різноманітних формах покращуватиме процес формування в учнів уміння читати.
За допомогою анімації можна виділити ті чи інші фрагменти тексту з метою привернення уваги дітей до окремих моментів. Повторне читання тексту, поділ його на частини, виокремлення головного, відпрацювання змісту, у якому діти припускаються помилок, − ці та інші види роботи над текстом забезпечує анімація. Пріоритетним напрямом роботи на уроці із застосуванням анімації є формування в учнів вміння читати, уміння набувати нових знань під час вивчення нової літери. Анімація дає змогу істотно змінити способи керування навчальною діяльністю, занурюючи учнів у цікаву ігрову ситуацію; надавати допомогу, пояснюючи навчальний матеріал із застосуванням ілюстрацій. Водночас забезпечується гнучкість керування навчальним процесом: учитель може на кожному етапі навчання отримати зворотну інформацію про якість засвоєння матеріалу [6, 110].
Застосування анімації на уроках читання охоплює такі аспекти:
- мотиваційний: зацікавленість у навчанні; бажання виконувати складні задачі; формування стійкого позитивного ставлення до предмета, вивчення якого визначає успішність засвоєння програмного матеріалу;
- дидактичний: активізація процесів пізнавальної діяльності учнів; навчання через розвиток в учнів психічних процесів; можливості вчасного здійснення педагогічної діагностики, стану засвоєння учнями програмного матеріалу; здійснення диференціації та індивідуалізації у процесі навчання; формування прийомів та способів самостійного спостереження за різними об’єктами; корекція й розвиток швидкості зорового сприйняття текстів; швидкості та усвідомленості читання;
- особистісний: створення умов для формування активної позиції у навчанні; розвиток ініціативності й самостійності учнів; створення позитивно-емоційного фону уроку; розвиток комунікативної діяльності; зняття негативного ставлення учнів до зауважень та виправлень учителя [6, 110].
Висновок
Таким чином, аналіз праць, спрямованих на дослідження сутності та змісту анімації, дозволяє встановити, що її застосування допомагає активніше й ефективніше засвоювати нову інформацію, стимулює розвиток пізнавальних інтересів учнів. Швидкий доступ до інформації змушує першокласників міркувати, створювати нові ідеї. Завдяки анімації шлях до формування вміння читати пролягає через створення емоційно сприятливого клімату у навчально-виховному процесі, ігрових ситуацій, активну візуалізацію. Анімацію ми трактуємо як засіб подачі інформації, твори якої створюються шляхом проектування послідовних фаз руху намальованих або об’ємних об’єктів. Визначено також принципи і дидактичні умови застосування анімації у процесі формування вміння читати і розуміння прочитаного.
Список використаних джерел
- Вашуленко М. С. Компетентнісний підхід до перевірки мовних і мовленнєвих знань молодших школярів / М. С. Вашуленко // Почат. шк. – 2009. – № 1. – С. 16 – 20.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
- Гиркін І. В. Нові підходи до організації навчального процесу з використанням сучасних комп'ютерних технологій / І. В. Гиркін // Інформаційні технології. – 1998. – № 6. – С. 12 − 15.
- Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
- Міністерство освіти і науки України «Про організацію навчально-виховного процесу в 1 класі» : за станом на 02 лютого 2007 р. / Верховна Рада України. – Офіц. від. – К. : Парлам. вид-во, 2007. – 35 с.
- Носенко Т. І. Інтерактивні технології навчання : навч. посіб. / Т. І. Носенко. – К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2010. – 110 с.
- Оморокова М. И. Совершенствование чтения младших школьников: Методическое пособие для учителя / М. И. Оморокова // 2-е изд., испр. и доп. – М. : АРКТИ, 2001. – 160 с.
- Програми для середньої загальноосвітньої школи 1 – 4 класи. – К. : «Початкова школа». − 2006. – 432 с.
- Савченко О. Я. Дидактика початкової школи : підручник для студентів педагогічних факультетів / О. Я. Савченко. – К. : Абрис, 1997. – 416 с.
- Савченко О. Я. Урок у початкових класах: навчально-методичний посібник / О. Я. Савченко. – К. : Освіта, 2001. – 183 с.
- З історії анімації [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kinokolo.ua/cyclopedia/word.php/739. – Назва з екрану.