Павлюк Р.О. Соціальна парадигма у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Павлюк Роман Олександрович –старший викладач кафедри іноземних мов і методик їх навчання кафедри іноземних мов і методик їх навчання Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук, м. Київ.
Розглянено питання соціальної парадигми у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи. Визначено та охарактеризовано складові соціальної парадигми та обґрунтовано характеристики, якими повинен володіти сучасний учитель.
Ключові слова: соціальна парадигма, професійна підготовка, вимоги, інноваційний розвиток, майбутній учитель початкової школи.
Рассмотрены вопросы социальной парадигмы в профессиональной подготовке будущих учителей начальной школы. Обозначены составляющие социальной парадигмы и охарактеризованы компоненты, которые должен владеть современный учитель.
Ключевые слова:социальная парадигма, профессиональная подготовка, требования, инновационное развитие, будущий учитель начальной школы.
The questions of social paradigm in the professional preparation of primary school teachers are looked through. The components of social paradigms are identified and reasonably characteristics that should have a modern teacher are characterized.
Key words: social paradigm, professional preparation, requirements, innovative development, future primary school teacher.
Зміст |
Постановка проблеми
Зміни, що відбуваються в системі сучасної освіти України, актуалізують проблему розробки й постановки нових вимог до організації процесу навчання учнів, а водночас до професійної підготовки вчителів.
Приблизно з 2000 року до закладів освіти прийшли працювати молоді викладачі, становлення яких як індивідуальностей та особистостей відбувалося в існуючому соціальному середовищі нашого суспільства. Тобто, навчання у школі припало на початок змін у державі – період перебудови. Стає цілком зрозумілим, що найпершим фактором, який різнить цих учителів і викладачів від попередніх поколінь, є рівень їх самосвідомості. Отже, висувати до них вимоги, які були не тільки обов’язковими, але й і актуальними для старших поколінь, в окремих випадках навіть шкідливо.
Відтак зараз ми можемо спостерігати докорінні зміни у системі освіти вищої школи, середньої та початкової школи, дошкільного навчального закладу освіти.
Такі соціальні та освітні перетворення спричинили необхідність створення нової системи вимог до вчителів. Варто зазначити, що ця система не повинна бути догмою, якої треба дотримуватися, не замислюючись над своїми діями. Ця система буде більш ефективною, якщо буде виглядати у формі рекомендацій щодо створення образу вчителя, і висвітлюватиме якомога більше різних аспектів діяльності сучасного вчителя, а не тільки в дріаді „учень – учитель ” в контексті окремого предмета. Пояснюється це тим, що вчитель – це саме та людина, яка здійснює процес становлення дитини як соціальної одиниці у межах країни, оскільки одним із важливих завдань сучасної школи є соціалізація дитини. Тобто школа надає мінімальний обсяг необхідних знань і вмінь, який допомагає людині жити серед людей.
Аналіз досліджень
Нині відбуваються актині дослідження науковців стосовно вимог до професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів, зумовлені якісними перетвореннями у сучасному суспільстві. Дослідження відбуваються у різних напрямках. Системно-діяльнісний підхід як теоретико-методологічна основа дослідження проблем педагогіки вищої школи, розробки та впровадження сучасних інноваційних технологій в освіті представлений у роботах В. Афанасьєва, В. Садовського, А. Пригожина та ін. Значний внесок в теорію й практику педагогіки вищої школи зробили А. Алексюк, Я. Болюбаш, М. Євтух, А. Слободянюк, Г. Шевченко та інші. Проблематику педагогічної інноватики вивчали К. Ангеловські, К. Вазіна, О. Киричук, М. Поташник, В. Лазарєв та ін. Проблематикою інновацій у педагогіці професійної освіти займались А. Виноградов, Л. Красюк, Н. Кузьміна, А. Найн. Питання розробки та впровадження освітніх технологій, педагогічних технологій навчання й виховання в цілому розглядали В. Боголюбов, В. Гузеєв, І. Зязюн, А. Нісімчук, Г. Селевко, В. Сластьонін та ін. Так, технології організації навчання студентів у вищих навчальних закладах представлені в дослідженнях О. Гохберг, О. Євдокимова, А. Слободянюка; інноваційні технології професійної підготовки майбутніх учителів розкрито в роботах І. Богданової.
Постановка мети дослідження
Розглянути систему вимог до сучасного вчителя в контексті його соціальної парадигматики.
Виклад основного матеріалу
Поняття соціальної парадигми у професійній підготовці майбутнього вчителя в цілому та майбутнього вчителя початкової школи зокрема ми розглядаємо у трьох аспектах:
- як поняття вічних ідей, тобто значущість та первинна роль вчителя у всіх починаннях;
- як система теоретичних та методологічних установок розв’язання проблеми (вирішення проблеми престижу професії);
- як система форм, уявлень та цінностей педагогічної діяльності.
Поняття вічних ідей, тобто значущість та первинна роль вчителя у всіх починаннях
Повсякчас у суспільстві професія вчителя наділяється особливим значенням як початок усіх професій, як вічна професія у ряді інших древніх професій – лікаря, будівельника тощо. У змінному світі діяльності вчителя приписується константний інваріант: “з людини робити Людину” і завдання вести дітей до знань, навчати їх культури і добра. Від “гарних педагогів” вимагається бути “апостолом правди і науки”, “педагог ХХІ століття” має завжди пам’ятати і свято виконувати заповіді, зокрема творити з любов’ю до людей, плекати душі своїх вихованців в атмосфері добра й справедливості, психологічного й морального комфорту.
Майбутнє нації, її духовна міць, інтелектуальне й моральне здоров’я суспільства визнається значною мірою залежними від дій учителів. Учитель проголошується основоположною силою в державі, що забезпечує її економічний і технологічний розвиток.
Як система теоретичних та методологічних установок розв’язання проблеми (вирішення проблеми престижу професії вчителя)
Дві причини зумовлюють відплив учителів зі школи — матеріальна і моральна (ідеологічна). Праця вчителя не поціновується належним чином. Починаючий вчитель отримує замало практичної підтримки з боку досвідчених колег, а часто взагалі не отримує її. Матеріальна винагорода його праці збільшується з віком і/або в залежності від кількості пройдених курсів в ІППО. Відсутні реальні стандарти оцінки ефективності професійного зростання вчителя. За цих умов просування службовими сходами чи підвищення свого добробуту можливе лише поза школою, і отримання більш високої зарплати на ділі стає винагородою за те, щоби ніколи більше не вчити дітей.
Учитель незадоволений низьким соціальним статусом своєї професії і школи — найважливішого державного інституту соціального відтворення - і переходить на іншу роботу.
У зв'язку з низьким соціальним статусом учителя цю професію обирає не найталановитіша молодь. Учительська професія не захоплює здібних юнаків і дівчат. Вони можуть мати більший заробіток, кращі умови праці, користуватися повагою суспільства, працюючи у сфері державного управління чи у бізнесі. До того ж учителі мають справу з фізично і соціально незрілою частиною населення, що потребує особливих умінь, вольових зусиль і душевних якостей. Тому не дивно, що, за даними досліджень вітчизняних та зарубіжних учених, чверть, третина, а в окремих випадках 40% випускників педагогічних навчальних закладів не мають позитивної мотивації до своєї професії.
Про якість педагога судять за рівнем професійної компетентності. Це інтегральна якість особистості, що має свою структуру, яка дозволяє фахівцеві найбільш ефективним чином здійснювати свою діяльність, а також сприяє його саморозвитку і самовдосконаленню. Професійна компетентність має узагальнену еталонну модель у вигляді професіограми.
Виходячи з педагогічних умінь та специфіки праці педагога, в структурі його професійної компетентності можна виділити проектувальний, інформаційний, організаторський, комунікативний, аналітичний компоненти. За цими компонентами можна виокремити чотири рівні професійної компетентності вчителів: а) низький – рецептивно-продуктивний, б) середній – репродуктивний, в) достатній – конструктивно-варіативний; г) високий – творчий.
Констатуючі зрiзи, проведені різними дослідниками, показали, що близько третини учителiв мають низький рiвень професійної компетентностi, понад 50% - середнiй, i лише 10-15% - високий. Такі пропорції, звичайно, відрізняються від фаху до фаху. Найнижча професійна компетентність у вчителів праці, невисока у вчителів образотворчого мистецтва, музики тощо. Найвища професійна компетентність спостерігається в учителів математики, фізики, хімії, оскільки жорстка регламентація та стабільність змісту цих предметів сприяли становленню відповідних стандартів їх професійної підготовки. Останніми роками спостерігається зростання професійної майстерності вчителів іноземної мови.
Як система форм, уявлень та цінностей педагогічної діяльності
- Учитель піклується про учнів та їхнє навчання. Він усвідомлює, що учні різні, і відповідним чином пристосовує свою викладацьку стратегію до цих відмінностей. Розуміє механізми розвитку і навчання своїх учнів. Справедливо ставиться до учнів. Його місія виходить за рамки розвитку знань учнів і розповсюджується на емоційні сфери мотивації і зосередження уваги на дитині загалом.
- Учитель знає предмет, який викладає, і те, яким чином його викладати. Розуміє, як створюється, організовується і пов’язаний з іншими дисциплінами знання з його предмету. Ставить високі цілі навчання володіє спеціальними знаннями того, як побудувати навчання для досягнення поставлених цілей.
- Учитель відповідає за управління процесом навчання і контроль над ним. Його первинне завдання - полегшити учням навчання. Для досягнення своїх цілей застосовує різні методики. "Диригує" навчанням окремих учнів і груп. Високо цінить участь учнів у цьому процесі і регулярно оцінює успішність учнів.
- Учитель постійно осмислює свою практичну діяльність і навчається на основі свого досвіду; аналізує наслідки своїх рішень, обдумує набуті результати і використовує їх у подальшій викладацькій роботі. Для вдосконалення роботи використовує компетентні рекомендації, а також результати дослідницької роботи.
- Учитель сприяє ефективності роботи школи, співпрацює з іншими професіоналами. До роботи з учнями залучає батьків і використовує всі можливі ресурси.
В умовах України уявлення про те, що таке відмінне викладання, визначатиме вчитель, який буде висококласним предметником, вільним у виборі кращих технологій навчання і здатним до інтеграції розгалуженого сучасного знання.
Висновок
Отже, стратегічними завданнями педагогічних вишів на сьогодні є ефективна адаптація як науково-педагогічного складу до нових умов підготовки майбутніх учителів початкової школи відповідно до запитів суспільства, так і студентів через посилення впливу на мотиваційно-рефлексивну та когнітивно-діяльнісну складові їх готовності до іншомовно- навчальної діяльності за допомогою внутрішніх (його науково-педагогічний склад) та зовнішніх резервів ВНЗ (удосконалення нормативної бази, змісту навчальних дисциплін), оскільки саме навчальний заклад, на наш погляд, є потужним засобом професійного та особистісного визначення майбутнього фахівця початкової школи.
Список використаних джерел
- Андрущенко В., Табачек І. Формування особистості вчителя в сучасних умовах / В. Андрущенко, І. Табачек // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1 (10). – C.58-69.
- Теслюк В. М. Психологічні засади формування індивідуальних стилів професійно-педагогічного спілкування у майбутніх викладачів/ В. М. Теслюк // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. – Випуск 31. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. – С. 202-205.