Власюк Т.С. Іншомовна комунікативна компетентність майбутнього вчителя початкової школи як теоретична проблема
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Власюк Таліна Сергіївна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
У статті розглянуто основні теоретичні та практичні аспекти формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів початкової школи, виокремленні основні компоненти (гностичний, комунікативний, емоційний) та структурні складові іншомовної комунікативної компетентності. Проаналізовано професійні якості та чинники формування на практиці іншомовної комунікативної компетентності. Здійснено аналіз останніх джерел та публікацій досліджуваної теми.
Ключові слова: компетенція, компетентність, іншомовна комунікативна компетентність, майбутній вчитель іноземної мови, компетентність у здійсненні професійно-педагогічної комунікації.
В статье рассмотрены основные теоретические и практические аспекты формирования иноязычной коммуникативной компетентности будущих учителей начальной школы, выделены основные компоненты и структурные составляющие иноязычной коммуникативной компетентности. Проанализированы профессиональные качества формирования на практике иноязычной коммуникативной компетентности. Осуществлен анализ последних источников и публикаций изучаемой темы.
Ключевые слова: компетенция, компетентность, иноязычная коммуникативная компетентность, будущий учитель иностранного языка, компетентность в аспекте профессионально-педагогической коммуникации.
The article discusses the basic theoretical and practical aspects of foreign language communicative competence of primary school teachers, distinguish the main components and structural components of foreign language communicative competence. Analysis of professional qualities and factors shaping practice foreign language communicative competence. The analysis of sources and recent publications of the subject.
Key words: competence, competence, foreign language communicative competence of future teachers of foreign language competence in carrying out vocational and educational communication.
Зміст |
Постановка завдання
На сьогодні, головним та пріоритетним завданням для вищого навчального закладу є створення умов для формування всебічно розвиненої, соціально активної особистості майбутнього вчителя, здатного до навчання впродовж усього життя.
На шляху вдосконалення педагогічного процесу створюються умови для формування творчої, активної, самостійної, компетентної особистості фахівця - майбутнього вчителя (викладача) з високим рівнем знань, умінь і навичок у контексті підготовки до професійної діяльності. Вільне володіння майбутніми учителями іноземною мовою забезпечує можливості для створення ділових, професійних і культурних контактів, залучає їх до світової культури, до всебічної обізнаності та загального культурно-професійного рівня становлення особистості.
У світлі динамічності соціально-економічних, культурно-інформаційних, духовних та освітніх процесів постала необхідність у формуванні високопрофесійного та компетентного вчителя, який змінив би сутність професійно-педагогічної комунікації відповідно до вимог оновленої школи, поклавши в основу гуманізм, повагу до співрозмовника й самоповагу до розвитку дитячої особистості в цілому, суверенність особистості школяра у межах школи та поза межами навчального процесу, неупереджене ставлення до суб’єкта комунікації, урахування інтересів співрозмовника, а саме – майбутнього покоління (молодших школярів) на уроках іноземної мови та в позаурочний час.
Аналіз досліджень
Вагомий внесок у розвиток іншомовної комунікативної компетентності вчителя початкової школи були зроблені зарубіжними та вітчизняними науковцями Л.Біркун, Р. Джонсон, І. Зимня, Г. Китайгородська, С. Козак, Е. Пассов, В. Сафонова, Д. Хаймс та ін.
Більш детальніше питання компетентності розглядається у працях вчених та науковців І.Ф.Ісаєва, І.А. Зязюна, О.Є. Ломакіна, В.В. Нестерова, І.П. Підласого, В.А. Сластьоніна, В.М. Ягупова та ін.
У центрі уваги сучасних науковців знаходяться питання модернізації підготовки майбутніх учителів початкової школи до розуміння та здійснення іншомовної комунікативної компетентності: розроблено й теоретично обґрунтовано систему підготовки майбутніх педагогів до іншомовної комунікативної компетентності (В. Кан-Калик, А. Капська, О. Леонтьєв, Л. Савенкова); визначено глибинно-психологічні передумови активізації процесу комунікації (М. Зажирко); сформовано моделі комунікативної підготовки майбутніх учителів (О. Грейліх, В. Зінкевічус, С. Коваль, А. Москаленко) [2,с.3].
Постановка мети дослідження
Незважаючи на інтенсивні різнопланові дослідження, результати розробок не вирішено підготовка майбутніх вчителів початкової школи до викладання іноземної мови у початковій школі, не забезпечують у повній мірі виконання завдань підготовки майбутніх учителів до формування іншомовної комунікативної компетентності у вищих навчальних закладах через відсутність методологічної та теоретичної бази, яка б сприяла формуванню належного рівня компетентності у здійсненні професійно-педагогічної іншомовної комунікації.
Виділяються серйозні вади у готовності та підготовці майбутніх вчителів до формування іншомовної комунікативної компетентності на уроках іноземної мови, і одна з причин криється у обминанні цієї проблеми у цілому на уроках іноземної мови (головною метою викладача в останній час є просто навчити іноземної мови у межах програми, та проконтролювати виконання програмових вимог до рівня оволодіння лексичних та граматичних одиниць, використання їх на практиці.
Метою статті є обґрунтування поняття «компетенція», «компетентність», «компетентний», «іншомовна комунікативна компетентність»; виокремлення та розкриття сутності основних компонентів та структурних складових іншомовної комунікативної компетентності, професійних якостей та чинників формування іншомовної комунікативної компетентності в майбутніх учителів початкової школи.
Виклад основного матеріалу
Підготовка майбутніх учителів початкової школи з правом викладання іноземної мови до іншомовної комунікативної компетентності розглядається як невід’ємний складник загальної професійної освіти майбутніх учителів, що ґрунтується на глибоких знаннях фахових та психолого-педагогічних дисциплін.
Проаналізувавши наукову, енциклопедичну та психолого –педагогічну літературу пропонуємо розглянути основні поняття нашої теми та виділити основні змістовно – теоретичні аспекти.
Компетенція (від лат. сompete – добиваюсь, відповідаю, підхожу), – коло повноважень, наданих законом, статутом або іншим актом конкретному органу або посадовій особі; знання і досвід у певній галузі” [3, с.613].
Компетентність (лат. competentia, від competo – взаємно прагну; відповідаю, підхожу) – гарна обізнаність у чому-небудь, знання, досвід; знання і досвід у тій чи іншій галузі; поінформованість, обізнаність, авторитетність [8, с.87].
Компетентний (від лат. competens (competentis) – належний, відповідний, той, який має достатні знання в якій-небудь галузі, з чим-небудь добре обізнаний, досвідчений, тямущий кваліфікований, той, що володіє компетенцією [6, с.290].
У психолого-педагогічній літературі компетентність розглядається як категорія оцінна, що характеризує людину як суб’єкта певного виду діяльності й забезпечує досягнення успіхів. При цьому оцінюються такі компоненти, як структура знань і вмінь, ціннісні орієнтації, ставлення до діяльності, її результативність і здатність до її вдосконалення [10, с.57].
Компетентність – це стійка готовність і здатність людини до діяльності зі "знанням справи". Останнє залежить від "таких п’яти основних елементів: глибоке розуміння суті завдань і проблем, які розв’язуються; наявність досвіду в даній сфері; уміння обирати засоби й способи діяльності, адекватні конкретним обставинам місця й часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і привносити корективи в процес досягнення мети" [7, с.28].
Поняття іншомовної комунікативної компетентності не має єдиного тлумачення, але проаналізувавши доробки відомих науковців пропонуємо зупинитися на основному визначенні даного поняття.
Іншомовна комунікативна компетентність – це особливість особистості, яка характеризується обсягом і характером засвоєних знань, умінь, навичок іноземної мови, що формується у процесі моделювання іншомовної професійної діяльності [1, с.3].
Іншомовна комунікативна компетентність - це інтегративне утворення особистості, яке має складну структуру й виступає як взаємодія і взаємопроникнення лінгвістичної, соціокультурної й комунікативної компетенцій, рівень сформованості яких дозволяє майбутньому спеціалісту ефективно здійснювати іншомовну, а отже, міжмовну, міжкультурну й міжособистісну комунікацію [1, с.3].
Отже , іншомовна комунікативна компетентність – це комплекс знань, умінь, навичок, які дозволяють успішно використовувати іноземну мову як у професійній діяльності, так і для самоосвіти й саморозвитку особистості.
Науковець та дослідник змістовних питань з комунікативної компетентності Н. Б. Завіниченко виділяє такі компоненти іншомовної комунікативної компетентності.
Компоненти іншомовної комунікативної компетентності:
- Гностичний: система знань про сутність та особливості спілкування взагалі та професійного зокрема; знання про стилі іншомовного спілкування, загальнокультурна компетентність, яка дозволяє вловити, зрозуміти приховані змісти, асоціації співрозмовника, тощо.
- Комунікативний: комунікативні вміння, які дозволяють встановлювати контакт із співрозмовником; керувати ситуацією взаємодії з суб’єктом іншомовної комунікації, культура мовлення; експресивні уміння, перцептивно-рефлексивні уміння, які забезпечують можливість пізнання внутрішнього світу партнера спілкування та розуміння самого себе.
- Емоційний: гуманістична установка на спілкування, інтерес до іншої людини; готовність вступати в особистісні, діалогічні взаємини,розвинуті емпатія та рефлексія; високий рівень ідентифікації з виконуваними професійними та соціальними ролями; позитивна Я-концепція та психоемоційний стан [4, с.47].
Щодо визначення структури іншомовної комунікативної компетентності, то дослідники виділяють такі складові:
- дискурсивна компетентність – здатність поєднувати окремі речення у зв’язне усне або письмове повідомлення, дискурс, використовуючи для цього різноманітні синтаксичні та семантичні засоби;
- соціолінгвістична компетентність – здатність розуміти і продукувати словосполучення та речення з такою формою та таким значенням, які відповідають певному соціолінгвістичному контексту іншомовної комунікації;
- стратегічна компетентність – здатність ефективно брати участь у іншомовній комунікації, обираючи для цього вірну стратегію дискурсу, а також адекватну стратегію для підвищення ефективності комунікації;
- лінгвістична компетентність – здатність розуміти та продукувати вивчені або аналогічні їм висловлювання, а також потенційна здатність розуміти нові, невивчені висловлювання іншомовного середовища [9, с.191].
Науковець Н. А. Сура наголошує: «Іншомовна професійно орієнтована комунікація – процес, у межах якого забезпечується потенційна здатність комунікантів реалізувати обмін інформацією іноземною мовою, а також самостійно здійснювати пошук, накопичення й розширення обсягу професійно значущих знань у процесі природного іншомовного професійно орієнтованого спілкування із зарубіжними фахівцями. Комунікативна компетентність є особливим видом професійної компетенції, яка визначається як готовність та здібність до оволодіння предметними, науковими знаннями в професійному спілкуванні [9, с.190]».
Практична характеристика формування іншомовної комунікативної компетентності майбутнього вчителя початкової школи з правом викладання іноземної мови:
- акцент на навчанні комунікації через реальне іншомовне спілкування;
- введення текстів в учбову ситуацію;
- надання студентам можливості сфокусувати увагу не лише на мові, що вивчається, але і на процесі навчання;
- залучення особистого досвіду та пов’язування академічного вивчення мови з реальною ситуацією комунікації.
- ігрові ситуації, робота з партнером, завдання на пошук помилок і іншомовній комунікації на прикладах (відео курси, сюжети, театральна постановка) [2, с.23].
Аналіз даної проблеми свідчить про те, що формування іншомовної комунікативної компетентності постає умовою засвоєння професійних знань, виявляється однією зі складових компетентностей вчителя початкової школи.
Формування іншомовної комунікативної компетентності у підготовці майбутніх учителів зумовлює використання принципів гуманітаризації, комплексності, цілісності, інтеграції як ключових. При цьому особлива увага відводиться формуванню загальної культури особистості як професійного підґрунтя підготовки будь-якого спеціаліста. Зазначені фактори у процесі розвитку теорії та методики викладання англійської мови у майбутніх педагогів приводять до чіткого розуміння важливості іншомовної мовленнєвої підготовки як умови оволодіння професією та вагомої складової комунікативної компетенції вчителя в цілому [1, с.6].
Іншомовна комунікативна компетентність постає ефективним засобом формування особистості майбутнього вчителя. Цей вид компетентності сприяє розвитку особистісних якостей, підвищенню рівня зацікавленості в оволодінні мовою, дає змогу задіяти не лише свідомість але почуття та емоції.
Пропонуємо розглянути професійні якості майбутнього вчителя в практиці формування іншомовної комунікативної компетенції (див. схема 1) та порівняти з сучасним станом формування цих аспектів в вищих навчальних закладах [1, с.10].
Отже, модель майбутнього вчителя іноземної мови початкової школи нерозривно пов’язана із загальними цінностями особистості вчителя, з його професійними якостями та іншомовною комунікативною компетентністю.
Серед чинників розглянуто фактори за допомогою яких відбувається формування успішної іншомовно комунікативної компетентності в вищих навчальних закладах.
Об’єктивні фактори формування іншомовної комунікативної компетенції майбутнього вчителя початкових класів:
- реконструювання процесу навчання іноземних мов;
- використання інтерактивних методів навчання;
- спільно вирішувати педагогічні проблеми;
- застосовувати педагогічні ігри, створювати атмосферу співробітництва;
- періодичний контроль знань, умінь та навичок студентів;
- особистість учителя (повага до студента, здатність розуміти його внутрішній стан, уміння створити психологічно комфортну атмосферу на занятті, високий рівень іншомовної мовленнєвої компетенції) тощо.
Суб’єктивні фактори формування іншомовної комунікативної компетенції майбутнього вчителя початкових класів:
- якості студента (мотивація, почуття нового, терпимість до іншої точки зору, позитивне ставлення до іншомовної культури тощо);
- аналіз та порівняння культурних явищ, отримання знань про міжкультурну комунікацію та культурні явища тощо [5, с.18].
Успішно сформувати іншомовну комунікативну компетентність у майбутнього вчителя початкової школи та іноземної мови в своїй педагогічній діяльності на наш погляд можливо через акцент на розвиток таких педагогічних якостей, як::
- зорієнтованість викладача на цінності міжкультурного діалогу, що може виявлятися в когнітивному, емотивному й діяльному аспектах;
- міжкультурна компетентність педагога, педагогічна та особистісна толерантність, націленість на педагогіку співпраці;
- проектування змісту діалогу культур з урахуванням культурознавчої навчальної інформації;
- врахування своєрідності цінностей рідної культури, їх взаємозв’язку із загальнолюдськими цінностями та іншими цінностями культури.
Висновок
Процес формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів іноземної мови у початкових класах, - має бути спрямована не лише на озброєння їх глибокими комунікативними уміннями, прищеплення комунікативних умінь і навичок, формування основ компетентності та компетентної особистості загалом, але й на формування їхнього ставлення до професійно-педагогічної комунікативної компетентності та здатності передбачити і враховувати подані аспекти в педагогічній діяльності та усвідомлювати важливість даної проблеми у навчально-виховному процесі.
Отже, роблячи опертя на досліджений матеріал та результати багатогранної роботи науковців з цієї проблеми,можемо зробити висновок, що одним з найважливіших завдань залишається формування глибокої осмисленої та комунікативно-компетентної позиції майбутнього вчителя початкових класів з правом викладання іноземної мови.
Саме у цьому ми вбачаємо подальші перспективи дослідження ефективних шляхів формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів іноземної мови.
Список використаних джерел
- Барышникова С.Н. Формирование коммуникативной компетенции в системе обучения иноязычной речевой деятельности студентов медицинских вузов : автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.08 / С.Н. Барышникова. – Саратов, 2005. – 24 с.
- Волкова Н. П. Теоретичні та методологічні засади підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної комунікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. : 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / Н. П. Волкова. – Луганськ, 2006. – 44с.
- Енциклопедический словарь. 3-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1984. -1600 с.
- Завіниченко Н. Б. Особливості розвитку комунікативної компетентності майбутнього практичного психолога системи освіти: дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Завіниченко Н. Б. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2003. – 216 с.
- Казакова О.В. Формирование межкультурной компетенции учащихся: на примере иностранного языка : автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.08 / О.В. Казакова. – Нижний Новгород, 2007. – 24 с.
- Ожегов С. И. Словарь русского языка / Ожегов С. И. – М.: Русский язык, 1984. – 816 с.
- Реформатский А.А. Введение в языкознание / Реформатский Александр Александрович. – М.: Высшая школа, 2000. – 270 с.
- Словник іншомовних слів / уклад.: Л.О.Пустовіт. – К.: Довіра, 2000. – 136с.
- Сура Н А. Іншомовна професійна компетентність: головні принципи та компоненти процесу навчання професійно орієнтованого спілкування / Сура Н А. // Вісник Луганськ. держ. пед. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. – 2003. – № 4 (60). – С. 190–192.
- Татаренко А.Б. Компетентність – вимога сучасності / Андрей Борисович Татаренко. // Світло: науково-метод. інф. пізн.-освіт. часопис. – 1996. – № 1. – С. 57 - 64.