Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Юрченко Віктор Іванович, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедрою практичної психології Інституту психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка

Впровадження здобутків психологічної науки в педагогічну практику – реальна передумова реформування вищої освіти в Україні на принципах гуманітаризації, демократизації і гуманізації навчального процесу, його спрямованості на особистісне зростання і професійне становлення майбутнього фахівця.

Метою нашого повідомлення є наукова рефлексія актуальних психологічних проблем вищої школи, вирішення яких буде, на наш погляд, сприяти підвищенню якості вищої освіти, подолання кризи в освітньо-культурній сфері.

По-перше, управління системою освітою продовжує мати авторитарний характер. Науково необґрунтовані, безсистемні, політично кон’юнктурні „освітні реформи” пригнічують творчість, ініціативу і відповідальність науково-педагогічних працівників. Немає наступності в управлінських рішеннях, що порушує закономірний процес становлення і розвитку особистості того, хто навчається. Українофобські настанови окремих державних чиновників є реальною загрозою для національної безпеки.

По-друге, корупція в політиці, науці і культурі спричинила девальвацію цінності освіти та інтелектофобію. Фахівець із вищою освітою у переважній більшості має низький соціальний статус, його високий освітньо-культурний рівень не є визначальним фактором кар’єрного зростання і професійної самореалізації. Публічна неграмотність і неосвіченість не є перепоною на шляху до політичного олімпу, а диплом про вищу освіту, наукову ступінь або вчене звання можна купити.

По-третє, недооцінюється роль духовного і культурного розвитку особистості у процесі професійної підготовки студентів. Як наслідок, багатьом випускникам притаманне технократичне мислення, егоїзм і безвідповідальність, дисоціація ціннісних настанов, домінування переважно матеріальних інтересів, зниження критеріїв оцінки власних вчинків і підвищення агресивності.

По-четверте, сучасний ринок праці вимагає конкурентоспроможного фахівця, який відповідає таким вимогам: ґрунтовні професійні знання і вміння, високий рівень самоорганізації, впевненість у собі, готовність ефективно працювати в команді, розвинуті комунікативні, організаторські і творчі здібності, культура мовлення (у т.ч. знання державної та іноземної мови), уміння користуватися сучасними інформаційними технологіями. Важливим є також високий рівень його правової, моральної, екологічної і психологічної культури.

Гуманістична модель фахівця нового типу – спеціаліст, який не лише всебічно і ґрунтовно опанував наукові знання з обраної професії, а й має чіткі світоглядні орієнтири, широке соціальне мислення, наукове бачення загальної картини світу про глобальний світ, його проблеми та шляхи їхнього вирішення.

У зв’язку з цим, завданням ВНЗ є забезпечення умов для реалізації соціальних прав і свобод кожного студента, надання йому відносної культурно-інформаційної свободи та незалежності з врахуванням напряму професійної підготовки, забезпечення умов для здобуття якісної освіти, формування громадянських якостей особистості ХХІ століття – людини з національною самосвідомістю і духом взаєморозуміння між народами, з чіткою власною соціальною позицією і толерантністю щодо поглядів інших, соціально активною і відповідальною за свій вибір.

Мета освіти сьогодні – виховання в молоді довіри до динамічних знань, формування вміння вчитися і переучуватися, усвідомлювати потребу в розвитку свого творчого потенціалу. Особливе значення має поєднання у змісті вищої освіти передових надбань світового досвіду та національної культури, врахування перспектив європейської інтеграції України та її національних інтересів.

Актуальними психологічними проблемами вищої школи є також такі:

• готовність першокурсників до навчання у вищій школі та передумови їхньої успішної психологічної адаптації до умов ВНЗ;
• мотивація професійного вибору і навчання студентів, їх професійна ідентифікація та самовизначення;
• проектування індивідуальної траєкторії професійного становлення кожного студента з урахуванням його індивідуальних психологічних особливостей;
• формування позитивної «Я-концепції» як ядра особистості майбутнього фахівця, почуття власної гідності і високого рівня домагань;
• згуртування студентського колективу і запровадження дієвого студентського самоврядування;
• формування у студентів і викладачів громадянської свідомості і національної самосвідомості, патріотичних почуттів і відповідальності за долю держави, турботи про збереження і розвиток української культури, утвердження україномовного освітнього простору;
• розробка критеріїв, показників і методів психологічного контролю за процесом, повноцінністю змісту та умовами психічного розвитку студентів, їхнім особистісним зростанням і професійним становленням;
• запровадження у навчальний процес сучасних інформаційних технологій із урахуванням психологічних особливостей діалогу „людина–комп’ютер”;
• поглиблення психологічної підготовки викладачів, стимулювання їхньої наукової творчості, вдосконалення професіоналізму і педагогічної майстерності;
• налагодження оптимальної педагогічної взаємодії „викладач–студент”, конструктивне розв’язання можливих міжособистісних конфліктів;
• психологічна допомога та підтримка всім учасникам педагогічного процесу, особливо в період нормативної кризи ідентичності та психологічної адаптації.

Студентські роки є визначальним етапом генезису самосвідомості, адже саме в цей період молода людина добивається найвищого інтелектуально-духовного рівня пізнання світу і себе як суб’єкта життєтворчості, наповнює конкретним змістом образ власного «Я», розвиває почуття соціальної ідентичності. Цьому має сприяти вирішення актуальних психологічних проблем вищої школи.

---

---