Мельник І.С. Особливості усвідомлення майбутніми вихователями необхідності набуття психологічних компетенцій

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Мельник Інна Сергіївна – старший викладач кафедри психології, кандидат психологічних наук Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ.

Стаття присвячена проблемам психолого-педагогічної підготовки майбутніх вихователів до професійної діяльності. Подано короткий теоретичний огляд сучасних досліджень з питань професійного і особистісного зростання педагогів. Висвітлено результати дослідження особливостей усвідомлення студентами необхідності набуття психологічних компетенцій для подальшої роботи з дітьми дошкільного віку.

Ключові слова: 'психологічні дисципліни, психологічні компетенції, майбутні вихователі, саморозвиток, професійне зростання.

Статья посвящена проблемам психолого-педагогической подготовки будущих воспитателей к профессиональной деятельности. Представлен краткий теоретический обзор современных исследований по вопросам профессионального и личностного роста педагогов. Освещены результаты исследования особенностей осознания студентами необходимости приобретения психологических компетенций для дальнейшей работы с детьми дошкольного возраста.

Ключевые слова: психологические дисциплины, психологические компетенции, будущие воспитатели, саморазвитие, профессиональный рост.

The article is devoted to the problems of psycho-pedagogical training of teachers to the profession. Shows а brief theoretical overview of current research of professional and personal growth of teachers. Shows the results of study of the awareness of students need the psychological knowledge for future work with children.

Key words: psychological discipline, psychological knowledge, future educators, self-development, professional growth.

Актуальність теми

Проблеми ефективної підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності повсякчас турбують науковців, викладачів, суспільних діячів, діяльність яких так чи інакше пов’язана з вищою школою. Кожен педагог має бути абсолютно компетентним у своїй справі, любити її, розуміти тонкощі внутрішнього світу своїх вихованців. Що стосується майбутніх вихователів, то тут слід підкреслити, що на них покладається особливий обов’язок: в їх руки батьки віддаватимуть найцінніше, що в них є, свою маленьку дитину, яку педагог має не тільки навчити чомусь, передати знання, а й «виліпити» справжню гармонійно розвинену особистість. За законами природи у дошкільному віці відбувається особливо бурхливий стрімкий психічний і особистісний розвиток малюка, і тому кожен вихователь має бути не тільки професійним педагогом, а й блискучим психологом, що здатен помітити і попередити найтонші негативні зміни у розвитку кожної дитини-дошкільника. Адже, не дарма ще В.О.Сухомлинський застерігав педагогів, що головне «не зашкодити» дитині, бо у дошкільному віці зробити це дуже просто, а слід уважно придивлятись до індивідуального природного розвитку кожної дитини, до її проблем, бажань, потреб [4]. Так, А.М.Богуш, провівши ґрунтовний аналіз досліджень В.О.Сухомлинського, відзначає, що йому було властиве особливе психологічне розуміння дитячої душі як частинки природи. Вчений проводив паралель обережності, необхідної і зірваній ніжній квітці, щоб не «упустити краплю роси», і зростаючому дитячому мозку, щоб не нашкодити йому [1, 7].

Однак, наші спостереження показують, що студенти сьогодні цікавляться психологічними науками здебільшого з метою глибшого пізнання своєї особистості. Рідко коли вони задумуються про перенесення цих знань на свою майбутню професійну діяльність. А між тим, для того, щоб бути справжнім психологом, необхідно не тільки мати відповідні знання, а й усвідомлювати, для чого саме вони потрібні, де і як саме найбільш доцільно можна ці знання застосувати. На нашу думку, означені аспекти проблеми є наразі досить актуальними, що зумовлює необхідність глибшого дослідження даної ситуації і пошуку шляхів більш ефективної підготовки майбутніх вихователів у цьому напрямку.

Аналіз досліджень

У вітчизняній та зарубіжній науці проблемам професійної підготовки майбутніх педагогів присвячена досить велика кількість досліджень. Видатні класики педагогічної науки, такі як Я.А.Коменський, Я.Корчак, С.Ф.Русова, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, у свій час заклали концептуальні основи до розуміння особистості ідеального вчителя. І хоча прямо про підготовку педагогів вони рідко згадували, але ці проблеми імпліцитно червоною ниткою пронизують майже всі їх твори. Слід наголосити також на тому, що незважаючи на те, що в даний час створюються нові сучасні концепції і системи підготовки педагогів, погляди відомих класиків залишаються надзвичайно важливими і необхідними. Так, Т.О.Піроженко відзначає: «Час «розкидання дорогоцінних камінців» психолого-педагогічної спадщини минув і настав період, коли конче необхідно схаменутись, озирнутись і з позиції сьогодення осмислити перлини мудрих заповідей вітчизняних педагогів, які віддали своє життя служінню найдорогоціннішому дару природи – Дитині» [3, 101].

Серед сучасних науковців, педагогів, психологів та суспільних діячів, що займаються проблемами підготовки фахівців на педагогічній ниві на основі компетентнісно-орієнтованого підходу, можна виділити праці Ш.Амонашвілі, І.Д.Беха, В.І.Бондаря, Е.С.Вільчковського, Л.В.Занкова, І.А.Зязюна, В.Г.Кременя, Н.В.Кузьміної, О.Я.Савченко, В.А. Семиченко, Н.І.Селіверстової, О.В.Сухомлинської та багатьох інших. Не можемо не згадати і ті дослідження, що безпосередньо стосуються питань формування «Я-концепції» в юнацькому віці, а саме усвідомлення студентами себе як майбутніх професіоналів, активних суспільних діячів, визначення свого місця в житті, власного життєвого шляху. Це, передусім, погляди Г.С.Абрамової, К.А.Альбуханової-Славської, Г.М.Андреевої, Г.О.Балла, Р.Бернса, О.О.Бодальова, М.Й.Боришевського, У.Джемса, І.С.Кона, С.Д.Максименка, А.В.Петровського та ін. Вчені наголошують на тісному взаємозв’язку особистісного і професійного зростання у юнацькому віці. Так, на думку А.К.Маркової, у процесі професійного зростання молодої людини, яке проходить ряд етапів (допрофесіоналізм, професіоналізм, суперпрофесіоналізм, післяпрофесіоналізм) відбувається тісне переплетення професійної й особистісної «Я – Концепції», формується індивідуальний стиль діяльності й поведінки. Далі відбувається вихід особистості за рамки професійної діяльності, здійснюється реалізація основних життєвих цілей і в цьому випадку можна говорити про те, що професійна діяльність людини є детермінантою її особистісного становлення [2].

Для нашого дослідження особливо важливими видаються дослідження видатних класиків та сучасних психологів та педагогів, таких як А.М.Богуш, Л.С.Виготського, Н.В.Гавриш, О.В.Запорожця, О.Л.Кононко, Г.С.Костюка, В.К.Котирло, В.У.Кузьменко, С.Є.Кулачківської, С.О.Ладивір, Н.В.Лисенко, Т.О.Піроженко, З.П.Плохій, Т.І.Поніманської, О.Я.Савченко та ін., оскільки вони здебільшого стосуються питань особистісного і професійного розвитку фахівців у сфері дошкільної освіти. У своїх працях вчені обґрунтовують необхідність особистісного розвитку майбутніх вихователів, формування у них проективних, організаторських і конструктивних умінь, а також умінь педагогічної діагностики, моделювання та аналізу педагогічних ситуацій, що виникають у процесі життєдіяльності дітей у дитячому садку. А для цього необхідною є не тільки професійна педагогічна, а й психологічна підготовка майбутніх фахівців у сфері дошкільної освіти.

Водночас, незважаючи на численні дослідження, ще залишаються недостатньо вивченими окремі аспекти підготовки вихователя дошкільного закладу, що негативно позначається на якості роботи з дітьми. Зокрема, потребує глибшого дослідження проблема ефективного поєднання педагогічної і психологічної підготовки майбутніх вихователів у ВНЗ.

Постановка мети дослідження

Метою даної статті є виклад результатів емпіричного дослідження особливостей усвідомлення майбутніми вихователями необхідності набуття психологічних компетенцій для подальшої роботи з дітьми дошкільного віку та окреслення основних шляхів майбутніх досліджень щодо підвищення якості викладання психологічних дисциплін у ВНЗ з урахуванням даних аспектів.

Виклад основного матеріалу

Оскільки попередні наші спостереження за студентами на заняттях дозволили припустити про їх недостатню обізнаність у тому, навіщо необхідні психологічні знання майбутньому вихователю і де конкретно та в який спосіб можна їх застосувати, то було вирішено здійснити емпіричне дослідження окремих аспектів даної проблеми. До вибірки увійшли студенти четвертого курсу спеціальності «Дошкільна освіта» (54 особи). Досліджуваним були запропоновані спеціальні опитувальники, які дозволили отримати інформацію про те, чи подобаються студентам психологічні науки взагалі, які психологічні дисципліни їм запам’яталися за період навчання, з якою метою, на думку досліджуваних, вони введені в навчально-виховний процес, як саме досліджувані використовують психологічні знання в житті, чи потрібні, на їхню думку, такі знання майбутньому вихователю та як саме можна їх використовувати у майбутній професійній діяльності.

Проаналізуємо деякі результати даного опитування. Як показало наше дослідження, значна кількість респондентів висловили позитивне загальне ставлення до психологічних наук (94,4%). І лише троє студентів (5,6%) відмітили, що психологія їх не цікавить зовсім. Разом з тим, далеко не всі студенти змогли повно перерахувати ті психологічні дисципліни, які вони вивчали за попередні чотири курси навчання в інституті. Майже всі згадали загальну (74%) і дитячу (79,6%) психологію, інші ж дисципліни, такі як психодіагностика, вікова психологія, психологія сім’ї, педагогічна психологія також звучали у відповідях, але значно рідше.

50% респондентів відзначили, що психологічні дисципліни введені в навчально-виховний процес для покращення їх власного життя (звучали такі відповіді, як-от: «для саморозвитку», «для кращого розуміння людей», «для пізнання себе»). 40,7% студентів, згадавши, що вони вчаться на майбутніх вихователів, все ж таки відмітили, що психологія потрібна для роботи з дітьми, оскільки ці знання безпосередньо необхідні педагогу. І лише 9,3% досліджуваних зазначили, що психологічні знання однаково необхідні і для особистісного, і для професійного зростання. Отже, можна узагальнити, що близько половини студентів розуміють важливість психологічних знань для професії педагога і це вже є хорошим показником.

Однак, контент-аналіз відповідей досліджуваних на наступне відкрите запитання «Чи використовуєте Ви психологічні знання у своєму житті? Як саме?» показав трохи інші результати. Тут вже 63% студентів вказали, що в основному вони використовують набуті психологічні знання у спілкуванні з найближчим оточенням, в особистісних стосунках, при вирішенні конфліктних ситуацій, що виникають у повсякденному житті. А 37% опитаних зазначили, що ці знання вони використовують перш за все на практиці під час роботи з дітьми.

Досить невтішні результати ми отримали при аналізі відповідей на запитання «У яких ситуаціях вихователь може використовувати психологічні знання?». Тут припускалися розширені думки студентів, був наданий тривалий час для роздумів, однак повно відповісти на це запитання ніхто не зміг. Звичайно, досліджувані думали в правильному напрямку, але відповіді були обривисті, розпорошені. Так, найбільш розповсюдженими були такі думки, що по одній-дві зустрічалися у різних опитаних студентів: «при здійсненні індивідуального підходу», «під час супроводу дітей у періоди вікових криз», «при знаходженні спільної мови з батьками», «при діагностиці психічних станів дітей», «при організації дитячих ігор», «при розумінні тієї чи іншої негативної поведінки дитини».

Отримані результати опитування закономірно наштовхують на пошук найбільш оптимальних форм та методів підготовки студентів з метою покращення даної ситуації. Відомо, що через досить великий обсяг дисциплін психолого-педагогічного циклу, студенти часто змушені механічно запам’ятовувати навчальний матеріал і іноді не в змозі поєднати весь матеріал педагогічних і психологічних дисциплін в єдине ціле і усвідомити окремі теми, розділи в їх взаємозв’язках. Крім того, нерідко у студентів формується так звана «подвійність думки», коли вони свідомо розуміють необхідність психологічного погляду на різні педагогічні ситуації, врахування індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, але часто на практиці реалізують зовсім інший підхід. Деякі наковці серед основних вад традиційної системи підготовки майбутніх вихователів виділяють такі: 1) спрямованість тематики занять з дисциплін психолого-педагогічного циклу має в основному теоретичний характер і містить тільки окремі практичні питання; 2) у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін знання теорії недостатньо трансформуються у метод моделювання, програмування і діагностики педагогічного процесу, пояснення сутності і суперечливості його явищ і об’єктів не стають основою для прийняття конкретних рішень у процесі практичної діяльності; 3) навчально-пізнавальна діяльність студентів здійснюється в основному на емпіричному рівні у форматі індуктивного шляху пізнання [5, 34].

Очевидно, що використання таких методів як лекції, семінари, практичні та лабораторні заняття у їх традиційному вигляді при вивченні психології на разі є недостатнім. Ці методи є ефективними перш за все для того, щоб студенти отримали ті чи інші психологічні знання. Однак, для того, щоб майбутні вихователі дійсно усвідомили їх необхідність для майбутньої професії, знали, в яких конкретно ситуаціях їх можна практично застосувати, потрібно наповнювати традиційні заняття новими нетрадиційними елементами. Найбільш широкі перспективи тут відкриваються при викладанні курсу «Педагогічна психологія», враховуючи на його специфіку і здатність акумулювати в собі найбільш доцільну інтеграцію як педагогічних, так і психологічних аспектів організації роботи фахівця з дітьми.

Висновок

Отже, проведене дослідження дозволяє констатувати, що значна частина опитаних студентів, які вчаться за спеціальністю «Дошкільна освіта», в цілому усвідомлюють необхідність застосування психологічних знань у майбутній професії, однак, зазначимо, що таке усвідомлення значно «розмите», не структуроване, оскільки конкретизувати найбільш поширену відповідь «необхідно використовувати у роботі з дітьми» більшість студентів так і не змогли. Крім того, все ж таки більше відповідей ми отримали таких, що психологічні знання практично використовуються студентами для покращення їх власного життя та особистісного саморозвитку. У зв’язку з цим, фахівцям, що займаються психологічною підготовкою майбутніх вихователів, слід активувати роботу у напрямку вирішення цих проблем. Тому саме окреслення основних шляхів підвищення якості викладання психологічних дисциплін (зокрема курсу «Педагогічна психологія») у ВНЗ з урахуванням даних аспектів і є перспективами наших подальших досліджень.

Список використаних джерел

1. Богуш А.М. В.А.Сухомлинский: экология детства // Личность в едином образовательном пространстве: сборник научных статей І Международного образовательного форума (г. Запорожье, 5-7 мая 2010 года) / под науч. ред. проф. К. Л. Крутий. – Ч.2. – Запорожье: ООО «ЛИПС» ЛТД, 2010. – С.6-9.
2. Маркова А.К. Психология профессионализма. М., 1996.
3. Піроженко Т.О. Хто реформує освіту – той реформує суспільство // Актуальні проблеми психології. Психологія розвитку дошкільника : зб. наук. статей / за заг. ред. : С. Д. Максименка, С. О. Ладивір. –– Т. IV, вип. V. – К., 2008. – С. 96-102.
4. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: у 5-ти томах. – Т.3, Т.5. – Київ: Радянська школа, 1976-1978.
5. Чайка В.М. Проблеми змісту підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів до інноваційної педагогічної діяльності // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Сер. Педагогіка / гол. ред. Г.Терещук; редкол.: Л.Вознюк, В.Кравець, В.Мадзігон [та ін.]. – Тернопіль, 2012. – № 2. – С. 33-39.