Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Сахно Парасковія Іванівна, старший викладач Сумського державного університету

Навчально – педагогічний процес включає в себе дві основні складові частини: викладач і студент. Термін «студент» - це людина, яка наполегливо, старанно працює, займається, робить справу, тобто опановує знання, вивчає науку.

Вважається, що студентів, порівняно з іншими групами цього віку, відрізняють такі риси: вищий освітній рівень, велике прагнення до знань, висока соціальна активність, досить гармонійне поєднання інтелектуальної і соціальної зрілості. Однак у студентському віці буває ще і відома проблема: не кожен студент сповна реалізує великі потенційні можливості досягнення високого рівня розвитку моральної, інтелектуальної та фізичної сфер. Окремі студенти навчаються легко, поверхово, не виявляють особливої активності у навчанні, не мають потреби в самоосвіті та самовдосконаленні. Їхня увага переважно зосереджується на цікавих формах роботи. Останнім часом у вищій школі спостерігається зростання відсотка невстигаючих та «дидактично запущених (занедбаних)» студентів.

Проаналізуємо декілька різних класифікацій типів студентів. Не будемо зупинятися на позитивних продуктивних характеристиках більшості студентів. Приділимо увагу негативним, неадекватним проявам поведінки студентів, яких умовно можна віднести до групи «дидактично запущених (занедбаних) » студентів.

Залежно від активності студента адаптивний процес може бути пасивним і характеризуватись конформним прийняттям цілей та цінностей нової соціальної групи. Поведінка такого студента деструктивна, конфліктна, емоційно нестійка, з неадекватною реакцією на вимоги та умови навчання. Для деструктивного стану студента характерними є: пасивність і невизначеність, що знижує власну ініціативність і в навчанні, і в спілкуванні; недовіра до людей; нереалістичні очікування; соціальна тривожність.

Викладач в адаптаційний період першокурсників може допомагати і вчити студентів самовизначатися за соціальними цінностями, а не за тимчасовими результатами діяльності, бути цілеспрямованим; допомагати в організації самостійної роботи та входження в студентське середовище; включати студента в співтворчість. В цей період вирішальне значення має підтримка, допомога, увага.

Залежно від ставлення студентів до професійного навчання і громадської роботи, за їх соціальною активністю та позанавчальними інтересами, також можна виділити студентів з негативними проявами. Цю групу складають безініціативні, не цікаві люди. До вищої школи вони прийшли випадково. До навчання ставляться байдуже, постійно пропускають заняття, не вчасно складають сесію. Сфера їх інтересів міститься за межами навчально–професійної діяльності.

Також є студенти, які живуть за рахунок інших, використовує чужі знання, як власні, нікому не допомагає, а сам постійно потребує допомоги.

Контингент невстигаючих та «дидактично запущених» студентів характеризуються такими показниками: швидкість засвоєння навчального матеріалу на 25 -30% нижче ніж у інших студентів; при незначному перевантаженні відбувається втрата інтересу до заняття і зупиняється процес навчальної діяльності; краще засвоюється матеріал, розподілений на міні дози, які складаються з одного змістовного елемента; швидше і точніше засвоюються дії, які мають відтворений в підручнику чіткий алгоритм виконання, відтворений у формі демонстрації операцій; для розв’язання технічних задач ефективне навчання алгоритмам розв’язання.

Контингент невстигаючих та «дидактично запущених» студентів не має навиків роботи з підручником. Хоча існують загальні вимоги до створення підручників та навчальних посібників, Л.Д. Столяренко пропонує специфічні вимоги до змісту та структури навчальних посібників для невстигаючих та «дидактично запущених» студентів:

1. Особливу увагу слід приділити обсягу доз навчальної інформації на кожне заняття з чітко вираженою структурою, з врахуванням швидкості засвоєння матеріалу даного контингенту;
2. Блок основної інформації: матеріал дози навчальної інформації на кожне заняття слід розподілити на міні дози, які складаються з одного змістовного елемента;
3. Блок додаткової інформації;
4. Блок закріплення: викладання матеріалу практичного застосування слід пропонувати в формі чіткого однозначного алгоритму;
5. Блок систематизації повинен бути представленим у вигляді схем, таблиць, матриць;
6. Блок контролю: набір тестів другого рівня засвоєння;
7. Для навчання розв’язанню технічних задач передбачити в підручнику алгоритми їх розв’язання.
8. Подача матеріалу – на основі логічної системності, максимально використовуючи лінійну структуру змісту.

Отже при роботі зі студентами потрібно враховувати закономірності та психологічні механізми особистісного їх розвитку, які зумовлені як своєрідністю соціальної ситуації розвитку студентства, так і основними психологічними особливостями юнацького віку. Викладачеві потрібно безумовно «приймати» особистість студента в її неповторному вияві та визнавати за ним право вибору.

Деякі практичні психологічні рекомендації щодо роботи з невстигаючими та «дидактично запущеними» студентами:

1. Oскільки викладач керує навчально–пізнавальним процесом студентів, то роботу слід починати з організації робочого простору в аудиторії. Контролювати, щоб студенти сідали за перші парти, а не ховались за останніми. Особливо це стосується категорії «дидактично запущених» (занедбаних) та невстигаючих. Важливо розділити цю категорію по всій аудиторії, навіть запропонувати сісти поряд з «сильним» студентом. Якщо з першого заняття викладач приділяє цьому увагу, то студенти не байдикують і не заважають роботі інших.
2. Необхідно приділяти увагу організації робочого місця, щоб на столах не було нічого зайвого (чужих конспектів, підручників з інших дисциплін, сумок, одягу, якими студенти часто відгороджуються від викладача або ховають під них «шпаргалки»; телефонів…).
3. Якщо студент має вади мови, боїться, соромиться відповідати перед аудиторією, треба використовувати принцип індивідуального підходу (давати письмові завдання на місці або біля дошки).
4. Під час контрольних робіт використовувати диференційовані завдання. Можна скористатися допомогою «сильного» студента, щоб він перевірив, допоміг. Це корисно буде для обох.

Література

1. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Навч. посібник. – К.:ТОВ «Філ-студія», 2006. – с.47 – 74.
2. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. Серия «Ученики и учеб. пособия».- Ростов н/Д: «Феникс»,2003. – с. 445 – 451.

---

---