Овчаров А.О. Конкурентоздатність вчителя як наслідок соціально-психологічних впливів в освітньому середовищі

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Овчаров А.О.

У статті розглядається проблема конкурентоздатності вчителя як складне явище, залежне від різних чинників. В якості основних чинників аналізуються впливи зовнішнього середовища і особистісні особливості. Пропонуються різні підходи вирішення проблеми конкурентоспроможності з урахуванням сучасних вимог до сфери освітніх послуг.

В статье рассматривается проблема конкурентоспособности учителя как сложное явление, зависящее от разных факторов. В качестве основных факторов анализируются влияния внешней среды и личностные особенности. Предлагаются различные подходы решения проблемы конкурентоспособности с учетом современных требований к сфере образовательных услуг.

The problem of competitiveness of teacher as the complex phenomenon depending on different factors is examined in the article. As basic factors, influencing of external environment and personality features are analysed. Different approaches of decision of problem of competitiveness taking into account the modern requirements to the sphere of educational services are offered.

Виклад основного матеріалу

Проблема формування конкурентоздатності майбутнього вчителя є багатоаспектною і актуальною, тому що пов'язана з виявленням внутрішніх можливостей людини, її самореалізацією в житті, а також соціально-психологічними характеристиками середовища, в якому формується особистість учителя.

Конкурентоздатність як багатовимірна характеристика, залежить від зовнішніх і внутрішніх умов: від розвитку професійних тенденцій, особливостей особистісних якостей та професійних компетенцій, особливостей досвіду особистості, її мотивації, орієнтації, переваг, поведінкових стратегій.

Конкурентоздатність - це динамічне, системне, багаторівневе особистісне утворення, що забезпечує внутрішню впевненість у собі, гармонію з собою і навколишнім світом, характеризується вищим рівнем прояву здібностей як можливостей людини для досягнення конкурентних переваг в конкретній соціальній сфері.

Конкурентне середовище - сукупність всіх умов і впливів, які оточують людину і впливають на неї прямо чи опосередковано, яке обумовлює кругозір, стиль мислення і відносин включених до неї суб'єктів, що стимулює в них потребу до змагання, соціально активної дії, розвитку психологічних механізмів конкурентоспроможної поведінки.

Конкурентоздатна особистість, за визначенням В.І. Андрєєва, - це особистість, для якої характерне прагнення і здатність до високої якості та ефективності своєї діяльності, а також до лідерства в умовах змагальності, суперництва і напруженої боротьби зі своїми конкурентами [1].

Конкурентоздатна особистість, як показали спеціальні дослідження вченого, це не одна якість, а інтегральна характеристика, що включає в себе наступні властивості і особливості особистості:

1. високий рівень працездатності;
2. прагнення до якісного кінцевого результату;
3. стресостійкість, здатність долати труднощі;
4. творче ставлення до справи, праці;
5. прагнення до професійного самовдосконалення;
6. здатність до прийняття відповідальних, часом ризикованих рішень;
7. комунікабельність, здатність до кооперації, співпраці, співтворчості;
8. здатність до швидкого освоєння нової справи; 9) здатність до самоосвіти, самореалізації, саморозвитку [2].

Саморозвиток конкурентоздатності майбутнього вчителя розкривається як системна, складна якість самосвідомості, що характеризує ефективність «самопроцесів», що направляються самосвідомістю суб'єкта в бік їх вдосконалення на основі вирішення постійно ускладнюючих педагогічних завдань, як орієнтація на самовдосконалення тих особистісних і професійних якостей, які сприяють зростанню його конкурентоздатності як вчителя-початківця.

- Педагогічна інтеграція розглядається як нетрадиційна парадигма теорії і практики освіти, виховання і навчання, як складне, багатоаспектне явище, що забезпечує внутрішню взаємопов'язану і взаємообумовлену цілісність процесу навчання, відкриття нових зв'язків і відносин між компонентами освітньої системи шляхом цих компонентів включення в нові системні зв'язки.

- Проектно-творча діяльність студентів - це вид самостійної навчальної, наукової та практичної діяльності, тісно пов'язаної з проявом когнітивної, креативної та комунікативної форм особистісної активності.

- Ідеальна модель (інваріантна) конкурентоздатності студента (майбутнього вчителя) - це ідеальне уявлення про особистісні та професійні якості, найбільш значущі у професійній діяльності вчителя.

- Індивідуальна модель конкурентоздатності майбутнього вчителя - це уявлення студента про те, якими особистісними і професійними якостями необхідно володіти для ефективного виконання майбутньої педагогічної діяльності.

Також під конкурентоздатністю розуміється стратегічна якість особистості майбутнього вчителя, що дозволяє йому бути більш затребуваним серед інших в умовах конкуренції на ринку освітніх послуг, при цьому «вигідними відмінностями» такого фахівця є високий рівень самостійності і гнучкості мислення, педагогічної рефлексії, стресостійкості і потреби в успішній діяльності [3].

Рішення проблеми типологізації соціальних впливів, відносин між ними і визначення адекватних діагностичних технологій впливу на певну середу можливі при наступних умовах: - Визначенні соціально-психологічних характеристик конкретного середовища як соціальної системи; - Визначенні комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на стан і поведінку даної соціального середовища і окремих її елементів; - Виділенні стійких типів соціальних впливів, ефективних по відношенню до даного середовища; - Визначенні основних критеріїв технологізації процесу розпізнавання відносин в даному середовищі.

Педагогічне середовище може розглядатися як соціальна підсистема двох глобальних соціальних систем: освітньої в цілому, і шкільної, зокрема. Для психологічного аналізу школа (загальноосвітня і вища) як соціальний інститут і соціальна організація представляє більш зручний об'єкт дослідження, оскільки більш тісно пов'язана з конкретним соціумом.

Аналізуючи чинники ефективності соціальних організацій у суспільстві, що трансформується, яким є Україна, ми запропонували інтегральну організаційну модель [4]. Ця модель дозволяє виділяти і аналізувати будь-які типи організацій на основі двох пар базисних дихотомічних ознак: інтегративності-диференційності та нормативності-креативності. Ці ознаки є і системоутворюючими і ціннісними одночасно.

Домінування певних ознак в конкретному типі організації наділяє її як позитивними, так і негативними якостями. Вітчизняна школа, як загальноосвітня, так і вища, є типовою ієрархічної організацією, тобто нормативно-інтегративного типу. До переваг такої організації можна віднести: стабільність, традиційність, спадкоємність, передбачуваність. Відповідно, недоліками її є: формалізм, консерватизм, погана сприйнятливість до інновацій, статичність, бюрократизм, низький рівень мотивації як викладачів, так і учнів.

Тому було б некоректно звинувачувати педагогічну спільноту у низькій динаміці реформ, недостатньої іноваційності педагогів і відсутності індивідуального підходу в навчанні та вихованні. Названі характеристики не характерні типу даної організації, тому що суперечать її базисним системоутворюючим ознакам. Змінивши ці ознаки, ми тим самим змінимо сам тип школи і всього педагогічного середовища.

Існує поширена думка серед педагогів старшого покоління і вчених-психологів, що вітчизняна школа, адаптуючись до загальноєвропейських та світових тенденцій, багато в чому втрачає унікальні вітчизняні традиції і еволюціонує в бік усереднених європейських освітніх стандартів.

Процеси, що відбуваються в педагогічному середовищі, підтверджують принцип, що в сучасному суспільстві технічні, виробничі технології випереджають у своєму розвитку технології соціальні, в тому числі педагогічні та соціально-психологічні. Рівень розвитку інформаційних технологій та комунікацій не знаходить адекватного забезпечення з боку представників гуманітарних професій, в силу їх більшої інерційності. У підсумку цивілізація помітно витісняє культуру і етику, про що ще попереджав відомий гуманіст А. Швейцер [5].

Зовнішнє середовище стає все більш конкурентним та прагматичним. Існуючі педагогічні принципи та традиції різко контрастують із соціальними реаліями та потребами. Учні та студенти особливо чутливо відчувають ці контрасти і переносять свої відчуття на внутришкільну атмосферу, стосунки з однолітками і педагогами, роблячи їх більш конфліктними і суперечливими.

Ефективність радянської школи була обумовлена адекватністю організаційних типів освітньої та державної систем. Перехід до ринкової конкурентної моделі сформував соціальне замовлення на нові відносини в освітньому середовищі. У першу чергу це торкнулося технологічної сфери. Динаміка інформаційних потоків зажадала від адміністрації та викладацького складу зміни організаційної та навчальної парадигм, інноваційних підходів у своїй діяльності. Система управління при цьому не зазнала практично ніяких змін. Навчальний процес зберіг ознаки казарменого порядку, подача матеріалу - режим монологу, іспити - випробування на стійкість до стресів.

Реальна школа в вітчизняному освітньому середовищі асоціюється в свідомості прогресивно налаштованої спільноти з суто бюрократичною організацією, на відміну від оптимальної моделі школи, яка відповідає вимогам та потребам інформаційного суспільства. Перший тип школи є несприйнятливим до конкуренції, для другого типу – це спосіб існування та розвитку.

Т.Парсонс, А.Голднер та інші дослідники вважають, що два типи влади - на основі місця в ієрархії (принцип нормативності) і професійного знання (принцип креативності) - суперечать один одному. Влада бюрократії базується на праві наказу, і тому підпорядкування йому не є добровільним. Підпорядкування фахівця пов'язано з визнанням його соціального і професійного статусу і тому є добровільним [6].

Протиріччя між цими двома принципами в процесі подальшої еволюції суспільства може бути основою постійних конфліктів. Головною практичною проблемою сучасних організацій є визначення ступеня самостійності фахівців у сфері оперативної формулювання цілей діяльності, типу розв'язуваних завдань, способу використання знання і контролю виконання.

Типи організацій по відношенню до особистості також можна розрізняти за домінуванням в них корпоративного (або кланового ) принципу та особистісно-орієнтованого, який забезпечує максимальну реалізацію потенціалу особистості – творчого, професійного, конкурентного.

Спробуємо побудувати модель відносин і впливів в педагогічному середовищі на основі взаємодоповнюючих ознак, з одного боку, регулюючих дистанцію у відносинах, а, з іншого - встановлюють рівень взаємозв'язку. Формалізація відносин, характерна для ієрархічних організацій сприяє збільшенню дистанції між людьми на емоційному рівні, разом з тим, стабілізуючи відносини, переважно в діловому аспекті. Навпаки, неформальні відносини людей емоційно зближують, але «страждає справа».

Враховуючи той факт, що педагогічне середовище переважно складається з представниць прекрасної половини людства, для якої емоції - головний інструмент вираження своїх відносин як у формальних, так і неформальних ситуаціях - це не найкращим чином відображається на результатах освітнього процесу взагалі і ділових відносинах, зокрема . При такому характері відносин конкуренція часто носить деструктивний характер.

Друга пара введених нами ознак «залученість-відчуженість» є критеріями відносин, що базуються на або на згуртованості людей на базі спільних інтересів, думок, симпатій-антипатій, проблем (особистих, організаційних, побутових і т.д.), або їх роз'єднаності на матеріальному, духовному, світоглядному, психологічному чи іншому грунті.

В результаті, можливо, побудувати модель відносин, використовуючи перераховані ознаки:

Розвиток конкурентоздатності вчителя залежить відзавад, на яких будуються відносини в педагогічному середовищі і типу відносин, що складається в мікросередовищі (зокрема, на кафедрі, факультеті), а також в мезосередовищі (інститут, університет) і макросередовищі (профільному міністерстві, в середовищі науково-педагогічної спільноти).

В залежності від факторів, що домінують в освітньому середовищі, можна умовно виділити два основних типи конкурентних відносин - конструктивні та деструктивні. Для першого, конструктивного типу характерні відносини, в основі яких лежать загальні інтереси, а також професійна діяльність. Такі відносини створюють в колективі, групі атмосферу залученості - емоційної, творчої, виробничої.

Для другого, деструктивного типу конкуренції властиві відносини, в основі яких лежать індивідуально-психологічні, статусні і інші відмінності, а також корпоративні суперечності, які завжди виникають в організаційній середовищі з об'єктивних та суб'єктивних причин. Дані відносини формують атмосферу відчуженості, для якої характерні прояви особистого і групового егоїзму, маніпулятивності, байдужості до проблем колег, агресії і ворожості.

Підходячи до проблеми конкурентоздатності з позицій особистісно-орієнтованого підходу, нам представляється доцільним розглядати дану якість як похідну комплексу особистісних характеристик, що проявляються на різних рівнях функціонування особистості: психофізичному, психологічному та соціально-психологічному.

На психофізичному рівні на конкурентоспроможність особистості найбільше впливають темпераментні прояви - сангвінічний, меланхолійний, холеричний і флегматичний - як показники протікання нервових процесів і пов'язаних з ними динамічних властивостей: сили-слабкості, рухливості-інертності, врівноваженості-неврівноваженості.

Дослідження соціальних психологів показують, що більш високий рівень конкурентоздатності показують сильні й динамічні особистості - сангвініки і холерики. Порівняно низьку конкурентоспроможність демонструють інертні флегматики і слабкі меланхоліки.

На психологічному рівні в якості особистісних детермінант конкурентздатності можна назвати, зокрема, індивідуальний стиль мислення з наступної класифікації [7]. Її складають п'ять основних стилів: аналітичний, синтетичний, реалістичний, ідеалістичний і прагматичний. Психологічні характеристики особистостей, що виражають той чи інший стиль мислення, дозволяють вибудувати їх у порядку зменшення конкурентних якостей в кожного з п'яти типів особистості:

1. Прагматик.
2. Реаліст.
3. Аналітик.
4. Синтезатор.
5. Ідеаліст.

У реальному житті ми найчастіше стикаємося не з чистими, а зі змішаними стилями мислення. Винятки в можливих комбінаціях становлять дихотомічні по своєму прояву стилі мислення: реаліст-ідеаліст, аналітик-синтезатор.

На соціально-психологічному рівні як детермінанти конкурентоздатності особистості вчителя можна використовувати наступну типологію стилів поведінки: домінантний, нормативний, креативний і гармонізуючий стилі.

Для осіб з переважаючим домінантним стилем поведінки характерна силова конкуренція з жорсткими примусовими або приховано-маніпулятивними засобами впливу на оточуючих. Нормативні особистості культивують формально-бюрократичні методи конкуренції, використовуючи в якості аргументації та засобів тиску нормативну документацію, правила, стандарти, інструкції, які регламентують діяльність організації в цілому та окремих співробітників. Креативні особистості тяжіють до конкуренції ідей. Гармонізуючі особистості найменше прагнуть до конкуренції, вважаючи за краще вирішувати особисті або організаційні проблеми шляхом консенсусу, поступок або ухилення в разі гострих і конфліктних ситуацій та суперечностей.

Висновки

1. Конкурентдатозність є складним неоднозначним явищем і його дослідження вимагає комплексного підходу.
2. Процес формування конкурентоздатної особистості залежить від соціально-психологічних характеристик зовнішнього середовища та індивідуально-психологічних особливостей особистості.
3. Для об'єктивного аналізу основних факторів, що впливають на конкурентоздатність майбутнього вчителя, доцільно їх розглядати на психофізичному, психологічному та соціально-психологічному рівнях функціонування особистості.

Список використаних джерел

1. Андреев, В. И. Конкурентология [Текст]: учеб.курс для творческого саморазвития конкурентоспособности / В. И.Андреев. - Казань: Центр инновационных технологий, 2004. – 468 с.
2. Веревкин И.А. Воспитание конкурентоспособной личности будущего учителя / Инновации и традиции в решении проблем модернизации современного образования: материалы международной научно-практической конференции: 1-30 июня 2010 г.
3. Чупрова О.Ф. Формирование конкурентоспособности личности будущего учителя в процессе экспертно-аналитической деятельности : Дис. канд. пед. наук : 13.00.01 : Иркутск, 2004 207 c. РГБ ОД, 61:04-13/1244.
4. Овчаров А.А. "На шляху до оптимізації діяльності організаційних структур" // Вісник національної Академії наук України, №11-12, 1998, с. 73-80.
5. Швейцер. А. Культура и этика. Перевод Н.А.Захарченко и Г.В.Колшанского. - Москва: "Прогресс". -1973.
6. Голднер Э. Анализ организации // Социология сегодня. Проблемы и перспективы. - М.: Прогресс, 1965. - С. 445-470.
7. Овчаров А.О. Інформаційна вибірковість у контексті індивідуально-орієнтованих способів психологічного впливу. //Соціальна психологія. – 2010. - №4(42). - С.86-94.
8. Митина, Л.М. Психология развития конкурентоспособной личности [Текст] / Л.М. Митина. – М.; Воронеж, 2002. — 400 с.