Дорошенко Н.Й. Казка як засіб навчання й виховання в початковій школі
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Дорошенко Неллі Йосипівна, викладач кафедри педагогіки початкової освіти та методик викладання природничо-математичних дисциплін Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка
Зміст |
Вчитель і казка
Дякую своїй долі за те, що подарувала мені в житті чудові зустрічі з моїми Вчителями і Наставниками на педагогічній ниві: В.О. Сухомлинським, М. В. Богдановичем, В. М. Зоц, Л. П. Кочиною, К.І. Волинець, Г.П. Лишенком і багатьма іншими.
Дякую за те, що Рука Провідна веде мене і зараз цим світлим шляхом, за змогу отримувати поради, спілкуватись і працювати з такими чудовими педагогами й методистами.
Із найдавніших часів учитель був шанований, як Бог, як духовний батько, наставник у пошуку істини, добра й краси, взірець розсудливості в особистому і громадському житті. Великому Олександру Македонському належать слова любові й захоплення, сказані про батька Філіпа й учителя Арістотеля: «Філіп навчив мене жити, а Арістотель навчив мене жити ГІДНО».
Відомо, що людина народжується двічі: фізично і духовно, і біля духовної колиски дитини часто стоїть духовний наставник — учитель. Тому в очах дитини учитель в усі часи — це не уявний імідж, а справжня суть шановного, улюбленого «другого батька», «другої матері» як творця традицій, як писав у своїх «Діалогах» великий Платон.
В. Сухомлинський учив, що змалечку кожен має опанувати норми моралі та правила поведінки, за якими треба жити в людському суспільстві, щоб стати справжньою людиною. Жити в мирі, злагоді, щоб не докоряло сумління, не мучила совість.
З чого ж починати навчати маленького школярика, як боротися з лінощами, брехливістю, недбальством, як відкинути заздрість?
Я вважаю, що найлегше це зробити на творчості В. Сухомлинського, на народних казках, на життєвих ситуаціях, за допомогою задач казкового змісту. Чому саме за допомогою їх?
По-перше, казка — «коник» В. Сухомлинського. І виховання, й навчання він починав із казки. Діти у нього слухали казки знову й знову. Складали їх і самі — спочатку всі разом, а потім поодинці.
По-друге, казка для молодших школярів — не просто оповідання про фантастичні події: це цілий світ, у якому дитина живе, змагається, протиставляє злу свою добру волю. Слово знаходить у казці реальну форму вираження духовних сил дитини, як у грі — рух, у музиці — мелодія.
По-третє, за словами В. Сухомлинського, учитель постійно замислюється над тим, як домогтися, щоб діти глибоко знали рідну мову, щоб рідне слово ввійшло в їхнє духовне життя, стало гострим, влучним взірцем і різнобарвною палітрою, а також тонким засобом пізнання істини.
Мова — це матеріальне вираження думки, і дитина лише тоді знатиме її, коли разом зі змістом сприйматиме яскраву емоційну фарбу, живу вібрацію музики рідного слова. Без переживання краси слова розуму дитини недоступні сокровенні грані його змісту. А переживання краси неможливе без фантазії, без особистої участі дітей у творчості, ім’я якої — КАЗКА.
Казка — це активна естетична творчість, яка починається з її розказування. Дитині хочеться не лише слухати казку, а й самій розповідати її.
Перше ознайомлення з новою казкою — значна подія в житті дитини. Її симпатії завжди на боці позитивних героїв. Добро перемагає, зло покаране. Казки і через задачі продовжують виховувати. Цю роботу необхідно починати з 1-го класу (шести років).
Краще використовувати казки з циклічними ситуаціями, такі як «Пан Коцький», «Звірі в лісі», «Рукавичка», «Коза-дереза» тощо.
Хочу згадати добрим словом з подякою М.В. Богдановича та Л.П. Кочину за чудовий підручник «Математика», що вийшов 1992 р. у видавництві «Освіта», а також М.В. Вашуленко та Н.Ф. Скрипченко за так само чудовий «Буквар». У них уже з третього уроку починається закріплення знання учнів про речення за допомогою слухання й розповіді казки «Ріпка». Співпрацюючи разом, ці розумні методисти написали підручники, які доповнюють один одного.
Методика використання казки
Пропоную таку методику використання казки «Ріпка» на уроці математики в 1-му класі.
У підручнику з математики в добукварний (дочисловий) період на третьому уроці є така тема: «Взаємне розміщення предметів у просторі (попереду, позаду, поруч, між)».
Мета уроку. На основі практичних вправ з предметами, розгляду малюнків ознайомити учнів з розміщенням усіх предметів у просторі, сприяти засвоєнню відповідної термінології тощо.
Обладнання. Демонстраційний матеріал: набірне полотно (краще фланелеграф), геометричні фігури, силуети героїв народної казки «Ріпка», індивідуальний матеріал, кольорова крейда, кольорові олівці.
Фрагмент уроку
1.Робота над новим матеріалом.
Діти, ви всі любите слухати казки. А хто з вас уміє їх розповідати?
Сьогодні ми згадаємо одну з казок і спробуємо навчитись її розповідати.
Погляньте уважно на обкладинку книжки, яку я тримаю в руках, і скажіть, яку ж казку ми сьогодні навчимося виразно розповідати?
Усі ви добре знаєте цю казку (переконуємо учнів), тож давайте хором розкажемо її.
Сядьте рівненько і будьте уважними.
Учитель бере силует ріпк,кріпить до фланелеграфа і продовжує:
- Посадив дід ріпку. Виросла ріпка велика-превелика. (Діти хором повторюють за вчителем). Став дідусь ріпку із землі тягнути. Тягне-потягне — витягти не може.
Учитель бере силует бабусі.
- Кличе дідусь на поміч бабусю. Бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть — витягти не можуть.
Учитель бере силует внучки.
- Покликала бабуся внучку. Внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть — витягти не можуть.
Учитель бере силует Жучки.
- Покликала внучка Жучку. Жучка за внучку, внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть — витягти не можуть.
Учитель бере силует Кішки.
- Покликала Жучка Кішку. Кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть — витягти не можуть.
Учитель бере силует Мишки.
- Покликала Кішка Мишку. Мишка за Кішку, Кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть — та й витягли ріпку!
Від початку й до кінця школярі хором за вчителем розповідають казку.
Запитання.
- Діти, скільки людей рвали ріпку? (Троє)
- Хто?
- А скільки тварин? (Троє)
- Поміркуйте: чому таке маленьке мишенятко змогло допомогти вирвати ріпку?
Далі вчитель працює за підручником над уточненням понять «попереду, позаду, поруч, між».
Додому дає завдання: розповісти цю казку своїм рідним.
На наступному уроці навчання грамоти відбувається закріплення цієї казки в такому порядку.
- Розповідь учителем казки «Ріпка» із залученням до співпраці дітей.
- Розгляд ілюстрації на с. 6—7 «Букваря». Бесіда за змістом казки.
- Назвіть героїв казки. Хто посадив ріпку? Хто першим підійшов рвати ріпку? Хто прийшов другим? (І так далі.)
(Один учень відповідає на запитання одним словом, а другий на це ж запитання — реченням з кількох слів.)
Далі відбувається складання речень за ілюстрацією та схемами. Пізніше, у післябукварний період, роботу з дитячою книжкою слід деталізувати. У цей час діти знову повертаються до казки «Ріпка» в обробці І. Франка (уривок).
Пізніше, у 2-му класі, можна запропонувати її для позакласного читання. Але більше уваги звернути на словникову роботу (мотика — те саме, що сапа, торочка — бахрома).
Текст казки для інсценування
Ось текст казки. Її можна інсценувати разом із другокласниками.
Був собі дід Андрушко, а в нього баба Марушка, а в баби донечка Мінка, а в дочки — собачка Хвінка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а в киці вихованка — мишка Сіроманка.
Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив, грабельками підпушив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.
Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти додавав.
Росла дідова ріпка, росла. Зразу така, як мишка, була, потім, як кулак, потім, як буряк, потім, як два, а на кінці стала така, як дідова голова.
Тішиться дід, аж не знає, де стати. «Час, — каже, — нашу ріпку рвати.» Пішов він на город — гуп, гуп!
Узяв ріпку за зелений чуб, тягне руками, вперся ногами, мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дід бабу Марушку: «Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!».
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за зелений чуб, баба діда за плече. Смикає дід ріпку за гичку, смикає баба діда за сорочку, працюють руками, упираються ногами — промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе баба дочку Мінку: «Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку — тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе дочка собачку Хвінку: «Ходи, Хвіночко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку — тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе собачка кицю Варварку: «Ходи, Варварко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик — тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе киця мишку Сіроманку: «Ходи, Сірочко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку, собачку дочку за спідничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку — як потягнули, як потягнули, так і покотилися.
Упала ріпка на діда Андрушку, дід на бабу Марушку, баба на дочку Мінку, дочка на собачку Хвінку, собачка на кицю Варварку, а мишка — шусть у шпарку!
Розвиток алгоритмічного мислення
З метою розвитку специфічного алгоритмічного мислення молодших школярів, підготовки їх до сприймання алгоритмічної мови в старших класах, до складання алгоритмів розв’язування задач та їх оформлення можна запропонувати роботу над казкою «Ріпка» на блок-схемі. Складати блок-схеми необхідно разом із дітьми, поступово постійно наголошуючи на тому, чому саме зроблено наступний крок і в якому напрямі.
Пропоную таку методику цієї роботи в 1-му класі з дітьми шестирічного віку.
Урок 6.
Тема. Взаємне розміщення предметів у просторі (справа, зліва). Розрізнення предметів за розміщенням (лівий, правий). Напрямки руху (зліва направо, справа наліво).
Поняття «один», «усі».
Мета. Навчити дітей розміщувати предмети в просторі, розрізняти предмети за розміщенням; знайомити з напрямками руху: зліва направо, справа наліво; розкрити поняття «один», «усі».
Обладнання. Демонстраційний матеріал, іграшки, малюнки, кольорова крейда.
Методика.
І. Робота над новим матеріалом.
ІІ. Робота в зошитах.
ІІІ. Гра «Відгадай, що змінилося». Цю гру можна замінити іншою за мотивами казки «Ріпка».
- Діти, уявіть собі, що ми зараз на ЕОМ записуємо текст казки «Ріпка», яку ви гарно вмієте розповідати. (Креслимо на дошці геометричні фігури, коментуючи їх).
Ромбик — це початок казки. Почнімо хором розказувати казку. Кружечок — це ріпка (можна силуети прикріплювати до дошки). Ріпку треба вирвати, бо вона вже виросла і стала великою-превеликою. Нам потрібно буде натискати кнопочки, розташовані справа і зліва на табло. Справа — відповідб «так», вирвали ріпку. Ця кнопочка зеленого кольору.
Першим прийшов рвати ріпку дід.
Намалюємо 1-й крок. Дід вирвав ріпку? (Ні). Яку ж кнопочку ми натиснемо: ту, що справа, чи ту, що зліва?
Чому? Значить, стрілочку намалюємо справа наліво (≤).
Хто наступним прийшов рвати ріпку?
У який бік проведемо стрілочку? Чому? (І так до кінця казки.)
Необхідно, інтерпретуючи умову казки на дошці, користуватися кольоровою крейдою. Так учитель підключає зоровий аналізатор дітей, що сприяє швидшому і глибшому засвоєнню алгоритмічного характеру матеріалу.
Закріпивши поняття «справа», «зліва» та напрямки руху «зліва направо», «справа наліво», наприкінці казки легко розкрити такі поняття як «один» та «всі».
Доцільно вивчити зі школярами прислів’я «Один за всіх, усі — за одного».
(Підручник «Математика 1» М.В. Богдановича і Л.П. Кочина, стор. 7).
Післямова
Перебуваючи в США, я отримала в подарунок перший російський буквар (виданий у Нью-Йорку) з церковно-слов’янським шрифтом. Книжка дуже стара, рік видання не можна побачити через те, що вона порвана.
У цьому букварі також є казка «Ріпка», але з іншою назвою: «Берись дружно — не будет грузно». Це свідчить про те, що всі наші предки так само виховувалися на народних казках.
У 1574 р. У Львові вийшли в світ перші на Україні друковані книжки ֿАпостол» і «Буквар» (Азбука). Наукова та історична цінність цих первістків українського книгодрукування надзвичайно велика. Праця над львівським «Апостолом» тривала майже рік (1573—74). Вийшли у світ близько 1000 примірників, із них нині відомі 85.
«Буквар» (Азбука) Івана Федорова — перший у нашій країні друкований посібник для навчання грамоти, як сказано в передмові «ради скораго младеньческаго научения». І за шрифтом, і за змістом він послужив прототипом для наступних видань букварів аж до XIX ст.
Єдиний примірник «Букваря» Івана Федорова знаходиться в бібліотеці Гарвардського університету (США).
15 грудня 2010 р. минає 427 років від дня смерті Івана Федорова. Нині ми з хвилюванням і вдячністю згадуємо подвиг того, хто метою свого життя поклав «духовні зерна по світу розсівати».
Друки Івана Федорова, багато інших книжок, які побачили світ протягом XVI — XVIII ст., стали визначними пам’ятками письменства, цінним надбанням духовної культури українського народу.
Іван Федоров (Іван Федорович Москвитин) — гуманіст-просвітитель, видатний діяч на ниві вітчизняної культури. Він був не тільки досвідченим друкарем, талановитим художником-гравером, конструктором книги, а й, володіючи кількома мовами, маючи неабиякий літературний хист, виступав як автор передмов і післямов у своїх друках, як редактор і коректор тексту.
Вважаю, що наші працівники — редактори видавництв «Освіта», «Шкільний світ» є гідними продовжувачами світлої справи Івана Федорова.