Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Осовська О.І. - магістр спеціальності “Дошкільна освіта” Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка.

ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ПРОФЕСІЇ ДОРОСЛИХ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

   Трудове виховання в українській народній педагогіці з давніх-давен виступало досить суттєвою педагогічною тенденцією. Наш народ завжди вважав працю, трудову діяльність першоосновою буття людини, нації. Трудове виховання дітей, починаючи з дошкільного віку, здійснювалося шляхом створення умов, які сприяли ранньому залученню до справжньої продуктивної праці, формуванню особистості трудівника, господаря.

   Професія – з латинської „оголошую свою справу”, характеризує певну категорію людей, які займаються певним видом трудової діяльності. Суспільству потрібні спеціалісти різних професій, тому обираючи майбутню професію необхідно узгодити свій вибір з потребами суспільства у фахівцях. Праця людини не може бути особистою справою, вона має велике суспільне значення.

   У філософському словнику поняття «професія» визначається як соціальний феномен, що існує у вигляді специфічних форм – свідомості, діяльності, відносин, норм, цінностей та організацій, що пов’язані із систематичним виконанням індивідами суспільно корисних дій.

   Смислове поле поняття професії вперше окреслюється у філософії Платона, який поділяє всю суспільно корисну-діяльність на три основні групи – виробників, захисників та наставників (правителів) відповідно до вроджених схильностей кожного члена суспільства. Правильне обрання професії залежить від правильного суспільного виховання і сприяє не лише досягненню суспільного блага і справедливості ("кожному своє"), але й щастя, або індивідуального блага.

   Своєрідну інтерпретацію вчення про професійну діяльність запропонував Сковорода у вченні про "сродний труд"; осердям цього вчення було самопізнання людини та здобуття нею щастя завдяки духовним пошукам та моральній міцності у виборі і здійсненні обраної діяльності. На основі висунутої ним ідеї природо відповідності сформулював закон про роль праці у розвитку суспільства і у підготовці людини до трудової діяльності. Відмітною рисою вчення Сковороди є розробка ним концепції божественної справедливості, за якою благодать розподіляється (з надлишком) тією мірою, якою людина пізнала саму себе та знайшла свій "сродний труд".

   П. Сорокін розглядає професії як один з основних критеріїв соціальної стратифікації (поряд з економічними та політичними критеріями), а отже — як одну із змінних суспільного життя життя; аналізує значення професії для проявів соціальної мобільності індивідів та соціальних груп.

   Російський вчений Євгеній Олександрович Климов розглядає сім основних факторів, що впливають на вибір професії:

• позиція батьків. Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час;
• позиція друзів. Дружні відносини є досить міцними і вплив їх на вибір професії не виключено. Особливо це актуально для людей зі стандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, не спроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, краще взнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переносити захоплення якоюсь людиною на професію, котрою та володіє;
• особисті професійні плани. У цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії, засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму й характеру людини;
• здібності. Це індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій чи іншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від них залежить швидкість, глибина процесу оволодіння знаннями, набуття умінь і навичок. Про їх своєрідність треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях у найрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення формується також за допомогою досліджень, тестувань, спрямованих на активізацію самопізнання;
• рівень домагань на суспільне визнання. Плануючи власний трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань. Невідповідність внутрішніх образів людини життєвим реаліям неминуче призведе до розчарування;
• яка професія викликає більший інтерес і яку професію діти найбільше знають. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваються людиною, про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними. Щоб точно знати чим саме займається людина певної професії треба розібратись по яким класам, типам, групам класифікуються існуючі професії і які ставляться до них вимоги. Допомогти в отриманні достовірної інформації молодій людині можуть батьки, вихователі, а найбільше – психологи-профконсультанти. Вони проводять низку діагностичних заходів по вивченню особистості людини, котра обирає професію;
• схильності. Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більша частина вільного часу. Це – інтереси, підкріплені певними здібностями.

   Поділяючи наукову позицію Климова, ми вважаємо, що вихователь дошкільного навчального закладу, може впливати на підтримання інтересу дитини старшого дошкільного віку до тієї чи іншої професії.

   Значну роль у виборі професії відіграє темперамент. Від нього залежить вплив на діяльність різних психічних станів, викликаних неприємною обстановкою, емоційними факторами. Люди холеричного темпераменту більше придатні для активної ризикованої діяльності, сангвініки – для організаторської, меланхоліки – для творчої діяльності в науці й мистецтві, флегматики – для планомірної, неквапливої й плідної діяльності. Далеко не останню позицію у професійному самовизначенні займають характер та самооцінка особистості.

   У наукових дослідженнях відомих педагогів визначено, що складовою частиною трудового виховання є пропедевтика дошкільників – обґрунтована система роботи з ознайомлення та долучення до праці дорослих, а також формування рис та якостей особистості дошкільників.

   Одним із компонентів готовності дитини до трудової діяльності є привабливість праці. Цей своєрідний психологічний механізм формується під час усвідомлення дитиною того, що у процесі праці вона відкриває нове у собі, довкола себе, випробовує свої можливості на зовсім іншому рівні вимог, здатна досягти конкретного результату, який приносить радість їй і тим, хто вболіває за її успіхи.

   Виховна ефективність ознайомлення з працею дорослих залежить від ефективності процесу спостереження, від того, на які аспекти праці дорослих спрямована увага дітей. Самі вони зацікавлюються передусім зовнішніми виявами процесу праці: послідовністю операцій, предметами, знаряддям праці тощо. Тому потрібно спрямовувати їх на те, як людина ставиться до роботи, як здійснюється взаємодопомога у колективній праці.

   За визнанням психологів, педагогів, раціональною є така послідовність ознайомлення з працею дорослих:

• накопичення фактів про процес праці, перетворення предмета праці, результати праці, створення уявлення про її значущість;
• формування уявлень про людину праці, її ставлення до праці;
• формування уявлень про колективний характер трудової діяльності.

   Дітям старшого дошкільного віку вже доступне розуміння суспільної значущості праці дорослих, способів досягнення її результатів. Вони виявляють цікавість до праці поза межами дитячого садка. Під час спостереження за працею дорослих вихователю слід звертати увагу дітей на її організованість, узгодженість дій, відповідальність та ін. У цьому віці розширюються можливості для виховання трудових навичок і вмінь. Діти оволодівають навичками самообслуговування, самостійно виконують елементарні обов'язки. Приклад трудової діяльності дорослих впливає на них значно сильніше, ніж на дітей молодшого і середнього дошкільного віку. Різноманітні особливості праці дорослих відкривають дітям художні твори різних жанрів (літератури, кіно, живопису тощо), завдяки яким вони пізнають не лише її зовнішні вияви, а й внутрішню суть, мотиваційну сферу, психологічні наслідки. Втім, використання педагогами художніх творів активізує емоційну сферу дітей, спонукає їх до співпереживання з тими, хто працює, за досягнення результату, переконує, що навіть у найскладніших умовах цілеспрямована і працьовита людина зможе досягти своєї мети. Пережиті емоції зумовлюють конкретизацію знань про сутність праці, вимоги, які вона пред'являє людині, і про те, як праця впливає на розвиток, суспільне визнання особистості. Усе це формує основи внутрішньої готовності дитини до самовідданої праці в майбутньому.

   Старша дошкільна група – найважливіший етап у формуванні в дітей уявлень про працю дорослих та її значень в житті суспільства, у вихованні позитивного ставлення до трудової діяльності. В цій групі закріплюють знання дітей про працівників дитячого садка, будівництва, транспорту, розширюються уявлення про працю в промисловості, сільському господарстві в сфері культурно-побутового обслуговування населення.

   Знання дітей про працю треба поступово розширювати і поглиблювати. Не можна за один раз давати велику кількість знань, бо тоді діти набувають уривчастих, поверхневих знань, які мало впливають на формування правильного ставлення до праці, на вироблення трудових навичок і вмінь. Кожного разу потрібно давати невелику кількість знань, доповнювати вже відоме новими знаннями і закріплювати раніше набуті. Тільки при поступовому розширенні знань про той чи інший вид праці можна виробити у дітей правильне уявлення про нього і потрібне ставлення.

   Професія, яка відповідає інтересам і нахилам людини, викликає у неї задоволення. Особиста значущість професії підвищується, якщо вона престижна, має творчий характер, високо оцінюється матеріально.

   Трудова свідомість особистості містить уявлення про ставлення до праці, участі у суспільно корисній праці, усвідомлення необхідності трудового самовдосконалення, систему знань, трудових умінь і навичок, зсування ролі праці.

   Трудове виховання – процес залучення дітей до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення.

   Це провідна ланка всієї системи виховання. Воно визначається багатьма факторами, а в дитячих садках здійснюється системою засобів, які охоплюють всі знання навчально-виховної роботи, а також зовнішньою діяльність дошкільників, родинне суспільство.

   Трудове виховання – виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.

   Завдання трудового виховання зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити: психологічну готовність особистості до праці (бажання сумлінно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов'язку і духовної споживи, бережливість щодо результатів праці та повага до людей праці, творче ставлення до трудової діяльності); підготовка до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності).

   Трудове виховання ґрунтується на принципах: єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного); виявлення і розвитку індивідуальності у праці; високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості; залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці; постійності, безперервності, посиленості праці; наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці; творчого характеру праці; єдності праці та багатогранності життя.

   Трудова свідомість особистості містить уявлення про ставлення до праці, участі у суспільно корисній праці, усвідомлення необхідності трудового самовдосконалення, систему знань, трудових умінь і навичок, з'ясування ролі праці.

   Досвід трудової діяльності означає систему загальних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті, праці, об'єктивного оцінювання результатів своєї праці та самооцінювання, умінь і навичок систематичної, організованої, посильної суспільно корисної праці, узагальнення набутого досвіду.

   Активна трудова позиція зумовлюється системою трудових потреб, інтересів, переконань, ціннісних орієнтацій, уподобань.

   Формування готовності до праці поділяють на етапи — своєрідні сходинки трудового становлення особистості. У дошкільний період відбувається залучення дітей до побутової праці, догляду за тваринами і рослинами, виготовлення іграшок, ознайомлення з працею дорослих, формування переконань щодо необхідності праці, бережливого ставлення до її результатів. Результати теоретичних і експериментальних досліджень свідчать про важливість трудової діяльності в розвитку дітей старшого дошкільного віку. В даний час особливо актуальна проблема цілісного розвитку дитини як індивіда, особи, суб'єкта діяльності і індивідуальності, що дозволяє розглядати розвиток цілісно, як результат не одній (по критерію природне - соціальне), а трьох послідовних дихотомій (соціогенне - психогенне, зовнішнє - внутрішнє, ззовні зумовлене - зсередини обумовлене). Концепція цілісного розвитку дозволяє по-іншому поглянути на проблему розвитку особи дитини. Специфічні особливості психіки дітей старшого дошкільного віку ведуть до необхідності враховувати дані особливості при навчанні і вихованні. В першу чергу це стосується використання різних видів трудової діяльності.

   У трудовому навчанні діти одержують загальнотрудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї праці), загальновиробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва, організації праці, природи й навколишнього середовища), загально-технічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці).

   Найважливішою умовою організації трудової діяльності дітей є планомірне, цілеспрямоване керівництво нею з боку вихователя. Від цього залежить чітка організація праці дітей, те, чи матиме праця виховний вплив.

ЛІТЕРАТУРА

• Бєлєнька Г.В. Ким хочуть стати наші діти? // Дошкільне виховання. -2008. -У№ 5. - С. 5-6.7.Бокова О. Г. Давні ремесла нашого народу. // Розкажи онуку. — 2002. -№9.-С. 76.
• Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. -Львів, 1996.-С. 159.
• Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. — К., 1986.
• Сахаров В. Ф. Профессиональная ориентация школьников. —М.: Просвищениє, 1984. -С.44-47, 50-51, 56-59, 67-70, 136-139.
• М. М. Фіцула. Посібник. Києв. Видавничий центр "Академія" 2000.

---

---