Неведомська Є.О. Профілактика наркоманії серед школярів у роботі соціальних педагогів
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Неведомська Євгенія Олексіївна, доцент кафедри анатомії і фізіології людини Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук, доцент, м. Київ
УДК 004:574
У статті подано інформацію про історію застосування наркотичних речовин у житті людини, вплив цих речовин на організм дитини. Виявлено ранні ознаки вживання наркотиків, коли проблема ще не набула хронічного характеру і значно легше піддається корекції. Зроблено акцент на профілактичній роботі проти наркоманії серед школярів різного віку у роботі соціальних педагогів.
В статье рассматривается информация об истории использования наркотических веществ в жизни человека, влиянии этих веществ на организм школьника. Установлены ранние признаки употребления наркотиков, когда проблема еще не приобрела хронический характер и значительно легче поддается коррекции. Сделан акцент на профилактической работе против наркомании среди школьников разных возрастных групп в работе социальных педагогов.
The article presents information on the history of use of drugs in a person's life, the impact of these substances on the child. Detected early signs of drug use when the problem has not yet acquired chronic and is much easier to correct. Focuses on preventive work against drug abuse among students of all ages in the social workers.
Актуальність дослідження. Людина як біосоціальний суб`єкт живе у відповідній системі моральних орієнтацій та ідеалів. Якщо у зрілому віці вона більш-менш свідомо вибирає свій життєвий шлях, то в дитинстві на неї суттєво впливають різноманітні соціальні причини (негаразди в сім'ї, економічні проблеми), все частіше першими наставниками дитини стають неосвічені, недосвідчені, аморальні люди. Унаслідок цього, в дітей і підлітків виникають асоціальна поведінка та шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків тощо). На відміну від алкоголізму та паління, проблеми наркоманії тривалий час були забороненою темою для нашого суспільства. Проблеми наркоманії тривалий час були забороненою темою для нашого суспільства. Замовчування цього страшного явища органами охорони здоров`я, міліцією призвело до того, що останнім часом спостерігається швидке зростання наркоманії серед підлітків, а суспільство виявилося погано озброєним для боротьби з ним. Саме тому соціальні працівники повинні бути озброєні інформацією та методами боротьби з наркоманією.
Метою статті є не лише подання інформації про історію застосування наркотичних речовин у житті людини, вплив цих речовин на організм дитини, але й зосередження на профілактичній роботі соціальних педагогів у школі.
Антинаркотична робота серед школярів має два основних спрямування - гігієнічне та моральне. З одного боку, необхідно розповсюдити серед підлітків найточніші знання про отруйний вплив наркотиків та наслідки наркоманії, з іншого - виховувати уявлення про наркоманію як про стан безумовно, аморальний.
Термін "наркоманія" походить від грецьких слів "нарко" - заціпеніння, отупіння, одуріння та "манія" - пристрасть, божевілля. Під поняттям "наркоманія" розуміють не тільки стимулювання наркотичними речовинами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але й призвичаювання організму до них, бажання їх приймати й за відсутності безпосередніх причин: болю, втоми, страху тощо (тобто проявляється психічна та фізична залежність від наркотиків). Головною причиною такої пристрасті є ейфоричний ефект, який виникає при вживанні наркотиків. Слово "ейфорія" також давньогрецького походження й означає - піднесений, радісний настрій, почуття задоволення, повного благополуччя, що не відповідає об`єктивним обставинам та реальному стану організму [1].
Здавна використання наркотичних речовин та рослин обмежувалося релігійними традиціями та моральними нормами. Тому протягом тривалого часу наркотики використовувалися з лікувальною метою (для знеболювання) та під час проведення релігійних заходів.
У ХІ-ХІІ ст. у Болонському університеті було складено біля 150 рецептів наркотичних засобів, які використовувалися в якості знеболювальних речовин. Поступово наркотичні засоби утворили групу лікувальних речовин. Більшість із них викликає ейфоричний ефект. У разі систематичного вживання наркотичних речовин проявляється психічна та фізична залежність від них. Саме тому вважають, що наркотики можуть відігравати подвійну роль: бути помічниками людини, коли їх використовують у медичних цілях, та бути ворогами, коли свідомо чи несвідомо зловживають ними. Про користь та шкоду лікувальних речовин ще в середньовіччі писав лікар-алхімік Парацельс:"... усе є отрутою. Отрута є в усьому, але тільки у визначеній кількості вона стає небезпечною..." [3]. Установлено, що існує велика кількість шкідливих речовин, до яких людський організм може звикнути, але наслідки такого призвичаювання тяжкі.
Наркотики - це група речовин різного походження, але об`єднує їх подібність впливу на організм. Більшість цих речовин рослинного походження, вони належать до складу різних частин рослин (опіумний мак, індійська конопля, кущі коки, коли тощо), а також продуктів, одержаних із них (гашиш, анаша, маріхуана та ін.). Невелика кількість неорганічних речовин (інертні гази, окис азоту, броміди) викликає заспокійливий та снотворний ефект. Наркотики в основному належать до органічних речовин. Нижче наведена інформація про категорії органічних речовин, яким властиві наркотичні властивості [3].
І. Вуглеводні: циклопропан, бензол.
ІІ. Галагенопохідні вуглеводнів: хлороформ, хлоретан.
ІІІ. Гідроксильні похідні вуглеводнів: метиловий спирт, етиловий спирт, діетиловий ефір, дівініловий ефір.
ІV. Азотисті похідні вугільної кислоти: карбамід, карбамінова кислота, етилкарбамат.
V. Азотисті похідні барбітурової кислоти: веронал, люмінал, гексенал, барбаміл, сонбутал, ректон, пронаркон.
VІ. Азотисті похідні бензойної кислоти: анестезин, новокаїн.
VІІ. Азотовмісні органічні сполуки - алкалоїди: опій (опіум), морфін, кодеїн, героїн, кокаїн, кофеїн, нікотин
Останнім часом одержані синтетичні морфіноподібні та інші психофармакологічні препарати, що діють як сильні наркотики. Кількість цих речовин безперервно збільшується і зараз їх налічують понад 1 000. Одночасно росте небезпека появи випадкового, несвідомого розвитку пристрасті до вживання цих речовин, які негативно впливають на психіку людини. Крім цього, існує небезпека цілеспрямованого використання таких речовин для корекції настрою чи поведінки людей у мирний та воєнний час. Ось чому соціальним педагогам необхідно мати уявлення про вплив деяких основних груп наркотичних речовин, які використовуються в медицині, чи є об`єктом зловживання при різних видах наркоманій.
Нижче наведена інформація про відкриття, вплив на організм людини та використання в медицині основних груп наркотичних речовин (табл.1).
- Таблиця 1.
| |
|
|
Відкриття |
| 1. Опій (опіум) | паралізує центральну нервову систему та центри травної системи; впливає на зір; викликає надмірне збудження спинного мозку; прискорює рефлекторну активність | у лікарів та знахарів середньовіччя вважався універсальним лікувальним препаратом | відомий здавна |
| 2. Кодеїн | на рефлекторну діяльність; пригнічує різноманітні функції організму (що є причиною гибелі наркоманів) | як засіб проти кашлю; рідко - як снодійний і знеболювальний засіб | 1832 р. був виділений з водного екстракту опію |
| 3. Кокаїн | порушує кровообіг і дихання; паралізує дихальний центр (смерть); паралізує волокна чутливих нервів (нечутливість до болю); спочатку надзвичайна активність, пізніше - млявість, пригніченість, подразливість; викликає швидку пристрасть до нього (кокаїнізм); підвищує кров`яний тиск | як місцевий болевгамовуючий засіб (місцева анестезія) | 1860 р. Німан отримав з листків дикорослих кущів кока (Південна Америка - Перу, Чілі) |
| 4. Морфін | дія через 20-30 с.; болевгамовуючий засіб, який блокує центр болю; пригнічує кашель; затрудняє дихання, бо пригнічує дихальний центр; зменшує рухову та секреторну активність шлунку, кишечника; знижує обмін речовин; викликає нудоту, блювання; викликає слабку снотворну дію; паралізує діяльність головного мозку (тому притуплюється відчуття болю); викликає ейфорію з наступною депресією; викликає розвиток пристрасті до нього (морфінізм); смертельна доза чистої речовини – 0,3- 0,5 г. | як сильний болевгамовуючий засіб; як снодійний засіб (при сильному болю) | 1803 р. французькі фармацевти Сеген та Деран довели, що морфін - складова частина опію; 1806 р. Сертюрнер виділив його у твердому стані з водного екстракту опію |
| 5. Героїн | у зв`язку з тим, що героїн є похідним морфіну, його вплив на організм людини подібний до морфіну | у медицині не використовують у зв`язку з тим, що використання його викликає швидке призвичаювання до нього; виробництво заборонено | Малорухливий |
| 6. Гашиш (маріхуана) | діє через 10-15 хвилин: спочатку відчуття спраги, голоду, потім - легкість невагомість, бажання стрибати, танцювати, сміятися; викликає зміни в психіці (відчуття приливу сил та сміливості); викликає сонливість, неможливість зосередитися; викликає втрату координації; посилює апетит, жадання солодощів; викликає слабкі галюцинації | у медицині не використовують у зв`язку з тим, що використання його викликає швидке призвичаювання до нього; виробництво заборонено | здавна гунни виготовляли напій з індійської коноплі, щоб викликати зміни в психіці бійців (відчуття приливу сил та сміливості) |
| 7. Етиловий спирт | втрачається здатність міркувати; викликає почуття дезорієнтації; призводить до виникнення швидких або відстрочених наслідків його впливу на організм; згубно діє на всі органи та системи органів | для екстракції речовин; для знеболювання; для знешкодження | чистий спирт одержали араби в VІ-VІІ ст. і назвали його "алкоголь", що означає "одурманюючий" |
| 8. Нікотин | призводить до виникнення серцевих нападів та ракових захворювань; дуже швидко розвивається залежність від нікотину | не використовується | 1560 р. посол Жан Ніко завіз насіння та листя тютюну в подарунок королеві Франції Катерині Медичі, яка дала назву цій рослині на честь Жана Ніко - нікотиан; основний алкалоїд, що вміщує тютюн, назвали нікотином. |
В останнє десятиріччя спостерігається швидке зростання наркоманії та її змоложування. В коло споживачів наркотиків втягується досить відчутна кількість підлітків. Саме у підлітковому віці, як правило, вперше вживаються наркотичні речовини, тому дуже важливо вміти помічати та розрізняти ранні ознаки вживання наркотиків, коли проблема ще не набула хронічного характеру і значно легше піддається корекції.
Ранні ознаки вживання наркотиків можуть бути різними, залежно від того, який наркотик, в якій кількості та комбінації вживає підліток. Крім того, залежно від того, в якому стані перебуває підліток (сп`яніння, вихід з нього, або в перерві між прийомами наркотиків), ранні ознаки вживання наркотичних речовин також відрізняються. Ці стани характеризуються ознаками [3]:
- гашишне сп`яніння: через 5-15 хвилин після паління виникає відчуття піднесеного настрою та приливу сил, сильний голод і спрага. Психічний стан при сп`янінні коливається від немотивованої веселості, сміху, розгальмованості до тривоги, страху, агресивності. Зіниці у стані сп`яніння розширені, вони блищать, шкіра бліда, сухі губи. Спостерігаються м`язові подригування, можуть виникати галюцинації. Закінчується сп`яніння тяжким сном, слабкістю, апатією. В перервах між прийомами цього наркотичного засобу на перших етапах ніяких суттєвих змін у поведінці підлітків не відмічається. Через декілька місяців (1-2) після регулярного (щоденного) вживання цього наркотику можуть виникнути такі ознаки: псується або безпідставно змінюється настрій, безсилля змінюється дратливістю, агресивністю, порушується сон (сонливість вдень), з`являється головний біль, озноб, пітливість шкіри, тремтіння (тремор), підвищується артеріальний тиск;
- сп`яніння, викликане вживанням опіатів (екстракт з макової соломки, героїн, морфін, кодеїн): після прийому наркотику виникає ейфорія, приємне почуття комфорту та розслаблення, зіниці різко звужені, обличчя та шия червоніють, з`являється свербіння шкіри, переважно обличчя. Під час сп`яніння підлітки малорухомі, шукають усамітнення та спокою. При необхідності підлітки можуть легко приховувати усі ознаки сп`яніння, окрім різко звужених зіниць. При виході зі стану опійного сп`яніння зіниці розширені, може виникнути нудота, біль у різних частинах тіла, підвищена температура тіла, зростання частоти серцевих скорочень, коливання артеріального тиску, безсоння, виділення з носу. Психічний стан характеризується дратливістю, злостивістю, нестійкістю настрою. Залежність від опіатів виникає дуже швидко, особливо при внутрішньовенному шляху введення. В зв`язку зі швидким виникненням залежності підліток часто намагається піти з дому, незважаючи на заперечення батьків, часто штучно провокує конфліктні ситуації, щоб скористатися ними і піти з дому;
- сп`яніння, викликане вживанням психостимуляторів (амфетамінів - екстазі, первентін, ефедрон): при цьому виді сп`яніння підвищується фізична активність, виникає ейфорія, почуття "невагомості", увага швидко відволікається, посилюється статевий потяг, з`являється м`язовий тремор, обличчя бліде, артеріальний тиск підвищений. Вихід з амфетамінового сп`яніння супроводжується безсиллям, болем у різних частинах тіла, тривалим важким сном, підвищеним апетитом, тахікардією, похмурим настроєм зі злостивістю і агресивністю. В перервах між вживанням наркотиків цієї групи поведінка підлітків схожа на поведінку при вживанні опіатів.
Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин, незалежно від виду наркотичної речовини, можуть бути такі зміни у поведінці, характері та фізіології підлітків:
- безпідставне зникнення з дому на досить тривалий час;
- пропуски занять у школі, зниження успішності в навчанні;
- різкі зміни у поведінці (агресивність, злобність, замкнутість, зміна кола друзів, неохайність), що не були властивими раніше;
- поява брехливості, відчуженості;
- виникнення боргів;
- зникнення цінних речей та грошей з дому, крадіжки;
- втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень, перегляду телепередач;
- зникнення з дому або поява у підлітка таких хімічних речовин як: оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон та інші розчинники; флакони з невідомими рідинами;
- знаходження у підлітків шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин;
- поява в лексиконі підлітків нових жаргонних слів: баян, машина – шприц; колеса - таблетки; драп, план, дур, ширка - сленгові назви наркотичних речовин;
- наявність у підлітків слідів від ін`єкцій у будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;
- розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон удень, важке пробудження та засинання, тяжкий сон);
- розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, прийом значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);
- коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).
На основі висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я [2] можна виділити чотири основні групи факторів, що сприяють вживанню наркотиків молодими людьми, зокрема:
- Моральна незрілість особистості: негативне відношення до навчання, відсутність соціальної активності; вузьке коло і нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духовних запитів; невизначеність у питаннях професійної орієнтації, відсутність установки на трудову діяльність, дефіцит мотивації досягнень, відхід від відповідальних ситуацій і рішень; утрата «перспективи життя»; терпимість до пияцтва.
- Порушене соціальне мікросередовище: неповна родина; зайнятість батьків; неправильне виховання; передчасне (12-13 років) звільнення від опіки батьків; легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння того, як вони дістаються; алкоголізм або наркоманія в кого-небудь із близьких родичів; низький освітній рівень батьків.
- Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкова обтяженість у відношенні психологічних захворювань і наркоманії, важкі соматичні захворювання і нейроінфекції у ранньому дитинстві; травми головного мозку, розумові порушення і психологічний інфантилізм.
- Індивідуально-психологічні особливості і нервово-психічні аномалії особистості: низька стійкість до емоційних навантажень, підвищена тривожність, імпульсивність, схильність до ризикованого поводження, недостатня соціальна адаптація, особливо в складних умовах, неврози і психопатії.
З огляду на зазначене, наркоманія є проблемою соціальною, економічною, медичною, а профілактика наркоманії - проблема передусім соціально-психологічна і педагогічна.
Важливим соціально-виховним завданням у плані профілактики наркоманії є розробка і пошук еквівалентів наркотику як засобу об`єднання людей у певні моменти спілкування.
Антинаркотичне виховання включає два аспекти. Перший з них - удосконалення виховного процесу в цілому, бо саме вади виховання, що спричинюються до порушень у розвитку особи, схиляють до наркоманії. Другий аспект полягає в тому, щоб з виховання було виключене все те, що сприяє розвиткові підвищеної зарозумілості, надмірних претензій, схильності до переоцінки власної особи. Виховання має ні заглушати особу, ні потурати їй.
У здійсненні виховання треба виходити щонайменше з трьох принципів:
- перший: визначеність вимог дорослих, чіткість і недвозначність їхньої реакції на поведінку дитини - основа формування у неї моральних принципів;
- другий: вимогливість, яка не пригнічує і не ставить непосильних завдань, але передбачає обов`язкове виконання необхідного й посильного, - основа розвитку волі дитини;
- третій: ласка й доброта - основа розвитку впевненості в собі, захищеності, психологічної стійкості.
Лише поєднання всіх трьох принципів може дати бажаний результат, якісно інший порівняно з просто сумацією окремих ефектів від здійснення кожного з них.
Антинаркотичне виховання також має ґрунтуватися на трьох принципах.
- Антинаркотичне виховання слід спрямовувати не просто на наркоманію у цілому, як на якесь нерозчленоване явище, а на кожний з її структурних елементів, на кожний її прояв: наркоманія - складне захворювання, що має багато фаз, які відображають і ступінь розвитку наркотичної залежності людини, і ступінь наростання антисоціальності її, і збільшення складності боротьби з нею.
- Антинаркотичну пропаганду не слід зводити тільки на наслідки зловживання наркотиками у зв`язку з тим, що страхання, нехай і найгрізнішими наслідками, для багатьох людей не має ніякого значення. Підлітки не схильні (а часто і не здатні за віком) замислюватися над тим, що буде з ними через 5-10 чи більше років. Потрібно роз`яснювати, що саме втрачає той, хто вживає наркотики, уже в даний конкретний період життя.
- Слід виробляти у свідомості підростаючого покоління негативне ставлення до наркотиків на основі не стільки роз`яснення негативних її наслідків, скільки на основі негативної оцінки всіх окремих моментів поведінки того, хто вживає наркотики. Треба дискредитувати усі ті моменти вживання наркотиків, що їх наркомани використовують для вихваляння.
Запобігання зловживанню наркотиками потрібно розпочинати з раннього віку. Під час роботи з дітьми різних вікових груп необхідно використовувати й різні засоби антинаркотичної пропаганди. Під час роботи з молодшими школярами необхідно враховувати, що для них характерні конкретно-образне мислення, мала концентрація уваги, наочно-образний характер пам`яті. Текстовий матеріал в цьому віці сприймається важко. Тому необхідно використовувати наочність: показ фільмів, відеофільмів, малюнків. Ці засоби сприяють вихованню в молодших школярів негативного відношення до наркотиків.
Завдання антинаркотичного виховання школярів середнього віку - подальше закріплення негативного відношення до наркотиків шляхом поглиблення знань про їх властивості, дії на організм, швидкі та довгострокові наслідки вживання. Саме в цьому віці соціальним педагогам треба допомогти дітям знайти та розвинути захоплення, організувати заняття дітей за їх інтересами.
У старшому шкільному віці інформація повинна бути добре аргументованою. Методика проведення виховних заходів в цьому віці повинна враховувати високий інтелектуальний рівень учнів. Форми проведення їх різноманітні: конференція, лекція, зустріч з наркологом, ділова гра, навчання інших тощо.
Основні принципи, на яких повинна базуватися антинаркотична робота у школі [2]:
- Антинаркотична орієнтація школярів з молодшого віку.
- Цілеспрямованість й наступність в проведенні антинаркотичного виховання.
- Планування антинаркотичної роботи в школі з урахуванням фаз формування в дітей настанов проти вживання наркотиків.
- Урахування психологічних особливостей різних вікових груп учнів.
- Організація гуртків за інтересами учнів.
- Участь старшокласників в антинаркотичній пропаганді.
Соціальні пeдaгoги, які працюють з дітьми, що схильні до вживання наркотиків, мають виконувати такі функції [4]:
- Діагностична, що спрямована на ліквідацію факторів ризику залучення дітей до наркотиків. Реалізується шляхом збору інформації про дитину, вивчення особливостей її особистості та негативних факторів, що провокують наркоманію дитини.
- Прогностична. Суть її пoлягaє в тому, що на основі встановленого діагнозу розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з дитиною, яка передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції чи реабілітації.
- Виховна, що передбачає визначення змicту соціально-педагогічної діяльності, методів йoгo peалізації, а також тих соціально важливих якостей, які повинні бути виховані у дитини у процесі її соціальної реабілітації.
- Правозахисна. Соціально-педагогічна діяльність будується на правовій основі, що передбачає як дотримання, так і захист пpaв дитини.
- Організаторська. Вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна діяльність з дитиною, схильною до наркоманії, вимагає участі та координації дій різних спеціалістів залежно від глибини проблеми; сприяє створенню умов для повноцінного проведення вільного часу і дозвілля, організації соціально значимої діяльності дітей, дорослих, громадськості у вирішенні завдань допомоги дитині, схильної до наркоманії.
- Комунікативна. Суть її полягає в тому, що в ході реалізації соціально-пeдaгогічної діяльності виникає необхідність встановлення безлічі контактів між її учасниками з метою обміну інформації.
- Попереджувально-профілактична, яка забезпечує закріплення отриманих позитивних результатів і попереджує можливість появи peцидивів наркоманії, що досягається соціальним патронажем підопічних і оперативним реагуванням в екстремальній ситуації.
Соціальним педагогам, які виховують підростаюче покоління в антинаркотичному дусі, слід приділяти увагу й освіті батьків. Проте і вона має ґрунтуватися не стільки на роз`ясненні шкідливих наслідків вживання наркотиків для здоров`я, скільки на правильній оцінці негативних моментів, пов`язаних із самим вживанням їх.
Список використаних джерел:
- Генкова Л.Л., Славков Н.Б. Почему это опасно.- М.: Просвещение, 1989. - 96 с.
- Надеждин А.В. Профилактика наркомании основной путь решения проблемы молодежного наркотизма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.narconon.ru/
- Неведомська Є.О., Горяна Л.Г. Щоб уникнути наркоманії серед підлітків: Методичні рекомендації для педагогів. - Київ: КМІУВ, 2000. - 14 с.
- Щербина Л.Ф. Методичні підходи до психологічної реабілітації осіб, залежних від наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – №8. – 43 с.