Безносько Н.М. Особливості ґендерних відмінностей у поведінці студентів

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 17:29, 16 травня 2012

Безносько Наталія Миколаївна, магістрант психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

У статті розкривається поняття ґендеру та ґендерних досліджень. Обґрунтовується наявність ґендерних відмінностей у поведінці студентів.

В статье освящаются проблемы гендера и гендерных исследований. Обосновывается наличие гендерных отличий в поведении студентов.

In article retell about the problem of gender and gender studies. Substantiates the existence of gender differences in the behavior of students.

Актуальність теми

У наш час в суспільстві все частіше порушуються питання про стосунки між статями, це є наслідком постійних динамічних змін у світі, тому актуальність дослідження проблеми ґендерних відмінностей пов'язана з тим, що в багатогранному процесі соціалізації особистості важливим напрямком є вироблення в процесі освоєння соціального досвіду ціннісно-нормативних орієнтацій, диференційованих за статями [3].

Сучасний етап дослідження ґендерних відмінностей набирає великих обертів, вони займають своє законне місце в освітніх та громадських проектах в усьому світ [9]. Більшість людей вважають, що ґендерні відмінності в поведінці викликані біологічними відмінностями, тобто це є результатом природних сил, а не виховання [4]. Проте дослідники, які займаються проблемою ґендерних відмінностей, допускають існування ряду біологічних відмінностей між чоловіками та жінками і вони впевнені в тому, що біологічний вплив слабо впливає на поведінку людини [ 11].

Аналізуючи типові ґендерні властивості, дослідники стверджують, що в уявленнях молодого покоління, психологія чоловіка лишається орієнтації переважно на виконання професійних, соціальних ролей, тобто на предметно-інструментальну діяльність у колі людських контактів, а жінки - на сімейні, побутові ролі, на емоційно-регулюючу діяльність [1]. Таким чином, зазначені якості умовно об'єднуються у групи ділових, комунікативних якостей, особливостей ставлення до себе, зовнішні дані. Воля, інтелект, самовпевненість, – ці характеристики більше притаманні чоловічому характеру; жінки, згідно з наведеними даними, мають бути зіткані з комунікативних, моральних та соціально-перцептивних якостей.

Кожна нормальна особистість відображає і засвоює традиційне розрізнення типово чоловічої і жіночої поведінки як, відповідно, владної і підвладної [15]. Формування владно-підвладних характеристик відбувається, практично, одночасно з формуванням ґендерних ролей і так тісно з ними переплітається, що вони здебільшого становлять єдиний цілісний процес. Адже індивід народжується не тільки індивідом певної статі, а взагалі особистістю, живою істотою, яка "приречена" на взаємодію зі світом. У цій взаємодії вона повинна займати певне місце, якось впливати на сам оточуючий світ [4]. Особистість одночасно опановує середовище, підпорядковує його собі і сама піддається його впливам.

В сучасній українській психології дослідження ґендеру певним чином відображає бачення проблеми зарубіжними дослідниками : з одного боку, суттєво розглядаються ґендерні розбіжності більш старшого віку, а щодо висвітлення відмінностей та розбіжностей в юнацькому віці, зокрема студентства, - робіт присвячено дуже мало робіт [2].

Студент вищого навчального закладу - це молода людина, яка характеризується професійною спрямованістю, готується до висококваліфікованого виконання функцій фахівця в певні професійній галузі [13].

Особистість студента – особистість, яка розвивається і змінюється.

Важливим аспектом особистості студента є ґендерна приналежність, тобто дуже велику роль відіграє те, до якої, власне, статі належить індивід — чи до чоловічої, чи до жіночої. Адже, це обумовлює життєвий вибір, стиль поведінки, та, зрештою, і саму роль, відведену суспільством.

Методологічні засади роботи

Досліджуючи категорію ґендеру, ми опирались на роботи вітчизняних та зарубіжних дослідників. Проблему відмінностей статей розглянуто в роботах S.L. Bem, Ш. Берн, В.А. Геодакян, В. Грошев, Е.П. Ільїн, В.Е. Каган, Д.В. Колєсов, І.С. Кон, Ж. Лакан, Тереза де Лауретис, В.П. Прядеін, О.А. Тирнова, З. Фрейд, К. Хорні, , К.Г. Юнг, Т. Шибутані. Проблема розвитку особистості в соціальному контексті — в роботах Е. Орбан-Лембрик, В.А. Роменець, О.О. Бодальова.

У цій статті здійснено теоретичний аналіз поняття «ґендер», розглянуто проблему ґендерних відмінностей в поведінці. В представлених результатах емпіричного дослідження розкриваються особливості поведінки студентів чоловічої та жіночої статі.

Завдяки аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, нами було встановлено, що ґендер – це характеристика соціальної (а не біологічної) приналежності до певного виду осіб, уявлення кожного індивіда про рольові характеристики та особливості поведінки тієї групи індивідів, до якої він належить [18].

Початок ХХІ століття характеризується активізацією ґендерних досліджень. Соціологія, політологія, психологія та ряд інших дисциплін одним із завдань визначають дослідження ґендерних відмінностей. Ґендерні дослідження у психології розвивалися не так інтенсивно, як в інших гуманітарних дисциплінах. Пошук статевих відмінностей, який здійснювався в рамках диференціальної психології, переважно опирався на досвід і результати дослідження чоловічої поведінки, породжуючи викривлення соціальної реальності. Ситуація почала змінюватися з появою феміністських рухів [4].

Значний інтерес, який сьогодні відчувається у психології до ґендеру як поняття, що відкриває нові теоретичні і пізнавальні перспективи, свідчить про те, що в останні десятиріччя відбулось не лише переосмислення проблеми взаємовідношення статей, але що співвідношення статей лише тепер стало сприйматись як форма соціальної організації.

Ґендерні дослідження – це дослідження способів відображення соціального розуміння статевих відмінностей, дослідження існування людського роду у вигляді значень і сенсу: залежно від розподілу за ознакою статі в соціальних організаціях та інституціях (ринок праці, сім’я, освіта) нормативних значень, які виражаються в політичних і релігійних доктринах; символів; значень особистісного сприйняття [7].

Завдяки ґендерним дослідженням було встановлено, що ґендер як багатокомпонентна структура визначається чотирма групами характеристик: біологічна стать, ґендерна ідентичність, ґендерні стереотипи та ролі. Ці характеристики впливають на соціалізацію людини [12].

Особливості ґендерних відмінностей в психологічному пізнанні надають широкі можливості для переосмислення культури, але разом з тим необхідно усвідомлювати, що це не просто нові теорії, це теорії прийняття зміни ціннісних орієнтирів і перегляд багатьох усталених уявлень.

У рамках соціальної психології поведінку конкретної особистості можна представити як систему взаємопов’язаних дій та вчинків індивіда, котрі здійснюються для реалізації певних функцій та вимагають зв’язку людини із соціумом. Своєрідність поведінки людини залежить від характеру її взаємовідносин з іншим співрозмовником чи групою, до якої вона належить. Давно прийнято наукою, що значна частина нашої поведінки безпосередньо залежить від соціальних норм та соціального контексту [20].

Суттєвою характеристикою особистості студента є його поведінка під час навчальної діяльності, вміння контактувати і взаємодіяти з іншими студентами, дотримуватися групових норм і правил. Оскільки процес відносин особистості й групи є надзвичайно складним, для їх розуміння й оцінювання важливі як властивості особистості, такі як темперамент і характер, так і сама специфіка діяльності, спеціалізації в навчальному закладі [9].

Не останню роль у повсякденному житті відіграють стереотипи. Агеєв зазначає, що соціальний стереотип — це схильність сприймаючого суб'єкта легко та швидко підпорядковувати сприймаючу людину в певній категорії в залежності від віку, етичної належності, національності і професії, тим самим присвоювати їй якості, які вважаються типовими для людей цієї категорії [1].

Роль соціального стереотипу в соціальному процесі визначається тим, що він є прикладом соціально схвальної або соціально припустимої поведінки. Гендерні стереотипи - це один із видів соціальних стереотипів, в основі яких лежить уявлення суспільства про «маскулінне» - чоловіче та «фемінне» - жіноче [5].

Взаємодіючи і спостерігаючи за оточуючими людьми, особистість здобуває та виробляє уявлення про те, до якої групи відноситься і обирає ті типи поведінки, які відповідають її уявленню про чоловічу та жіночу поведінку [8].

Особистість, будучи суб'єктом взаємодії соціального життя, займає певну позицію в соціальному середовищі, виявляє оцінне, вибіркове ставлення до людей, що її оточують. Вона зіставляє, порівнює й обирає осіб для взаємодії і спілкування, враховуючи можливості конкретної групи, власні потреби, інтереси, установки, досвід, які в сукупності становлять конкретну ситуацію життєдіяльності особистості [2]. Тому студент не залежно від статі, перебуваючи в певному університеті, групі, буде підлаштовуватись під неї, використовуючи соціально-психологічні стереотипи поведінки. В даному випадку статева приналежність буде лише за зовнішніми ознаками розмежовувати та відділяти особистість в суспільстві.

Аналіз результатів дослідження

Нами проведено дослідження особливостей ґендерних відмінностей у поведінці студентів. Зроблено воно на базі Київського університету будівництва та архітектури та Київського національного лінгвістичного університету.

У дослідженні брали участь 60 осіб - студенти, віком 17-25 років, із них 30 осіб - представники жіночої статі (студентки Лінгвістичного університету за спеціальністю «Іноземна мова та література») та 30 - чоловічої (студенти університету Будівництва та архітектури за спеціальністю промислово-громадянське будівництво).

Метою нашого дослідження було виявлення розбіжностей у таких типових проявах поведінки як залежність та незалежність, комунікативність та некомунікативність, прийняття боротьби чи втеча; домінуючий чи підлеглий тип поведінки; екстернальність–інтернальність; конфліктна чи неконфліктна стратегія поведінки, яка проявляється в суперництві, співробітництві, компромісі, пристосуванні.

Дослідження проводилось із застосуванням декількох методик:

• Статево-рольового опису Сандри Бем – для визначення вираженості у студентів різної статі показників фемінності–маскулінності–андрогінності;

• Методики Тімоті Лірі для виявлення основних соціальних орієнтацій поведінки;

• Q-сортування Стефансона для дослідження таких тенденцій поведінки як залежність–незалежність, комунікативність–некомунікативність, прийняття боротьби–втеча;

• Методики локусу контролю Дж. Роттера;

• Методики К.Томаса для простеження типових способів реагування в конфліктних ситуаціях: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування.

• Для кількісного аналізу використовувався критерій Стюдента.

На початку дослідження було отримано результати про вираженість у студентів різної статі показників фемінності–маскулінності–андрогінності, які представлені в табл. 1.

Таблиця 1.

Розподіл показників фемінності–маскулінності–андрогінності у хлопців і дівчат

(за методикою С.Бем)

З табл. 1 видно, що на цій вибірці студентів серед дівчат мають місце фемініні якості, а у хлопців – маскулінні. Лише показники андрогінності не мають суттєвих відмінностей, хоча у дівчат вона більше виражена, ніж у хлопців.

Ці результати дослідження показали, що фемінність характеризується експресивністю, залежністю, прийняттям інших, більш вираженою екстернальністю; маскулінність вказує на агресивність, емоційну холодність, самовпевненість, завищену самооцінку, майже однакові прояви екстернальності–інтернальності.

Хлопцям з яскраво вираженим маскулінним типом притаманна сила, жорсткість у поведінці, відповідальність за свої дії та вчинки (виражена інтернальність); дівчатам властива чутливість, ніжність, проте вони більш схильні до зовнішнього впливу, який має місце в спілкуванні.

Таблиця 3

Як видно з табл. 3, обидві групи продемонстрували однакову тенденцію до комунікативності, що може свідчити про те, що для обох груп не останню роль відіграє академічна група, університет. Хоча в той же час певна кількість досліджуваних на обох вибірках показала однакову кількість по параметру незалежності. Це є свідченням того, що окрім академічної групи, в цих досліджуваних є референтні групи поза університетом, які теж мають велике значення. Проте, дівчата більш прив’язані до своїх одногрупників і тому для них цілком нормально приймати боротьбу, бути більш вільними у спілкуванні. Власне в дівчачих студентських колективах більше розповсюджені певні ритуали та звичаї, наприклад, подарунки на свята, на дні народження, групові виїзди, екскурсії тощо. Також такий результат є наслідком того, що дівчата більш гнучкіші у спілкуванні, ніж хлопці, їм більш властиво брати на себе відповідальність за позааудиторне життя колективу. Важливим є те, що для дівчини-студентки важливим є демонстрація жіночності, вона може реалізувати себе в академічному колективі як емоційний лідер, незалежно від навчальної успішності та соціального визнання.

Таблиця 4

Відмінності у стратегіях поведінки в конфліктних ситуаціях між хлопцями і дівчатами (за методикою Томаса)

При вивченні особливостей стратегії поведінки в конфліктах, виявилося, що при вирішені конфліктів дівчатам притаманна стратегія суперництва і в той же час уникнення, поступливості (табл. 4). Це обумовлено певним страхом втратити свій статус та вагомість, показати свої справжні якості, такі як сентиментальність, поступливість, типову «жіночу слабкість». Тобто дівчата обирають традиційний поведінковий сценарій суперництва в певному колективі і таким чином намагаються діяти наперекір своїм природним якостям, демонструючи жорсткість, агресію. Наприклад, на семінарах чи конференціях, дівчата схильні відстоювати свої погляди, боротися за отримання кращої оцінки. Поряд із цим, для представників жіночої статі важливі деталі, такі як емоційний фон, причина та наслідок конфлікту, позитивні моменти, тому дівчата обирають стратегію поступливості більше ніж хлопці.

Цікавим було виявлено те, що хлопці, на відміну від дівчат, у конфліктній ситуації більш схильні до стратегій компромісу та співпраці. Таким чином, це говорить про те, що хлопці орієнтовані на команду, на загальноприйняту думку, дівчата ж розраховують на себе, на свої переживання та прагнення, тобто дівчині важко розмежовувати особисте та професійне на відміну від хлопців.

Висновки

Зробивши висновки, слід сказати, що на перший погляд відмінності наявні і мають яскраво виражений характер, проте завдяки статистичним обрахункам з’ясувалось, що найбільші розбіжності серед студентів проявляються в таких типах поведінки як некомунікативність, прийняття боротьби, дружелюбність, залежність та компроміс.

На нашу думку, це є наслідком певних протиріч, які виникають у результаті прагнення бути успішним у навчанні і мати високий статус у груповому житті. Проте, на відмінно від дівчат, хлопці продемонстрували більш пасивну поведінку у навчанні. Можливо тут не останню роль зіграли певні соціальні стереотипи щодо ролі чоловіків та жінок у житті, а також з одного боку - особистісні характеристики, такі як власні інтереси, захоплення, характер, темперамент, а з іншого - приналежність до певного колективу, виду діяльності (навчальної і позанавчальної), що впливають та суттєво змінюють поведінку.

У нашій роботі ми дослідили тільки деякі особливості гендерної поведінки студентів. Дослідження гендерних відмінностей мають і надалі велике перспективне значення не лише для психологічної науки, а й для пересічної людини, адже результати цих досліджень можна використовувати для аналізу системи взаємин у студентській групі, сім’ї, суспільстві.

Список використаних джерел

1. Агеева В.С. Психологические исследования социальных стереотипов. // Вопросы психологии. - 1986. - №1. - с. 95.
2. Балакірєва О.Громадська думка про статево-рольові стереотипи в гендерному світогляді //Гендерний аналіз українського суспільства.- К.:ПРОООН,1999. - С.103-112.
3. Батлер Д. Гендерное беспокойство ( гл. 1.Субьекты пола / гендера / желания) // Антология гендерных исследований. Сб. пер. /Сост. и комментарии Е.А.Гаповой и А.Р.Усмановой. - Минск : Пропилеи, 2000. - 384 с.
4. Берн Ш. Гендерная психология. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. - 320 с.
5. Громкова М.Т. Психология и педагогика профессиональной деятельности. - М.: 2003. - 415 с.
6. Клецина И.С. Гендерная социализация: Учебное пособие. - СПб., 1998.
7. Клецина И.С. Гендерные барьеры на пути личностной самореализации// Психологические проблемы самореализации личности.Вып.3. - СПб.: Издательство С.-Петербургского университета. - 1999.- С.154-168.
8. Клецина Ирина. Гендерный подход в системе психологического образования // Гендерные исследования: Феминистская методология в социальных науках. Материалы 2-й междун. летней школы по гендерным исследованиям. -Харьков, 1998. - С193-214.
9. Клецина Ирина. Развитие гендерных исследований в психологии на Западе //Иной взгляд. Международный альманах гендерных исследований. Май 2000.- Минск, 2000. - С.20-21.
10. Кон И.С. Введение в сексологию: Учебное пособие. - М., 1999. - 288 с.
11. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологи/ - 1981/ - № 2.
12. Орбан-Лембрик Л. Е. Активність особистості як форма вияву її індивідуальності і професіоналізму // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. – К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка, 2002. – Т. 1. – С. 140 – 143.
13. Подоляк Л.Г. Психологія вищої школи: Підручник / Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. — К.: Каравела, 2008. – 352 с.
14. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. - Ростов н/Дону: Феникс, 2006. - 542 с.
15. Фрейд З. Психология бессознательного. Сб.произведений. - М.: Просвещение, 1989.
16. Фрейд З.Очерки по психологии сексуальности. - М.: МЦ "Система", 1991
17. Хорни К. Женская психология: Пер. с англ. - СПб.: Вост.-Евр. ин-т психоанализа, 2003. - 224 с.
18. Хрисанова С.Ф. Словарь гендерных терминов. X.: 2002. - 99 с.
19. Эриксон Э. Идентичность: Юность и кризис: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1996. - 344 с.
20. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1999.