Ніколюк В.С. Лінгводидактичний потенціал міжкультурного спілкування у контексті професійної підготовки педагога в умовах євроінтеграції
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Ніколюк В. С. – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
Анотація: Завданням цієї статті, яке ставив перед собою автор, було окреслити місце і роль потенціалу міжнародної комунікації у навчальній діяльності майбутніх педагогів; визначити специфіку лінгводидактичного підходу до методів організації іншомовної освіти в контексті професійної підготовки педагога в умовах Євроінтеграції. Відповідно до мети в статті розглянуто такі феномени «спілкування», «комунікація», «компетенція» у колі суміжних понять. Автором обґрунтовано лінгводидактичний потенціал поняття «міжкультурно-комунікативна компетентність» як категорії методики навчання іноземної мови.
Ключові слова: міжкультурне спілкування; Євроінтеграція; професійна іншомовна підготовка; лінгводидактичний потенціал; діяльнісний підхід.
Аннотация: Задачей этой статьи, которую ставил перед собой автор являлось очертить место и роль потенциала международной коммуникации в учебной деятельности будущих педагогов; определить специфику лингводидактичного подхода к методам организации иноязычного образования в контексте профессиональной подготовки педагога в условиях Евроинтеграции. Согласно цели в статье рассмотрены такие феномены как «общение», «коммуникация», «компетенция» в кругу смежных понять. Автором обосновано лингводидактичний потенциал понятия «межкультурно-коммуникативная кампетентность» как категории методики обучения иностранному языку.
Ключевые слова: межкультурное общение; Евроинтеграция; профессиональная иноязычная подготовка; лингводидактичний потенциал; деятельностный подход.
Annotation: The purpose of this article, pursued by the author was to outline the place and role of the international communication potential of in the educational activities of future teachers; to determine the specificity linguodidactic approach to organization of foreign language education in the context of professional training of the teacher in the conditions Fronteras. According to the purpose of the article we considers such phenomena as "communication", "communication", "competence" in the circle of related concepts. The author substantiates lingvodidactics the potential of the "intercultural communicative competences"concept as a category of teaching foreign language methods.
Key words: intercultural communication; European integration; professional foreign language training; linguodidactic potential; activity approach.
Зміст |
Постановка проблеми
У лінгводидактиці ствердився діяльнісний підхід до мовлення, в контексті якого, науковці розглядають мовлення як мовленнєву діяльність, в якій в ході спілкування використовуються мовні засоби, підходи, прийоми, концепції і форми. Тенденції сучасної вищої освіти в контексті євроінтеграційних процесів потребують перегляду й оновлення змісту професійної педагогічної підготовки, у результаті якої майбутній фахівець опановує низку компетенцій, необхідних для здійснення міжкультурного спілкування на високому рівні.
Наукова цінність лінгводидактичної теорії, як найвищої форми організації наукового знання, вимірюється обсягом емпіричних фактів, які складають предмет її вивчення, охоплюючи сфери систематизації, класифікації та інтерпретування (ґенеза, прогнозування подальшого розвитку), а також практичне застосування одержаних теоретичних висновків з метою поліпшити умови життя суспільства загалом і освітню галузь зокрема. Для майбутнього вчителя важливим є набуття мовленнєвого досвіду, тобто практичне володіння мовою і емпіричне узагальнення спостережень за мовою. У період навчання у вищому навчальному педагогічному закладі продовжується формування мовної та мовленнєвої особистості.
Аналіз досліджень
Проаналізувавши широкий спектр наукових розвідок науковців, що дослідження яких частково або побіжно дотичні до означеної нами проблеми, ми дійшли висновки, що повноцінного дослідження, яке б висвітлило дану тематику нині не має. Більшість учених акцентують увагу на вивченні лінгвокраїнознавчих аспектів у процесі навчання іноземної мови, а тому це є причиною того, що на сьогодні єдиної системи прийомів дослідження процесу міжкультурної комунікації та взаємодії суб’єктів у ньому не існує.
Зауважимо, що поняття міжкультурної комунікації надзвичайно складне та багатоаспектне, оскільки його основним суб’єктом та об’єктом є особистість. Визначенню лінгводидактичного потенціалу даного явища у контексті професійної підготовки педагога в умовах Євроінтеграції і присвячене наше науково-педагогічне дослідження.
Міжкультурна комунікації та низка її аспектів розглядалися цілою плеядою вчених в різних куточках світу: І. Васильцовою, Є. Верещагіним, Л. Воскресенською, О. Коломіновою, В. Костомаровим, А. Солодкою, Г. Томахіним, , Н. Хомським, Л. Щербою, Ф. Фолсомим, Д. Хаймзом, Л. Бачманном та ін.
Постановка мети дослідження
Мета статті – пошук оптимальних шляхів аналізу проблематики міжкультурного спілкування у професійній підготовці педагога в українському освітньому просторі в умовах Євроінтеграції.
Професійна підготовленість учителя початкових класів передбачає наявність у своїй структурі сформованої лінгводидактичної компетентності. Крім того, необхідність компетентнісного підходу в лінгводидактичній підготовці майбутніх учителів початкової школи є вимогою Державного стандарту мовної освіти та Програми загальної середньої освіти, де чітко окреслено базові лінії формування мовної та мовленнєвої особистості учнів. Оновлення змісту мовної освіти робить необхідним удосконалення парадигми професійно-педагогічної діяльності. Це означає, що підвищуються вимоги до професійно значущих якостей, властивостей, характеристик майбутніх фахівців, у яких потребує сучасне суспільство.
Виклад основного матеріалу
В аспекті нашого дослідження пріоритетним є формування лінгводидактичної компетентності міжкультурного спілкування у контексті професійної підготовки педагога в умовах євроінтеграції.
Дану дефініцію ми визначаємо як інтегративну якість особистості, яка включає сукупність базових та міжпредметних компетенцій, що дозволяють успішно здійснювати професійну діяльність. Потреба учнів у знаннях є показником ефективності професійної підготовки та передбачає формування у них мотивів як спонукальних чинників навчально-пізнавальної діяльності, що стимулюють опанування змістом освіти. На думку Н. В. Кошарної, стійкий результат можуть забезпечити глибокі знання в поєднанні з професійною самосвідомістю, які разом становлять підґрунтя потужної мотивації [4].
Сучасні вчені визначають технологію міжкультурного спілкування на заняттях з іноземної мови як цілісну педагогічну систему, складовими якої є цілі, зміст, методи і засоби, послідовність дій суб’єктів і об’єктів навчально-виховного процесу. За рівнем застосування в педагогічному процесі технології поділяють на: загальнопедагогічні (застосовуються до всіх навчальних дисциплін); предметнометодичні (враховують специфіку вивчення окремого предмета); локальні або внутрішньопредметні (враховують специфіку певної теми чи проблеми, стосуються окремого виду діяльності на занятті) – модульно-локальні мезотехнології і мікротехнології. Педагогічна технологія в межах курсу іноземної мови у школі реалізується в частковій технології навчання – прикладній методиці. Це система прийомів, об’єднаних певною логікою. Система методів – це основа навчальної технології. Система методів став засобом технологізації навчання в тому разі, коли активна пізнавальна діяльність студентів орієнтована на запланований освітній результат [1].
Теорія міжкультурної комунікації як навчальна дисципліна спершу увійшла до навчальних планів факультетів іноземних мов, згодом закріпилася в Україні в межах професійної підготовки студентів філологічного профілю, які вивчають іноземні мови. Зміст означеної дисципліни охопив як загальнотеоретичні основи теорії і практики міжкультурної комунікації, так і суто прагматичні питання, пов’язані із особливостями культури мови, яка вивчається. Пріоритетність навчання діалогу культур призвела до значного зростання інтересу до іноземних мов, що супроводжується зіставленням звичаїв, традицій, побуту різних народів, об’єктивно збільшила зацікавленість і власною етнокультурою у всіх її різноманітних проявах і спричинила попит на дослідження національної культурної спадщини. У лінгводидактиці укорінилося розуміння міжкультурної комунікації як такої, при якій комунікативні партнери, належачи до різних мов і культур, усвідомлюють факт чужинності один одного. Вчені схильні вважати, що ця наукова парадигма перестає бути приналежністю лише сфери навчання іноземних мов, розповсюджуючись на широке проблемне поле гуманітарного, міждисциплінарного знання. Ф. Бацевич у міжкультурну комунікацію характеризує тим, що її учасники у випадках прямого контакту використовують засоби мовного коду з культурно-специфічними смислами, а також стратегії і тактики спілкування, які відрізняються від тих, котрими вони користуються у випадках інтеракції всередині культури [1, с. 9], а також далі у словниковій статті: «Комунікація міжкультурна (у вузькому значенні слова).
Технологічний підхід у контексті іншомовної освіти у школі важливо розглядати з таких теоретичних позицій: технологічні дії в навчанні іноземної мови – це сукупність послідовних кроків від визначення цілей формування мовної особистості, попереднього проектування моделі навчально-виховного процесу з мови (навчальних ситуацій, уроків, позакласних заходів з навчанні іноземної мови ) до реалізації на практиці поставлених завдань, з подальшою оцінкою та аналізом досягнутих результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів; сучасні технології у сфері мовної освіти – навчальні системи, які відповідають найновішим досягненням дидактики, лінгвістики, теорії і практики навчання мови; вибір технології навчання залежить від мети, особливостей предметно-тематичного змісту навчальної діяльності студентів, рівня індивідуального розвитку, пізнавально-комунікативного досвіду, методичної майстерності викладача.
Досить важливим напрямком вищої професійної освіти є формування та розвиток учнів, їх становлення як фахівців, які опанували глибокими професійними знаннями та готові до їх використання у власній діяльності. Крім того, увагу слід приділяти формуванню та розвитку у майбутніх учителів оцінювально-аналітичних навичок, збагаченню їх лінгводидактичного досвіду, знайомству з інноваційними методиками мовної освіти, вмінню працювати з різними інформаційними джерелами тощо. Значну роль при цьому відіграють ключові компетентності, вивченню проблем формування [2; 3; 4].
Пріоритетним завданням професійної вищої освіти. Найбільшої актуальності у цьому контексті набуває компетентнісний підхід, який посів чільне місце у науці на рубежі ХХ-ХХІ століть. Із реалізацією компетентнісного підходу невід’ємно пов’язана якість професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Науковцями Н.М. Бібік, О.І. Пометун, О.Я. Савченко, С.О. Скворцовою розкрито сутність компетентнісного підходу, що полягає у спрямуванні навчального процесу на формування в учнів ключових і предметних компетентностей.
Сьогодні мета і завдання шкільного курсу іноземної мови розширилися. Система методів особистісно орієнтованого навчання іноземної мови зазнає змін, за певних умов трансформується в технологію і достатньо обґрунтовано визначається як технологія навчання услід за загальнодидактичними тенденціями. Так, у дослідженнях методів інтерактивного навчання
Застосування технологічного підходу, спрямованого на модернізацію процесу мовної освіти, пов’язане з явними протиріччями між: 1) з одного боку, концептуально-методологічним оновленням засад процесу мовної освіти і традиційною системою методів його реалізації, а з іншого –сучасною соціальною вимогою у формуванні цілісної гармонійно розвиненої мовної особистості та недостатніми розвивальними можливостями традиційних методів навчання; 2) традиційною системою навчання, орієнтованою на формування базових мовних, мовленнєвих знань, умінь, навичок, і об’єктивною потребою в застосуванні нового педагогічного досвіду, зокрема компетентнісного підходу до навчання, інтерактивних методів, інтегрованих технологій, орієнтованих на посилення комунікативного аспекту у формуванні мовної особистості; 3) інтенсивним розвитком знань, інформаційних технологій і традиційною системою навчання мови, розвитку мовлення, що не дає змоги ефективно засвоювати знання, повною мірою входити в сучасний інформаційний простір; 4) повільним темпом навчальної діяльності студентів та і підвищенням інтересу до вивчення мови; 5) наявним рівнем навчальних досягнень студентів у сфері мовної освіти й об’єктивною потребою в постійному самовдосконаленні, самонавчанні, саморозвитку. Організація навчально-виховного процесу шляхом застосування системи методів на рівні сучасних технологій, спрямована на вирішення наведених протиріч, сприяє якісному вдосконаленню курсу іноземної мови у школі [3; 5; 6].
Одним із найголовніших завдань міжкультурної комунікації є формування міжкультурної комунікативної компетенції на засадах культурного релятивізму й толерантності до чужої культури і мови, до їхніх культурних стандартів. Якщо термін «компетенція міжкультурна» – це «знання чужих культурних стандартів», що забезпечує «формування вторинної мовної особистості, яка може себе реалізувати в межах діалогу культур» є цілком придатним дотично практики викладання іноземної мови, то визначення
«міжкультурна компетентність» як «позитивне ставлення до наявності в
суспільстві різних етнокультурних груп, яка наявна як у індивіда, так і в
державі на підставі політики добровільної адаптації соціальних і політичних інститутів суспільства до потреб різних культурних груп».
Висновок
Нова міжкультурна лінгводидактична парадигма, окреслена нами в рамках цього дослідження знаходиться на етапі перманентного удосконалення та подальшого знаходження нових форм. Визначимо, що в її онову покладено концепт формування як первинної, так і вторинної мовної особистості, що відкриває широкі можливості пошуку нових оптимальних шляхів удосконалення іншомовної освіти в українському освітньому просторі, а особливо в умовах Євроінтеграції.
Сьогодні майбутнього фахівця складно уявити без уміння керувати процесом формування і розвитку мовної і мовленнєвої особистості учня. На ряду з цим, майбутнім учителям у початковій школі з навчання треба розуміти, які компетенції у них мають бути сформовані, аби у подальшому успішно здійснювати педагогічну діяльність. Мовна особистість студента становить єдність колективного й індивідуального, що виявляється у невідривному зв’язку між собою, тож, на нашу думку, розглядаючи поняття «міжкультурна компетенція», як ресурсна якість, і «міжкультурна компетентність», як особистісне утворення, вважаємо необхідним увести в науковий обіг лінгводидактики вищої школи термін «міжкультурно-комунікативна компетентність» – інтегративна якість особистості, що характеризується сукупністю спеціальних міжкультурних знань і вмінь і системою ціннісних орієнтацій, необхідних для розв’язання фахових завдань в умовах міжкультурної мовної взаємодії у стилі співпраці і толерантності.
Перспективами подальших наукових розвідок ми вбачаємо дослідження низки аспектів ефективного використання сучасних способів інтернет-взаємодії у міжкультурному спілкування у контексті іншомовної професійної підготовки педагогів в українському освітньому середовищі в умовах Євроінтеграції.
Список використаних джерел
- Білак Д. Оволодіння іноземними мовами – важлива вимога підготовки фахівців в умовах Болонського процесу / Д.Білак / Інтеграція в Європейський освітній простір: здобутки, проблеми, перспективи: Монографія / За заг. ред. Ф.Г. 37 Ващука. – Ужгород: ЗакДУ, 2011. – С.152 –160. –(Серія «Євроінтеграція: український вимір»; Вип. 16).
- Билецкая И. А. Поликультурные тенденции изучения иностранного языка в Украине / И. А. Билецкая // Science of future : materials of International scientificpractical conference of teachers and psychologists (Prague, the 5 th of March, 2014). – Prague, 2014. – P. 11–13.
- Кошарна Н.В. Організаційно-педагогічні умови запровадження європейських стандартів педагогічної підготовки вчителів в Україні (на прикладі Швеції) / Н.В. Кошарна // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький держаний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» - Додаток 4 до Вип. 31, Том ІУ (12): Тематичний випуск «Міжнародні Челпанівські психолого-педагогічні читання». – К.: Гнозис, 2014. – 384 с. – С. 113–119.
- Лабунець Ю.О. Міжкультурна комунікація як засіб розуміння ментальних особливостей різних культур / Ю.О. Лабунець // Вісник психології і педагогіки [Електронний ресурс] : зб. наук. пр. / Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. – Випуск 7. – К., 2012. – Режим доступу. – http://www.psyh.kiev.ua. – Заголовок з крану.
- Токменко О. Мовні тенденції Ради Європи в контексті глобалізації // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2004. –№ 3. – С. 112–115.