Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія за 09:07, 7 квітня 2010 (переглянути вихідний код) Snak (Обговорення • внесок) (Створена сторінка: Основна стаття: '''Я-концепція''')		Версія за 11:25, 11 квітня 2010 (переглянути вихідний код) Snak (Обговорення • внесок) Наступне редагування →
Рядок 1:		Рядок 1:
−	Основна стаття: '''[[Я-концепція]]'''	+	'''Я-концепція''' — система уявлень індивіда про самого себе, усвідомлювана частина особистості, образ власного Я. Ці ставлення до самого себе більшою або меншою мірою усвідомлені та відносно сталі.
		+
		+	Попри сталість, '''Я-концепція''' — не статичне, а динамічне утворення. На формування Я-концепції впливає цілий комплекс чинників, з яких особливо важливі контакти із «значущими іншими», що по суті визначають ставлення до себе.
		+
		+	Предметом самосприйняття і самооцінки індивіда можуть, зокрема, стати його тіло, його хист, його соціальні взаємини та багато інших особистісних проявів. На основі Я-концепції індивід будує взаємодію з іншими людьми та із самим собою. Тому формування адекватної Я-концепції, як і самосприйняття в цілому, є важливою умовою виховання свідомого члена суспільства.
		+
		+	Поняття «'''Я-концепція'''» народилося в 1950-ті роки у руслі феноменологічної, гуманістичної психології, представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс), на відміну від  біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського Я як фундаментального чинника поведінки й розвитку особистості.
		+
		+	Часто термін використовують як синонім до «самосвідомості», та на відміну від нього «Я-концепція» менш нейтральна, включаючи у собі оціночний аспект самосвідомості.

---

Версія за 11:25, 11 квітня 2010

Я-концепція — система уявлень індивіда про самого себе, усвідомлювана частина особистості, образ власного Я. Ці ставлення до самого себе більшою або меншою мірою усвідомлені та відносно сталі.

Попри сталість, Я-концепція — не статичне, а динамічне утворення. На формування Я-концепції впливає цілий комплекс чинників, з яких особливо важливі контакти із «значущими іншими», що по суті визначають ставлення до себе.

Предметом самосприйняття і самооцінки індивіда можуть, зокрема, стати його тіло, його хист, його соціальні взаємини та багато інших особистісних проявів. На основі Я-концепції індивід будує взаємодію з іншими людьми та із самим собою. Тому формування адекватної Я-концепції, як і самосприйняття в цілому, є важливою умовою виховання свідомого члена суспільства.

Поняття «Я-концепція» народилося в 1950-ті роки у руслі феноменологічної, гуманістичної психології, представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського Я як фундаментального чинника поведінки й розвитку особистості.

Часто термін використовують як синонім до «самосвідомості», та на відміну від нього «Я-концепція» менш нейтральна, включаючи у собі оціночний аспект самосвідомості.