Михалюк К.І. Особливості соціальної адаптації молодших школярів із вадами слуху
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Михалюк Катерина Іванівна, магістрант психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ
Стаття присвячена теоретичному та емпіричному дослідженню особливостей соціальної адаптації молодших школярів з вадами слуху. Особлива увага приділяється особливостям психічного розвитку дітей з вадами слуху. У статті представлено емпіричне дослідження особливостей соціальної адаптації дітей та дітей з вадами слуху молодшого шкільного віку, проведено аналіз результатів дослідження.
Статья посвящена теоретическому и эмпирическому исследованию особенностей социальной адаптации младших школьников с дефектом слуха. Особое внимание уделяется особенностям развития детей с дефектом слуха. В статье представлено эмпирическое исследование особенностей социальной адаптации детей и детей с дефектом слуха младшего школьного возраста, проведен анализ результатов исследования.
The article is devoted to theoretical and empirical research features of social adaptation of primary school children with hearing defects. Particular attention is paid to the peculiarities of development of children with hearing defects. This article presents an empirical investigation of the features of social adaptation of children and children with hearing-impaired primary school age, the analysis of study results.
Зміст |
Актуальність дослідження
Проблема адаптації дітей із вадами слуху актуальна на цьому етапі розвитку сучасного суспільства та є однією із найголовніших і складних при організації навчання та налагодження міжособистісних стосунків. У зв’язку з тим, що дитина з вадами слуху оволодіває мовою не так, як діти, які чують, вона потребує спеціальної системи навчання та виховання. Соціальна адаптація та інтеграція дитини з вадами слуху багато в чому залежить від її соціокультурної ідентифікації, тобто усвідомлення себе членом тої чи іншої спільноти, субкультури, визначаючим фактором якої є мова. Соціальна адаптація дітей із вадами слуху часто ускладнюється емоційними та поведінковими розладами, які формуються як вторинні відхилення через первинний дефект та соціальну депривацію. Всі ці фактори безумовно впливають на розвиток особистості дитини, який характеризується розвитком здібностей, темпераменту, характеру, вольових якостей, емоцій, мотивів та соціальних установок. Особистість дитини повинна стати своєрідним геометричним місцем точок спеціально організованого виховання та навчання. В спеціальних корекційних установах для глухих дітей педагогічний супровід повинен проходити разом із психологічним. Головне – адаптувати дитину до шкільних умов та задач. Саме висока якість соціального виховання дітей з вадами слуху, її досягнення в реальному процесі виховання передбачають високу якість виховання та навчання. Л.С. Виготський вказував на необхідність спеціального соціального виховання аномальних дітей, воно потребує «спеціальних педагогічних технік, особливих методів та прийомів».
Проблема адаптації дітей багатогранна і розглядається в літературних джерелах із медичної, психологічної та соціальної точок зору. Питання пов'язані з адаптацією, вивчаються в різних аспектах: визначення феномена соціальної адаптації, аналіз основних сторін соціальної адаптації. У літературі низка авторів, розглядаючи проблему адаптації, дають їй неоднозначне тлумачення, розділяючи або, навпаки, ототожнюючи його з поняттям соціалізація.
Порушення слухової функції обмежує міжособистісні контакти, що веде до збіднення соціального досвіду спілкування, недосконалості міжособистісних стосунків; уповільненому темпу розвитку соціальної перцепції і рефлексії.
Мета і завдання роботи
Метою цієї роботи є теоретично обґрунтувати особливості психічного розвитку та соціальної адаптації молодших школярів із вадами слуху.
Завдання дослідження:
- Проаналізувати теоретичні підходи до вивчення проблеми соціальної адаптації дітей із вадами слуху.
- Теоретично та емпірично дослідити особливості соціальної адаптації молодших школярів із вадами слуху.
Аналіз розробки проблеми
У психологічній літературі проблема соціальної адаптації особистості розглядалася багатьма вченими (Л.С. Виготський, Є. Фромм, К. Хорні та ін.). Проаналізувавши деякі дослідження, можна умовно виділити декілька підходів до розуміння явища соціальної адаптації.
У першому підході дослідники розглядають поняття соціалізація та соціальна адаптація, які тісно пов’язані, і котрі ототожнювати не можна. Соціальна адаптація це один із механізмів соціалізації. Так, наприклад, А.В. Мудрик розрізняє та порівнює обидва поняття [7]. З. Фрейд виділяє такі механізми соціалізації як імітація, ідентифікація, почуття сорому і провини 12].
У інших працях, зокрема Д.В. Рєзанова, розглядається соціальна неадаптованість (дезадаптація), яка розуміється як стан ускладнення людини при інтеграції в соціум та її незадоволеність своїм становищем [9].
В.М. Сорокін визначає адаптацію як особливий процес відновлення порушеної рівноваги між індивідом і середовищем шляхом внутрішніх змін самого індивіда. Компенсаторні процеси так само спрямовані на відновлення рівноваги також шляхом внутрішньої перебудови. Адаптація та компенсація – це єдині, але різноспрямовані процеси, метою яких є відновлення рівноваги між середовищем та індивідом [5].
У другому підході, зокрема, А. Адлер дає своєрідне вирішення проблеми компенсації в межах індивідуальної психології. З його точки зору, людина – найбільш біологічно непристосована істота, тому у неї спочатку виникає відчуття малоцінності, яке посилюється при наявності будь-якого сенсорного або фізичної дефекту. Самовідчуття своєї малоцінності є постійним стимулом до розвитку психіки людини, тобто дефект непристосованості, малоцінності виявляються не тільки мінусом, але і плюсом – джерелом сили, стимулом до компенсації і надкомпенсації.
Проаналізувавши існуючі погляди на проблему компенсації психічних функцій, Л.С.Виготський обґрунтував розуміння компенсації як синтезу біологічного та соціального факторів. Він увів поняття про структуру дефекту, про системний характер порушень [4]. Це положення є провідним для забезпечення необхідних умов навчання та виховання, що сприяють успішній компенсації.
Третій підхід до визначення соціальної адаптації (Г.О. Балл, Е. Фромм та ін.). Так, на думку Г. О. Балла, основні прояви соціальної адаптації, виражаються у взаємодії (у тому числі спілкуванні) людини з оточуючими людьми та її активною діяльністю. Найважливішим засобом досягнення успішної соціальної адаптації є загальна освіта та виховання, а також трудова та професійна підготовка [1].
Е. Фромм розрізняє статичну та динамічну адаптації. Він виступає проти тих теорій, які заперечують роль людського чинника в динаміці суспільного розвитку.
Четвертий підхід (К. Хорні, Г. Гартман). Так, зокрема, К. Хорні виявила труднощі, пов'язані з соціальною адаптацією, з невідповідністю культурних норм, що призводило до психічних відхилень. Головною причиною неврозів було те, що людина не могла реалізуватися в конкретному суспільстві, і ці симптоми не завжди залежали від витіснених інстинктів або дитячих переживань.
Адаптація, згідно Г. Гартману, включає як процеси, пов'язані з конфліктними ситуаціями, так і ті процеси, які входять у вільну від конфліктів сферу Его [10]. У процесі адаптації активно змінюється як особистість, так і середовище, в результаті чого між ними встановлюються відносини адаптованості.
П’ятий підхід ґрунтується на сучасних поглядах теорії соціально-психічної адаптації вченого Альберта Налчанджяна. Він зауважував, що кожен процес подолання проблемних ситуацій можна вважати процесом соціально-психічної адаптації особистості, в ході якого вона використовує набуті на попередніх етапах свого розвитку та соціалізації навички та механізми поведінки або відкриває нові способи поведінки та розв'язання задач, нові програми і плани внутрішньо-психічних процесів. Адаптація ж – це той соціально-психологічний процес, який при сприятливому перебігу призводить особистість до стану адаптованості.
Одним із найважливіших принципів теорії соціально-психічної адаптації особистості ми вважаємо наступне твердження: у складних проблемних ситуаціях адаптивні процеси особистості відбуваються за участю не окремих, ізольованих механізмів, а їх комплексів. Ці адаптивні комплекси, знову і знову актуалізуючись і використовуючись в соціальних ситуаціях, закріплюються в структурі особистості і стають підструктурою її характеру [8].
Результати дослідження
Для вивчення особливостей соціальної адаптації молодших школярів, ми провели дослідження на вибірці молодших школярів Школи-інтернату №6 для глухих дітей (13 осіб), загальноосвітньої школи №19 (13 осіб). Загальна кількість досліджуваних становила 26 осіб. Середній вік досліджуваних – 7-9 років.
Особливої уваги потребував пошук надійного та простого у використанні інструментарію для вивчення особливостей соціальної адаптації. Через це для нашого дослідження ми обрали проективні методики, зокрема для дослідження індивідуальних особливостей особистості використовували методику «Неіснуюча тварина» та «Намалюй людину» К. Маховера.
Вибір цих методик був зумовлений тим, що вони є простими у використанні, особливо для дітей із вадами слуху і найчіткіше відображають завдання нашого дослідження, адже малювання для дитини є природнім та звичним процесом.
Приклади таких малюнків дітей наведено на рисунках.
Результати нашого емпіричного дослідження засвідчили наступне:
- Малюнки дітей із вадами слуху експериментальної та контрольної групи відрізняються за такими характеристиками: малюнки дітей із вадами слуху є більш деталізованими, але менш оригінальними», і навпаки, малюнки дітей з контрольної групи є більш схематичними та з притаманним дітям елементом фантазії;
- Обидві групи об’єднує тенденція до агресії. У дітей із вадами слуху агресія носить непрямий характер. З одного боку їм властива рішучість, сміливість, схильність до ризику та суспільного визнання, а з іншого боку – вони сенситивні, поступливі, нарцистичні якоюсь мірою та егоцентричні. Діти з контрольної групи мають вербальну агресію.
- Тривожність дітей із вадами слуху пов’язана з їхньою соціальною травмою, «вивихом». Вона проявляється в поведінці, адже дитина не в змозі передбачити чогось і часом знаходить у стані страху та тривоги.
- Результати контрольної групи все ж таки відрізняються. Більшість дітей дали назви своїм тваринам та малювали без додаткових предметів оточуючого світу, малюнки менше деталізовані, але неіснуючих тварин придумали майже всі. Спостерігається тенденції до агресії, але до вербальної, як захисної. На відміну від дітей із вадами слуху, в контрольній групі більшість дітей схильні до демонстрації себе та своїх знань, вмінь і навичок.
На жаль, ці методики не дають повної об’єктивної картини особливостей адаптації молодших школярів, але нами були виділені параметри, які супроводжують дітей із вадами слуху протягом їхньої соціальної адаптації під час навчання:
- Тривожність;
- Агресія (пряма та непряма);
- Егоцентризм;
- Страх;
- Невпевненість у собі;
- Труднощі у взаємодії з оточуючими.
Висновки
Емпіричне дослідження мало на меті вивчити та теоретично обґрунтувати особливості адаптації та формування особистості дітей та дітей із вадами слуху. Очевидно, що діти та діти з вадами слуху мають різний рівень розвитку і процес адаптації в них проходить по різному. Масова школа та інтернат є соціальними інститутами розвитку та соціалізації особистості дитини. І в цьому випадку інтернат є спеціалізованим для глухих дітей, а отже рівень адаптації за результатами дослідження є нормою для таких дітей.
Аналіз малюнків показав, що в обох групах є тенденція до тривожності, що є характерним для молодшого шкільного віку, але не є бажаним. Нова шкільна атмосфера та очікування батьків від дитини породжують у дитини тривогу та страхи, але разом із цим у деяких дітей спостерігається підвищена самооцінка та впевненість у собі.
Підсумовуючи проведене дослідження, що спрямоване на вивчення особливостей соціальної адаптації дітей та дітей із вадами слуху, ми даємо рекомендації психологу для роботи з дітьми із вадами слуху. Ці рекомендації містять психодіагностику та психокорекцію особистості дитини.
Список використаних джерел
- Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. / Балл Г.А. - 1989. - №1.- С. 92-100.
- Белова Н.И. Специальная дошкольная сурдопедагогика. / Белова Н.И. - М.: Просвещение, 1985. - С.88-97.
- Выготский Л.С. О развитии речи глухих // Дефектология. / Выготский Л.С. - 1994. - № 4. - С.88-90.
- Выготский Л.С. Проблемы дефектологии. / Выготский Л.С. - М., 1996. - с.19.
- Кокоренко В. Л., Сорокин В. М. Практикум по специальной психологии: учебно-метод. пособ. / Под научн. ред. Л. М. Шипицыной. –СПб: Изд. «Речь», 1998. –122 с.
- Марцинковская Е.Н., Егоров В.В. Обучение и воспитание глухих в США // Дефектология. - 1989. - № 1. - С.88-91.
- Мудрик А.В. Социализация человека: учебное пособие. / Мудрик А.В. - М.: Издат.центр "Академия", 2004 - 304 с.
- Налчаджян А.А. Социально-психическая адаптация личности (формы, механизмы и стратегии) / А.А. Налчаджян. - Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1988. - С. 16 – 17.
- Рязанова Д.В. Социальная адаптация Школьника : Дис. .... кандидата педагогических наук / Рязанова Д.В. - М., 1995. - С.42.
- Румянцева Т.Т. Понятие об агрессивности в современной и зарубежной психологии // Вопросы психологии. - 1991. - №1. - С.81.
- Hartmann H., Ego psychology and the Problem of adaptation. - N-Y.,1958/ - s.26-27.
- Фрейд З. Психоанализ и детские неврозы / Зигмунд Фрейд. - СПб., 1997. - 295с.
- Фрейд А. Психология "Я" и защитные механизмы. / Зигмунд Фрейд. - М., 1993. - 142 с.