Поротнікова Г.С. Погляди С.Ф. Русової на вимоги до особистості вихователя та його підготовки
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Поротнікова Галина Сергіївна, старший викладач кафедри кафедри педагогіки і психології дошкільної освіти та родинного виховання Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка
У статті зроблено короткий аналіз поглядів видатного українського педагога С.Ф.Русової на вимоги до особистості вихователя дошкільного навчального закладу та його підготовки.
Ключові слова: садівниця, суспільне дошкільне виховання, національне виховання, дитячий садок, дошкільний навчальний заклад.
Зміст |
Актуальність проблеми
На сучасному етапі оновлення системи дошкільної освіти докорінно змінюються підходи до виховання дітей дошкільного віку, зростає потреба у вдосконаленні змісту, форм і методів освітньо-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі. Сучасна особистісно орієнтована модель дошкільної освіти пред’являє вихователю дошкільного навчального закладу високі вимоги до його особистісного і професійного розвитку. В контексті вищесказаного вагомого значення набуває використання досвіду прогресивного минулого, зокрема, педагогічної спадщини С.Ф. Русової.
С. Русова — видатний педагог і громадський діяч, письменниця, журналістка, доктор соціології Українського соціологічного інституту, професор педагогіки Українського педагогічного інституту імені М.Драгоманова в Празі, керівник дошкільної й позашкільної освіти в уряді Української Народної Республіки, голова Центрального бюро Всеукраїнської учительської спілки, голова української філії Міжнародної жіночої організації, організатор першого в Україні дитячого садка, вірна і талановита дочка України присвятила своє життя творенню національної системи освіти, в тому числі і дошкільної. Вона залишила велику педагогічну спадщину, наповнену великою кількістю цікавих думок з актуальних проблем розвитку педагогічної науки.
Твори педагога містять багато методичних порад до педагогічних спостережень («Дошкільне виховання»,«Теорія і практика дошкільного виховання»), ідей культурно-освітнього характеру, що є актуальними і сьогоденні («Виховні ідеї Г.С. Сковороди», «Шевченко і малі діти»). У працях С.Русової знаходимо осмислення і узагальнення світового досвіду: соціалізації, індивідуалізації, гуманізації виховання; дидактичні принципи та методичні прийоми виховання та навчання, зокрема, принцип самодіяльності дітей, про дитячу гру, про підготовку вихователів та вимоги до особи педагога («У дитячому садку», «Нова школа», «Мої спомини»).
За сучасних умов розбудови системи дошкільної освіти погляди С. Русової набувають особливої гостроти й актуальності.
Мета статті
Мета статті: виокремити основні погляди С.Ф.Русової щодо вимог до особистості педагога дитячого садка та його підготовки.
Виклад основного матеріалу
С. Ф.Русова в творах «Дошкільне виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «У дитячому садку» та ін. наголошувала на тому, що головне завдання виховання – це виховання національно свідомої, творчої, працелюбної, духовно багатої особистості. Зауважувала, що, коли «дитячий ранок» (так педагог називала дошкільний вік) проходить за несприятливих умов, то дитина виростає слабкою, з хиткою волею і небезпечними нахилами. В зв’язку з цим значну роль в розбудові ефективної національної системи виховання С.Русова відводить вимогам до особистості педагогів і їх підготовці. С.Русова пише: «Мало ще мати вихователів з відповідною науковою підготовкою, треба, щоб усе громадянство розуміло велику вагу виховання й утворювало найкращі задля цього умови». [4, с. 24]
Особу вихователя (садівниці) педагог вважала центральною постаттю в освітньому процесі дитячого садка. Важливий висновок, який робить Русова, полягає у тому, що тільки досвідчений, щасливий, незалежний, а не змучений нестатками та безправний педагог, принесе найбільшу користь дітям і їхнім батькам.
Формуючи вимоги до педагога, С.Русова писала: «Це мусить бути надзвичайної моральної краси людина, що безпосередньо своїми переконаннями, всім своїм поводженням повинна впливати на своїх учнів... Учитель повинен бути не якимсь ремісником, а апостолом правди і науки, який має перед собою не лише матеріальну нагороду за працю, а й велике гуманне завдання».
Сформульовані вимоги до вихователя дитячого садка, С.Русова розподілила на три групи, а саме:
- Вимоги до особистості. («Особа садівниці, її індивідуальність»)
- Наукова і світоглядна підготовка. («Наукова освіта садівниці, широта її світогляду.»)
- Фахова підготовка вихователя («садівниці») [7, с. 156].
С.Русова вважала, що садівниця повинна мати гуманістичну спрямованість. Наголошувала на тому, що професія вихователя вимагає певних особистісних рис: «Індивідуально садівниця має бути перш за все здорова, з урівноваженою веселою вдачею, але не з шаленою нестриманою веселістю, а з тихо-радісним відношенням до життя, до дітей, вона мусить мати цілком лагідну, несварливу натуру, скромну вдачу і глибоке почуття любові до дітей, і до людей взагалі, щоб провадити свою справу, пристосовуючись до усякого оточення, ні з ким не сварячись, але міцно додержуючи своїх певних педагогічних переконань». [8, с.185]
Педагог писала, що садівниці: «... належить бути дуже терплячою, ввічливою, тактовною, простою, з глибокою вірою в дитячу природу... ». [7, с. 155]
Характеризуючи освітній рівень вихователя дитячого садка, С.Русова пише, що освіта «безперемінно мусить бути високою, бо інакше садівниця не опанує широкими вимогами дошкільного виховання» [7, с. 157].
На перше місце в цій освіті С.Русова ставила психолого-педагогічну компетентність садівниці. Вона повинна знати психологію і фізіологію дитини, мати знання з природознавства, всесвітній літературі тощо. Згідно з її точкою зору, тільки рівнобічне знання дитини, дасть можливість педагогу здійснювати індивідуальний підхід.
Викладаючи вимоги до фахової підготовки вихователя. С.Русова зазначала, що «садівниці» мають оволодіти «широкими керівними принципами, знаннями дитячої природи, які допоможуть їм оцінювати ті або другі засоби виховання, вибрати для малечі відповідну роботу, розуміти різну вдачу дітей, розбиратися у методах навчання і виховання». «Велика відповідальна робота, - пише С.Русова, - а допомогти в ній може не тільки широка фахова підготовка, а те, що Песталоцці ставив найвище од усіх принципів: щира глибока любов до дітей» [8, с. 160]. С. Русова радила майбутнім вихователям «...зробити собі іспит - рік попрацювати біля дітей, щоб перевірити свої індивідуальні нахили, чи відповідають вони вимогам педагогіки, чи задовольнить їх дошкільне виховання морально, чи самі вони фізично можуть витримати цю нелегку працю» [7, с. 156].
Найважливішим в роботі педагога С. Русова вважала його вміння «спостерігати дитину». Такого вихователя вона називала «чулий»: «Чулий вчитель спочатку тільки придивлятиметься до дітей, стежитиме за усіма виявленнями» [8, с. 186].
Майбутнім садівницям С. Русова радить, що гармонійну людину можна виховати, враховуючи ряд умов. На перше місце видатний педагог та психолог ставить таку умову: «Ставим собі за мету – не вчити дитину, не давати їй готові знання, а більш усього збудити її духовні сили, розворушити її цікавість, виховати її почуття»[7, с.183 ]. А далі: «...виховання має бути індивідуальним, пристосованим до природи дитини. Ще більше ваги має індивідуалізація виховання й навчання серед малих дітей по дитячих садках. Серед цих малих хлопців та дівчаток дуже виразно виявляються різнобарвні духовні постаті й треба до кожного підходити з тим словом, яке найкраще дійде до душі, захопить думку і викличе самостійну моральну роботу, або хоч один моральний рух». [7, с. 186]
Великого значення надавала С. Русова самоосвіті «садівниць». Вона писала, що педагог в процесі педагогічної діяльності повинен багато читати і постійно збагачувати свої знання, бо «...той, хто учить, повинен сам учитись і багато знати». Саме педагога С. Русова називала «джерелом освіти» [8, с. 67]. Крім того, зважаючи на те, що педагогіка, психологія, практика дошкільного виховання постійно розвиваються, змінюються, С. Русова додає, що і вихователь у своїй роботі повинен враховувати ці зміни. А це можливо лише завдяки фаховому удосконаленню. С. Русова так і пише: «Садівниця мусить йти завше наперед, прислухаючись до нових спостережень над дітьми, до нових гасел, які залунають в справі виховання відповідно до тих або других настроїв, течій суспільного життя» .[8, с. 157]
Крім того, характеризуючи різнопланову діяльність вихователя педагог вказує, що «садівниця» повинна працювати з громадськістю, розповсюджувати педагогічні знання: «...кожна садівниця закликається до активної роботи по усяких питаннях виховання... Широка освіта, звичайно, завше розвиває соціальну свідомість, ширить інтерес до усяких соціальних інституцій... бюро праці, книгозбірень, читалень, громадських клубів і т. ін. Коли час дозволяє, бажано, щоб садівниця приймала участь в усяких таких громадських організаціях.» [ 7, с. 186 ]
С.Русова зазначала, що успіх у вихованні маленьких дітей буде залежати від уміння педагога реалізувати важливу складову професійної діяльності вихователя - організувати співпрацю з батьками: «...головне завдання її – це об’єднати матерів, з’єднати їх в один щирий гурток, зацікавлений в найдорожчих своїх інтересах, в розвитку своїх дітей.» [7, с. 187]. Думки видатного педагога співзвучні сучасним підходам до організації співпраці з батьками на гуманістичних, демократичних засадах, що характеризуються співпрацею, співробітництвом, взаємодією у справі виховання дітей дошкільного віку. С.Русова наголошує, що садівниця повинна вміти «... думати-гадати, як їй зацікавити справою матір, як ввійти з матерями в найтісніший зв’язок. Не те, щоб матері й батьки втручалися в справу, а щоб вони так нею цікавилися, щоб з охотою приходили б в садок, сходилися на зібрання по заклику садівниці і самі навчалися спостерігати такі аб другі вияви вдачі дітей і давали садівниці потрібні їй пояснення.» [7, с. 187] Педагог роз’яснювала, що формами такої співпраці можуть бути «...вистави праці дітей, їх різноманітних виробів, організовувати гуртки батьків і матерів, свята, в яких могли б приймати участь діти і їх батьки, різні добродійні вистави і т.ін.; має сама приходити до родини дітей з приводу такого або другого випадку, має давати гігієнічні поради і т. ін.» [ 7, с. 187]
С.Русова підкреслювала значимість таких вимог до особи садівниці та її підготовки. Вона писала: «Ось ті великі вимоги, які дошкільне виховання ставить добре підготовленій, талановитій і свідомій садівниці, щоб дала вона своїм дітям маленьким вихованцям радість і щастя і щоб допомогла їм виявити усі найкращі людські почуття, які дрімають в їх ніжній дитячій душі, щоб пособила виявитись усім їх творчим силам і захопила їх бажанням стати добрими, гарними людьми.» [1, с. 56]
Висновки
Поради відомого педагога щодо ідеалу вихователя, який працює з дітьми дошкільного віку є актуальними і на сучасному етапі становлення системи дошкільної освіти в Україні. Насамперед варто виокремити такі особистісні якості педагога: креативність, високоосвічена особистість, яка має фахову підготовку, володіє змістом і технологіями забезпечення сприятливих умов для розвитку дитини.
Вивчення теорії створення українського дитячого садка С. Русової, дає можливість стверджувати, що теоретико-практичний внесок сьогодні є актуальним і може бути підґрунтям для створення сучасної особистісно орієнтованої системи дошкільної освіти.
Список використаної літератури
- Груць Г. Проблеми виховного ідеалу у педагогічній спадщині С.Русової / Г. Груць // Наук. записки ТДПУ. Сер. Педагогіка і психологія. – Тернопіль, 1998. Вип. 3. – 76с
- Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). – К. : Райдуга, 1994. – 61с.
- Концепція дошкільного виховання в Україні. – К. : Освіта, 1993. – 111 с.
- Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта : наук.-метод. посіб. / за ред. В. Г. Слюсаренко, О. В. Проскури. – К. : ІЗМН, 1998. – 196 с.
- Русова С. Ф. В дитячому садку / Софія Федорівна Русова. – Полтава : 1-ша Совітська Друкарня, 1919. – 20 с.
- Русова С. Ф. Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. Кн. 1 / Софія Федорівна Русова; за ред.. С. І. Коваленко, І. М.Пінчук. – К. : Либідь, 1997. – 272 с.
- Русова С. Ф. Вибрані педагогічні твори / Софія Федорівна Русова. – К. : Освіта, 1996. – 304 с.
- Русова С.Ф. Дошкільне виховання / Софія Федорівна Русова. – Катеринослав, 1918. – 162 с.
- Русова С. Ф. Мої спомини / Софія Федорівна Русова. – К. : Україна-Віта, 1996. – 210 с.