Таран О.П. Теоретико-методологічні засади супроводу готовності дітей до шкільного навчання
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Автор: Таран Оксана Петрівна, cтарший викладач Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету ім. Бориса Грінченка, кандидат психологічних наук, м. Київ
Реформування в напрямі гуманізації сучасної системи освіти досить гостро порушує питання готовності дошкільників до навчання у школі, оскільки це важливий крок у доросле життя, і від того, яким він буде, залежить здатність дитини адаптуватися до нових умов і реалізувати власні потенційні можливості. Отже, задля забезпечення ефективної адаптації дитини до шкільного навчання одним з важливих завдань психологічної служби дошкільного навчального закладу постає психологічний супровід готовності дітей до шкільного навчання, що ґрунтується на розумінні змісту, структури та критеріїв готовності до школи.
Мета статті: визначити провідні теоретичні засади психологічної готовності дитини до школи.
Поняття готовності дитини до школи багатогранне. Воно охоплює фізіологічну, психологічну (особистісну, соціальну, інтелектуальну) та педагогічну зрілість дитини. Успішне розв′язання питань розвитку особистості дитини, підвищення ефективності процесу навчання, подальше професійне становлення та соціальну самореалізацію особистості багато в чому визначає те, наскільки враховують рівень фізіологічної, психологічної та педагогічної готовності дитини до шкільного навчання.
На сучасному етапі суспільного розвитку досить важливим вважають медичний підхід до готовності до школи, що зумовлено значним погіршенням стану здоров'я дітей, зниженням їх функціональних можливостей та збільшенням вимог школи. Основними медичними критеріями готовності до шкільного навчання є: рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних зубів); стан здоров'я на момент вступу до школи; динаміка захворюваності за попередній рік.
Отже, підставою до відстрочення терміну вступу до школи є:прибавка у зрості за останній рік менше ніж 4 см; відсутність постійних зубів; наявність хронічних хвороб; наявність за останній рік захворюваності частотою 4 та більше разів за тривалості 25 і більше днів; дітей, які не досягли станом на 1 вересня 6 років та 6 місяців, оскільки початок систематизованого навчання раніше визначеного строку призводить до відхилів в стані здоров′я вже на початковому етапі освітнього процесу.
Щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку особливо важливим є комплексне медичне обстеження та висновок медико-психолого-педагогічної комісії стосовно можливості навчання дитини в загальному чи спеціальному навчальному закладі [1].
Також, незважаючи на реформу освіти та впровадження навчання з шестирічного віку, лишається актуальним педагогічний підхід до визначення готовності до шкільного навчання. Основними педагогічними критеріями готовності дитини до шкільного навчання є: навички читання, писання та рахування.
Варто зауважити, що навчально-виховними програми для загальних дошкільних навчальних закладів «Малятко» та «Дитина» більшість вимог школи не передбачено. Спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї висувають вимоги до першокласника, які значно перевищують можливості шестирічної дитини, що є неправомірним. Так, Н.М. Стадненко та інші зазначають, що навички читання та письма потрібно формувати у школі, а у дошкільний віковий період треба закладати лише передумови, які дають змогу дитині більш-менш швидко оволодіти цими навичками у школі. Отже, готовність до школи в межах педагогічного підходу трактують переважно як сукупність знань і умінь, сформованості окремих способів розумових дій (з математики, читання, образотворчої діяльності, іноземної мови тощо), що не може забезпечити повноцінну готовність дитини до навчання. Готовність до шкільного навчання передбачає, крім наявності знань, умінь і способів розумової діяльності, сформованість необхідних особистісних якостей, які допомагають дитині подолати труднощі, пов′язані з ломкою динамічного стереотипу в період переходу з дитячого садочка до школи [4].
Широко й багатогранно подано психологічний підхід до розгляду готовності до шкільного навчання (Л.І. Божович, Л.А. Венгер, А.Л. Венгер, Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, В.С. Мухіна і багато інших). Однак, й досі, в сучасній психології немає чіткої визначеності поняття психологічної готовності до шкільного навчання. Отже, в загальному значенні, психологічна готовність до шкільного навчання – це комплексна характеристика дитини, що розкриває рівні розвитку психологічних якостей і є найважливішою передумовою для гармонійного входження дитини у нове соціальне середовище.
Актуальною лишається проблема структурних складників та критеріїв психологічної готовності дитини до шкільного навчання. Так, на основі теоретичного аналізу поглядів І.Д. Беха, Л.І. Божович, Л.А. Венгер, Б.С. Волкова, Н.В. Волкової, Н.І. Гуткіної, В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, С.Д. Забрамної, А.І. Запорожця, Р.С. Немова, Н.В. Нижегородцева, Л.Г. Парамонової, Н.Г. Салміної, А.А. Харченко, В.Д. Шадрікова, О.А. Шварцман та інших, щодо психологічної готовності дитини до шкільного навчання ми визначили нормативні критерії психологічної готовності дитини до шкільного навчання, систематизувавши їх відповідно до виділених базових складників психологічної готовності. Так, на нашу думку, у психологічній готовності до шкільного навчання можна виділити такі базові складники: інтелектуальна готовність (пізнавальні процеси, сенсомоторні навички, здатність до научуваності); особистісна готовність (мотивація, воля, емоції, спрямованість особистості, самосвідомість); соціальна готовність(комунікативна та соціальна компетентність). Співвідношення базових і похідних складників (параметрів) з критеріями психологічної готовності дітей до шкільного навчання докладно подано в табл. 1.
Таблиця 1
Нормативні критерії психологічної готовності дитини до шкільного навчання
Психологічна готовність до шкільного навчання | |
---|---|
Критерії | |
Інтелектуальна готовність | |
Сприймання | Сформованість зорового сприймання
Розвиток тонкого та достатньо диференційованого зорового аналізу та синтезу, сформованість зорово-просторових уявлень:
Сформованість слухового сприймання Диференціація звуків мовлення (фонематичний слух):
|
Увага | Довільна увага:
|
Пам′ять | Довільна пам'ять:
|
Мислення | Сформованість основних видів мислення:
Сформованість операцій мислення:
|
Мовлення | Розвиток діалогічного та монологічного мовлення, як засобу спілкування та передумови оволодіння письмовим мовленням:
|
Сенсомоторика | Сенсомоторна координація:
|
Научуваність | Психологічні передумови оволодіння навчальною діяльністю:
|
Особистісна готовність | |
Мотивація | Достатній рівень мотиваційного розвитку дитини:
|
Воля | Достатня сформованість довільності:
|
Емоції | Сформованість емоційної сфери:
|
Спрямованість особистості | Сформованість внутрішньої позиції школяра:
|
Самосвідомість |
|
Соціальна готовність | |
Комунікативна компетентність | Передумови:
|
Соціальна компетентність | Передумови:
Знання:
Уміння та навички:
|
У запропонованій табл. 1 узагальнено та систематизовано основні критерії психологічної готовності дітей до шкільного навчання, що подано в психолого-педагогічній літературі. Результати цього узагальнення свідчать про обмеженість розгляду самосвідомості як важливого складника особистісної готовності дитини до шкільного навчання.
Так, аналіз методик дослідження психологічної готовності дитини до школи, запропонованих Н.І. Гуткіною [2], Н.М. Стадненко [4] та інших, свідчить про більшу їх зосередженість на діагностиці інтелекту та дрібної моторики, тоді як особистісний складник шкільної готовності практично не досліджено, а його діагностику, зазвичай, обмежено дослідженням мотивації та самооцінки. Це зумовлено, на думку О.А. Шварцман [5],більшою доступністю для дослідження за допомогою наявних психологічних методик пізнавальних здібностей і зорово-моторної координації, ніж особистості дитини.
На думку багатьох науковців майбутній школяр повинен: мати навички спілкування з дорослими та ровесниками, знати певні норми та правила суспільної поведінки, вміти правильно оцінювати свої реальні та потенційні можливості, мати певні уявлення про себе як особистість. Отже, у дошкільника має бути сформована, відповідно його віку, гармонійна Я-концепція, оскільки особистість дитини для себе та інших людей представлена саме у її Я-концепції, яка має образно-понятійний зміст, забарвлений емоційно-оцінними ставленнями, що зумовлюють дії та поведінку дитини. Під гармонійною Я-концепцієюми розуміємосукупність узгоджених знань дитини про себе, прийняття дитиною себе такою, якою вона є, тобто усвідомлення нею власних переваг та вад, позитивне ставлення до себе, що сприяє саморозвитку та формуванню психологічно й соціально зрілої особистості, здатної до самореалізації в соціальному середовищі.
Унаслідок теоретичного аналізу та узагальнення поглядів Б.Г. Ананьєва, Р. Бернса, Л.І. Божович, Л.В. Бороздіної, А.В. Захарової, О.Л. Кононко, С.Є. Кулачківської, А.І. Ліпкіної, Є.Т. Соколової, В.В. Століна, І.І. Чеснокової, щодо закономірностей розвитку «Я» дітей дошкільного віку та вимогах, викладених у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні [3] до компетентності дитини у сфері «Я сам», ми визначили нормативні характеристики сформованості Я-концепції у дітей старшого дошкільного віку, які є підсумковими показниками формування особистості у дошкільний віковий період, тобто це необхідна особистісна база дитини, яка переходить до шкільної освітньої системи (табл. 2).
Таблиця 2
Нормативні характеристики сформованості Я-концепції у старшому дошкільному віці
Характеристики Я | Нормативний рівень сформованості | |
---|---|---|
Когнітивний складник Я-концепції | Я-фізичне |
|
Я-психічне |
| |
Я-соціальне |
| |
Я у часі |
| |
Емоційно-оцінний складник Я-концепції | Ставлення до себе |
|
Самооцінка |
| |
Рівень домагань |
| |
Поведінковий складник Я-концепції | Самокерування |
|
Самостійність |
| |
Я-концепція |
|
Отже, забезпечення формування психологічної готовності старших дошкільників до шкільного навчання ми вбачаємо в безпосередній гармонізації їх Я-концепції як особистості загалом та майбутнього учня зокрема. Задля досягнення цієї цілі психологічною службою дошкільного навчального закладу необхідно здійснювати комплексний, цілеспрямований психологічний супровід за такими напрямами: формування у дошкільників образних і понятійних уявлень про себе та школу через навчально-розвивальні групові заняття психолога (педагога) з дітьми; розвиток здатності усвідомлювати себе та презентувати себе, розвиток вольової сфери, формування мотивації до навчання та позиції школяра, корекція особистісних проявів дитини в поведінці через розвивально-корекційні групові заняття психолога з дітьми; формування сприятливої соціально-психологічної ситуації розвитку через просвітницько-консультативну роботу психолога з батьками та педагогами.