Хоменко А.В. Психологічні чинники емоційного вигорання у старшокласників

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 17:40, 16 травня 2012

Хоменко Анастасія Володимирівна, магістрант психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

Стаття присвячена теоретичному та емпіричному дослідженню психологічних чинників емоційного вигорання старшокласників. Особлива увага приділяється особистісним характеристикам старшокласників, що сприяють розвитку симптомів емоційного вигорання. У статті представлений аналіз результатів емпіричного дослідження особистісних характеристик старшокласників, що зумовлюють формування і розвиток симптомів емоційного вигорання.

Статья посвящена теоретическому и эмпирическому исследованию психологических факторов эмоционального выгорания у старшеклассников. Особое внимание уделяется развитию эмоционального выгорания, и его особенностям в раннем юношеском возрасте. В статье представлен анализ результатов эмпирического исследования уровня эмоционального выгорания у старшеклассников и влияние на него психологических факторов.

The article covers theoretical and empiric researches of psychological factors of the emotional burnout for senior pupils. The special attention is spared to development of the emotional burnout, and its features in early youth age. The analysis of results of empiric research of level of the emotional burning down for senior pupils and influence on it of psychological factors is presented in the article.

Актуальність дослідження

Складна соціально-економічна ситуація в країні негативно відбивається на психологічному здоров’ї населення, насамперед на підростаючому поколінні. Про наявність великої кількості стресогенних факторів у житті людини говорять уже давно як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. У ранньому юнацькому віці людина піддається таким стресогенним факторам, як соціальна оцінка, невизначеність у майбутній професії, повсякденна монотонія; не менш важливим фактором ризику є перенавантаження школярів, особливо старшокласників, яких змушують перебувати у закладах освіти протягом 8-10 годин на день, прослуховувати та засвоювали великі обсяги матеріалу, змушують до деструктивної конкуренції, піддають постійній критиці та оцінці. Тому збереження психологічного здоров’я молодого покоління є надзвичайно актуальним завданням на сучасному етапі розвитку суспільства.

Проблема синдрому “емоційного вигорання” знайшла своє відображення у роботах зарубіжних і вітчизняних вчених присвячених змісту та структурі цього синдрому (Г.В.Ложкін, М.П.Лейтер, С.Д. Максименко, Л.Малець, Е.Махер, В.Є.Орел, М.Л.Смульсон, Т.В.Форманюк та ін.), а також методам його діагностики (В.В.Бойко, Н.Є.Водоп’янова, Т.І. Ронгинська, О.С.Старченкова та ін.). Деякі прояви синдрому “емоційного вигорання” вивчались у представників різних професійних груп – працівників медичних закладів (Г.І.Каплан, Г.Е.Робертс, Б.Дж.Седок, В.Є. Семеніхіна, К. Черніс та ін.), соціальних працівників (Т.Марек, К.Ван Вак та ін.), спортсменів (Б.Вайт, В.Могран, А.Хакней та ін.). Л.В.Кондрацька займалася дослідженням особливостей емоційного вигорання у підлітків.

Отже, на нашу думку, враховуючи зазначені вище стресогенні обставини, що постійно впливають на старшокласників, дослідження психологічних чинників емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку є важливим та актуальним.

Мета і завдання дослідження

Метою цієї роботи є теоретичне та емпіричне дослідження рівня емоційного вигорання у старшокласників та психологічних ризиків його розвитку.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми емоційного вигорання та психологічних чинників, що впливають на розвиток його симптомів.
2. Емпірично дослідити рівень розвитку емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку.
3. Виявити взаємозалежність між рівнем емоційного вигорання та психологічними чинниками його розвитку у старшокласників.
4. Розробити психологічні рекомендації щодо запобігання ризику емоційного вигорання у старшокласників.

Аналіз розробки проблеми

Емоційне вигорання – це реакція фізіологічної та психологічної сфер людини, що виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її провідною діяльністю. Емоційне вигорання – це психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаний провідною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень.

В основу визначення змісту феномену емоційного вигорання покладено підхід Х.Дж.Фрейденбергера [13] який у 1974 році охарактеризував синдром “емоційного вигорання” (англ. – burnout), як особливий психічний стан здорових людей, що знаходяться в інтенсивному спілкуванні з клієнтами, пацієнтами, в емоційно навантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги [3].

Розповсюдження синдрому емоційного вигорання поступово набуває все більших масштабів, що зумовлює ріст інтересу до цього науковців з різних галузей, а зокрема: психологів, педагогів, філософів, медиків та ін.

Спочатку кількість професіоналів, на яких впливало “емоціональне вигорання”, було небагато: працівники медичних закладів і різноманітних благодійних організацій. Пізніше звернули увагу на вигорання серед медичних працівників та військових. На нашу думку, навчання є не менш виснажливим та ризикованим, в емоційному сенсі, за професійну діяльність, оскільки потребує значної віддачі як фізичної, так і психологічної, в тому числі й емоційної, що дає підстави говорити про ризик розвитку емоційного вигорання же у ранньому юнацькому віці.

Синдром емоційного вигорання розглядається також як механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі дії [1].

Неспокійна, емоційно напружена атмосфера під час навчання створює вимоги, які постійно переважають над ресурсами, у людини порушується стан рівноваги. Зокрема, порушенню рівноваги, яка призводить до емоційного вигорання приділяють увагу Л.М. Карамушка, В.Є. Семеніхіна, І.П. Кущ.

У результаті аналізу літератури виявлено, що існує багато підходів до визначення структури синдрому “емоційного вигорання”. Ця робота базується на тримірній моделі синдрому, запропонованій В.В.Бойко. Кожен із компонентів синдрому емоційного вигорання (напруження, резистенція та виснаження) супроводжується чотирма симптомами, завдяки яким можна дослідити специфіку прояву синдрому [3].

1. Напруження (утворюється внаслідок хронічної психоемоційної атмосфери, нестабільних, загострених обставин, підвищеної відповідальності й ускладнень у взаємодії з оточенням; напруга служить передвісником і "запускаючим” механізмом у формуванні емоційного вигорання, має динамічний характер, що обумовлюється вимотуючою постійністю або посиленням психотравмуючих чинників.):

• переживання психотравмуючих обставин (людина сприймає умови навчання та навчальні міжособистісні стосунки як психотравмуючі; виявляється усвідомленням психотравмуючих чинників навчальної діяльності, які важко або зовсім неусувні, що посилюються);

• незадоволеність собою (незадоволеність власною навчальною діяльністю і собою як професіоналом; в результаті невдач або нездатності вплинути на психотравмуючі обставини, людина зазвичай випробовує незадоволеність собою, вибраним навчальним закладом, класом, конкретними обов'язками; діє механізм "емоційного переноса”- енергетика прямує не лише і не стільки зовні, скільки на себе);

• загнаність до клітки (відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити місце навчання чи вид діяльності взагалі; виникає в результаті стресу так би мовити логічне продовження стресу, що розвивається. Коли психотравмуючі обставини дуже давлять і усунути їх неможливо, до нас часто приходить відчуття безвихідності, що призводить до посилення психічної енергії і, якщо вона не знаходить виходу, якщо не спрацював який-небудь засіб психологічного захисту, включаючи "емоційне вигорання”, то людина переживає відчуття "загнаності в клітку”);

• тривога й депресія (розвиток тривожності у навчальній діяльності, підвищення нервовості, депресивні настрої; виявляється у зв'язку з професійною діяльністю в особливо ускладнених обставинах, спонукаючих до емоційного вигорання як засобу психологічного захисту).

2. Резистенція (людина намагається певною мірою відгородити себе від неприємних вражень, зовнішніх впливів; опір наростаючому стресу починається з моменту появи тривожної напруги, це природно: людина усвідомлено або несвідомо прагне до психологічного комфорту, понизити тиск зовнішніх обставин за допомогою наявних в його розпорядженні засобів):

• неадекватне вибіркове емоційне реагування (неконтрольований вплив настрою на міжособистісні стосунки під час навчального процесу; коли старшокласник перестає уловлювати різницю між двома явищами, що принципово відрізняються: економічний прояв емоцій і неадекватне вибіркове емоційне реагування);

• емоційно-моральна дезорієнтація (розвиток байдужості у навчальних стосунках; постійні думки " це не той випадок, аби переживати”, "такі люди не заслуговують на добре відношення”, "таким не можна співчувати” і оцінки, переживання, безперечно, свідчать про те, що емоції не будять або не досить стимулюють етичні відчуття);

• розширення сфери економії емоцій (емоційна замкненість, відчуження, бажання припинити будь-які комунікації; такий доказ емоційного вигорання відбувається тоді, коли дана форма захисту здійснюється поза навчальною областю – в спілкуванні з рідними, приятелями і знайомими, коли на навчанні учень до того втомлюєтеся від контактів, розмов, відповідей на питання, що не хочеться спілкуватися навіть з близькими);

• редукція навчальних обов’язків (згортання навчальної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання навчальних обов’язків; термін редукція означає спрощення, у навчальній діяльності, що передбачає широке спілкування з людьми, редукція виявляється в спробах полегшити або скоротити обов'язки, які вимагають емоційних витрат).

3. Виснаження (втрата всіх психічних ресурсів, зниження емоційного тонусу, що настають унаслідок того, що виявлений опір був неефективним; характеризується більш менш вираженим падінням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи, емоційний захист у формі "вигорання” стає невід'ємним атрибутом особи):

• емоційний дефіцит (розвиток емоційної не чуттєвості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у навчання, автоматизм, спустошення людини при виконанні навчальних обов’язків; у старшокласника з’являється відчуття, що емоційно він вже не може допомагати суб'єктам свого навчання; різкість, грубість, дратівливість, образи, капризи – доповнюють симптом "емоційного дефіциту”);

• емоційне відчуження (створення захисного бар’єру у навчальних комунікаціях; старшокласник майже повністю виключає емоції з сфери навчальної діяльності, його майже нічого не хвилює, майже ніщо не викликає емоційного відгуку – ні позитивні обставини, ні негативні, причому це не вихідний дефект емоційної сфери, не ознака ригідності, а придбаний за роки взаємодії з людьми емоційний захист);

• деперсоналізація (порушення навчальних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні навчальних обов’язків, та до навчальної діяльності взагалі; виявляється в широкому діапазоні умонастроїв і вчинків старшокласника в процесі спілкування, перш за все, наголошується повна або часткова втрата інтересу до людини – суб'єкта навчальної дії);

• психосоматичні та психовегетативні порушення (погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних і психовегетативних порушень, як розлади сну, головний біль, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб; виявляється на рівні фізичного і психічного самопочуття, зазвичай порушення утворюються по умовно-рефлекторному зв'язку негативної властивості: багато що з того, що стосується суб'єктів навчальної діяльності, провокує відхилення в соматичних або психічних станах, деколи навіть думка про таких суб'єктів або контакт з ними викликає поганий настрій, погані асоціації, безсоння, почуття страху, неприємні відчуття в області серця, судинні реакції).

Таким чином, згідно класифікації Бойка В.В., синдром емоційного вигорання розвивається поетапно і кожному етапу характерні певні ознаки, які викликаються певними чинниками.

Ризик емоційного вигорання учнів у ранньому юнацькому віці в навчальній діяльності може виникати через невідповідність особистості вимогам до неї. Це може бути і надто високе навантаження, і недостатня підтримка з боку викладачів, і неможливість впливати на прийняття рішень, і монотонність навчання, і обмаль часу для відпочинку, і брак інтересів поза навчанням.

Ранній юнацький вік [10] – це критичний період розвитку особистості, який характеризується значними як фізичними так і психологічними змінами та ризиками.

Важливим фактором розвитку особистості у ранньому юнацькому віці є соціальне оточення, яке впливає на самооцінку, на формування ціннісних орієнтацій, моральних якостей, самостійність, профорієнтацію та самовизначеність. Тому, на нашу думку, тип міжособистісної взаємодії є важливим фактором у формуванні особистості у ранньому юнацькому віці. Міжособистісна взаємодія — взаємозалежний обмін діями двох або більше індивідів, організація людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності.

Велике навантаження, швидкий темп проходження навчального матеріалу, постійна оцінка та критика, все це вимагає від осіб раннього юнацького віку самоконтролю, затрат великої кількості сил, широкої варіації умінь. Внаслідок невстигання, або невідповідності якимось критеріям, можуть розвиватися негативні психічні стани, апатія, зниження пізнавальної активності, емоційне напруження, що згодом призводить до емоційного вигорання.

Важливим психологічним чинником гармонійного розвитку особистості є самооцінка. У ранньому юнацькому віці вона набуває великого значення, відбувається співвідношення власної оцінки, з оцінкою оточуючих. Самооцінка набуває певної стійкості, сформованості, тому дуже важливо помітити та від корегувати її, в разі певних відхилень, які можуть відобразитися на формуванні особистості. Самооцінка особистості передбачає оцінку особистістю самої себе, свого місця серед інших людей, а також власних якостей, характеристик та можливостей. Рівень домагань - соціальна позиція, яка займається індивідом і закріплюється через його індивідуальний вибір, власні зусилля і конкуренцію з іншими індивідами.

Вивчення психічних станів має особливе значення для психологічної науки в цілому, тому що саме вони є реальністю, що значною мірою регулює й спрямовує щоденне життя, обумовлює особливості людського буття. Тривожність – це психічний стан, який виникає як реакція на можливі або вірогідні проблеми, несподіванки, зміни у звичній обстановці та діяльності особистості, затримці приємного, і виражається у специфічних переживаннях: побоюваннях, хвилюваннях, неспокої. Фрустрація— це своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. Агресивність – це психічний стан, що виражається у ворожому ставленні людини до інших людей, до тварин, до навколишнього світу. Ригідність – це нездатність коректувати програму діяльності відповідно до вимог ситуації.

Важливими компонентами гармонійного розвитку особистості у ранньому юнацькому віці є позитивне самопочуття, гарній настрій та висока активність.

Самопочуття [8] - відчуття ступеню комфортності внутрішнього психічного стану і може бути представлене у вигляді узагальнюючої характеристики: чудове, хороше, нормальне, погане, дуже погане. Активність особистості–прагнення особистості розширювати сферу своєї діяльності, а також здатність нести в собі потенціал енергії, сили та творчості. Настрій — це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус.

Актуальність вивчення психологічних ризиків емоційного вигорання у ранньому юнацькому віці, на нашу думку, обумовлена як потребою теоретичної розробки поставленої проблеми, так і вимогами практики, яка потребує адекватних методик для виявлення психологічних ризиків, що сприяють розвитку емоційного вигорання у ранньому юнацькому віці, а також методів, спрямованих на їх психологічне вирішення.

Результати дослідження

У ході емпіричного дослідження брали участь учні трьох одинадцятих класів школи міста Києва, всього п’ятдесят дві особи, приблизно однакова, 25 юнаків та 27 дівчат.

Досліджуючи особливості психологічного розвитку учнів раннього юнацького віку, ми виокремили важливі, на нашу думку, чинники, що можуть впливати на рівень розвитку емоційного вигорання старшокласників, це самооцінка, міжособистісна взаємодія, самопочуття та психічні стани ригідності, фрустрації, агресивності та тривожності. Виходячи з виокремлених особистісних характеристик, нами був підібраний ряд психологічних методик, що дозволяє визначити показники по шуканим психологічним чинникам.

У дослідженні нами були використані такі методики:

1. Методика діагностики рівня емоційного вигорання В. Бойко;
2. Методика діагностики самооцінки та рівня домагань Дембо-Рубінштейн;
3. Методика діагностики міжособистісних стосунків „Інтерперсональний діагноз Т.Лірі” ;
4. Методика діагностики психічних станів Г.Айзенка;
5. Методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності та настрою (САН).

Аналізуючи результати емпіричного дослідження рівня емоційного вигорання у старшокласників (Див. Рис.), ми виявили, що низький рівень сформованості першої фази емоційного вигорання «напруження» мають 48% учнів, 31% - мають середній рівень та 21% досліджуваних мають високий рівень, тобто сформовану фазу. Низькі показники по сформованості другої фази емоційного вигорання «резистенція» мають 17% старшокласників, 29% - мають середній рівень сформованості та 54% досліджуваних учнів мають сформовану другу фазу. По сформованості третьої фази емоційного вигорання «виснаження» низькі показники має 36% учнів, 33% знаходяться на стадії формування синдрому та 31% досліджуваних старшокласників мають сформований синдром емоційного вигорання.

Інтерпретуючи результати кореляційного аналізу взаємозв’язку між синдромом емоційного вигорання у старшокласників та психологічними чинниками його виникнення, ми виявили ті особистісні характеристики, що призводять до розвитку емоційного вигорання, та ті, що запобігають розвитку емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку.

Розвиток першої фази емоційного вигорання «напруження» відбувається зі зростанням стану ригідності +0,394 (р<0,05). Запобіганню розвитку першої фази емоційного вигорання у старшокласників слугує гарний настрій -0,404 (р<0,04) та позитивне самопочуття -0,635 (р<0,0004), висока самооцінка здоров’я -0,596 (р<0,001), самооцінка робити щось своїми руками -0,528 (р<0,005), а також авторитарний -0,477 (р<0,01) та домінуючий -0,308 (р<0,05) типи міжособистісної взаємодії.

До збільшення розвитку другої фази емоційного вигорання «резистенція» в учнів раннього юнацького віку призводять високі показники по рівню домагань робити щось своїми руками +0,398 (р<0,04) та недовірливий тип міжособистісної взаємодії +0,585 (р<0,001). Профілактикою розвитку другої фази емоційного вигорання у старшокласників слугує гарне самопочуття -0,443 (р<0,02), -0,412 (р<0,03) та настрій -0,468 (р<0,01), висока самооцінка впевненості в собі -0,389 (р<0,04) а також авторитарний тип міжособистісної взаємодії -0,385 (р<0,05).

Зі зростанням стану ригідності +0,38 (р<0,02) у старшокласників відбувається розвиток третьої фази емоційного вигорання «виснаження». Запобіганню розвитку третьої фази емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку слугує гарне самопочуття -0,454 (р<0,01), -0,412 (р<0,03), активність -0,528 (р<0,005), -0,42 (р<0,03) та настрій -0,394 (р<0,04), -0,632 (р<0,005) самооцінка робити щось своїми руками, самооцінка здоров’я -0,388 (р<0,04), -0,593 (р<0,001), -0,453 (р<0,02), -0,555 (р<0,003), рівень домагань впевненості у собі -0,394 (р<0,04), а також авторитарний -0,397 (р<0,04), та альтруїстичний -0,432 (р<0,02) типи міжособистісної взаємодії.

Висновки та рекомендації

Перша фаза емоційного вигорання «напруження». Психологічною характеристикою, що призводить до розвитку першої фази емоційного виснаження «напруження» є психічний стан ригідності. Профілактикою розвитку першої фази емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку виступають такі психологічні чинники як настрій, самопочуття, самооцінка робити щось своїми руками, самооцінка здоров’я, а також домінуючий та авторитарний тип міжособистісної взаємодії.

Друга фаза емоційного вигорання «резистенція». Психологічними чинниками, що призводять до розвитку другої фази емоційного вигорання у старшокласників виступає недовірливий тип міжособистісної взаємодії, а також рівень домагань робити щось своїми руками. Особистісними чинниками, що призводять до запобігання розвитку другої фази емоційного вигорання «резистенція» виступають гарне самопочуття та настрій, самооцінка впевненості в собі, а також авторитарний тип міжособистісної взаємодії.

Третя фаза емоційного вигорання «виснаження». Психологічним чинником, що призводить до розвитку третьої фази емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку є недовірливий тип міжособистісної взаємодії. Профілактикою розвитку третьої фази емоційного вигорання є гарне самопочуття, активність та настрій, авторитарний та альтруїстичний типи міжособистісної взаємодії, самооцінка здоров’я та рівень домагань впевненості у собі.

Узагальнюючи вплив особистісних чинників на розвиток всіх трьох фаз емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку, ми виокремили психологічні чинники, що призводять та запобігають розвитку емоційного вигорання у старшокласників. До розвитку емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку призводять такі особистісні чинники як ригідність, рівень домагань робити щось своїми руками а також недовірливий тип міжособистісної взаємодії. Психологічними чинниками, що призводять до профілактики емоційного вигорання у старшокласників є гарне самопочуття, настрій та висока активність, самооцінка здоров’я, самооцінка робити щось своїми руками, самооцінка впевненості в собі, а також авторитарний, домінуючий та альтруїстичний типи міжособистісної взаємодії.

Ми пропонуємо такі профілактичні та психокорекційні методи роботи із запобігання та корекції розвитку емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку, як працетерапія, імітаційні ігри, метод повної раціоналізації майбутньої події, метод вибіркової позитивної ретроспекції, динамічність установок, вміння переоцінювати те, чого не зміг досягнути, об’єктивація стресів, навички до розслаблення, дискретне спілкування, гумор, навіювання, самонавіювання, психорегулююче тренування, театротерапія, книготерапія, арттерапія, музико терапія, природотерапія, лікування сном, гештальт-терапія, групи психодрами.

Ми досягли поставлених завдань та цілей нашої наукової роботи. Отримані теоретичні та емпіричні дані можуть бути використані на практиці у навчальних закладах освіти задля діагностики, профілактики та корекції розвитку емоційного вигорання у старшокласників. Також результати нашої магістерської роботи можуть бути використані для подальшого розширення вивчення впливу психологічних чинників на розвиток емоційного вигорання в учнів раннього юнацького віку.

Список використаних джерел

1. Бондарь Н.Е., Самооценка личностной зрелости в юношеском возрасте. / Бондарь Н.Е., Бондарь И.В. Наука і освіта. * 2004. - №3. - С. 15 - 17.
2. Будницька О.А. Індивідуально-особистісні детермінанти емоційних переживань у психотравмуючій ситуації /Будницька О.А. Автореф. …канд. психол. наук: К., 2001. – 17с.
3. Зайчикова Т.В. Соціально-психологічні детермінанти синдрому "професійного вигорання" у вчителів / Зайчикова Т.В.: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.05 /. — К., 2005. — 20с.
4. Изард К.Э. Психология эмоций / К.Э. Изард. – СПб.: Питер, 2006. – 464 с.
5. Ильин Е.П. Эмоции и чувства / Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2001.– 752с.
6. Кириленко О.А.Психологічні детермінанти професійного стресу у представників професії типу "людина - людина": Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.03 [Електронний ресурс] / Кириленко О.А.— К., 2007. — 20 с.
7. Кондрацька Л.В. Сімейні конфлікти як фактор емоційного вигорання у підлітків: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 [Електронний ресурс] / Кондрацька Л.В. — К., 2009. — 16 с.
8. Краткий психологический словарь. Под редакцией ПетровскогоА.Б., Ярошевского М.Г. - М.,1985. - 432с
9. Максименко К.С. Психічні стани та особистісна динаміка / МаксименкоК.С. Практична психологія та соціальна робота. -2002. - № 8. – С.54-59.
10. Подоляк Л.Г. Психологія раннього юнацтва (Лекція з вікової психології) / Подоляк Л.Г..
11. Сосновикова Ю.Е. Психические состояния человека, их классификация и диагностика / Сосновикова Ю.Е.- Горький: Горьков. Гос. Пед. Ин-т, 1975.- 118с.
12. Структура самооцінки та рівня домагань особистості і її урахування у виховному процесі // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 19. – Ч.2. – С. 66-70.
13. Freudenberger H.J. Staff burn-out. J Soc Issues / Freudenberger H.J. 1974; 30: 159—166.