Делянченко В.М. Особливості процесу формування толерантності у майбутніх соціальних педагогів в системі вищої освіти України: відмінності між версіями
Botex (обговорення | внесок) м adding template |
Nonomi (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 95: | Рядок 95: | ||
[[Категорія:Наукові праці]] | [[Категорія:Наукові праці]] | ||
[[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]] | [[Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць]] | ||
[[Категорія:Луганський національний університет імені Тараса Шевченка]] | [[Категорія:Луганський національний університет імені Тараса Шевченка]] | ||
[[Категорія:Статті з педагогіки]] | [[Категорія:Статті з педагогіки]] | ||
Версія за 17:44, 16 травня 2012
Делянченко Віталій Миколайович, старший викладач кафедри політології та правознавства, заступник декана з соціально-гуманітарної роботи історичного факультету Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, м.Луганськ
УДК 371.134:37.013.42
В статті розглянуті особливості формування толерантності у студентів майбутніх соціальних педагогів в умовах сучасної вищої освіти України.
В статье рассмотрены особенности формирования толерантности у студентов социальных педагогов в условиях современного высшего образования Украины.
In the article are described the forming tolerance for the students of social teachers in the conditions of modern higher education of Ukraine.
Виховання гуманістичних, толерантних відносин між різнонаціональними та різнокультурними шарами суспільства –– одна з головних проблем, з якими зіштовхуються основні виховно-освітні інститути країни [1]. Тому актуальним завданням для освіти України є підготовка фахівців, які, виходячи, з рівня сучасної світової науки та вітчизняних традицій, не тільки допомогли б підростаючим поколінням у самоідентифікації та самореалізації, але і мали не аби який вплив на принципи підготовки фахівців для роботи в соціально-педагогічному середовищі. Така позиція не можлива без аналізу процесу підготовки соціальних педагогів у вищій школі України [2, с.143].
Вище назване входить в компетентність сучасного педагога в якості найважливішого компоненту професіоналізму і вимагає від нього високого рівня гуманізму, творчого підходу до професійної діяльності і спілкування.
Крім іншого, гуманітаризація освіти як провідний напрям його модернізації включає проблеми виховання “людини толерантної”, що вимагає зміни змісту і методів викладання гуманітарних, соціальних і природничих дисциплін. На наш погляд, необхідно актуалізувати аксіологічний сенс проблеми толерантності, яка пов’язана з певною системою цінностей і проблемою їх досягнення в суспільстві наповненому суперечностями. Аналіз історичного досвіду переконує в тому що проблема толерантності актуалізується, коли відбувається зіткнення різних культурних принципів, переосмислення цінностей і перш за все таких, як свобода, демократія, рівність, справедливість, гуманізм. Етичний сенс проблеми толерантності полягає в тому, що в її основі лежить не просто терпимість як якась риса вдачі, а пошана до свободи іншого [3, с.110].
Тому процес формування толерантності у майбутніх соціальних педагогів в системі вищої освіти України, має не аби яку актуальність та полягає у вирішенні протиріччя між вихованням на засадах традиційної культури, а з іншого сприяло толерантному сприйняттю цінностей інших культур.
Крім іншого, метою нашої статті є розкриття особливостей процесу формування толерантності у майбутніх соціальних педагогів в системі вищої освіти України, як одного з пріоритетних напрямків полікультурної підготовки майбутнього соціального педагога в умовах реформування вітчизняної вищої освіти.
Дослідники толерантності в освіті В. Ю. Кочергін та Грива О.А. виділяють декілька особливостей даного педагогічного феномену, передусім, таких як: зміст освіти (зміст різних культур і особливостей соціальних груп, історія культур, їх взаємовідносини); педагогіка співробітництва (організація діяльності на основі співробітництва, що допомагає розвивати терпиме ставлення до представників різних культур); подолання упереджень (робота зі стереотипами та установками на негативне ставлення до представників інших культур. Зміни комунікативних установок, формування позитивних взаємин); гармонізація впливу соціального середовища та освітньої установки (забезпечення можливості отримання рівного досвіду, рівного статусу всім, хто навчається, незалежно від національності, віросповідання, соціального статусу) [2, с.144].
Останнім часом, дослідниками, особливо соціальними-педагогами (Бондар В.І., Грива О.А., Звєрєва І.Д., Зязюн І.Д., Євтух М.Б., Кондрашова Л.І., Міщик Л.І., Романовський О.Г., Семіченко В.А., Сисоєва С.О., Пєхота О.М.,) приділяється, значна увага особливостям процесу формування толерантності в соціально-педагогічному середовищі, представники якого часто самі є носіями нетерпимості і чия роль у формуванні свідомості і цінностей дитини така ж важлива, а іноді важливіша ніж батьківська [4, с.35]. Особливості процесу виховання толерантної поведінки в українській вищій школі, спираються переважно на кросс-культурну освіту, формування культури міжнаціональних відносин, виховання міжетнічної толерантності. Крос-культурна освіта, крім іншого, дозволяє розуміти взаємозв’язок національних культур, вчить мислити аналітично, зіставляючи категорії (приватного і громадського, національного і міжнаціонального), що сприяє становленню загально гуманістичної позиції [3, с. 105].
При роботі із майбутніми соціальними педагогами, також, необхідно пам’ятати, що багато з них – будуть приречені транслювати отримані знання, форми поведінки під час своєї професійної поведінки [3, с. 106]. Виходячи з цього, зміст процесу формування толерантності будується навколо чотирьох орієнтирів: соціокультурна ідентифікація особистості, засвоєння системи понять та уявлень про толерантне середовище, виховання позитивного ставлення до диверсифікованого культурного оточення, розвиток навичок міжнаціонального спілкування (О.Гукаленко, Н.Терентьєва, Т.Якадіна та інші).
Треба також звернути увагу на те, що одним із основних протиріч у процесі професіоналізації сучасного соціального педагога, стають протиріччя між універсальними загальнолюдським характером сучасної освіти та національним характером життя особистості. Тому, на думку, вчених Джуринського О.Н. та Єршова В.А., особливістю формування толерантності майбутній соціальних педагогів, які мають певну сформовану культурну особистість, мають значні складнощі під час адаптації в сучасному поліетнічному соціумі.
Вивчаючи особливості процесу формування толерантності майбутніх соціальних педагогів, українські науковці В.Заслуженюк та В.Присакар визначають такі особливості, що, на наш погляд, є основоположними під час формування толерантності майбутніх соціальних педагогів, а саме: а) виховання на традиціях національних культур; б) урахування національного, етнічного та релігійного складу студентського колективу; в) єдність патріотичного, національного виховання й культури міжнаціонального спілкування; г) урахування особливостей і специфіки кожної навчальної дисципліни для виховання й розвитку особистості в умовах полікультурності; д) єдність національної самосвідомості та дій особистості в міжнаціональному спілкуванні; е) опора на кращий досвід, досягнення ефективності та дієвості виховання культури міжнаціонального спілкування [5].
Крім того, необхідно відзначити, що під час процесу формування толерантності серед студентів, майбутніх соціальних педагогів, фахівці відзначають, значну гальмівну роль етнофобій, які мають коріння в негативній оцінці своєї етнічної групи. Саме відсутність позитивної оцінки свого етносу і переживання національного комплексу меншовартості приводять до того, що спрацьовує психологічний захист, і майбутній соціальний педагог не сприймає культуру інших народів, звинувачує їх у всіх смертних гріхах. Тому формування позитивної оцінки своєї етнічної групи є однією з основних і важливих складових комплексу заходів, направлених на формування здорової міжетнічної обстановки. Особливістю української системи вищої освіти є опора переважно, на загальносвітові зразки культури. Її завдання – виховувати особистість на рівні досягнень світової культури (прилучити, навчити, користуватися тощо). Втім механізми включення особистості майбутнього соціального педагога в безпосереднє соціальне життя більше пов’язані з особливостями конкретної соціальної ситуації. З цією особливістю пов’язані механізми соціальної адаптації (дезадаптації) молодих фахівців. Тому завдання педагогіки соціального середовища – створити таку систему виховання, яка б забезпечувала функціонування механізмів розвитку культури особистості, формування образу людини [2, с.144].
В цілому, на процес формування толерантності впливають, також, студентське середовище. Тому особливістю формування толерантності, у вітчизняних освітніх умовах, повинна існувати суттєва державна підтримка у вигляді національної освітньої політики. Саме в умовах державної освітньої політики стає можливим формування загальної система цінностей і установок, що забезпечують єдність багатонаціонального українського суспільства [3, с. 108].
Важливу роль у корегуванні особливостей процесу формування толерантності серед майбутніх соціальних педагогів, мають нижче перераховані соціальні, демографічні та етнічні процеси:
- істотне збільшення частки мігрантів з близького та дальнього зарубіжжя, особливо студентів-іноземців;
- зміни соціальної структури українського суспільства, співвідношення різних етнічних та вікових груп, триваюче соціальне розшарування населення, маргінальний стан студентської верстви;
- ріст етноцентричних настроїв в студентському середовищі, що виражаються в реальному функціонуванні численних національних студентських товариств, у висуванні вимог від різних національних груп, пред’явлення взаємних претензій представниками етнічних груп;
- активна участь ззовні з боку «сусідів» у процесах.
В свою чергу піддаються значним соціальним трансформаціями сучасні інститути вищої освіти, що закономірно впливають на особливості підготовки майбутніх соціальних педагогів, в цілому, та процесу формування толерантності у майбутніх соціальних педагогів, зокрема:
- посилення національного компоненту у змісті соціально-педагогічного виховання. Підтримка національних традицій серед етносу. Вивчення національної історії, культивування національних ідеалів.
- Збільшення релігійного впливу на процес виховання у ВНЗ через різні форми релігійної просвіти, ЗМІ, зміст освіти в середній та загальноосвітній школі, вузах (введення курсів «Основи християнської етики»), різні форми додаткової освіти (недільні та суботні школи, лекторії, літні табори з релігійною спрямованістю).
- Державна програма розвитку ідей національного Українського виховання (дітей, молоді, сім’ї), яка в свою чергу, і це закономірно, не обминула і університетську освіту.
- Реалізація спеціальних програм у галузі громадянського, патріотичного, інтернаціонального виховання, які створюють відкрите громадянське суспільство.
- Взаємовплив етнокультурних, національних, державних, глобальних аспектів виховання.
Тому тенденції в освіті та особливе місце питання про національну освітню політику, має не аби яку актуальність для сучасної національної освіти, зокрема, та викликає жваву дискусію серед вчених в полікультурних суспільствах за кордоном [2, с.144].
В умовах багатонаціонального регіону, яким є Україна, в цілому, і Донбас, зокрема, наступною особливістю процесу формування толерантності майбутніх соціальних педагогів, є цілеспрямоване формування норм і еталонів толерантності, що відображають специфіку соціального та історичного досвіду життя народів, що проживають в країні, формування уміння долати конфліктні ситуації, розвиток інтересу до історико-культурної спадщини народів, що проживають в Україні. Освоєння, розуміння і ухвалення іншої національної культури –– важлива вимога нашого часу. Цю роботу необхідно починати вже в початковій школі, де вища освіта лише відшліфовує закладені базові знання та навички толерантного мислення та поведінки [6, с.180].
Крім іншого, аналіз наукових джерел щодо проблеми стратегії освіти та узагальнення умов полікультурного середовища Луганської області, взагалі, та студентства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема, дозволили нам визначити стратегію освіти та виховання в полікультурному суспільстві Сходу України в цілому.
Тому, стратегія освіти в промисловому регіоні Сходу України на прикладі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, визначається створенням умов для ефективних міжнаціональних, міжконфесійних, міжкультурних відносин у суспільстві, формуванням толерантності особистості студента майбутнього соціального педагога. Також розвиток освіти в вище названому регіоні залежить від рівня і якості підготовки соціальних педагогів, психологів, які за своєю професійною спрямованістю здатні працювати з урахуванням факторів, що існують в освітньому полі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Теоретичний аналіз більшості джерел, які розв’язують питання стратегії розвитку освіти України, виділяють наступні особливості без урахування яких неможливо реалізувати процес формування толерантності майбутніх соціальних педагогів, а саме: урахування цінності особистості та культури, особистісно-орієнтований підхід, терпимість у стосунках між суб’єктами процесу освіти, гармонійне поєднання загальнолюдських цінностей з національними та регіональними.
Тому, треба зазначити, що означені тенденції, які відбуваються в освітньому просторі України, впливають на характер та особливості процесу формування толерантності майбутніх соціальних педагогів, а також певним чином зумовлюють процес підготовки фахівців до роботи зі студентською молоддю в умовах полі культурності українського суспільства.
Система освіти покликана скорегувати негативні прояви різного роду, створити умови для формування і розповсюдження тих ціннісних орієнтирів, які корисні б були для особи, і для суспільства [7, с. 164]. На наш погляд, врахування всіх особливостей підготовки соціального педагога та впровадження їх в систему освіти України, є важливим і ключовим, в процесі оптимізації системи соціально педагогічної підготовки. Виходячи з вище сказаного, назріла необхідність: визначити зміст освіти спеціаліста; окреслити специфіку процесу підготовки; обґрунтувати коло установ та відомств, які потрібно залучити до підготовки спеціалістів; сформувати особистісні якості спеціаліста, здібного жити і працювати в сучасних умовах українського суспільства.
Тому, крім іншого, у вищих навчальних закладах, які готують фахівців в сфері соціальної педагогіки, необхідно всіляко розвивати процес адаптації особи майбутнього фахівця до толерантної культури за допомогою освіти. Особливими характеристиками педагогічних технологій в ході учбово-виховних операцій полікультурної освіти виступають: співпраця, діалог, діяльнісно-творчій характер, спрямованість на підтримку, захист індивідуального розвитку людини, надання йому вільного, захищеного простору для ухвалення самостійних рішень, різноманітність способів, форм і прийомів творчого самовираження особи в її культурній ідентифікації. Нажаль, такий широкий спектр застосування учбово-виховних операцій у освітньо-виховному процесі більшості вищих навчальних закладів України, залишається метою, яку ще треба досягнути.
Діагностика початкового стану проблеми актуалізації толерантних властивостей осіб що вчаться, крім іншого, виявила низький рівень обізнаності поняття “толерантність” (за власною оцінкою респондентів –– 8%) і відносно високий рівень уміння проявляти властивості толерантності спілкування, за власною оцінкою (63%). Що стосується початкового стану проблеми актуалізації толерантних властивостей особи серед викладачів, то, визнаючи професійні знання найбільш важливою якістю викладача (72%) як і терпимість в взаємодії з іншими (75%), лише кожен п’ятий проявляє толерантні властивості (справедливість, терпимість) –– 21%. Це свідчить про суперечності ситуації, неспівпадання реальної і суб’єктивної самооцінки викладачів.
Крім іншого, процес навчання і виховання, необхідно збагатити методичними матеріалами, що забезпечують формування толерантної свідомості студентів системи соціально-педагогічної освіти, що останнім часом, ми можемо спостерігати на прикладі системи викладання ЛНУ імені Тараса Шевченка. У вищеназваному вищому навчальному закладі, апробовано і впроваджена програма педагогічного супроводу процесу формування культури толерантності студентів. Представлені в роботі теоретичні висновки і практичні рекомендації можуть бути використані у процесі удосконалювання педагогічної майстерності не тільки окремого ВНЗ, а і всієї соціально-педагогічної освіти України.
Список використаних джерел:
- Калошин В.Ф., Безносюк О.А. Від авторитарності до співробітництва і толерантності//Педагогіка толерантності. –– 2001. –– № 2(16) –– С.8 –– 16, с. 8
- Грива О.А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища. – К.,2005. – 228 с., с.143.
- Колісник В. Криза виховання в Україні не є безпосереднім наслідком загальної кризи суспільства. –– 1999. –– № 3/4. –– С.103 –– 113., с. 110
- Орел А. Україна і ЮНЕСКО співпрацюватимуть на засадах інтелектуальної та моральної солідарності // Педагогіка толерантності. –– 2001. –– № 2 (16). –– С. 35 ¬¬–– 36.
- Заслуженюк В.С., Присакар В.В. Соціально-педагогічні проблеми виховання в учнів культури міжнаціонального спілкування // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Редкол.: В.О.Зайчук (гол. ред.) та ін. – К: ІЗМН, 1997. – Вип.19. – С.65-77.
- Бондарнко В.В. Мовленнєва культура як елемент управлінського етикету // Педагогіка толерантності. –– 2001. –– № 3-4 (17-18). –– С. 179 –– 185.
- Головачов В. Толерантность // Педагогіка толерантності. –– 1999. –– № 3/4. –– С. 163 –– 167.
{{#if: Збірник наук. праць. - Випуск_4 | |
}}
{{#switch: left | bottom= | def= | #default=}}
