Пушкар М.І. Теоретичні та методологічні засади проблем перекладу
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Пушкар М.І. – студентка Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, спеціальність «Англійська і китайська мови», кафедра англійської мови та методики її викладання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Анотація: Для того, щоб іншомовний текст був зрозумілим для аудиторії, його потрібно перекласти рідною мовою. Під час цього процесу і виникає чимала кількість труднощів, курйозів та неточностей. Саме тому в статті розглядаються проблеми перекладу та способи їх вирішення для того, щоб передати повно та досконало автентичний зміст.
Ключові слова: переклад, прагматична цінність перекладу, проблеми перекладу.
Аннотация: Для того, чтобы иноязычный текст был понятен для аудитории, его нужно перевести на родной язык. Во время этого процесса и возникает немалое количество трудностей, курьезов и неточностей. Именно поэтому в статье рассматриваются проблемы перевода и способы их решения для того, чтобы передать полно и совершенно аутентичный смысл.
Ключевые слова: перевод, прагматическая ценность перевода, проблемы перевода.
Annotation: Тo ensure that a foreign-language text was understood by the audience, it must be translated into the local language. During this process, there is a considerable number of difficulties, oddities and inconsistencies. Therefore, it is necessary to pay attention to translation problems and their solutions in order to render authentic content fully and thoroughly.
Key words: translation, translation of pragmatic value, translation problems.
Зміст |
Постановка проблеми
У зв’язку з надзвичайно динамічним характером розвитку суспільно-політичного життя у сучасному світі, підвищенням вимог до рівня освіченості та культури населення, процесами глобалізації, розвитком інформаційних технологій зростає потреба використання іншомовних джерел для запозичення досвіду іншої країни, ознайомленням з її культурою та надбаннями. Переклад – один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу – донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, повідомлення і ближче ознайомити його з відповідним текстом. «Перекласти» означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми. Розвиток науки у наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з’являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, монографіях тощо.
Оскільки переклад – це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу немає неперекладних матеріалів, є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов’язані з недостатнім знанням мови оригіналу, мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників, тому досить актуально вивчити та дослідити теоретичні та методологічні засади проблем перекладу.
Аналіз досліджень
Проблему навчання діалогічного мовлення загалом вивчали такі дослідники як М.В.Вербицькою, О.І.Вишневський, В.Л.Склалкін, Є.І.Пассов, С.Я.Андрушко, Т.І.Олейник, Дж.Ревел, Л.Літлвуд та інші.
Постановка мети дослідження
Вивчення труднощів, які виникають при перекладі, та їх причин. Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:
1) проаналізувати термінологічно-поняттєвий апарат номена «переклад»;
2) визначити типи та види перекладу; 3) дослідити причини труднощів, які виникають при перекладі.
Предметом нашого дослідження є переклад тексту.
Виклад основного матеріалу
Перш ніж розглянути питання труднощів перекладу, варто висвітлити поняття перекладу. Існує декілька підходів до визначення поняття перекладу. Так, за М.В. Вербицькою, переклад – це процес відтворення письмового тексту чи усного вислову, використовуючи граматичні, лексичні та стилістичні форми іншої мови або результат цього процесу [3, с. 13]. В великому тлумачному словнику сучасної української мови переклад трактується як процес передачі тексту, слова або усного висловлювання засобами іншої мови [2, с. 729].
Варто відзначити, що процес перекладання – це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи:
1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту;
2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою;
3) відтворення змісту рідною мовою.
За формою переклад поділяють на усний і письмовий. Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців при укладанні контрактів, на виставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний робиться спонтанно, перекладач не має можливості скористатися довідковою літературою.
Усний переклад може бути послідовним або синхронним. Послідовний переклад – це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад здійснювався у паузах після логічно завершених частин, щоб був зрозумілий контекст. Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення [4, с. 106].
За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад. Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, це і є однією з типових помилок перекладу, наприклад, англ. Your project is the most interesting – укр. Ваш проект найбільш цікавий (потрібно – найцікавіший).
Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови, наприклад, англ. She is having breakfast – укр. Вона снідає.
За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:
а) суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв’ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;
б) художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури. Твори світової класики українською перекладали Леся Українка, Іван Франко, Микола Зеров, Максим Рильський та багато інших;
в) науково-технічний (технічний) – переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами [5, с. 167].
Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапами: читання всього тексту з метою усвідомлення змісту; поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад; стилістичне редагування повного тексту, що передбачає оформлення тексту відповідно до норм літературної мови, усунути повтори; усі терміни і назви мають бути однозначними; якщо думку можна висловити кількома способами, перевагу слід віддати стислому, якщо іншомовне слово можна без шкоди для змісту замінити українським, то варто це зробити.
Розглянемо проблеми перекладу більш детально. Для забезпечення високої якості перекладу перекладач повинен вміти зіставляти текст перекладу з оригіналом, оцінювати і класифікувати можливі помилки, вносити необхідні корективи. Сукупність вимог, що пред’являються до якості перекладу, називається нормою перекладу. Таким чином, норма перекладу складається в результаті взаємодії п’яти різних видів нормативних вимог:
1) норми еквівалентності перекладу;
2) жанрово-стилістичної норми перекладу;
3) норми перекладацької мови;
4) прагматичної норми перекладу;
5) конвенційної норми перекладу.
Таким чином, лінгвістичні складності перекладу з однієї мови на іншу пояснюються особливостями семантики, синтактики і прагматики мовних виразів вихідної мови та мови перекладу. Семантика – це все зміст, інформація, передані мовою або будь-якої його одиницею (словом, граматичною формою, словосполученням, реченням). Можна виділити наступні проблеми перекладу, пов’язані з розбіжністю семантики мов: відмінності в категоризації (наприклад, категорія часу в англійській та українській мовах різняться: укр. Вони прийшли о вісімнадцятій годині – англ. They came at 6p.m.), граматичні відмінності (в українській мові є три часи – минулий, теперішній та минулий, в англійській мові розрізняють набагато більше часів – Present Simple, Present Continuous, Present Perfect та багато інших).
Прагматична цінність перекладу – ступінь відповідності тексту перекладу тим завданням, для вирішення яких був здійснений процес перекладу. До прагматичних проблем перекладу відносяться: переклад ідіом і прислів’їв (український фразеологізм «про вовка промовка» англійською мовою звучатиме як «Talk of the devil»), дескрипції в анафорі, особливості стилю, парадокси рахунку, переказ метафор (англійське «to sink to destitution» в українській мові звучатиме як «сильно потребувати», «before you can say Jack Robunson» – «в одну секунду» та інші. У разі, коли перекладач не враховує відсутність когнітивних паралелей між мовами і перекладає буквально ідіому, у читача виникають серйозні проблеми з розумінням тексту [1, с. 214].
Екстралінгвістичні проблеми є традиційними для теорії перекладу. До них відносяться пошук способів передачі реалій, специфічних для того світу і тієї культури, яку обслуговує вихідна мова, засобами мови перекладу. При перекладі реалій існують в принципі дві можливості: передати відповідний сенс, використовуючи порівняльні за значенням одиниці мов (українське слово «поминки» замінити англійським словосполученням «burial feast», «стрітення» – «Candlemass Day»), зберегти в перекладі назви реалій, прийнятих у вихідній мові (українське слово «борщ» перекласти на англійську як «borsch», а не «beet soup»). Вибір однієї з цих можливостей залежить від різних факторів і в будь-якому випадку пов’язаний з певними інформаційними втратами.
Висновок
Таким чином, труднощі перекладу з однієї мови на іншу пояснюються особливостями семантики, синтактики і прагматики мовних виразів вихідної мови та мови перекладу, однак їх можна подолати досконало володіючи знаннями обох мов, особливостями їх функціонування та будучи обізнаним в культурі цих мов.
Список використаних джерел
- Баранов О.М. Введення в прикладну лінгвістику / О.М.Баранов. – М.: Едеторіал УРСС. – 2003. – 360 с.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
- Вербицкая М.В. Компоненты и уровни переводческой компетенции / М.В.Вербицкая, М.Ю.Соловов. Вестник Московского университета: Научный журнал. – М., 2010. – № 4. – С. 9-18.
- Латишев Л.К. Переклад: теорія, практика та методика викладання. / Л.К.Латишев, А.Л.Семенов. – М.: Видавничий центр «АкадеміяВ». – 2005. – 192 с.
- Левицький Ю.А. Загальне мовознавство / Ю.А.Левицький // Учеб. посібник. – Перм: Пермський університет, 2004. – 296 с.