Терещенко М.В. Уявлення про шлюб та сім'ю як аспект картини світу людини
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Терещенко Марія Вікторівна, викладач кафедри практичної психології Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету ім. Бориса Грінченка, м. Київ
Зміст |
Постановка проблеми
У статті розкривається поняття картини світу, чинники розвитку уявлень про сімейне життя; необхідності формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень у молодих людей; проблема ідеалізації партнера по шлюбу.
В статье раскрывается понятие картины мира, факторы развития представлений о семейной жизни; необходимости формирования адекватных брачно-семейных представлений у молодых людей; проблема идеализации партнера по браку.
Сім'я – найважливіший із феноменів, що супроводжує людину протягом усього її життя. Значущість її впливу на особистість, її складність, багатогранність і проблематичність обумовлюють велику кількість різних підходів до вивчення проблем, тенденцій, процесів які відбуваються у сім'ї.
Сьогодні існують окремі дослідження психологічних механізмів формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера, особливості формування уявлень про майбутню сім'ю у старшокласників, розвиток психологічної готовності студентської молоді до створення сім'ї. Аналіз наукової літератури показує, що в прямій постановці проблема уявлень про шлюб та сім'ю в аспекті картини світу людини майже не розроблялась. Але тема уявлень про шлюб та сім'ю як аспект картини світу людини може бути досить актуальною, тому що кожна людина протягом життя формує свою картину світу. Е. Фромм серед основних потреб людини, які лежать в основі необхідності єдності з іншими людьми, виділяє потребу в орієнтації. Він наголошує, що у людини повинна бути певна картина світу для інтелектуального орієнтування у світі.
Формування та розвиток власної картини світу – це реалізація потреби людини орієнтуватись у світі не лише фізично, а й інтелектуально, на основі аналізу та систематизації отриманої інформації та власного досвіду, переживань, вражень, а також саморегуляція на цій основі своєї поведінки і діяльності.
Створюючи картину світу, людина може осмислювати себе та своє місце в реальності. Бачити світ означає також бачити себе. Перешкодою цьому може бути страх та бажання, які керують людиною та створюють викривлену або, «ілюзорну картину світу», як її називаює Д. О. Леонтьєв у передмові до праці Е. Фромма «Мистецтво любити».
Картина світу – це не стале та постійне утворення. Створюючи її, людина збирає факти, добре обґрунтовані гіпотези, не забуваючи при цьому, що будь-яке знання може бути обмеженим та хибними. «Світ постійно змінюється – адже він пізнаний для нас лише у вигляді нашого внутрішнього психічного образу, і, коли образ змінюється, не завжди легко встановити, вирішити, що змінилось – тільки світ, чи тільки ми, або ж разом зі світом змінились і ми» [15, с. 222].
Образ світу може змінюватись весь час так само, як весь час може змінюватись наша думка про нас самих. Кожне нове відкриття, кожна думка може надати світу нове обличчя. «Кожна людина рано чи пізно вичерпує себе, але в її ж інтересах необхідно уникати цього якомога довше, а цього можна досягти лише в тому випадку, якщо людина не дозволить усталитись образу світу, а кожну нову думку буде перевіряти, визначати її внесок у картину світу» [15, с. 223].
К. Г. Юнг зазначає, що велике значення в картині світу мають установки: «Картину світу можна було б описати як абстрактно сформовану установку. Установка є психологічним поняттям, яке характеризує орієнтацію на ціль або, так би мовити, «вище уявлення», особливе розташування психічних змістів. Психологічна установка має ідею, ціль, яка підтримується та обґрунтовується досвідом, принципами, емоційним враженням» [15, с. 220].
Зважаючи на те, що установка може бути неусвідомленою або недостатньо усвідомленою, К. Г Юнг наголошує на тому, що можна говорити про картину світу лише в тому випадку, коли людина робить серйозні спроби абстрактно або наочно сформувати свою установку, з'ясувати для самої себе, чому та для чого ми робимо саме такі вчинки та живемо саме таким чином. Розвиток свідомості обумовлює розвиток картини світу. Усвідомлення причин та цілей, здобуття досвіду, знань є механізмами її розвитку.
К. Г. Юнг говорить про те, що «уявлення, яке складається в людини про світ, є образом того, що вона називає світом. Саме на цей образ, виходячи з його особливостей, людина орієнтується в своїй адаптації». Так же свідомо або несвідомо створюються і певні уявлення та установки про сімейне життя, образ майбутнього чоловіка/дружини (як зазначає К. Юнг, на створення образів впливають наші батьки, а, відповідно, і індивідуальне та колективне несвідоме).
Мета і завдання
Мета: виявити умови, які впливають на розвиток уявлень про сімейне життя.
Завдання:
- описати образ сім'ї в аспекті картини світу людини;
- на основі аналізу сучасної наукової літератури розкрити образ майбутнього чоловіка/дружини ;
- визначити причини, які можуть привести до неадекватності вибору майбутнього чоловіка/дружини.
Аналіз результатів дослідження
Сімейні установки, традиції, міфи, сценарії впливають на власні очікування та уявлення про шлюб, сім'ю. Є. І. Головаха, Н. В. Паніна говорять, що «тому так нелегко проходить перший етап створення молодої сім'ї, що кожний з подружжя приходить в неї зі своїми сімейними традиціями. Самі по собі традиції кожної сім'ї нічим не гірші інших, але співіснувати разом вони можуть не завжди» [6, с. 30].
Варто зазначити, що досить часто вплив батьківської сім'ї набуває патологічного характеру. Наприклад, Е. Фромм наголошує, що власна нерозірваність з батьками складає основу невротичної любові, коли вже будучи дорослими, люди переносять чекання і страхи, які переживали стосовно батьків, на кохану людину. «Ці люди ніколи не звільняються від образу залежності і, подорослішавши, шукають цей образ у своїх любовних вимогах. У подібних випадках людина – у змісті почуттів – залишається дитиною 2,5 або 12 років, хоча інтелектуально і соціально вона знаходиться на рівні свого віку. У найбільш важких випадках емоційна незрілість веде до порушень соціальної дієздатності; у менш важких випадках конфлікт обмежується сферою інтимних стосунків» [13, с. 128]. Так діє нерозривний симбіотичний зв'язок.
Подібно до точки зору Е. Фромма, А. Менегетті говорить про нерозривний діадичний зв'язок з матір'ю. Діада – це реальність життя людини, яку неможливо виключити. Все життя – це діада, рух. Будь-яка реальність є такою і існує, перебуваючи у стосунках. «Діада означає: рух удвох, при якому рух одного не може відбуватись без руху іншого; це єдність дії; один із яких не може почати діяти, жити без співіснування з іншим. Наприклад, наші легені не можуть функціонувати без кисню» [9, с. 231].
Діада починається у стосунках «мати-дитина». Вона починається з народження дитини і триває доти, доки дитина дорослішає, накопичує досвід і переживання, її дії стають особистими, самостійними, вибір належить тільки їй. Як наводить приклад А. Менегетті, подібно до того, як кожна клітина народжується зсередини іншої клітини, але потім, під час розвитку віддаляється від неї, так і для людини цей розрив, хоч і болючий, але необхідний для досягнення реальної незалежності. До тих пір, поки суб'єкт залишається в діадичних стосунках, він не здатний до самостійного руху.
На дошлюбні уявлення про сімейне життя, шлюб, чоловіка/дружину, а також на уявлення про своє майбутнє життя взагалі (свідомо, а значною мірою – несвідомо) можуть впливати «сценарії», як їх називає Е. Берн. «Сценарій – це життєвий план, який постійно розгортається, формується в ранньому дитинстві, в основному, під впливом батьків. Цей психологічний імпульс з великою силою підштовхує людину вперед, назустріч її долі, і дуже часто незалежно від її опору або вільного вибору». Е. Берн наголошує на тому, що людина, яка діє за формулою – це вже нереальна особистість. Саме такі люди і становлять більшу масу людства [3, с. 206].
Отже, перш ніж вступити у сімейні стосунки, усвідомлено чи ні, але у людей формуються певні уявлення або установки щодо сімейного життя. А. Н. Волкова, Т. М. Трапезнікова відзначають, що дошлюбні стосунки не часто використовуються при аналізі подружніх проблем. Однак практика консультування показує, що в дошлюбний період нерідко зароджуються труднощі, які в подальшому прямо або опосередковано проявляються в шлюбі [5].
В останні роки з'явились дослідження, які стосуються образу сім'ї, дитини, чоловіка, дружини.
У дослідженні Н. Л. Москвічевої уявлення студентів про сім'ю вивчались за допомогою проективної методики незавершених речень. Респондентам пропонувалось у вільній формі продовжити фразу «Сім'я для мене – це…» та вказати, які при цьому виникають асоціативні образи [8].
У результаті автор виділила чотири основних типи уявлень про сім'ю:
1) «тепле коло спілкування» – істинні міжособистісні стосунки, спілкування; любов; взаєморозуміння, прийняття, емоційна підтримка (асоціативні образи: «домашнє тепло», «круглий стіл», «м'які крісла нбіля каміну») – 40,4%;
2) «стабільний організм» – справжній єдиний організм, цілісний процес життєдіяльності, співпраця, допомога один одному, спорідненість («дерево з корінням та кроною», «бджолине гніздо») – 19,9%;
3) «притулок» («сховище») – сховище, захист від труднощів зовнішнього середовища («острівець у безмежному, бурхливому океані», «фортеця») – 24,8%;
4) «взаємна відповідальність» (чистий аркуш паперу, де фіксуються всі позитивні та негативні події) – 14,1% .
При цьому практично не згадувались аспекти сімейних стосунків, пов'язані з прагненням до саморозвитку, самодосконалості, із задоволенням індивідуальних потреб у батьківстві, материнстві, самореалізації в дітях. Отримана картина відображає специфічність уявлень про сім'ю, які ще не мають досвіду подружнього життя.
Згідно з отриманими даними, жінкам ближчий образ «тепле коло спілкування», «притулок», «захист», а чоловікам – уявлення про сім'ю як «стабільний організм». Для екстерналів з високим рівнем тривожності більш характерне уявлення про сім'ю як про «притулок», «захист», а для інтерналів з високою тривожністю – як «взаємна відповідальність».
Жінки 19-21 року орієнтовані на егалітарну модель шлюбу, в якому практично всі побутові та господарські функції – похід за покупками, прасування, приготування їжі і т.п. – виконуються сумісно. Із запропонованих побутових обов'язків жінки відводять майбутньому чоловіку ремонт будинку. Студентки більш старшого віку (25-35 років) схильні відносити частину побутових турбот до жіночих обов'язків.
С. В. Ковальов підкреслює важливість формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень молодих людей. Сьогодні уявлення про шлюб та сім'ю у молодих людей має ряд негативних особливостей. У студентів (за даними анкетного опитування «Твій ідеал») значимість любові при виборі супутника життя виявилась на четвертому місці після якостей «повага», «довіра», «взаєморозуміння». Відбувається явне відтіснення любові у шлюбі на тлі її попереднього всевладдя. Як зазначає С. В. Ковальов, завдання полягає в тому, щоб сформувати у молоді розуміння цінності сім'ї та намагатись створити правильне розуміння співвідношення любові та шлюбу, ролі любові як основи довгострокового союзу [7, с. 55].
У поставленому завданні, на нашу думку, варто звернути увагу на розуміння молоддю сучасного уявлення переживання любові. Адже часто почуття любові можна сплутати, замінити тимчасовими потягами, пристрастями. Наприклад, з плином часу досить багато сімей скаржаться на те, що любов пройшла, люди змінилися. Так, дійсно, люди можуть змінюватись, загострюються їх негативні риси характеру, які раніше здавались не такими вже й поганими, але часто говорячи про те, що пройшла любов, люди й не усвідомлюють, що насправді це була лише ілюзія любові, яка мала або невротичну форму, або форму псевдолюбові, як їх називає Е. Фромм [13, с. 168].
На позицiю молодi стосовно шлюбу і сiмейного життя впливає батькiвська сiм'ї. За результатами дослiджень Е. К. Васильєвої, В. А. Сисенко, В. Сатiр, А. Г. Харчева, якi проводилися з респондентами рiзних соцiальних категорiй, батькiвська сiм'я займає перше мiсце серед елементiв соцiального мiкросередовища (дошкiльнi заклади, школа, засоби масової iнформацiї i iн.). Її структури i соцiально-психологiчнi характеристики впливають на формування уявлень молодi про подружнє життя. Дослiдження показали, що позитивна орiєнтацiя молодi на шлюб i сiм'ю забезпечує повна сiм'я зі сприятливим психологiчним клiматом. У неповних сiм'ях формування орiєнтацiй на шлюб i сiм'ю ускладнюється внаслiдок деформацiї рольової соцiалiзацiї – вiдсутнiсть одного iз батькiв як об'єкта iдентифiкацiї. Данi соцiологiчних дослiджень свiдчать: розлучення батькiв у три рази збiльшує вiрогiднiсть розлучення дiтей, в той час як розлучення дiтей, якi росли в повних сiм'ях, складає один iз двадцяти. Для повноцінного розвитку i формування особистостi чоловiка i жiнки необхiдний материнський i батькiвський вплив з перших мiсяцiв життя дитини [4; 11; 14].
Дiти сприймають вiд батькiв форму поведiнки, пiдсвiдомi реакцiї, рiзноманiтнi позитивнi чи негативнi звички, значимi якостi моделi подружнiх стосунків. На основi концепцiї дублювання батькiвських якостей індивідуум навчається чоловiчої i жiночої ролi, має тенденцiю несвiдомо використовувати в сiм'ї модель взаємин батькiв незалежно вiд того подобаються вони йому чи нi.
На основі зіставлення стосунків благополучних i конфлiктних подружнiх пар, було встановлено, що на врiвноваженiсть подружнiх зв'язкiв великий вплив мають: сприятлива модель шлюбу батькiв; гарне ставлення батька до матерi; щасливе дитинство. Врiвноваженi члени сiм'ї були спокiйними i в дитинствi, їх рiдко карали, частiше пестили, з ними бiльш вiдкрито обговорювали сексуальнi проблеми. Згiдно концепцiї дублювання якостей братiв i сестер виявлено, що iндивiдуум намагається в нових соцiальних зв'язках реалiзувати свої ставлення до братiв i сестер. Бiльш стiйкi i вдалi шлюби спостерiгаються в тих випадках, коли стосунки мiж партнерами будуються саме за цим принципом, враховуючи статеву приналежнiсть. Подружнi взаємини можуть бути або повнiстю комплементарними (чоловiк мав молодшу сестру, або дружина – старшого брата) чи частково комплементарними (обоє мали старших братiв чи сестер), або ж некомплементарними. При некомплементарному шлюбi вiдмiчається зв'язок iз порядком дитини в батькiвськiй сiм'ї (коли два партнери були старшими серед дiтей) або ж iз статтю (один iз партнерiв або ж двоє мали лише братiв чи сестер). Особливе мiсце займають дiти, якi не мали нi брата, нi сестри; для них в сiм'ї була лише одна модель - батькiвський шлюб.
Узагальнюючи дослiдження про вплив батькiвської моделi на модель шлюбу молодої сiм'ї, можна сказати, що:
- Дитина навчається у батька тiєї ж статi чоловiчої (чи жiночої) ролi, яка в подальшому зберiгається.
- Образ батька протилежної статi має значний вплив на вибiр майбутнього партнера. Якщо роль батька протилежної статі в сім’ї позитивна, то вибір подібного партнера веде до подружньої гармонії. Якщо ж батько протилежної статi грає негативну роль, i дитина її не приймає, то партнер з подiбними характеристиками є джерелом негативних реакцiй.
- Модель батькiвської сiм'ї визначає в головних рисах модель сiм'ї, яку, в наслiдок цього, створюють їх дiти. Встановлено, що в шлюбi партнерiв, якi представляють явно протилежнi моделi, постiйно вiдбувається боротьба за владу. Вiрогiднiсть гармонiйного союзу тим вища, чим ближчi моделi сiмей, iз яких вийшли подружнi пари [4; 50].
С. В. Ковальов стверджує, що існує парадокс шлюбно-сімейних уявлень юнаків та дівчат, який полягає в значному розходженні якостей бажаного супутника життя та передбачуваного партнера у повсякденному спілкуванні, з числа яких цей супутник зазвичай і вибирається [7].
Ті якості особистості, які вважаються значимими для чоловіка (дружини), у реальному спілкуванні молодих людей не мають вирішального значення. Найбільшим успіхом у юнаків, що приймали участь в опитуванні, користуються (риси перераховуються в порядку зменшення їх значення): гарні, веселі, ті, що люблять танцювати, сміливі, розумні, енергійні, довірливі та трудолюбиві дівчата.
Водночас дружина повинна бути: чесною, справедливою, веселою і життєрадісною, має володіти собою, бути енергійною, люблячою свою роботу, готовою прийти на допомогу іншим, розумною (цікаво, що розум не дуже важливий як для подруги, так і для дружини), з розвиненим почуттям гумору, вольовою, гарною, сміливою і любить танцювати.
Таким чином, значимість якостей дівчини, з якою хотілося б спілкуватись, сильно відрізняється від тих якостей, які повинна мати майбутня дружина. Якщо на перших місцях для дівчат, які більше подобаються молодим людям, були краса, веселість, танці, то у майбутніх дружин раптом повинні з'явитись (в першу чергу) чесність, справедливість, любов до своєї роботи (а не до танців), бажання допомагати іншим – тобто акцент зміщується на моральні якості. Краса ж, сміливість (ймовірно як і активність в спілкуванні) та любов до танців розглядаються як риси, не обов'язкові для сімейного життя.
У результаті необхідні для шлюбу моральні якості, можливо, просто не помічаються у дівчат з кола повсякденного спілкування. Так що цілком ймовірно, що чесні, справедливі, готові прийти на допомогу, але при цьому сором'язливі, нерішучі і не схильні до танців дівчата значно рідше користуються успіхом.
Аналогічно, найбільш популярними у дівчат вважались: енергійні, веселі, гарні, ті, що люблять танцювати, високі, з добре розвиненим почуттям гумору, готові прийти на допомогу, розумні, чесні, вольові. Можна сказати, що в першу чергу приділяється увага зовнішній яскравості особистості.
Водночас дівчатам хотілося б, щоб майбутній чоловік був, у першу чергу, чесним та справедливим, умів володіти собою, сміливим, вольовим, і вже потім – веселим, люблячим свою роботу, готовим прийти на допомогу, енергійним, з почуттям гумору. В кінці списку бажаних якостей є: любов до танців, зріст, краса.
Таким чином, розходження в якостях, яким надається перевага партнеру по спілкуванню в повсякденному житті та бажаному майбутньому чоловіку, в дівчат також досить значна. Вони надають перевагу енергійним, веселим та гарним молодим людям. Але коли дівчата уявляють майбутнього чоловіка, то на перше місце виходять моральні якості, інтелект та самоконтроль.
Отже, виникає питання: спілкуючись та орієнтуючись на людей з одними якостями, як можна вийти заміж/одружитись з людиною, в якої зовсім інші якості? Можливо, звідси і витікає причина такої великої кількості розлучень та непорозумінь, яка існує сьогодні у суспільстві. С. В. Ковальов зазначає, що у молодих людей необхідно виховувати єдиний, орієнтований на значимі людські цінності підхід до життя [7].
Т. В. Андрєєвою в 1998-1999 роках були проведені аналогічні дослідження дошлюбних переваг студентів філософського факультету Московського державного університету, а також у 2000-2001 роках – студенток економічного факультету. Використовувалась відкрита форма питання, тобто опитуваним не нав'язувались певні можливі якості, студенти самі називали на свій розсуд (наприклад, щедрий, середнього зросту, інтелектуальний і т.п.). число характеристик не обмежувалось якимось певним числом [1, с. 31-40].
Узагальнивши образ дівчини – тій, якій надається перевага у повсякденному спілкуванні, було виділено наступні характеристики, які передусім цінуються з точки зору студентів (в порядку зменшення значимості): зовнішні дані, позитивні якості характеру (які не могли співпадати для різних студентів: скромність, готовність прийти на допомогу); розум; комунікативні дані; почуття гумору, веселість; гарне ставлення особисто до респондента; духовний і культурний розвиток.
Якості ж, необхідні для майбутньої дружини, розподілились трошки іншим чином. Майбутню дружину більша частина студентів Московського університету бачить, перш за все, розумною (дві третини відповідей), а потім вже красивою або симпатичною (всього 56%).
Велику роль в образі майбутньої дружини у студентів займають також такі якості, як розвиток і саморозвиток (світогляд, духовність, потреба в розвитку, професіоналізмі, освіченість) – 53%.
Далі слідує доброта супутниці життя, якщо розглядати цю рису у відриві від інших моральних рис.
Цікаво, що комунікативні якості, а також веселість і почуття гумору, яскравість особистості, які цінуються для дівчини як партнера по спілкуванню, зовсім не важливі для майбутньої дружини.
Підсумовуючи, варто зазначити, що в обох дослідженнях образ майбутньої дружини включає в себе характерологічні (моральні) особливості, потім йде розум, зовнішній вигляд та розвиток ціняться приблизно однаково, а комунікативні якості, веселість, жвавість і почуття гумору відходять на останні місця.
Вивчення образу партнера, якому надається перевага під час спілкування у студенток обох факультетів університету у віці 18-20 років виявило наступне. На перше місце в образі партнера по спілкуванню вийшло почуття гумору (78,7% відповідей), на друге – зовнішність (63%) (значущими є просто приємна зовнішність або чарівливість, або ж згадуються якісь особливості зовнішності – наприклад, красиві, виразні очі, темне волосся, високий зріст). Потім вже цінуються такі якості, як розум, моральність, доброта, комунікативність, ставлення до респонденти, воля, забезпеченість, впевненість у собі, самостійність.
Далі розглянемо, яким уявляється образ майбутнього чоловіка студенткам обох факультетів університету. На перше місце виходять не якісь певні риси характеру, а власне ставлення до самої дівчини. Наступні вимоги до майбутнього чоловіка такі: щоб любив, були спільні інтереси, розумів проблеми дружини, взаємодопомога, щоб не обмежував свободу, виконував бажання, не ставив свої прагнення вище за бажання дружини, турбота і т.п. Т. В. Андрєєва зазначає, що хоч формулювання дуже різноманітні, проте сенс кожною з респондентів зводиться до того, щоб бути в центрі подружнього життя. Така центрованість на собі та власних потребах може свідчити про недостатню усвідомленість уявлень про подружнє життя як союз двох людей, де підкреслюється рівноправність і симетричність моральних обов’язків та привілеїв обох з подружжя [1; 2].
Спостерігається й інша небезпечна тенденція – надмірне зростання вимог, які пред'являють молоді люди до майбутнього партнера по шлюбу.
На думку деяких американських дослідників, ніщо так на змінилось в світі, як уявлення жінок та чоловіків про те, яким повинен бути шлюб [2, с. 60].
Ця цитата ілюструє, що раніше зі сторони обранця вимоги до індивідуальних особливостей майбутнього чоловіка/дружини були мінімальні. Основні вимоги були наступні: однаковий соціально-економічний стан («одружуватись з рівним собі»); схожість етнічних і релігійних характеристик; також при виборі враховувалась репутація сім'ї як майбутнього чоловіка так і дружини. При цьому подружжя благополучно вирішували конфліктні ситуації, перебуваючи в шлюбі до 30 й більше років.
Сьогодні ж значно виросли вимоги саме до особистісних особливостей партнера. Так, у вже згадуваному дослідженні Т. В. Анддрєєвої [1; 2] образу майбутнього чоловіка/дружини у студентів університету виявилось, що значна частина дівчат висуває повний набір усіх теоретично можливих якостей людини – від краси, розуму, сильної волі і позитивних рис характеру до фінансової забезпеченості. Якщо ж ці вимоги виявляться ригідними, ймовірність успішних стосунків буде зведена до мінімуму. Наприклад, молодий чоловік, досить чуйний та чесний, може здатись такій дівчині з не достатнім почуттям гумору, яскравості, привабливості. Якщо ж він багатий, гарний, впевнений в собі, з почуттям гумору, то «чомусь» не поспішає брати на себе відповідальність у взаємних стосунках, надаючи перевагу «вільній любові».
Досліджуючи образ чоловіка/дружини, варто також зазначити іншу проблему, яка може призвести до неадекватності вибору майбутнього чоловіка/дружини – ідеалізація партнера. Можна виділити три точки зору на проблему ідеалізації партнера:
- Ідеалізація необгрунтовано завищує очікування, які пред'являються до партнера і до взаємодії з ним. Усвідомлення того, що реальна людина не відповідає ідеальному образу, відіграє деструктивну роль, приводить до глибокої незадоволеності партнером, собою, стосунками в цілому. Надалі все це при невмінні або небажанні налагодити взаємодію з урахуванням нового, вже реальнішого образу партнера, приводить до розпаду стосунків.
- . Іншу точку зору на роль ідеалізації партнера в дошлюбних уявленнях можна назвати конструктивною. Вона полягає в тому, що ідеалізація партнера є стимулом для розвитку його особистості, визначаючи для нього деяку, умовно кажучи, «зону найближчого розвитку» – ким він може стати.
- . Третя точка зору — в рамках гуманістичної психології, найчіткіше викладена в роботах А. Маслоу. На його думку, у особистості, яка самоактуалізується, тобто досягає найвищого рівня розвитку – рівня реалізації свого потенціалу, найяскравіше виражені спонтанність та природність. Ідеалізація особистостям, що самоактуалізуються не властива зовсім. Поза сумнівом, що особистісні характеристики опосередкують ступінь ідеалізації [1; 61].
А. М. Обозова, М. М. Обозов. та інші дослідники сімейних стосунків радять не закривати очі на недоліки партнера по шлюбу, не сподіватись перевиховати його «потім», оскільки «виправлення» дорослої людини – процесс майже нереальний. Тому дослідники наголошують, що необхідна спеціально організована підготовка молоді до шлюбу, під час якої будуть формуватись адекватні уявлення про шлюб та сім'ю, правильна система цінностей при виборі партнера тощо [10].
Висновки
Ми розглядаємо уявлення про сімейне життя в аспекті картини світу людини, так як картина світу – це реалізація потреби людини орієнтуватись в світі не лише фізично, а й інтелектуально, на основі розуму та власного досвіду. Але досить часто уявлення людей про своє сімейне життя, про майбутнього чоловіка/дружину формуються під впливом ілюзорної картини світу, яка нав'язує занадто ідеалістичні, відірвані від реальності уявлення. Ілюзорна картина світу – це викривлені стереотипами, страхами, проекціями, упередженнями уявлення про світ та самих себе.
Так, дослідники в галузі сімейної психології наголошують, що існуюча проблема неадекватності вибору чоловіка/дружини пов'язана з механізмами сприйняття людьми один одного. Вибір чоловіка/дружини регулюється ідеальним образом партнера. У створенні цього образу бере участь попередній досвід спілкування, еталони батьківської сім'ї, літературні прообрази, соціальні стереотипи та ідеали найближчого оточення.
С. В. Ковальов стверджує, що існує парадокс шлюбно-сімейних уявлень юнаків та дівчат, який полягає в значному розходженні якостей бажаного супутника життя та передбачуваного партнера у повсякденному спілкуванні, з числа яких цей супутник зазвичай і обирається. Так, якості особистості, які вважаються значимими для чоловіка/дружини, в реальному спілкуванні молодих людей не мають вирішального значення.
Отже, помилковість образу партнера може бути одним з джерел неадекватного вибору, що в свою чергу може призвести до відсутності взаєморозуміння між подружжям.
Лише в останні роки з'явились дослідження, які стосуються образу сім'ї, дитини, чоловіка, дружини. У дослідженнях Н. Л. Москвічевої, було виділено чотири основні типи уявлень про сім'ю: «тепле коло спілкування»; «стабільний організм»; «притулок» («сховище»); «взаємна відповідальність». При цьому практично не згадувались аспекти сімейних стосунків, пов'язаних з прагненням до саморозвитку, самодосконалості, задоволення індивідуальних потреб у батьківстві, материнстві, самореалізації в дітях. Отримана картина відображає специфічність уявлень про сім'ю осіб, які ще не мають досвіду подружнього життя, але саме на цей образ вони і будуть орієнтуватись у створенні своєї власної сім'ї.
Список використаних джерел
- Андреева Т. В. Психология современной семьи. Монография. / Андреева Т. В. – СПб.: Речь, 2005. – 436с.
- Андреева Т. В. Психология семьи: Учеб. пособие / Андреева Т. В. – СПб.: Речь, 2007. – 348с.
- Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди которые играют в игры: Психология человеческой судьбы / Берн Э. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 480с.
- Васильева Э. К. Семья и ее функции / Васильева Э. К. – М.: Мысль, 1999. – 413с.
- Волкова А. Н. Методические приемы диагностики супружеских отношений / Волкова А. Н., Трапезникова Т. М. // Вопросы психологии. – 2002. – № 5. – С. 85–110.
- Головаха И. Е. Психология человеческого взаимопонимания / Головаха И. Е., Панина Н. В.– К. Политиздат Украины, 1989. – 189с.
- Ковалев С. В. Психология семейных отношений / Ковальов С. В. – М.: Мысль, 1987. – 465с.
- Москвичева Н. Л. Образ семьи и его динамика до геронтогенеза / Ананьевские чтения-2003: материалы научно-практ. конф. 28-30 окт. 2003 г. – СПб.: СПбГУ, 2003. – 215с.
- Менегетти А. Проект Человек/ Менегетти А. – М.: ННБФ "Онтопсихология", 2003. – 336с.
- Обозов Н. Н. Семейно–брачные и родственные отношения / Обозов Н.Н. – М.: Просвещение, 1990. – 287с.
- Сатир В. Психотерапия семьи / Сатир В. – СПб.: Питер, 1999. – 281с.
- Сысенко В. А. Новобрачные в зеркале собственных взглядов, суджений, оценок / Сысенко В. А. – М.: Мысль, 1985. – 235с.
- Фромм Э. Искусство любить / Фромм Э. – СПб.: Азбука, 2002. – 221с.
- Харчев А. Г. Современная семья и ее проблемы / Харчев А. Г., Мацковский М.С. – М.: Мысль, 1997. – 301с.
- Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени / Юнг К. Г.– М.: Прогресс, 2006. – 331с.