Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Пашуля Юлія Володимирівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка

У статті розглянуто сутність поняття психологічної готовності дитини до вивчення іноземних мов; висвітлено основні зміни, що відбуваються у психологічній сфері дитини молодшого шкільного віку та впливають на вивчення іноземної мови. Акцентовано увагу на важливості такої організації навчання, яка враховує наведені особливості і сприяє максимально ефективному розвитку іншомовленнєвих умінь дитини молодшого шкільного віку.

Ключові слова: психологічна готовність, дитина молодшого шкільного віку, розвиток, психічні процеси, організація навчання.

В статье рассмотрена сущность понятия психологической готовности ребенка к изучению иностранных языков; освещены основные изменения, которые происходят в психологической сфере ребенка младшего школьного возраста и влияют на изучение иностранного языка. Акцент сделан на важности такой организации обучения, которая учитывает указанные особенности и способствует максимально эффективному развитию иноязычных умений ребенком младшего школьного возраста.

Ключевые слова: психологическая готовность, ребенок младшего школьного возраста, развитие, психические процессы, организация обучения.

The article describes the essence of the notion of psychological willingness; highlights the major changes in the psychological sphere of primary school child and influence on a foreign languages training. Attention is paid to the importance of such training organization, which takes into account the aforementioned features and contributes to the most effective development of a primary school child of foreign language skills.

Key words: psychological willingness, primary school child, development, mental processes, organization of training.

Зміст 1 Постановка проблеми 2 Аналіз досліджень 3 Постановка мети дослідження 4 Виклад основного матеріалу 5 Висновок 6 Список використаних джерел

Постановка проблеми

Сучасна людина у глобалізованому просторі повинна володіти хоча б однією ІМ. Досконале володіння іноземною мовою (ІМ) сьогодні постає як актуальна потреба: існує суспільний запит, зокрема, серед батьків – вони вважають, що їх діти повинні якомога раніше розпочинати навчання ІМ. Держава на це реагує відповідним чином, впроваджуючи ІМ в інваріантну частину базового компоненту Державного стандарту початкової загальної освіти. У зв’язку з цим, набуває актуальності проблема психологічної готовності дитини молодшого шкільного віку до вивчення ІМ.

Аналіз досліджень

Як виявив проведений аналіз науково-педагогічної та методичної літератури, проблемі раннього навчання ІМ і готовності до вивчення ІМ приділено достатньо уваги. Фундаментальний огляд організації раннього навчання ІМ було здійснено в працях Вакарчука І., Горлової Н.А., Котенко О.В., Паршикової Б.А. Психологічні та методичні аспекти щодо передумов формування іншомовної комунікативної компетентності учнів досить широко висвітлено в періодичних виданнях та науково-педагогічній літературі, наприклад, таких науковців, як Буренко В.Н., Коваленко О.Я., Носенко Е.Л., Нікітіна Т.В., Тонконог Л.М., Зубенко Т.В., Дмитренко Н. Увагу багатьох науковців зосереджено на аналізі бази формування комунікативної компетенції учнів різного віку крізь призму вікових особливостей їх розвитку та організації навчального процесу як такого, що є максимально ефективним. Досліджено особливості організації вивчення ІМ дітьми різного віку з урахуванням особистісно-діяльнісного підходу (І.А. Зимня, Т.М. Шкваріна). Вагомі праці було присвячено психофізіологічним чинникам засвоєння іноземних мов дітьми дошкільного віку (Дж. Брунер, Л.С. Виготський, Т. Еліот, В. Пенфільд, С.І. Рубіншнейн, Б. Уайт). Психологічна готовність учнів середнього шкільного віку була предметом досліджень у роботах Т.В. Нікітіної, В.Е. Раушенбаха, Л.В. Щерби, І.В. Рахманова, а молодшого шкільного віку – І.Н. Верещагиної, О.О. Леонтьєва, Л.П. Новік, Г.В. Рогової, І.С. Рязанова, П.І. Русіної. Науковці з багатьох сторін вивчають вікові особливості здатності дітей різного віку вивчати ІМ. Проте, проблема психологічної готовності дітей саме молодшого шкільного віку до іншомовної діяльності є такою, що вимагає більш детального опрацювання через специфіку ІМ та вікові особливості цієї категорії.

Постановка мети дослідження

Психологічна готовність дитини до вивчення іноземних мов – це категорія, навколо якої обертаються питання щодо раннього навчання. З огляду на це, мета статті – дослідити структурні компоненти психологічної готовності дітей молодшого шкільного віку до навчання іноземних мов.

Виклад основного матеріалу

У довідковій літературі поняття готовності трактується по-різному. З урахуванням вищенаведених досліджень вважаємо за доцільне навести приклади тлумачення поняття «готовність» та її компонентів, а також розглянути психологічну готовність до вивчення ІМ з урахуванням її специфіки та вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку. Дослідивши наукові джерела, можна помітити, що не існує однозначного тлумачення поняття «готовність». Більшість авторів пояснювали готовність через сукупність мотиваційних, пізнавальних, емоційних і вольових якостей особистості, її загальний психофізіологічний стан та спрямованість на виконання певних дій (Р.А. Гаспарян, Є.Г. Козлов, Л.С. Нерсесян, А.Ц. Пуні та ін.). Готовність розглядається як стан мобілізації усіх психофізіологічних систем людини, які забезпечують ефективне виконання певних дій. Стан готовності до дії визначається поєднанням факторів, що характеризують різні рівні і сторони готовності [6; 69]. Погоджуємось з думками науковців, що передумовою дії є узгодження різних чинників, спонукання до активності.

А.А. Деркач виділяє три компоненти готовності – це пізнавальний, емоційний, мотиваційний [4]. Л.О.Кандибович і М.І.Дяченко виділяють структуру готовності у вигляді таких компонентів: мотиваційний, орієнтаційний, операційний, вольовий, оціночний [5]. Наведені компоненти готовності часто розглядають комплексно, говорячи про психологічну готовність. Розглянемо психологічну готовність до навчання дитини: це комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності [10]. Наведемо визначення, представлене Кондаковим І. М: «Психологічна готовність до навчання — сформованість у дитини психологічних якостей, без яких в школі неможливе успішне оволодіння діяльністю навчальною. Індивідуальні показники цих форм готовності оцінюються порівняно показників вікової норми» [8; 96].

У науковій літературі найбільш поширеними критеріями готовності до навчання у вітчизняній психології є інтелектуальна, психофізіологічна та особистісна готовність [10]. Відповідно, розглядаючи вивчення іноземної мови як навчальну діяльність, доцільним є дослідження сформованості цих критеріїв як чинників психологічної готовності до вивчення ІМ дитиною молодшого шкільного віку з урахуванням її специфіки. Розглянемо кожен з них.

Інтелектуальна готовність – це високий рівень розвитку пізнавальної сфери дитини. Для вивчення ІМ дитина не лише має засвоїти конкретний обсяг знань та уявлень про навколишнє середовище, уміти здійснювати мисленнєві операції на елементарному рівні (спостерігати, порівнювати), розуміти, а й виконувати мовні інструкції. Володіння рідною мовою і здатність викремлювати мовні явища – це показник і основа можливості залучення дитини до вивчення ІМ.

Психофізіологічну готовність можна визначити як достатній рівень розвитку функцій і структур організму дитини. Психофізіологічний рівень розвитку дитини молодшого шкільного віку є сприятливим для вивчення ІМ, адже прискорений розвиток сенсорних систем відбувається ще в дошкільному віці. Дитині легше оволодіти іноземною мовою, ніж дорослій людині, оскільки на думку психологів та фізіологів молодші школярі мають стійку довготривалу пам'ять, їхній мозок характеризується пластичністю, здатністю швидко реагувати та переключатися з одного виду діяльності на інший, їм властиве володіння мистецтвом імітації [3; 18]. Великі можливості має пам'ять. Дітям досить просто запам'ятати іншомовні слова, слово¬сполучення, фрази, вірші та мовні кліше. Імітативні здібності дітей так само високоефективні. Це дозволяє використовувати різноманітні форми роботи – цікаві ігри, вірші, пісні, римівки. Сприймання іншомовного матеріалу на достатньому рівні в початкових класах школи обгрунтовується швидким сенсорним розвитком ще в дошкільному віці.

Серед інших особливостей, які мають пряме відношення до психологічної готовності, можна виокремити такі [1]:

• підвищена емоційність, імпульсивність, перевага збуджувальних процесів над гальмівними;

• мимовільність уваги та орієнтація на сильні подразники (цікаві дидактичні засоби, наприклад, ілюстрації);

• можливість запам’ятовування поки не усвідомлюваної інформації, фотографічність і асоціативність пам’яті, образність мислення;

• визначальна роль гри у процесі пізнавальної діяльності, що дозволяє активно використовувати дидактично актуальні ігрові види роботи, які корелюються з віковими особливостями;

• потреба у спілкуванні, індивідуальній увазі, відсутність мовних бар’єрів.

Наступним критерієм є особистісна готовність. Починаючи з дошкільного віку, у дитини молодшого шкільного віку наявна висока потреба у комунікативній взаємодії; розвивається самооцінка, високі пізнавальні потреби, які часто задовольняються у грі, поступово розвивається здатність до самоорганізації.

Разом з тим слід враховувати, що у дитини повністю відсутня початкова мотивація до вивчення ІМ. Через це варто звернутися до особливої організації навчання, враховуючи вікові особливості дитини молодшого шкільного віку. На початковому етапі є важливим зацікавити дітей вивченням ІМ, викликати позитивне ставлення до предмета, вмотивовувати необхідність, значущість володіння іноземною мовою як зручним засобом міжкультурного спілкування. Тобто, слід пам’ятати про той факт, що у дитини повністю відсутня потреба в спілкуванні іноземною мовою. Варто звернутися до потреб у пізнанні, грі. Дитина ніколи не вчить мову заради мови. Її цікавить життя, що відбувається навколо неї в цей момент. У дитини відсутній страх заплутатися у мові. Вона вільно експериментує з мовою, бо це для неї не є предметом. Дитині необхідні звичні умови. Для неї надзвичайно важливі повторення. Неабияке значення має інтерес – головна складова навчальної діяльності [11; 155]. Отже, є висока потреба у пізнанні через гру. Гра для дитини – не лише цікавий спосіб провести час, але й спосіб моделювання зовнішнього дорослого світу, взаємовідносин [13; 42]. Тобто, вибір гри як важливого прийому і оптимальної форми навчання на початковому етапі є цілком виправданим.

Надання дітям можливості багато рухатись не тільки співпадає з потребою віку, але й суттєво прискорює процес засвоєння іноземної мови [7; 93]. Адже фізична активність тісно пов'язана з мовленнєвою. Слід враховувати швидку стомлюваність дітей молодшого шкільного віку, а саме проводити фізкультхвилинки з римівками. Так учитель може досягнути подвійної мети: перепочинок та запам'ятовування нових слів.

З психологічної точки зору, у навчанні іноземної мови необхідно враховувати пізнавальні і соціальні потреби учнів, їх інтереси, невеликий, але наявний життєвий досвід, що підвищує їх емоційний тонус, стимулює активність. Слід зауважити, що позитивний емоційний стан, підтримка, увага до учнів добре впливає на процеси засвоєння навчального матеріалу. Навчання ІМ відбувається на основі сюжету, комунікативних та ігрових ситуацій, усвідомлення яких допомагає дітям засвоїти соціолінгвістичний матеріал [9]. Діти краще сприймають та засвоюють матеріал, якщо він якось обігрується, інсценується [12; 126]. На допомогу приходять вірші, казки, невеличкі п'єси та свята з використанням іншомовних автентичних пісень та віршів. Тобто, типовою формою уроку ІМ в початкових класах виступає театралізована гра, якій підпорядковані завдання уроку.

Науковці відзначають таку вікову особливість молодших школярів, як повну відсутність упереджень і негативних стереотипів щодо інших народів, їх країн. Діти внутрішньо схильні до міжкультурної комунікації, психологічно готові виступати посередниками в деструкції культурних бар'єрів [2]. Відтак, завданнями щодо навчання ІМ у початковій школі визначено: формування культурної толерантності учнів; створення посильних умов для набуття ними певного рівня міжкультурної іншомовної компетентності. Наявність таких особливостей доводить, що залучення до вивчення ІМ задовольнить потребу дитини у знаннях та спілкуванні, сприятиме позитивному самоусвідомленню дитини.

Розглянуті критерії психологічної готовності свідчать про те, що для вивчення молодшими школярами ІМ сформульовано необхідні психологічні передумови. Ці найтиповіші характеристики психологічних особливостей дітей цього віку слугують науково-теоретичними засадами для добору та організації змісту навчання ІМ.

Висновок

Отже, розглянувши основні вікові особливості молодших школярів, можемо зробити висновок про обов’язкове урахування рівня їх психологічної готовності до вивчення ІМ. Навчання ІМ молодших школярів є нагальним і важливим не лише через сучасні економічні умови – зазначимо також і соціокультурний чинник. Дитина має змогу раніше залучитись до загальнолюдської культури завдяки спілкуванню іншою мовою, без упередженостей до інших націй, рас через формування толерантності у процесі ознайомлення з особливостями культури, побуту, традицій народу, мову якого вивчає. Отже, мовна політика, те, що вкладається у зміст навчання, має бути чітко виваженим, продуманим, відповідати віковим та індивідуальним особливостям, методичним принципам, мати виховуючий характер. Для забезпечення такої можливості необхідно досконало дослідити сформованість психологічної готовності дитини до вивчення ІМ. Тобто, перспективним є дослідження і удосконалення організації оволодіння ІМ крізь призму психологічної готовності дитини.

Список використаних джерел

1. Навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з вивченням іноземних мов. ІНОЗЕМНІ МОВИ [Електронний ресурс] / Навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з вивченням іноземних мов. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mon.gov.ua/images/files/navchalni_programu/2012/inozem/im.pdf.
2. Богуш, А. М. Етичні бесіди в 1-3 класах / Богуш А. М., Смовська О. І.. – Київ: Радянська школа, 1981. – 140 с.
3. Буренко, В. Об'єктивні умови переходу початкової школи на нову структуру і зміст навчання / В. Буренко // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2002. – № 1-2. – С. 18–22.
4. Деркач, А.А. Акмеологические основы развития профессионала/ А.А Деркач. – М.; Воронеж, 2004.
5. Дьяченко, М. И., Кандыбович Л. А. Психологические проблемы готовности к деяльности/ М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Минск: БДУ, 1976. – 176 с.
6. Зинченко, В. П., Мещеряков Б. Г. Большой психологический словарь/ В. П. Зинченко, Б. Г. Мещеряков. – СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2008. – 409 с.
7. Коваленко, О. Я. Книга для вчителя іноземної мови: Довідково-методичне видання. / О. Я. Коваленко. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 416 с.
8. Кондаков, И. М. Психология. Иллюстрированный словарь/ И. М. Кондаков – СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2003. – С. 96
9. Котенко, О.В. Раннє навчання іноземних мов як чинник комунікативно-психологічної адаптації особистості у мовному просторі / О. В. Котенко // ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди" – Додаток 1 до Вип. 31, Том ІІІ (45): Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – К.: Гнозис, 2013. – С.341 – 349.
10. Павелків, Р. В. Вікова психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Р. В. Павелків. – К.: Кондор, 2011. – 468 с.
11. Соколовська, С. В. Особистісно-орієнтований підхід у навчанні іноземної мови дітей шостого року життя: дис. канд. пед. наук: 13.00.08/ Соколовська С. В. – К., 2005. – 221 с.
12. Зимняя, И.А. Психологическое обучение иностранным языкам в школе/ И.А. Зимняя. – М.: Просвещение. – 1991. – С. 126-135.
13. Чернякова, О. Вивчення англійської мови через гру/ О. Чернякова// Початкова школа, К., 2002. - № 4. – С. 279.

---

---