Замишляк К.В. Проблема наступності у навчанні іноземних мов у ЗНЗ
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Замишляк Катерина Василівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
У статті розглянуто різноманітні підходи до визначення проблеми наступності. Вказано актуальні проблеми, які необхідно розв’язати для забезпечення наступності у навчанні іноземних мов на різних ланках здобуття освіти: дошкільній та загальній середній освіті.
Ключові слова: іноземна мова, наступність, принцип наступності, дошкільні заклади освіти, загальна середня освіта.
В статье рассмотрены различные подходы к определению проблемы преемственности. Указано актуальные проблемы, которые необходимо решить для обеспечения преемственности в обучении иностранным языкам на разных звеньях получения образования: дошкольном и общем среднем образовании.
Ключевые слова: иностранный язык, преемственность, принцип преемственности, дошкольные учебные заведения, общее среднее образование.
The different approaches to the definition of the problem of succession are considered in the article. The actual problems that need to be addressed to ensure succession in the teaching of foreign languages at different levels of education: pre-school and secondary education are defined.
Key words: foreign language, succession, the principle of succession, preschool education, general secondary education.
Зміст |
Постановка проблеми
Орієнтація державної політики України на Європейський простір зумовила необхідність переходу системи освіти на якісно новий ступінь. У Законі України «Про освіту», програмі «Освіта» і «Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті» зазначено, що одним з основних принципів щодо освіти є її безперервність, яка реалізується шляхом забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти [12,5].
Сучасні зміни в освітній сфері спрямовані на поліпшення навчання іноземних мов на всіх етапах її засвоєння, тобто на різних ланках здобуття освіти: дошкільній та загальній освіті (початковій, середній та старшій школі).
Так, відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, прийнятого Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 року №462, метою вивчення іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності з урахуванням комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння уміннями та навичками спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням мотивів, цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях [3].
Сучасна система іншомовної підготовки передбачає більш раннє навчання іноземної мови, оскільки старший дошкільний та молодший шкільний вікові періоди є найбільш сензитивними для оволодіння учнями основами іноземного мовлення. Ефективність формування в учнів комунікативної компетентності залежить від неперервності, цілісності, системності та наступності під час вивчення іноземних мов.
Аналіз досліджень
Важливі аспекти проблеми наступності відображені в дослідженнях Л. Артемової, А. Богуш, З. Борисової, О. Кононко, Н. Кудикіної, З. Плохій, О. Проскури, О.Савченко та інших. Більшість сучасних дослідників розглядають наступність як дидактичний принцип (С. Годник, Ю. Кустов, М. Махмутов, З. Михайлов та інші). Наступний напрям досліджень присвячений вивченню наступності між такими ступенями безперервної освіти, як дошкільна ланка освіти та початкова школа (М. Костікова, О. Кочерга, О. Лобода, О. Проскура та інші). Третій напрям пов’язаний із вивченням наступності між різними ланками загальної освіти (П. Олейник, Е. Павлютенков, В. Плахотник, І. Самойленко та інші).
Постановка мети дослідження
Аналіз наукових джерел виявив, що вченими проблема наступності розглядається як один з принципів освіти, що впроваджується в загальноосвітніх навчальних закладах. Тому, на нашу думку, у педагогічній літературі не достатньо уваги приділено проблемі наступності у навчанні іноземної мови на різних ланках освіти.
Метою даної статті є теоретично обґрунтувати проблему наступності; вказати актуальні проблеми, які необхідно розв’язати для забезпечення наступності у навчанні іноземних мов на різних ланках здобуття освіти: дошкільній та загальній середній освіті.
Виклад основного матеріалу
У педагогічній та методичній літературі існує багато підходів до визначення проблеми наступності.
У педагогічному словнику поняття «наступність» розкривається як «зв’язок між етапами процесу розвитку в природі, суспільстві, пізнанні, при якому на кожному наступному етапі зберігаються, відтворюються на новій основі елементи і характеристики попередніх етапів» [7,229].
У педагогічній енциклопедії зазначено, що наступність у навчанні полягає у встановленні необхідного зв’язку і правильного співвідношення між частинами навчального предмета на різних ступенях його вивчення. Поняття наступності характеризує також вимоги, які пред’являються до знань і умінь учнів на кожному етапі навчання, форм, методів і прийомів. Пояснення нового навчального матеріалу і до всієї наступної роботи з його засвоєння [14,485].
В українському педагогічному словнику С. Гончаренко розглядає наступність у навчанні як послідовність і системність у розміщенні навчального матеріалу, зв’язок і узгодженість ступенів і етапів навчально-виховного процесу. Здійснюється при переході від одного уроку до наступного, від одного року навчання до наступного [1,227].
Як психологічну категорію наступність у навчанні роз’яснено як «послідовність і системність у розташуванні навчального матеріалу, зв’язок і узгодженість ступенів і етапів навчально-виховної роботи... характеризується усвідомленням пройденого на новому, більш високому рівні, підкресленням набутих знань новими, розкриттям нових зв’язків, завдячуючи чому якість знань, умінь і навичок підвищується» [6,45].
Проблема наступності з точку зору педагогічної психології, полягає в тому, що в змісті і формах навчально-виховної роботи дошкільного закладу передбачаються елементи змісту і форм роботи школи, а школа, у свою чергу, враховує особливості навчально-виховної роботи з дітьми в дошкільному навчальному закладі, ступінь підготовки дітей до навчання у школі [4,158].
Такі вчені, як В. Давидов, І. Гарамова, О. Уланова, О. Рейпольська вважають, що наступність полягає у збереженні зв’язку між побудовою навчальних предметів у початковій ланці освіти та тими життєвими знаннями, які набуті дитиною під час перебування у дошкільному закладі [17,205].
Вітчизняні педагоги К. Ушинський, С. Русова, В. Сухомлинський та інші доводили, що принцип наступності повинен охоплювати всі сфери навчання та виховання дітей, реалізовуючись через відповідні умови.
У своїх дослідженнях Ю. Кустов визначив, що «принцип наступності - це категорія дидактики, що відображає закономірності зміни структури змісту навчального матеріалу та поєднання методів навчання, спрямованих на подолання суперечностей лінійно-дискретного характеру процесу навчання і відображає способи реалізації цих закономірностей у відповідності з цілями навчання, розвитку інтелектуальних здібностей молоді та її виховання» [8,68].
А. Сманцер виділив такі напрями визначення принципу наступності: опора на опрацьований матеріал, розвиток наявних компетентностей, установлення різноманітних зв’язків, повторення навчального матеріалу на більш високому рівні, розкриття основних ідей курсу, пропедевтика, перспективність у вивченні навчального матеріалу при переході від одного ступеня навчання до подальшого [15].
Отже, проблема наступності є предметом вивчення різних наук і в кожній галузі вона відрізняється своїм змістом, проявляючись як:
- принцип дидактики, у відповідності з яким знання, уміння й навички повинні формуватись у певному порядку; коли кожен наступний елемент навчального матеріалу взаємопов’язується з попереднім, опирається на нього й готує до засвоєння нового;
- установлення зв’язку, послідовності, системності та правильного співвідношення у розміщенні частини навчального матеріалу на різних етапах його вивчення;
- зв’язок та узгодженість у використанні методів, прийомів, форм і засобів навчання [9,63-64].
Згідно з Державним стандартом початкової загальної освіти, з 1.09.2012 року іноземна мова впроваджується як обов’язковий предмет з першого класу в усіх типах загальноосвітніх навчальних закладів [3].
Вивчення дітьми іноземної мови в дошкільних закладах освіти розглядається як підготовчий етап до навчання у середньому загальноосвітньому навчальному закладі. Доцільність навчання дітей дошкільного віку іноземних мов відображена у низці праць вітчизняних та зарубіжних учених (Н. Агурова, В. Плахотнік, О. Ханова на інших). Навчання дітей іноземної мови в дошкільних навчальних закладах має на меті формування елементарних навичок усного мовлення на основі засвоєння лінгвістичного матеріалу та сприяння загальному розумовому розвитку дошкільного віку [10, 41 ]. Як стверджує О.Негневицька, всі заняття з іноземної мови можна проводити у формі сюжетно-рольової гри, що забезпечить зацікавленість дітей та бажання вчити нове [13, 114]. Така ігрова комунікативна спрямованість заняття сприяє мимовільному осмисленню і запам’ятовуванню дитиною іншо¬мовного матеріалу.
Однак залишається актуальною низка проблем, які необхідно розв’язувати для забезпечення наступності і перспективності дошкільної та початкової ланок освіти. Це такі проблеми, як: неузгодженість змісту навчання дошкільної та початкової освіти; невідповідність методів і прийомів навчання в початковій школі віковим особливостям шестирічних першокласників; неузгодженість критеріїв оцінювання на різних етапах навчального процесу та інші.
На думку С. Соколовської, навчання іноземної мови дітей старшого дошкільного віку буде успішнішим, якщо формування у них елементарних навичок і вмінь іноземного усного мовлення забезпечуватиметься сукупністю таких умов:
- урахуванням специфіки іншомовного мате¬ріалу;
- ефективним поєднанням різних організаційних форм навчання в умовах дошкільного закладу;
- інтеграцією занять з іноземної мови у специ¬фічно дитячі види діяльності (ігрову, музичну, ознайомлення з природою) та життєдіяльність;
- поєднанням методів особистісно орієнто¬ваного навчання іноземної мови у межах комуні¬кативного методу з оптимальними прийомами і засобами навчання [ 16, 21].
Саме тому перехід від дошкільного навчального закладу до загальноосвітніх навчальних закладів має носити поступовий характер і базуватися на принципах: особистісно орієнтованого навчання та урахування психолого-педагогічних особливостей дітей молодшого шкільного віку.
На уроках іноземної мови у початковій школі необхідно застосовувати гру як один з найважливіших практичних методів формування умінь усного іншомовного спілкування. Головне завдання вчителя – зацікавити учнів предметом за рахунок використання навчальних, комунікативних, рухливих ігор, дитячих пісень, римівок, лічилок, віршів та підготувати їх до вивчення предмета в класно-урочній системі. Не доцільним, на думку сучасних методистів, у першому класі є вивчення граматики, читання по транскрипції, словникові диктанти, вивчення текстів на пам’ять обсягом більше 3-4 речень. Саме тому навчально-методичний апарат підручників повинен враховувати психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Тому підручник з іноземної мови для 1 класу дещо відрізняється від підручників для наступних класів, оскільки шестирічна дитина ще не має досвіду навчання [11]
Для забезпечення наступності у навчанні доцільно протягом всього курсу навчання іноземної мови дотримуватися єдиної стратегії навчання, узгодженості у використанні методів, прийомів, форм і засобів навчання іноземної мови. Саме така організація навчально-виховного процесу забезпечує чітке формулювання і досягнення цілей навчання кожного ступеня при взаємодії між ними. Подібна взаємодія досягається через наскрізні програми з іноземної мови та через використання посібників, які послідовно ведуть дитини від дошкільного етапу навчання до початкової школи і від початкової школи до середньої.
При переході на середню ступінь навчання у зв’язку з ускладненням навчального матеріалу інтерес учнів до вивчення іноземної мови знижується. Сьогодні в Україні лише 28% п’ятикласників зберігають таку ж високу успішність навчання, як по закінченню початкової школи [11].
Причинами зниження пізнавальної активності є:
- збільшення інтенсивності розумової діяльності;
- довільність концентрації уваги;
- необхідність володінням здатності мислити абстрактно, узагальнювати, аналізувати;
- відбуваються зміни у пізнавальній сфері;
- уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу тощо.
На практиці вчителі надто звужено тлумачать термін наступності навчання іноземної мови між початковою та середньою освітою, відносячи наступність тільки до змісту навчан¬ня. Саме через таке однобічне тлумачення виникає ряд проблем, які необхідно розв’язати для забезпечення наступності у навчанні іноземної мови.
Серед причин виникнення таких проблем під час переходу від початкової до середньої ланки навчання науковці вбачають такі:
- різні підходи до підготовки вчителів початкової, середньої та старшої школи;
- низький рівень знань учителів про психологічні та фізіологічні особливості кожного вікового періоду;
- неузгодженість у змісті навчальних курсів початкової і середньої школи;
- недостатня наступність у шкільних підручниках;
- невідповідність оцінок випускників початкової школи реальним результатам навчання;
- непідготовленість до сприйняття ускладненого змісту навчальних курсів у 5-му класі;
нездатність учнів справитися із збільшеним обсягом домашнього завдання тощо [ 2, 40-41].
Висновок
Сутність проблеми наступності у навчанні полягає у встановленні необхідного зв’язку і правильного співвідношення між частинами навчального предмету на різних ступенях його вивчення, тобто в послідовності, систематичності розташування матеріалу; в опорі на вивчене і на досягнутий учнями рівень розвитку; в перспективності вивчення матеріалу, в узгодженості ступенів і етапів навчально-виховної роботи.
Незважаючи на законодавчі документи, які вимагають дотримання принципу наступності у навчанні на всіх ланках здобуття освіти, в більшості шкіл проводиться недостатня системна робота по його забезпеченню. Також можна стверджувати, що проблема наступності у навчанні іноземних мов дотепер не знайшла достатнього висвітлення в методичній літературі. Тому сучасна педагогічна практика має певні труднощі у навчанні іноземних мов як дошкільників, так і учнів початкової, середньої та старшої шкіл і потребує подальшого ґрунтовного вивчення і вирішення.
Список використаних джерел
- Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К.: Либідь,1997. – 376 с.
- Гусєва, В. Проблеми наступності й безперервності освіти в початковій та середній школі: нотатки з досвіду [Текст] / В. Гусєва // Іноземні мови в сучасній школі : науково-методичний журнал. – 2012. – № 1. – С. 39–42.
- Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/
- Дошкільна педагогічна психологія: [Навчальний посібник для студентів пед. інститутів спец. № 2110 «Педагогіка і психологія (дошк)»] / За ред. Д.Ф.Ніколенка. – К.: Вища школа, 1987. – 184 с.
- Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1060–12/
- Колесникова В.Ф. Психологія наступності: [словник – довідник] / В.Ф.Колесникова. – К.: Наук. світ, 2000. – 82 с.
- Краткий педагогический словарь пропагандиста / Под общ. ред. М.И. Кондакова, А.С.Вишнякова; Сост.: М.Н. Колмакова, В.С.Суров. – 2–е изд., доп. и доработ. – М.: Политиздат, 1988. – 367 с.
- Кустов, Ю.А. Управління якістю освіти на основі принципу наступності: навчальний посібник / Ю.О. Кустов, В.А. Гусєв. – Тольятті: вид–во Тольяттінського держ. ун–ту, 2002. – 203 с.
- Кушнаренко А. Наступність у вітчизняній і зарубіжній педагогіці/ А. Кушнаренко, Н. Губанова, Я. Смірнова – Директор школи Україна –2008 – N 6 – С. 62–65.
- Лобода О.В. Актуальність проблеми наступності у навчанні іноземної мови старших дошкільників і учнів початкової школи. Наукові записки. Серія «Психолого–педагогічні науки» (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) / [за заг. ред. проф. Є.І. Коваленко]. – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2011. – № 4 – С. 40–43.
- Методичні рекомендації щодо вивчення іноземних мов та забезпечення наступності навчання між початковою та середньою ланками освіти в 2012–2013 навчальному році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.voipopp.vn.ua/index.php/
- Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/347/2002/
- Негневицкая Е. И. Обучение английскому языку / Е. И. Негневицкая и др. – М., 1987. – 185 с.
- Педагогическая энциклопедия / Гл. ред.: Каиров И.А., Петров Ф.Н. и др. – М.: Сов. энциклопедия, 1964. – Т.3: Н–См. – 1966. – 880 с.
- Сманцер А.П. Педагогічні основи наступності у навчанні школярів і студентів: теорія і практика / Анатолій Петрович Сманцер. – Мінськ: ІПК освіти, 1995.
- Соколовська С. В. Автореф. дис.... канд. пед. наук. Ін–т пробл. виховання АПН України / С. В. Соколовська. – К., 2005. – 21 с. – укр.
- Шкваріна Т. М. Заняття з англійської мови у дошкільному навчальному закладі (теорія і практика) : [навч. посібн. для вчителів раннього навч. іноземної мови, студентів вищих педагог. навч. закладів] / Т. М. Шкваріна. – Умань: Видав. – поліграф. підприємство, 2003. – 250 с.