Волковська А.І. Причини і наслідки шизофренії

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 15:49, 9 травня 2012

Волковська Ганна Ігорівна, викладач кафедри анатомії і фізіології людини Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

У статті розглянуто причини виникнення шизофренії та сприйняття кольору хворим.

В статье рассмотрены причины возникновения шизофрении и восприятия цвета больным.'

In the article reasons of origin of schizophrenia and perceptions of color are considered to the patients.

Загадка психічного розладу, є для людства таємницею, завісу якої люди намагаються підняти протягом багатьох тисячоліть. Як дитину лякає темна кімната, населена її фантазіями, так і дорослу людину відлякує все непізнане й непередбачене. Імовірно, саме тому в суспільстві існує безліч міфів, забобонів і стереотипів (соціальних стигм), що стосуються душевнохворих людей. Це відбувається тому, що все незрозуміле людина намагається будь-яким способом пояснити. Але, не знаючи до кінця природи хвороби, не розуміючи справжніх причин неадекватного поводження душевнохворих людей, складно, а часом неможливо здоровій людині, та й суспільству в цілому правильно побудувати систему відносин і модель поводження з ними. Так чи інакше, але ми відгороджуємося від людей із психічними розладами, не припускаючи навіть, що багато страждаючих шизофренією, найчастіше можуть і жагуче бажають стати повноцінними членами суспільства.

Шизофренія - важке і розповсюджене психічне захворювання. У цей час тільки в Сполучених Штатах Америки шизофренією страждають близько 2-х мільйонів чоловік.

Хоча із шизофренією пов'язана велика кількість забобонів і страхів, але при правильному лікуванні із симптомами цієї хвороби можна досить успішно боротися. Останнім часом з'являються нові ефективні лікарські препарати, які дозволяють істотно полегшити життя, як самих хворих, так і їхніх родичів. За допомогою нових ліків можна звести до мінімуму необхідність у госпіталізації хворих шизофренією й домогтися того, що життя хворих стане більше незалежним й продуктивним.

Під час відсутності лікування, шизофренія може зруйнувати життя хворого, його родини й навіть суспільства. Оскільки для хворих шизофренією характерні своєрідні зміни особистості й поведінки, що може приймати неприємні й навіть небезпечні форми. Суспільство нерідко відсторонюється від хворих шизофренією й тоді вони страждають від убогості й часто не мають постійного місця проживання. При відсутності належного лікування хворі шизофренією можуть загинути в результаті самогубства [1].

Шизофренія – це ендогенне процесуальне психічне захворювання з різними симптомами протікання, початок розвитку якої спостерігається в молодому віці (від 15-16 до 25-30 років) і характеризується поступовим збільшенням атипових змін (зниження енергетичного потенціалу), розладом єдності психічних процесів (асоціація–дисоціація), з утворенням специфічного дефекту (апатично-дисоціативного типу), а також галюцинотропними та психомоторними симптомами в різних поєднаннях і різного ступеню вираження [2].

На щастя, шизофренія в дітей трапляється рідко, вражаючи тільки одну дитину на 40000, при цьому в дорослих 1 особа на 100. Середній вік початку захворювання – 18 років у чоловіків й 25 років у жінок. Входячи в першу десятку захворювань, що ведуть до інвалідності в розвинених країнах світу, шизофренія в будь-якому віці завдає шкоди пацієнтам та їхнім родинам. Діти із шизофренією зазнають труднощів у побуті. У них спостерігаються галюцинації, маячні ідеї, соціальна ізоляція, беземоційність, ріст ризику самогубства й втрата соціальних навичок і навичок догляду за собою. У них спостерігаються симптоми, такі як у дітей, які страждають на аутизм, або іншими розповсюдженими вадами розвитку, які трапляються в 1 на кожні 500 дітей. Незважаючи на те, що дітей із шизофренією лікувати складніше й прогноз для них гірше, ніж для дорослих, шизофренія яких почалася в дорослому віці, дослідники вважають, що багатьом дітям із шизофренією можна допомогти новим поколінням нейролептичних препаратів [3].

Термін „шизофренія” дослівно означає "розщеплення душі" ("шизо" із грецького - розщеплення, "френ" - душу, розум). Шизофренічні зміни особистості виражаються в наростаючій замкнутості, відгородженості від навколишнього світу, емоційному збіднінні, зниженні активності й цілеспрямованої діяльності, втраті єдності психічних процесів і своєрідних порушень мислення. Ці хворобливі зміни психіки називають ще дефіцитарною або мінус-симптоматикою, тому що вони є дефектом особистості хворого. Розвиток же такого особистісного дефіциту (дефекту), тісно пов'язаний із різними психічними розладами, що не є абсолютно специфічними для цієї хвороби, але відображають її клінічну картину. Ці, так звані вторинні або продуктивні розлади (патологічна продукція головного мозку) можуть бути представлені різними психічними порушеннями: галюцинаціями, маренням, зниженням або підвищенням настрою, станом загальмованості або порушення, потьмаренням свідомості [4].

При вивченні етіології шизофренії треба враховувати спадкову схильність (90 % однояйцевих близнюків конкордатні за шизофренією). Однак не всі особи із специфічною схильністю хворіють на шизофренію. В прояві ознак шизофренії приймають участь і фактори зовнішнього середовища (екзогенні, психогенні). Вважають, що основне значення має порушення обміну речовин, що характеризується зниженням енергетичного обміну (гіпоергізм) і як наслідок цього – зниження реактивності і пристосованості. Мають значення також віковий і статевий фактори. Згідно існуючих уявлень, патогенез шизофренії пов’язаний з порушенням метаболізму – порушенням азотистого обміну (збільшення рівня азоту і токсичних речовин типу фенол - індолів), загальними порушеннями білкового і амінокислотного обміну (недостатній синтез глутаміну, порушення обміну фенілаланіну і триптофану), розладами енергетичного обміну (зниження вуглеводно–фосфатного обміну, фосфорилюючого розщеплення вуглеводів і синтез АТФ, слабкість аеробного циклу і недостатність ферментних систем), зміною вмісту нейрогормонів з накопиченням їх попередників, а внаслідок цього – з блокадою адренергічних рецепторів і наступною їх дегенерацією. Імунологічні дослідження вказують на наявність аутоімунних антитіл в крові і лікворі, однак біохімічні і імунологічні тести недостатньо специфічні [2].

Клініка шизофренії представлена великим спектром психопатологічних проявів. Найбільш типовими є порушення інтелекту й емоцій. При розладах мислення хворі скаржаться на неможливість зосередити думки, труднощі в засвоєнні матеріалу, некерований потік думок, паралельні думки. У той же час для них характерна здатність уловлювати особливий зміст у словах, пропозиціях, художніх творах. Вони можуть створювати нові слова (неологізми), використовувати при викладі своїх думок й у творчості певну символіку, тільки їм зрозумілу абстракцію. У мові їх буває важко вловити зміст у зв'язку з логічно непослідовним викладом думок. У хворих із тривалим несприятливим перебігом хвороби може спостерігатися порушення мовлення (втрата смислового зв'язку між окремими частинами) або її незв'язність (набір слів).

Крім того, у хворих можуть відзначатися нав'язливі думки ( що виникають мимо волі людини й далекі від його особистості думки, усвідомлювані як хворобливі, але позбутися від яких він не може). Це нав'язливе відтворення в пам'яті дат, імен, термінів, нав'язливий рахунок, нав'язливі страхи, міркування. Хворий може тривалий час проводити в роздумах про сенс життя й смерті, чому Земля кругла, а Всесвіт нескінченний і т.д. Зі своїми нав'язливими думками хворий бореться за допомогою певних дій - ритуалів, що приносять йому на певний час полегшення. Так, наприклад, страх зараження інфекційною хворобою або просто страх бруду спонукає хворого декілька разів помити руки. Якщо він це зробить - заспокоюється, якщо ні, то страх і занепокоєння підсилюються [3].

Емоційні порушення починаються із втрати почуття прихильності й жалю до батьків і близьких людей, зникає інтерес до навчання, роботи, з’являється замкнутість, відчуження. Іноді хворі стають грубими, злобними стосовно близьких, до своїх батьків ставляться як до чужих людей, називаючи їх по імені, по батькові. Зникає почуття відповідальності, боргу, що відображається на поведінці. Хворі перестають виконувати свої обов'язки, стежити за своєю зовнішністю (не миються, не переодягаються, не зачісуються), бродяжать, роблять безглузді вчинки. Поряд із цими симптомами у хворих у період загострення може бути подавлений (депресивний) або підвищений (маніакальний) настрій. У хворих спостерігається виражене зниження вольової активності (цілеспрямованої діяльності), що приводить до повної байдужності (апатії) і млявості. Причому ступінь виразності розладів волі, емоцій, корелює з дефектом особистості. Так званий апато-абулічний синдром і становить основу шизофренічного дефекту.

Характерними для хворих шизофренією є своєрідні рухомо-вольові порушення. Хворий може перебувати в стані повної загальмованості. Вони можуть довго (іноді тижні, місяці) лежати в позі із зігнутими в колінах і притиснутими до живота ногами, не реагуючи на оточуючих, не відповідаючи на питання, не виконуючи ніяких інструкцій. Вони відмовляються від їжі, і персонал змушений годувати їх насильно (через зонд), щоб уникнути голодної смерті. У деяких хворих зустрічається симптом повітряної подушки, при якому вони лежать на спині з піднятою над подушкою головою. Тривале збереження такої пози у хворих можливе у зв'язку з наявною в них восковою гнучкістю, що з'являється в результаті своєрідного перерозподілу м'язового тонусу.

У хворих може з'являтися нецілеспрямоване, хаотичне порушення зі стереотипними діями, підвищеною агресивністю, непередбачуваністю вчинків. У таких людей можуть бути ехо-симптоми, коли вони повторюють за будь-ким із оточуючих слова, рухи, копіюють міміку. Хворі в такому стані можуть бути небезпечні для себе (завдають самоушкодження) і оточуючих (агресивні дії) і повинні бути негайно госпіталізовані. Такий стан може супроводжуватися галюцинаціями уві сні фантастичного змісту (сон наяву або онейроїдним потьмаренням свідомості). Одним з найбільш несприятливих, злоякісних симптомів є стан гебефренії – порушення з пустотливістю, манірністю, химерністю рухів і мови. Хворі кривляються, гримасують, дражняться, спотворюють слова, відпускають різні жарти. Поводження їх не кероване й не передбачуване [2].

По-різному хворі на шизофренію реагують і на кольори. Перші дані про сприйняття й відношення до кольору у хворих шизофренією були отримані психіатрами при спостереженнях за колірною гамою одягу хворих, а також їхньої художньої продукції.

Кольори одягу хворих справляли враження або чогось безглуздого, неадекватного й вигаданого, або - монотонного. Аналогічні два варіанти колірної гами (переважно жовтого кольору) спостерігалися й у малюнках хворих, що свідчило про відсутність якої-небудь специфіки у відношенні до кольору, загальної для всіх хворих шизофренією.

Довільність і неадекватність використання фарб у малюнку, ось, мабуть, те, що визнавалося загальним для всіх хворих на шизофренію.

Виділяють дві ознаки неадекватності палітри малюнків хворих шизофренією: фарби в малюнках не відповідають реальній дійсності, світлотіні розподілені нереалістично. Також можуть спостерігатися як яскраве, так і монотонне, тьмяне, або повна відмова від використання фарб у малюнку (в малюнках хворих шизофренією переважають темні, похмурі, безжиттєві фарби. Пояснюється це емоційним збіднінням хворих) [4,5].

Взаємозв'язки між шизофренією й відношенням хворого до кольору носять багаторівневий характер. У цілому, для шизофренії характерно неадекватне відношення до кольору, але конкретна форма даної неадекватності визначається клінічною картиною хвороби.

Більшість дослідників пов'язувало характер палітри малюнків хворих з емоційними розладами, що переважають у їхній клініці на момент обстеження. При гебефренічній формі шизофренії спостерігається калейдоскопічна строкатість фарб і своєрідна похмурість палітри малюнків хворих, що однозначно відповідає їхньому емоційному статусу в ті періоди, коли вони малювали.

Колір у малюнках хворих відображає не тільки емоційну патологію при шизофренії, але і їх марення і галюцинації. Головну роль, при цьому, відіграють кольори, що становлять "колірний архетип" людини - білий, чорний і червоний. Перевага в малюнку того або іншого кольору залежить від стану хворого на даний момент [4, 5, 6].

Так, перевага в малюнках хворого чорного кольору вказує на переживання, що супроводжуються галюцинаціями і маренням. Чорні образи символізують для нього зло, насильство, небезпеку, смерть, хворобу й т. д. Червоний також, нерідко, пов'язаний з галюцинаціями й маренням. Використання білого, у тому числі, і навмисне не зафарбовування більших ділянок білого аркуша паперу найчастіше спостерігається у хворих, марення й галюцинації яких носять переважно релігійний характер, схильних до побудови метафізичних систем, що захоплюються нетрадиційними філософськими й психологічними навчаннями.

Можна припустити, що колір малюнка хворого шизофренією може бути індикатором наявності продуктивної симптоматики - марення, галюцинацій і т.д. У той час, як відсутність інтересу до кольору, свідчить про злоякісне протікання хворобливого процесу, що характеризується негативною симптоматикою або гальмуванням певних психічних функцій [7].

Список використаних джерел:

1. Науковий центр психічного здоров’я. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу – [1]
2. Воронков Г.Л., Видренко А.Е., Шевчук И.Д. и др. Справочник врача психиатра. – К.: Изд. «Здоровье», 1990 – С. 125-136.
3. Мосмедклінік. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу – [2].
4. Базыма Б.А. К вопросу о предпочитаемых цветах у больных шизофренией //Актуальные проблемы, современные достижения психоневрологии, их медико-технические аспекты в основных разделах и практике медицины. –Харьков, 1985. – С. 265-267.
5. Базыма Б.А. Цвет как способ диагностики эмоциональных нарушений при шизофрении. //Тезисы докладов VIII съезда невропатологов, психиатров и наркологов УССР. – Харьков, 1990. – Т. 2. – С. 123-124.
6. Базыма Б.А. Цветовые симптомы эмоциональных нарушений при шизофрении. //Неврология и психиатрия. – Киев, 1991. – Выпуск 20. – С. 60-63.
7. «Пси-фактор» – інформаційний ресурсний центр по практичній психології [Електронний ресурс]. – Режим доступу – [3]