Терещенко М.В. Дошлюбні уявлення про сімейне життя як чинник подружнього взаєморозуміння
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Терещенко Марія Вікторівна, викладач кафедри практичної психології Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету ім. Бориса Грінченка, м. Київ
У статті розкривається поняття взаєморозуміння; виділяються чинники подружнього взаєморозуміння. Аналізуються матеріали емпіричного дослідження дошлюбних уявлень про сімейне життя як чинника подружнього взаєморозуміння.
В статье раскрывается понятие взаимопонимания; выделяются факторы супружеского взаимопонимания. Анализируются материалы эмпирического исследования добрачных представлений о семейной жизни как фактора супружеского взаимопонимания.
Зміст |
Актуальність теми
Люди по-різному сприймають, осмислюють та оцінюють стосунки залежно від особливостей свого внутрішнього світу. Взаємне непорозуміння породжує уявлення про пітьму в чужій душі, незрозумілу жіночу логіку та примітивну чоловічу, єдино правильну культуру спілкування, прийняту у власному середовищі, та неприйняття особливостей тих, хто до неї не належить. Тому під час спілкування важливо досягти взаєморозуміння, особливо це стосується подружжя та сім'ї, тобто найближчого оточення.
Подружнє спілкування пронизує всі сфери сімейного життя. Саме в спілкуванні розкриваються, реалізуються сімейні і міжособистісні взаємини. Очевидно, що при спілкуванні, ми прагнемо бути зрозумілими, дійти згоди в якомусь питанні.
На взаєморозуміння в сім’ї здійснюють вплив внутрішні та зовнішні чинники. До зовнішніх можна віднести сукупність матеріальних та духовних умов, що існують в даному суспільстві. Це і визначає міжособистісні стосунки в суспільстві, трудовому колективі, в сім’ї. До внутрішніх факторів відносяться індивідуальні психологічні особливості подружжя: інтелектуальні, характерологічні та соціально-психологічні особливості, уявлення, мотиви. Дія та вплив внутрішніх чинників спостерігається на рівні міжособистісних стосунків через реалізацію (або не реалізацію) взаємних очікувань, їх внутрішньої задоволеності в процесі взаємодії.
Ще в свій час К.Г. Юнг наголошував на тому, що „уявлення, яке складається в людини про світ, являється образом того, що вона називає світом. Саме на цей образ, виходячи з його особливостей, людина орієнтується в своїй адаптації” [25]. Так же свідомо або несвідомо створюються і певні уявлення та установки про сімейне життя, образ майбутнього чоловіка/дружини. І якщо ці уявлення виявляться занадто ідеалістичними і до того ж ригідними вони можуть бути значною перешкодою на шляху розуміння один одного. Незважаючи на велику кількість досліджень та розробок в галузі психології подружньо-сімейних стосунків, останніми роками спостерігається багато негативних явищ в розвитку інституту сім'ї – зростає кількість самотніх людей, збільшується кількість розлучень, конфліктів, зрад, непорозумінь. Все це вимагає глибшого розуміння процесів, що відбуваються в сучасній сім’ї, з метою використання цих знань як для оптимізації міжособистісних стосунків в сім’ї при наданні консультативної допомоги, так і при підготовці молоді до шлюбу.
А.Н. Волкова, Т.М. Трапезнікова відзначають [6], що дошлюбні стосунки не часто використовуються при аналізі подружніх проблем. Однак практика консультування показує, що в дошлюбний період нерідко зароджуються труднощі, які в подальшому прямо або опосередковано проявляються в шлюбі. Лише в останні роки з’явились дослідження, які стосуються образу сім’ї, дитини, чоловіка, дружини. Тому актуальність теми полягає в більш розширеному та поглибленому вивченні проблеми дошлюбних уявлень про сімейне життя як чинника подружнього взаєморозуміння.
Мета, об'єкт, предмет і методи дослідження
Об’єкт дослідження: Подружнє взаєморозуміння.
Предмет дослідження: Дошлюбні уявлення про сімейне життя.
Мета дослідження: Визначити чинники подружнього взаєморозуміння; з’ясувати чи є дошлюбні уявлення про сімейне життя основним чинником подальшого взаєморозуміння між подружжям.
Гіпотеза дослідження: Уявлення про шлюб та сім’ю є визначальним фактором становлення чинників подружнього взаєморозуміння.
Методи та методики дослідження. Для реалізації поставленої мети та завдань дослідження використані теоретичні та емпіричні методи (аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення даних, спостереження, тестування), метод математичної статистики (побудова ієрархії системоутворюючих факторів методом факторного аналізу шляхом розрахунку факторних вагів), а також комплекс психодіагностичних методик: методика „Мій лист про чоловіка/дружину”; метод „Незавершені речення”; методика „Рольові очікування та домагання в шлюбі” („РОП”); методика „Визначення переважаючого типу темпераменту (А.Белов)”.
Стан розробки проблеми
При близькому інтимно-особистісному спілкуванні, яке відбувається саме в сім’ї, між близькими людьми, взаєморозуміння просто є необхідним. Як показують психологічні дослідження, „…глибоко знати та розуміти ми можемо лише двох-трьох людей. Більш або менш успішно орієнтуватись в поведінці приблизно 10 людей. А у відношенні до інших вступають в дію еталонні стереотипи” [8, с. 62]. Людина просто не може досить глибоко зрозуміти всіх, з ким їй доводиться вступати в контакт.
У психологічному словнику, ми читаємо таке визначення, „Розуміння – це 1) здатність осягнути сенс і значення чого-небудь, і отримати завдяки цьому результат; 2) викликане зовнішніми або внутрішніми діями специфічний стан свідомості, що фіксується суб’єктом як упевненість в адекватності відтворених уявлень і змісту дій. Без розуміння як особливого стану суб'єкта неможливе продовження спілкування, координація дій і взагалі будь-які осмислені дії [9].
Отже, можна сказати, що взаєморозуміння – це здатність учасників спілкування зрозуміти один одного. Але часто під словами „зрозумій мене”, які виражають потребу людини бути прийнятою, зрозумілою, визнаною, кожен вкладає свій зміст. В одних випадках, бажаючи бути зрозумілою, людина апелює до об’єктивності, логіки співрозмовника. В інших – вона прагне співчуття і розуміння повинно бути направлене безпосередньо на переживання та не залежати від раціональної логіки та соціальної оцінки. Іноді, розмірковуючи над тим, чи правильно нас зрозуміли, ми маємо на увазі той образ, який хотіли б створити, в певній ситуації у свідомості певних людей. Тому, „для розуміння характерне відчуття ясної внутрішньої зв’язаності, організованості даних явищ. Це може бути логічна впорядкованість, ясне „бачення” причинно-наслідкових зв’язків, коли раніше механічно перераховані факти об’єднуються в єдину логічну систему. Можливе ясне відчуття зв’язаності і свідомості явищ і без розсуду їх логічного каркаса. В цьому випадку явище виступає як направлене на якусь мету, співвіднесену з цілями суб’єкта: людина розуміє поведінку іншої людини, її думки, мотиви. Можливо і розуміння на основі співпереживання, ідентифікації: розуміння емоцій іншої людини; нероздільне „розуміння людини”; розуміння етичних і естетичних явищ. Результат розуміння – сенс – суб’єктивно унікальний для суб’єкта”. Залежно від ступеня особистісної залученості людини у стосунки, можна умовно виділити три рівні спілкування: соціально-рольовий, діловий та інтимно-особистісний [8, с. 63].
Соціально-рольовий рівень обмежується ситуативною необхідністю: на вулиці, в транспорті, в магазині, на офіційному прийомі. Основний принцип взаємостосунків на цьому рівні – соціабельність (знання, засвоєння та реалізація норм та вимог соціального середовища).
Інший рівень спілкування – діловий. На цьому рівні людей поєднують інтереси справи та спільна діяльність, спрямована на досягнення спільних цілей. Основний принцип ділових взаємин – раціональність (пошук засобів ефективності співробітництва).
Третій рівень – інтимно-особистісний – характеризується особливою психологічною близькістю, співпереживанням, проникненням у внутрішній світ інших людей, передусім близьких (членів сім’ї, друзів). Основний принцип такого спілкування – емпатія. Варто відзначити, що рівень спілкування та коло спілкування – це не жорстко пов’язані структури. І в сімейному житті визначені стосунки підкорюються законам ділового спілкування (наприклад, виконання сімейних функцій), і при виконанні службових, суворо регламентованих обов’язків співпереживання, співчуття до випадкового відвідувача може відіграти важливу роль. Мова йде про переважаючи принципи спілкування залежно від характеру зв’язків між людьми.
Для кожного рівня спілкування стратегічно найбільш значимим є визначений рівень розуміння [8, с. 65]: згода, осмислення, співпереживання. Під згодою розуміється досить взаємоузгоджена оцінка ситуації і правил поведінки кожного учасника. Цей рівень розуміння характеризується не тим, що кожна людина щиро виражає те, що вона дійсно відчуває, а правильною, з погляду оточуючих, поведінкою в конкретній ситуації. Це зовнішній (поведінковий) рівень розуміння.
Вміння не лише погодитись, а й осмислити, зрозуміти ситуацію, привести свої емоції і поведінку згідно цієї ситуації, а також у відповідності з поведінкою інших людей – це необхідна умова сумісної життєдіяльності.
Наступний рівень – співпереживання. Людина яка не здатна до співпереживання та співчуття, не може повноцінно спілкуватися, оскільки не розуміє і не відчуває інших. У 86% випадків нездатність до такого спілкування стає серйозною перешкодою у взаєморозумінні.
Досліджуючи феномен взаєморозуміння, варто згадати давно встановлений факт, що кожен раз, коли ми щось говоримо, весь наш організм також бере в цьому участь. Так, існує вербальне спілкування та невербальне.
В. Сатір, яка виділила основні моделі спілкування, до яких часто залучаються не лише подружжя, а й усі люди ще з дитинства, наголошує, що невідповідність між вербальним і невербальним спілкуванням породжує двозначність. Тобто слова говорять про одне, а всі інші відчуття і дії – про інше [20].
В неблагополучних сім’ях спілкування протікає двозначно. Двозначність виникає в тих випадках, коли людина керується такими уявленнями [20, с. 44]: у мене низька самооцінка, я впевнений, що поганий, тому що відчуваю себе таким; я боюсь зачепити почуття іншої людини; я боюсь, що інша людина помститься мені; я боюсь розриву наших стосунків; я не хочу нав’язуватись; я байдужий до всього, крім самого себе, інша людина та взаємостосунки з нею не мають для мене ніякого значення.
Майже у всіх цих випадках людина не усвідомлює, що при спілкуванні посилає подвійні сигнали. Слухач таким чином зіштовхується з двома типами сигналів, та результат спілкування буде в більшій мірі залежати від його відповіді. Він може: сприймати лише буквальний смисл слів, ігноруючи все інше; сприймати невербальні компоненти та ігнорувати слова; ігнорувати все повністю, змінивши предмет розмови; відходити від нього або обговорювати двозначність сказаного.
Поки спілкування в сім’ї не буде мати справжній та єдиний смисл, воно не приведе до довіри та любові, які так необхідні для благополуччя всіх її членів. Те, що лежить на поверхні, – всього лише маленька частина того, що відбувається. Тому, коли людина говорить: „Де ти був вчора ввечері?”, вона насправді має на увазі: „Ти завжди доводиш мене”.
Такі стосунки можуть призвести до взаємної недовіри, зниженню самооцінки, психологічної відстороненості.
Також слід зауважити, що думка про те, що щаслива, успішна, стабільна сім'я відрізняється відсутністю конфліктів – є ілюзорною. Успішність, якість функціонування сім’ї визначається не відсутністю конфліктів, а конструктивним їх вирішенням; коли подружжя в процесі активної взаємодії вирішуючи певні труднощі переходять на більш високий рівень духовного спілкування та досягають тіснішої психологічної близькості.
Щоб в сім’ї не було непорозумінь, Є.І. Головаха та Н.В. Паніна дають прості правила подружнього спілкування. Але і простота, нажаль, не гарантує їм повсякденної практичної реалізації [8, с. 179].
Перше привило: не критикувати партнера в присутності інших людей. І в діловій критиці краще, по можливості, уникати публічної критики. А в сім’ї критичні зауваження при сторонніх зовсім не допустимі. І тим не менше така практика досить розповсюджена. Друге правило: не ставити в приклад чоловіку інших чоловіків, а дружині – дружин. Взагалі не варто лишній раз в присутності партнера розписувати достоїнства осіб протилежної статі. Краще компліменти направити за адресою – похвалити чоловіка за його розум та ділові якості, а дружину – за прекрасні жіночі якості. Третє правило – не дорікати за минуле, зовнішність, прорахунки на роботі, родичів. Докоряючи, наприклад, за минулі прорахунки можна домогтися лише одного – відповідного докору, оскільки досконалих людей у всіх відношеннях не буває. В минулому кожен робив помилки, і якщо в свій час вони були прощені, повертатись до їх обговорення не варто.
Отже, можна сказати, що подружнє взаєморозуміння – це не лише бажання, а й конкретні зусилля, дії обох з подружжя у процесі їх спілкування вислухати, відчути, співпереживати (за допомогою емпатії), прийняти, зрозуміти думки, позиції, погляди, проблеми, переживання, можливі невдоволення; а також вибрати та узгодити оптимальні варіанти поведінки, які задовольнили б та принесли психологічний комфорт, внутрішнє відчуття задоволеності та близькості з партнером.
До основних чинників подружнього взаєморозуміння можна віднести:
I. Любов як основний мотив укладання шлюбу. Варто відзначити, що любов здатна подолати всі труднощі та незгоди, які трапляються на шляху людини, якщо це дійсно любов, а не карикатура на неї, як її називає Н.Пезешкіан, або псевдолюбов, як її називає Е. Фромм. Так, Н. Пезешкіан – засновник позитивної сімейної психотерапії виділяє такі карикатури або неправильні установки на любов [19, с. 197-200]: любов як розслаблення; як задоволення цікавості; як досягнення; любов як суперництво; як прагнення до власності; як обов’язковість поколінь; любов із ввічливості; як самоствердження; з ділових переконань; любов як звільнення; як захист; як компенсація. Отже, любов є одним з основних вирішальних чинників у подружньому взаєморозумінні, але тоді, коли вона справжня, а не ілюзорна. Як зазначає А.Менегетті „По-справжньому любить тільки той, хто здатний дати тому, кого любить те, що йому потрібно. Мистецтво любити – найскладніше в світі. Під здавалося б невинністю цього почуття часто скриваються шантаж та незрілість, психологічне вбивство та позбавлення свободи, насилля проти душі та обмеження особистісного зростання” [15, с. 42].
II. Подружню сумісність, під якою розуміють взаємність почуттів, сумісність характерів, темпераментів, спільність інтересів, уявлень, поглядів, звичок, поведінки. Подружня сумісність тримається на спорідненості душ, емоційній та духовній близькості. Сімейна сумісність, як здатність подружжя узгоджувати свої дії й оптимізувати взаємини в різних видах спільної діяльності, утворює ієрархію рівнів [17]: 1–й рівень – фізична та психофізіологічна сумісність, яка передбачає тілесну сумісність, сумісність темпераментів, сенсомоторну узгодженість дій; 2 – й рівень – сексуальна сумісність; 3 – й рівень – інтелектуальна сумісність; 4 – й рівень – сумісність характерів; 5 – й рівень – узгодженість функціонально–рольових очікувань; 6 – й рівень – єдність ціннісних орієнтацій; 7 – й рівень – особистісна та соціальна зрілість подружжя. Стовідсоткова сумісність – міф, але чим більше спільного між подружжям в фізичній, емоційній, інтелектуальній та духовній сферах, тим краще вони будуть розуміти один одного.
III. Подружню адаптацію та розподіл ролей в сім’ї. Психологічна сутність адаптації полягає у взаємному уподібненні подружжя, узгодженні, зближенні думок, почуттів і поводженні на основі, насамперед, таких психологічних механізмів пізнання один одного, як ідентифікації і рефлексії. При цьому адаптація здійснюється у всіх сферах сімейного життя [24, с.291;]: матеріально-побутова адаптація, що полягає в координації прав і обов’язків подружжя, формуванні моделей сімейного бюджету, що задовольняють їх обох; морально-психологічна адаптація, що ґрунтується на узгодженні інтересів, установок, ціннісних орієнтацій, а також особистісних та характерологічних особливостей подружжя; інтимно-особистісна адаптація, що передбачає досягнення сексуальної гармонії, морально-психологічне задоволення інтимними стосунками.
IV. Уявлення про шлюб та сім’ю як визначальний чинник подружнього взаєморозуміння.
Ми розглядаємо уявлення про сімейне життя в аспекті картини світу людини, так як картина світу – це реалізація потреби людини орієнтуватись в світі не лише фізично, а й інтелектуально, на основі розуму, та власного досвіду [22, с.19]. Але досить часто уявлення людей про своє сімейне життя, про майбутнього чоловіка/дружину формуються під впливом ілюзорної картини світу, яка нав’язує занадто ідеалістичні, відірвані від реальності уявлення. Ілюзорна картина світу – це викривлені стереотипами, страхами, проекціями, упередженнями уявлення про світ та самих себе. Так, дослідники в галузі сімейної психології наголошують, що часто вибір чоловіка/дружини регулюється ідеальним образом партнера. У створенні цього образу бере участь попередній досвід спілкування, еталони батьківської сім'ї, літературні прообрази, соціальні стереотипи і ідеали найближчого оточення [2; 3; 6; 23].
На позицiю молодi стосовно шлюбу і сiмейного життя впливає батькiвська сім’я. Дiти сприймають вiд батькiв форму поведiнки, пiдсвiдомi реакцiї, рiзноманiтнi позитивнi чи негативнi звички, значимi якостi моделi подружнiх стосунків. На основi концепцiї дублювання батькiвських якостей індивідуум навчається чоловiчої i жiночої ролi, має тенденцiю несвiдомо використовувати в сім’ї модель стосунків батькiв незалежно вiд того подобаються вони йому чи нi.
С.В. Ковальов стверджує, що існує парадокс шлюбно-сімейних уявлень юнаків та дівчат, який полягає в значному розходженні якостей бажаного супутника життя та передбачуваного партнера у повсякденному спілкуванні, з числа яких цей супутник зазвичай і вибирається. Так, якості особистості, які вважаються значимими для чоловіка/дружини, в реальному спілкуванні молодих людей не мають вирішального значення [11].
Отже, помилковість образу партнера може бути одним із джерел неадекватного вибору, що в свою чергу може призвести до відсутності взаєморозуміння між подружжям.
Лише в останні роки з’явились дослідження, які стосуються образу сім’ї, дитини, чоловіка, дружини. В дослідженні Н.Л. Москвічевої [14] уявлення студентів про сім’ю вивчались за допомогою проективної методики незавершених речень. Респондентам пропонувалось у вільній формі продовжити фразу „Сім’я для мене – це…” та вказати які при цьому виникають асоціативні образи. У результаті автор виділила чотири основні типи уявлень про сім’ю:
- „тепле коло спілкування” – істинні міжособистісні стосунки і спілкування; любов; взаєморозуміння, прийняття, емоційна підтримка) асоціативні образи: „домашнє тепло”, „круглий стіл”, „м’які кресла навколо каміну”) – 40,4%;
- „стабільний організм” – справжній єдиний організм, цілісний процес життєдіяльності, співпраця, допомога один одному, спорідненість („дерево з корінням та кроною”, „бджолине гніздо”) – 19,9%;
- „притулок” („сховище”) – сховище, захист від труднощів зовнішнього середовища („острівець в безмежному, бурхливому океані”, „фортеця”) – 24,8%;
- „взаємна відповідальність” (чистий аркуш паперу, де фіксуються всі позитивні та негативні події) – 14,1%.
При цьому практично не згадувались аспекти сімейних стосунків, пов’язані з прагненням до саморозвитку, самодосконалості, задоволенню індивідуальних потреб у батьківстві, материнстві, самореалізації в дітях. Отримана картина відображає специфічність уявлень про сім’ю молодих людей, які ще не мають досвіду подружнього життя, але саме на ці уявлення вони і будуть орієнтуватись при створенні власної сім’ї.
Також, якщо говорити про уявлення молодих людей про своє майбутнє подружнє та сімейне життя, варто наголосити на тому, що сьогодні в уяві більшості молодих людей їх шлюб може бути, передусім, так званим „цивільним шлюбом”, тобто незареєстрованим союзом чоловіка та жінки. Історично більш точним є термін „співжиття (спільне життя)” [3; c. 73].
Цікавим є той факт, що уявлення про своє сімейне становище у чоловіків та жінок які перебувають у цивільному шлюбі досить розходяться. Так, жінки (перебуваючи в цивільному шлюбі) сприймають себе як „заміжні”, чоловіки ж сприймають своє становище як різновидність неодруженого стану.
Л.Б. Шнейдер [24] виділив такі основні доводи „за”, які зазвичай приводять перебуваючи в незареєстрованому шлюбі чоловіки та жінки: це така форма стосунків, яка являє собою „тренінг” певного типу; у випадку незареєстрованого шлюбу відбувається апробація сил та сумісності. Автор також вказує на те, що за даними дослідження, такий досвід сумісного життя на середньостатистичному рівні не здійснює впливу на успішність подальшого подружнього життя. Якщо ж вже й шукати форму „тренінгу” до шлюбу, то варто звернутись до батьківської сім’ї. Саме в сім’ї, де людина виросла, відбувається підготовка людини до шлюбу.
Таким чином, ми можемо припустити, що на уявлення про те, що потрібно „тренуватись”, „суміщуватись” за допомогою так званого незареєстрованого шлюбу впливає страх обмеження свободи, відповідальності, зобов’язань.
Аналіз результатів дослідження
Нами було проведено власне дослідження щодо чинників подружнього взаєморозуміння. В дослідженні брали участь 25 подружніх пар (50 чоловік) м. Києва: 15 з них перебувають у шлюбі від 1 до 5 років, вік цих чоловіків 21–30 років, жінок - 21–27; інші пари перебувають у шлюбі від 15 до 25 років, вік цих чоловіків 40–50 років, жінок - 36–55.
Для з’ясування дошлюбних уявлень про сімейне життя ми пропонували повернутись у той час, коли чоловіки та жінки ще не були одружені/заміжні, а тільки уявляли як це може бути, тобто згадати як вони собі уявляли своє майбутнє сімейне життя та дати відповіді на такі запитання: „Сім’я для мене до одруження/заміжжя – це…”; та „Сім’я для мене сьогодні – це… „.
Після аналізу відповідей на питання „Сім’я для мене до шлюбу – це…”, ми розподілили відповіді так.
Для жінок які перебувають у шлюбі 1-5 років:
- Позитивні (сумісна творчість; щасливі безтурботні стосунки без проблем та конфліктів; розвиток, щастя в житті; взаємна турбота, піклування, допомога) – 80% .
- Негативні (неможливість реалізуватись в кар’єрі)– 6,7%.
- Нейтральні (партнерські стосунки більше ділового характеру; угода двох людей бути разом) – 13,3%.
Для жінок які перебувають у шлюбі 15-25 років:
- Позитивні (бути разом з коханою людиною; щастя, взаєморозуміння; кохання, затишок, благополуччя; можливість народити дітей у законному шлюбі; стабільність) – 60%.
- Негативні („жах”; „обмежена домогосподарка”) – 20%.
- Нейтральні (угода двох людей про ведення спільного побуту; спільне життя)– 20%.
Для чоловіків зі стажем подружнього життя 1-5 років результати дослідження дошлюбних уявлень такі:
- Позитивні (бажання бути разом з коханою людиною; ціла команда маленьких дітей; „гніздо кохання”)– 26,7% .
- Негативні („багато дітей – і життя скінчилось”; неможливість діяти за власними бажаннями; „пекло”; постійні обмеження) – 40%.
- Нейтральні (побут, постійне піклування про когось) – 33,3%.
Для чоловіків зі стажем подружнього життя 15-25 років:
- Позитивні (взаємна турбота, допомога; затишок; піклування; поруч кохана людина) – 60%.
- Негативні (обмеження свободи) – 20%.
- Нейтральні (все спільне; щось далеке, невідоме)– 20%.
Варто відмітити, що як позитивні, так і негативні дошлюбні уявлення про сімейне життя досить відірвані від реальності. Про це свідчать такі уявлення як: „багато дітей – і життя скінчилось”; „ціла команда дітей”; „щасливі безтурботні стосунки без проблем та конфліктів”; „завжди поруч кохана людина”.
Можливо, що якщо такі нереалістичні уявлення виявляться досить ригідними, саме вони будуть однією з головних причин подальшого нерозуміння один одного в реальному житті. Адже неможливо постійно бути з коханою людиною поруч, і вимагати щоб вона віддавала весь вільний час чоловіку. А також рано чи пізно в сім’ї наступає кризовий момент, а в уявленні молодих людей шлюб – це безтурботне, щасливе життя.
Також слід зауважити, що жодний з чоловіків не відповів, що сім’я – це відповідальність.
Уявлення про сімейне життя сьогодні і у чоловіків і у жінок мають реалістичний та адекватний характер (відповідальність, близькість та знаходження шляхів взаєморозуміння, можливість через вирішення завдань прийти до кохання, постійне пізнання себе, розвиток вдвох.
З метою виявлення, чи є дошлюбні уявлення про сімейне життя визначальним фактором становлення чинників подружнього взаєморозуміння, ми будували ієрархію системоутворюючих факторів шляхом розрахунку факторних вагів. Для цього ми виділили 14 можливих факторів подружнього вщаєморозуміння. Перші чотири – це шкали темпераменту (для розрахунку факторних вагів нам потрібна однакова кількість цифр в кожній шкалі, тому ми не могли взяти лише переважаючий тип темпераменту); такі дві шкали – дошлюбні уявлення про сімейне життя та уявлення про сімейне життя сьогодні; далі ми взяли шкали сімейних цінностей подружжя (для цього ми використали методику „РОП” – рольові очікування та домагання в шлюбі): інтимно-сексуальна, особистісна ідентифікація з чоловіком/дружиною, господарсько-побутова, батьківсько-виховна, соціальна активність, емоційно-психотерапевтична та зовнішня привабливість; і остання шкала яку ми виділили – це вік, так як вважаємо, що він також може мати значення у взаєморозумінні між подружжям.
Визначаючи ієрархію системоутворюючих факторів ми використовували комп’ютерну програму SPSS 13.0. Після проведення низки математичних розрахунків, ми визначили, що системоутворюючим фактором для чоловіків які перебувають у шлюбі від 1 до 5 років, є меланхолічний тип темпераменту, а для жінок – особистісна ідентифікація з чоловіком. Фактори подружнього взаєморозуміння для подружніх пар які перебувають у шлюбі від 1 до 5 років представлені у табл. 1.
- Таблиця 1
Ієрархія факторів, які визначають взаєморозуміння між подружжям, що перебуває у шлюбі від 1 до 5 років
- Фактори подружнього взаєморозуміння
| |
| ||
| 1 | Меланхолік | 1 | Особистісна ідентифікація з чоловіком |
| 2 | Емоційно-психотерапевтична функція | 2 | Господарсько-побутова функція |
| 3 | Дошлюбні уявлення про сімейне життя | 3 | Батьківсько-виховна функція |
| 4 | Соціальна активність | 4 | Соціальна активність |
| 5 | Господарсько-побутова функція | 5 | Меланхолік |
| 6 | Батьківсько-виховна функція | 6 | Емоційно-психотерапевтична функція |
| 7 | Особистісна ідентифікація з дружиною | 7 | Дошлюбні уявлення про сімейне життя |
| 8 | Сангвінік | 8 | Інтимно-сексуальна функція |
| 9 | Зовнішня привабливість | 9 | Вік |
| 10 | Вік | 10 | Зовнішня привабливість |
| 11 | Флегматик | 11 | Сангвінік |
| 12 | Інтимно-сексуальна функція | 12 | Холерик |
| 13 | Уявлення про сімейне життя сьогодні | 13 | Уявлення про сімейне життя сьогодні |
| 14 | Холерик | 14 | Флегматик |
З табл. 1 видно, що дошлюбні уявлення про сім’ю як фактор подружнього взаєморозуміння у чоловіків знаходиться на третьому місці, а у жінок – на сьомому.
Отже, наша гіпотеза про те, що уявлення про шлюб та сім’ю є визначальним фактором становлення чинників подружнього взаєморозуміння, не підтвердилась у досліджуваних нами подружніх пар, які перебувають у шлюбі від 1 до 5 років.
Розглянемо ієрархію системоутворюючих факторів взаєморозуміння між подружжям які перебувають у шлюбі від 15 до 25 років, які представлені у табл. 2.
- Таблиця 2
Ієрархія факторів, які визначають взаєморозуміння між подружжям, що перебуває у шлюбі від 15 до 25 років
- Фактори подружнього взаєморозуміння
| |
| ||
| 1 | Сангвінік | 1 | Особистісна ідентифікація з чоловіком |
| 2 | Соціальна активність | 2 | Флегматик |
| 3 | Уявлення про сімейне життя сьогодні | 3 | Дошлюбні уявлення про сімейне життя |
| 4 | Вік | 4 | Емоційно-психотерапевтична функція |
| 5 | Інтимно-сексуальна функція | 5 | Соціальна активність |
| 6 | Зовнішня привабливість | 6 | Інтимно-сексуальна функція |
| 7 | Емоційно-психотерапевтична функція | 7 | Зовнішня привабливість |
| 8 | Меланхолік | 8 | Батьківсько-виховна функція |
| 9 | Дошлюбні уявлення про сімейне життя | 9 | Меланхолік |
| 10 | Батьківсько-виховна функція | 10 | Господарсько-побутова функція |
| 11 | Господарсько-побутова функція | 11 | Вік |
| 12 | Особистісна ідентифікація з дружиною | 12 | Холерик |
| 13 | Холерик | 13 | Уявлення про сімейне життя сьогодні |
| 14 | Флегматик | 14 | Сангвінік |
Як видно з табл. 2, системоутворюючим фактором у взаєморозумінні для чоловіків є сангвінічний тип темпераменту. Нагадаємо, що для сангвініків властива активність, комунікабельність, емоційність. Основним прагненням сангвініків є прагнення до насолоди, яке поєднується з легкою збудливістю почуттів та їх невеликою тривалістю. Для жінок зі стажем подружнього життя 15-25 років, як і для жінок зі стажем 1-5 років, системоутворюючим фактором є особистісна ідентифікація з чоловіком. Таким чином, системоутворюючі фактори різні для чоловіків та жінок.
Отже, наша гіпотеза не підтвердилась. Але варто звернути увагу на те, що на певному етапі сімейного життя, як для чоловіків (які перебувають у шлюбі від 1 до 5 років), так і для жінок (15-25 років подружнього життя) дошлюбні уявлення займають одне з перших місць в ієрархії системоутворюючих факторів подружнього взаєморозуміння. Тому ми вважаємо, що потрібно розробляти програми щодо розвитку у молодих людей адекватних, реалістичних уявлень про шлюб та сім’ю. Такі програми можуть розроблюватись, наприклад, на основі теоретичних та практичних досліджень готовності молодих людей до вступу в шлюб.
Багато людей приймають рішення про вступ до шлюбу під впливом мимовільної закоханості, пристрасті, не усвідомлюючи яку відповідальність вони беруть на себе. В результаті їх очікування та надії не виправдовуються.
Готовність означає „систему соціально-психологічних установок особистості, яка визначає емоційно-психологічне ставлення до способу життя, цінностей подружжя”. Готовність до сімейного життя – інтегральна категорія, яка включає цілий комплекс аспектів [24, с. 118]:
- Формування певного морального комплексу – готовність особистості прийняти на себе нову систему обов’язків щодо свого шлюбного партнера, майбутніх дітей.
- Підготовленість до міжособистісного спілкування та співпраці. Сім’я є малою групою, і для нормального її функціонування необхідна узгодженість ритмів життя подружжя.
- Здатність до самовідданості щодо партнера. Здатність до такого почуття включає здатність до відповідної діяльності, заснованій, передусім, на якостях та рисах альтруїзму люблячої людини.
- Наявність якостей, пов’язаних із проникненням у внутрішній світ людини – емпатійний комплекс.
- Висока естетична культура почуттів та поведінки особистості.
- Вміння вирішувати конфлікти конструктивним способом, здатність до саморегуляції власної психіки та поведінки.
А. Адлер [1] виділяв три життєво важливі сфери, або три „життєво важливі питання”, які потрібно вирішувати кожній людині: життя в суспільстві, яке включає нашу поведінку і ставлення до інших; наша діяльність; питання про любов та шлюб.
Перші дві сфери передбачають навчання з раннього віку, хоча вказівки „як підготувати себе до любові та шлюбу” не існує. Шлюб же – це завдання, яке стоїть перед кожним з членів подружжя. Однак частіше за все люди вчаться вирішувати її на самоті або ж в компанії з двадцяти чоловік – їм просто не вистачає вміння жити вдвох”.
Зрілість особистості А. Адлер пов’язує з вірою в себе, зі здатністю відкрито зустрічати життєві проблеми і вирішувати їх, з наявністю друзів та нормальними стосунками з сусідами. Важливим показником правильного напряму в житті А. Адлер вважав також корисну діяльність та професіоналізм. „Тому, хто позбавлений цих якостей, – писав він, – не варто довіряти, він не зовсім готовий до любовних стосунків” [1, с. 164].
Крім звичайних якостей соціального пристосування, стосунки любові та шлюбу потребують від партнера почуття симпатії, здатності ототожнювати себе з іншою людиною та співпереживати з нею. Про це він писав так: „І якщо в наш час мало хто дійсно готовий до подружнього життя, то це тому, що більшість людей ніколи не навчались тому, як можливо бачити очами іншого, чути його вухами та відчувати його серцем” [1].
А. Адлером також виділяються риси характеру, які збільшують вірогідність непорозуміння між подружжям через неготовність людини до подружніх стосунків. Це невеликі недоліки, які беруть початок в дитинстві і здаються незначними до шлюбного життя. До них відносяться: вияв недовіри до об’єкту любові, так як це є ознакою установки на постійні сумніви, що явно свідчить про неготовність до реальних проблем життя; бажання постійно критикувати та виховувати іншу людину; надмірна чутливість, яка може бути симптомом комплексу неповноцінності; постійне очікування розчарування, що являється в шлюбі є причиною ревнощів.
Однак А. Адлер підкреслював, що, незважаючи на весь цей список несприятливих умов, не варто ускладнювати проблему вибору партнера, так як неможливо знайти ідеального партнера. Якщо двоє визнають свої помилки і підходять до спільного життя з точки зору взаємної рівності, вони зможуть справитись з завданнями шлюбу.
В.А. Сисенко ввів поняття „здатність до шлюбу”, яке передбачає такі складники [21]:
- здатність турбуватись про іншу людину, робити для неї добро;
- здатність співпереживати, співчувати, тобто входити в емоційний світ партнера, розуміти його радість та горе, переживати невдачі, знаходити духовну єдність;
- здатність до кооперації, співробітництва у міжособистісному спілкуванню;
- висока етична культура, яка передбачає терплячість, великодушність, доброту, прийняття іншої людини з усіма її недоліками.
Усі ці здатності є показниками вміння людини швидко корегувати свою поведінку у відповідності до обставин які змінюються, проявляти терпимість, стійкість та передбачуваність своєї поведінки, здатність до компромісу.
Зазначені „здатності” до шлюбу перекликаються з рисами зрілої особистості в розумінні Г. Олпорта, серед яких [18]:
- здатність до теплих стосунків, подружньої інтимності (любові до близьких людей без власницького характеру) та співчуття (проявляється в терпимості до різниці в цінностях та установках);
- емоційна незаклопотаність та самоприйняття (здатність керувати своїми емоційними станами таким чином, щоб це не заважало благополуччю інших);
- реалістичність сприймання, досвіду та домагань (проявляється у здатності бачити речі такими, які вони є, а не такими, якими хотілося б їх бачити);
- само об’єктивність (чітке уявлення про свої сильні та слабкі сторони);
- наявність у зрілої людини справи, діяльності, яку їй важливо робити.
На нашу думку, перераховані риси особистості можуть мати відношення не лише до подружнього взаєморозуміння, а також до вибору партнера при вступі у шлюб. Зріла особистість має здатність до реалістичного сприйняття інших людей (без ідеалізації партнера), адекватного вибору супутника життя у відповідності зі знаннями власних особливостей та життєвих планів, побудову успішних подружніх стосунків та подоланні неминучих проблем на різних стадіях життєвого циклу сім’ї.
У підготовці молодих людей до шлюбу велику роль відіграє і статеве виховання – формування еталонів мужності та жіночності [3, с. 56]. Саме у юнацькому віці у школярів відбувається завершення формування рольових позицій чоловіка та жінки. У дівчат різко посилюється інтерес до своєї зовнішності і виникає своєрідна переоцінка її значення, що пов’язано із загальним зростанням самооцінки, збільшенням потреби подобатись і загостреною оцінкою своїх та чужих успіхів у протилежної статі. У хлопчиків же найперше стає значимість своєї сили та мужності. Експериментуючи над собою вони прагнуть знайти себе та сформувати свій образ дорослості.
Формування статевої самосвідомості, еталонів мужності та жіночності починається з перших днів життя дитини. Проте найінтенсивніше воно здійснюється в підлітковому і юнацькому віці, коли засвоєний на попередніх етапах досвід починає перевірятись і уточнюватись під час інтенсивного спілкування з особистостями протилежної статі.
С.В. Ковальов стверджує, що статеве виховання повинно не згладжувати, а, навпаки, підтримувати статеві відмінності чоловіків та жінок. Ці відмінності виявляються вже в перші дні після народження, та стають більш яскравими і чіткими. Активність чоловічої статі носить своєрідний предметно-інструментальный характер, а жіночої по своїй природі – емоційно-експресивний, що достатньою мірою виявляється і в сфері статевої поведінки та потягів [11].
Важко переоцінити роль статевого виховання і у формуванні якостей сім'янина. Тут величезну роль відіграє дошлюбний досвід, в якому особливо важливе пізнання як можна більшої кількості реальних сімей, де панує взаєморозуміння та любов.
Серед багатьох аспектів проблем формування психологічної готовності до подружнього та сімейного життя можна виділити правильне розуміння ролі сім’ї та шлюбу молодими людьми, що, в свою чергу, пов’язано з особливостями формування у них установок, орієнтацій на вступ шлюб.
Отже, для чого потрібна сім’я [24, с. 123]: щоб було на кого спертись; щоб було з ким порадитись; щоб був хтось поруч, чия думка є вагомою; щоб був хтось, хто не залишить у біді; щоб був хтось, з ким по-справжньому добре; щоб був поруч хтось, хто розділяє подібні цінності; щоб був хтось, хто не буде заздрити; щоб був хтось, з ким можна разом радіти успіхам; щоб був хтось поруч, кому можна довіряти; щоб був поруч хтось, хто в важку хвилину підтримає та захистить; щоб був хтось, хто дивиться на речі схожим чином. Усі ці аспекти разом і створюють образ сім’ї, як затишку у світі політичних, економічних, технологічних, кліматичних та інших складностей життя.
Підготовка молодих людей до сімейного життя являє собою комплекс різноманітних взаємодій із батьками, вчителями, однолітками, з іншими людьми, з засобами культури та масової інформації, в результаті яких відбувається усвідомлення особливостей шлюбно-сімейних стосунків, розвиток відповідних почуттів, формування уявлень, поглядів, переконань, якостей, звичок, пов’язаних з готовністю до шлюбу та сімейного життя.
Висновки
Подружнє взаєморозуміння – це не лише бажання, а й конкретні зусилля, дії обох з подружжя у процесі їх спілкування вислухати, відчути, співпереживати (за допомогою емпатії), прийняти, зрозуміти думки, позиції, погляди, проблеми, переживання, можливі невдоволення; а також вибрати та узгодити оптимальні варіанти поведінки, які задовольнили б та принесли психологічний комфорт, внутрішнє відчуття задоволеності та близькості з партнером.
Залежно від ступеня особистісної залученості людини у стосунки, можна умовно виділити три рівні спілкування: соціально-рольовий, діловий, інтимно-особистісний. Для кожного рівня спілкування стратегічно найбільш значимим є визначений рівень розуміння: згода, осмислення, співпереживання.
До основних чинників подружнього взаєморозуміння можна віднести:
- Любов як основний мотив укладання шлюбу.
- Подружня сумісність.
- Подружня адаптацію та розподіл ролей в сім’ї.
- Уявлення про шлюб та сім’ю як визначальний чинник подружнього взаєморозуміння.
Досить часто уявлення людей про своє сімейне життя, про майбутнього чоловіка/дружину формуються під впливом ілюзорної картини світу, яка нав’язує занадто ідеалістичні, відірвані від реальності уявлення.
Так, дослідники в галузі сімейної психології наголошують, що існує проблема неадекватності вибору чоловіка/дружини пов'язана з механізмами сприйняття людьми один одного. Вибір чоловіка регулюється ідеальним образом партнера. У створенні цього образу бере участь попередній досвід спілкування, еталони батьківської сім’ї, літературні прообрази, соціальні стереотипи і ідеали найближчого оточення.
Існує парадокс шлюбно-сімейних уявлень юнаків та дівчат, який полягає в значному розходженні якостей бажаного супутника життя та передбачуваного партнера у повсякденному спілкуванні, з числа яких цей супутник зазвичай і вибирається. Так, якості особистості, які вважаються значимими для чоловіка/дружини, в реальному спілкуванні молодих людей не мають вирішального значення.
Після проведення емпіричного дослідження, ми виявили, що дошлюбні уявлення про сімейне життя не є визначальним чинником подружнього взаєморозуміння у досліджених нами пар. Але варто звернути увагу на те, що на певному етапі сімейного життя, як для чоловіків, так і для жінок дошлюбні уявлення займають одне з перших місць в ієрархії системоутворюючих факторів подружнього взаєморозуміння. Тому ми вважаємо, що потрібно розробляти програми щодо розвитку у молодих людей адекватних, реалістичних уявлень про шлюб та сім’ю.
Отримані в результаті виконання магістерської роботи дані щодо дошлюбних уявлень про сімейне життя як чинника подружнього взаєморозуміння можуть бути використані при створенні програм підвищення якості, стабільності та успішності шлюбу; програм просвітницької діяльності серед молоді. Також отримані результати можуть бути використані при проведені подальшого більш глибшого вивчення проблеми подружнього взаєморозуміння.
Список використаних джерел
- Адлер А. Наука жить / Адлер А. – М.: Мысль, 1997. – С.160-180.
- Андреева Т. В. Психология современной семьи. Монография. / Андреева Т. В. – СПб.: Речь, 2005. – 436с.
- Андреева Т. В. Психология семьи: Учеб. пособие / Андреева Т. В. – СПб.: Речь, 2007. – 348с.
- Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Алешина Ю. Е. – М., 1999. – 208с.
- Аргайл М. Психология счастья / Аргайл М. – М., 1990. – 325с.
- Волкова А. Н. Методические приемы диагностики супружеских отношений / Волкова А. Н., Трапезникова Т. М. // Вопросы психологии. – 2002. – № 5, 85. с.110.
- Гозман Л. Я. Процессы Межличностного восприятия в семье. / Гозман Л. Я. Под ред. Андреевой Г.М., Донцовой А. И. – М.: Мысль, 1987. – 294с.
- Головаха И. Е. Психология человеческого взаимопонимания / Головаха И. Е., Панина Н. В.– К. Политиздат Украины, 1989. – 189с.
- Головин С. Ю. Словарь практического психолога [Електронний ресурс] / Головін С. Ю. – Режим доступу до книги: http://www.pseudology.org.
- Дружинин В. Н. Психология семьи: 3–е изд / Дружинин В. Н. – СПб.: Питер, 2005. – 176с.
- Ковалев С. В. Психология семейных отношений / Ковальов С. В. – М.: Мысль, 1987. – 465с.
- Кочетов А. И. Начало семейной жизни / Кочетов А. И. – М.: Мысль, 1989. – 310с.
- Маслоу А. Психология бытия / Маслоу А. – М.: Мысль, 1997. – 238с.
- Москвичева Н. Л. Образ семьи и его динамика до геронтогенеза / Ананьевские чтения-2003: материалы научно-практ. конф. 28-30 окт. 2003 г. – СПб.: СПбГУ, 2003. – 215с.
- Менегетти А. Путь мудреца или искусство жизни / Менегетти А. – М.: ННБФ „Онтопсихология” 1993. – 77с.
- Обозова А. Н. Супружеская совместимость – фактор устойчивости брака / Обозова А. Н. – М., 1983 – 215 с.
- Олейник Ю. Н. Исследование уровней совместимости в молодой семье / Олейник Ю. Н. // Психологический журнал. – 1986.-№ 2. – С. 59-67.
- Олпорт Г. Становление личности. Избранные труды / Олпорт Г. – М.: Мысль, 2002. – 410с.
- Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни / Пезешкиан Н. – СПб.: Речь, 2004. – 288с.
- Сатир В. Как строить себя и свою семью / Сатир В. – М.: Педагогика-Пресс, 1992. – 192с.
- Сысенко В. А. Новобрачные в зеркале собственных взглядов, суджений, оценок / Сысенко В. А. – М.: Мысль, 1985. – 235с.
- Фромм Э. Искусство любить / Фромм Э. – СПб.: Азбука, 2002. – 221с.
- Хамитов Н. В. Одиночество женское и мужское: Опыт вживания в проблему / Хамитов Н. В. – М.: Торсинг, 2004. – 444с.
- Шнейдер Л. Б. Семейная психология / Шнейдер Л. Б. – М.: Мысль, 2005. – 765с.
- Юнг К. Г. Проблемы души нашего времени / Юнг К. Г.– М.: Прогресс, 2006. – 331с.