Даценко Т.О. Психологічні ресурси старших дошкільників із подолання страхів

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Даценко Т.О. – аспірант Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ.

У статті розглядаються психологічні ресурси із подолання страхів дітьми старшого дошкільного віку. Найбільша увага приділяється вивченню феноменів психологічного захисту та копінг-поведінки.

Ключові слова: психологічні ресурси, психологічний захист, копінг-поведінка, діти старшого дошкільного віку.

В статье рассматриваются психологические ресурсы для преодоления страхов детьми старшего дошкольного возраста. Наибольшее внимание уделяется изучению таких феноменов, как психологическая защита и копинг-поведение.

Ключевые слова: психологические ресурсы, психологическая защита, копинг-поведение, дети старшего дошкольного возраста.

The article deals with the psychological resources to overcome fears of preschool children. The most attention is paid to study such phenomena as psychological defense and coping behavior.

Key words: psychological resources, psychological defense, coping behavior, preschool age children.

Постановка проблеми у загальному вигляді, її зв’язки з важливими науковими та практичними завданнями

Фізичне та психологічне здоров’я людини визначається тим, наскільки добре вона адаптується до мінливих умов життя, в який спосіб вона взаємодіє з об’єктами і явищами світу, як долає життєві труднощі й стресові стани тощо. Усе це значною мірою залежить від наявних у неї психологічних ресурсів – сукупності якостей, диспозицій, умінь, на які людина може покластися у процесі саморегуляції в екстремальних умовах.

Психологічні ресурси традиційно розглядаються з позицій гуманістичного підходу в психології, зокрема в рамках адаптаційного і ресурсного напрямів, які об’єднує вивчення того, що допомагає людям (дорослим і дітям) успішно переживати (опрацьовувати, долати) проблемні ситуації і важкі події свого життя, за допомогою яких механізмів і стратегій вони долають такі дискомфортні стани, як страх і тривога, що дає ї сили і наснагу для розвитку і самовдосконалення.

У зв’язку з цим важливу відіграє цілісне дослідження особистості, за якого особистість зі своїм особливим життєвим світом, у якому міститься її індивідуальна історія, виступає як медіатор подій, який піддає їх психічній обробці, перш, ніж визначити відповідний тип стратегії їх опрацювання і проживання (Л. Анциферова). Разом із цим вона взаємодіє з навколишнім світом і саме звідти черпає необхідні їй ресурси, яких бракує в неї самої.

До проблемних обставин, здатних істотно обтяжити життя людини, починаючи з найбільш раннього віку, належать природні дитячі страхи, які, з одного боку, виконують ряд важливих функції у становленні особистості, а другого боку, за певних несприятливих обставин, посилених браком необхідних психологічних ресурсів (зокрема, ресурсів психологічного захисту та ресурсів активного подолання, або копінгу), ці страхи закріплюються, вкорінюються, а відтак починають становити загальний тривогогенний фон її буття.

Постановка мети дослідження

Тому мета цієї статті – з’ясувати, які ж психологічні ресурси зазвичай використовує дитина для успішного проживання і подолання страху.

Аналіз останніх джерел та публікацій

Як свідчить аналіз спеціальної літератури, у стресовій ситуації, якою цілком можна вважати переживання страху, одночасно активується дія найрізноманітніших механізмів (серед яких механізми саморегуляції, адаптації та багато інших), але більшість усіх цих механізмів можна умовно поділити на дві великі групи: механізми психологічного захисту та механізми активного подолання, або копінгу та інші.

Механізмам психологічного захисту та їх ролі у житті людини присвячено велику кількість наукових праць видатних психологів із світовими іменами, таких як A.Адлер, 3.Фрейд, А.Фрейд, Е.Фромм. Тематику психологічних захистів (у припустимих для свого соціально-історичного часу межах) розвивали й відомі вітчизняні психологи, зокрема Ф.Бассін, Б. Зейгарник, А. Налчаджян та інші. Проте, при тому, що ідеї і проблематика психологічного захисту як стратегії підтримання людиною стану психологічного комфорту залишається надзвичайно актуальною, нині дедалі активніше розвивається так званий „підхід активного подолання”, згідно з яким значно оптимальнішим для людини є не захист від проблем і небезпек та уникання їх, а активне їх опрацювання, подолання та набуття нового і надзвичайно цінного досвіду, тобто використання нею копінг-стратегій (Р.Лазарус, Л.Анциферова, JI.Шипіцин, Є.Іванов, Т. Колосова та ін.).

Виклад основного матеріалу дослідження

Страх є базовою й онтогенетично найбільш ранньою емоцією людини, яка виконує важливі функції в процесі її дорослішання і розвитку. Наприклад, О.В. Петрунько зазначає, що “філогенетично й онтогенетично першою функцією страху є оцінно-захисна. Страх повідомляє про небезпеку, спонукає до пошуку конструктивних шляхів її подолання. Оцінка ситуації як небезпечної актуалізує дію захисних механізмів та інших форм адаптивної активності, які здатні усунути джерело потенційної небезпеки” [4, 138-144]. Як і належить емоції, репрезентує особисту значимість для людини та оцінку нею зовнішніх і внутрішніх ситуацій її життєдіяльності.

Кожному віковому етапу притаманні власні страхи, і переживання кожного з них дає дитині можливість набути певного нового досвіду. Вже новонароджене дитя здатне переживати страх, який мимоволі виникає в нього при надто голосних звуках і в деяких інших ситуаціях (раптовій втраті опертя, обмеженні рухів тощо) [1]. У дошкільників, зокрема дітей старшого дошкільного віку його здатні викликати безліч не тільки біологічних, але й соціокультурних факторів. Найбільша чутливість до страхів проявляється у віці 6-7 років, із набуттям дитиною статусу школяра. Ситуація шкільного життя вводить дитину в новий, строго нормований світ, який вимагає від неї організованності, відповідальності, дисциплінованості, успіхів у навчанні, у зв’язку з чим виникає страх не впоратися з новими обов’язками.

Отже, страхи еволюціонують (урізноманітнюються й якісно змінюються) з дорослішанням дитини. Разом із цим вона залишаються актуальними і не лише складають важливий елемент емоційного життя дитини і дорослої людини, а й, на думку багатьох дослідників, виконують, крім захисної, ще й соціалізувальну, виховну та розвивальну функції. У боротьбі з власним страхом розкривається і вдосконалюється глибинна сутність людини, задається напрям її особистісного розвитку, визначається історія її життя (А. Адлер, Ф. Риман, С. Кінг та інші).

Людині (дитині) даний не лише страх, а й відповідні стратегії його опрацювання, переживання, подолання і успішного проживання. Вона вправляється в цих стратегіях змалку, з появою перших природних страхів.

Філогенентично й онтогенетично першою стратегією реагування на страх та його переживання є психологічних захист, який автоматично, попри волю дитини спрямований на уникання страху, його знецінення, витіснення, заміщення іншими переживаннями тощо. Як вважає З.Фрейд, намагання людей впоратися з власним страхом, які час від часу активуються в найрізноманітніших ситуаціях, є основною проблемою людського існування. На його думку, в момент активації страху автоматично активуються спеціальні зазвичай психологічні механізми захисту (психологічні автоматизми), дія яких призводить до зняття напруги і виникнення суб’єктивного відчуття полегшення. Це спричинює утворення в свідомості стабільних когнітивно-емоційних структур, які здатні тривалий час функціонувати й активізуватися у схожих обставинах [7].

Механізми психологічного захисту функціонують автоматично та не узгоджуються зі свідомістю і неначе передаються людині у спадок. Найбільш детально в літературі з психоаналізу описані такі механізми, як заперечення, подавлення, раціоналізація, витіснення, проекція, ідентифікація, заміщення, сублімація, катарсис, раціоналізація, відчуження, сновидіння та деякі інші [3; 6; 7]. Як вважає А. Фрейд, захисні механізми – це діяльність “Я”, яка починається тоді, коли “Я” піддається надмірній активності спонукань або відповідних ним афектів, що становлять для нього небезпеку. А.Фрейд, як більшість представників психодинамічного напряму в психології, розглядає психологічний захист як спеціальну систему стабілізації особистості, що оберігає свідомість від травмівних переживань, пов’язаних із зовнішніми і внутрішніми конфліктами, переживанням страху і тривоги та спричиненим нами дискомфортом [6]. Завдяки цим механізмам дитина здатна в найменш витратний спосіб упоратися з ситуаціями, які кваліфікуються її мозком як небезпечні, тобто такі, що становлять загрозу життю, здоров’ю, комфортному самопочуттю тощо.

Поведінка, заснована на стратегії психологічний захисту, є цілком доцільної на певному етапі онтогенезу і, власне, досить типовою для дітей раннього і дошкільного віку. Одні дослідники (П. Куттер) пов’язують актуалізацію захисних механізмів зі спробою дитини впоратися з архаїчним, примітивним страхом, який супроводжує розвиток кожної дитини і проявляється в типових для неї фобіях темряви, самотності, привидів тощо [2]. Інші (О.Захаров) вважають, що їх актуалізує тривога, яка природно виникає в процесі індивідуального розвитку дитини і, отже, є досить типовою для дітей. Наприклад, досить часто вона виявляється як реакція занепокоєння внаслідок фізичного дискомфорту, як страх смерті, розлучення з близьким дорослим, самотності, темряви, закритих приміщень тощо [1].

Російські психологи І.Нікольська та Р.Грановська, які розглядають психологічні захисні механізми як процеси інтрапсихічної адаптації особистості, вважають, що в цих процесах задіяні всі психічні функції дитини (сприймання, пам’ять, увага, уява, мислення, емоції тощо) і, залежно від ситуації, основну частину роботи з подолання страху чи інших некомфортних переживань перебирає на себе якась одна з них. Індивідуальний набір захисних механізмів залежить від конкретних обставин життя, з якими стикається дитина, і того досвіду, який вона з цього отримує.

Другою, більш досконалою і такою, що дедалі більше базується на життєвому досвіді дитини, є стратегія активного опрацювання і подолання страху – стратегія копінгу, або копінг-поведінка [3; 5]. Особистість – істота соціальна, свідома і самостійна, тому вона здатна вирішувати зовнішні і внутрішні конфлікти, боротися з тривогою і страхами, керуючись свідомо сформульованою програмою. Для позначення свідомих зусиль особистості, які вона докладає в ситуації психологічної загрози, використовується поняття копінг-поведінка (coping), або усвідомлювані стратегії подолання страхів та тривожності [3; 5].

Таким чином, основною відмінністю захисних механізмів від стратегій копінгу є несвідоме включення перших і свідоме, цілеспрямоване використання останніх. За даними І.Нікольської та Р.Грановської, найтиповішими копінг-стратегіями, які особливо активно застосовуються дітьми у важких життєвих ситуаціях, у т.ч. в ситуаціях переживання страху, є такі: “сплю”, “заплющую очі”, “вмикаю світло”, “малюю”, “гуляю”, “граю в що-небудь”, “мрію, уявляю”, “виявляю впертість”, “кричу, плачу” і т.ін. Причому діти неначе інтуїтивно знають, яка з цих стратегій виявиться найбільш ефективною [3].

Деякі автори визначають копінг-стратегії як усвідомлені варіанти підсвідомих захистів. У міру розвитку самосвідомості особистість здатна усвідомлювати те, що раніше виконувала автоматично і використовувати найбільш зрілі й ефективні прояви захистів (Р.Лазарус, Р.Плутчик та ін.). Інші автори вважають зв’язок між захисними механізмами і копінгом більш складним, розглядаючи підсвідомі механізми захисту лише як один із можливих способів реалізації копінг- поведінки (Д.Утіх, Ф.Майрінг та ін.).

Кожна з копінг-стратегій особистості може розглядатися не тільки як усвідомлений варіант психологічного захисту, але і включати в себе відразу кілька таких стратегій. Залежно від особливостей характеру дошкільники по-різному реагують на загрозливі ситуації та вибудовують захисну поведінку. За твердженнями І.Нікольської, Р.Грановської, зазвичай у захисних процесах дитини бере участь не один, а відразу декілька механізмів. Саме спільна участь цих механізмів забезпечує цілісну реакцію дитини на ситуацію та є ефективною.

Висновки

Отже, психологічні ресурси – це сукупність якостей, переконань, диспозицій, на які людина може покластися у процесі саморегуляції в екстримальних умовах. Психологічними ресурсами подолання страхів є механізми психологічного захисту та копінгу.

Механізми психологічного захисту та копінг-стратегії функціонують у щоденному досвіді дітей старшого дошкільного віку, дозволяючи їм успішно долати страхи та тривогу, вирішувати внутрішні та зовнішні конфлікти.

Найбільш потужним критерієм ефективності дії захисних механізмів та копінгу є ліквідація тривоги та позбавлення від страху.

Дорослим слід приділити особливу увагу наявності у дитини стратегій копінгу, адже вони є активною, відкритою, усвідомленою позицією у подоланні страхів і тривожності, в той час як психологічний захист – позиція уникнення, відсторонення.

Список використаних джерел

1. Захаров А. И. Неврозы у детей и психотерапия. / Александр Иванович Захаров — СПб. : Союз, 1998. — 336с.
2. Куттер П. Современный психоанализ. Введение в психологию бессознательных процессов. / Пер. с нем. — СПб. : Б.С.К., 1997. – 348 с.
3. Никольская И. М. Психологическая защита у детей. / И. М. Никольская, Р. М. Грановская — СПб. : Речь, 2001.– 507с.
4. Петрунько О. В. Внутрішні та зовнішні джерела патологічного страху сучасної дитини // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Вип. 21. Серія : Психологічні науки. – 2003. – С. 138-144.
5. Соловьева С. Л. Ресурсы личности. [Электронный ресурс] // Медицинская психология в России : электрон. науч. журн. 2010. N 2. URL : http : // medpsy.ru (дата обращения : 30.06.2010).
6. Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы / Пер. с англ. – М. : Педагогика, 1993. – 144 с.
7. Фрейд З. Введение в психоанализ : Лекции / Современный гуманитарный ун-т / В. Помогайбин (ред.), В. Гаврищук (сост.). — М. : Издательство СГУ, 2000. — 669 с.