Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Мешко Олександр Іванович, канд. психол. наук, доцент кафедри психології Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка

Свідченням рівня професіоналізму вчителя та передумовою подальшого самовдосконалення вважається сформованість його професійно-педагогічної позиції. Наявність такої позиції дозволяє педагогу не лише постійно підвищувати свою професійну компетентність, але й надає йому соціальної і професійної стійкості, підвищує конкурентоздатність в умовах різноманітних реорганізацій, допомагає усвідомлено вибудовувати етапи власного професійного шляху, протистояти професійно-особистісним деформаціям.

Професійно-педагогічна позиція характеризує вчителя як суб’єкта педагогічної діяльності. Це є спосіб самовизначення, прийняття і реалізації вчителем власної професійної і особистісної концепції. У трактуванні ряду дослідників (К. О. Абульханова-Славська, Г. І. Аксьонова, Б.Г. Ананьєв, М. М. Боритко, М.Й. Боришевський, В.І. Слободчиков, Р.С. Нємов та ін.) позиція виступає як глибоко індивідуальне утворення особистості, як інтегральна характеристика всього способу життя людини. Ми визначаємо це поняття як особливе смислове утворення особистості, що відображає стійку усвідомлену систему ставлень учителя до різних сторін своєї професії — до себе, дітей, колег, педагогічної діяльності і професії в цілому. Як ціннісно-смисловий аспект самореалізації особистості, вона є основою для здійснення вчителем своїх внутрішніх потенцій в особистісному, соціальному та професійному планах.

Хоча позиція є відносно стабільним утворенням, вона може розвиватися і змінюватися з часом. Особливо це важливо на етапі професійного становлення майбутнього педагога, коли в нього відбувається оформлення сфери основних професійних цінностей і сенсів. Важливою психологічною умовою і механізмом ефективного становлення у студентів професійно-педагогічної позиції виступає професійне самовизначення майбутнього вчителя.

У найбільш загальному плані під самовизначенням розуміють форму включення людини в суспільство, здатність усвідомлювати себе, свої інтереси, визначити своє місце в житті, суспільстві, почати існувати самостійно. Самовизначитися, як стверджує Е.А. Клімов, означає усвідомити себе, визначити своє власне існування. На думку Г.П. Щедровицького, самовизначення проявляється як дія, спрямована на обґрунтування власного буття, як уміння переосмислювати власну сутність. За О.С. Газманом, самовизначення — це процес і результат вибору особистістю власної позиції, цілей і засобів самоздійснення в конкретних обставинах життя; основний механізм знаходження й прояву людиною внутрішньої свободи.

Сутністю професійного самовизначення є побудова смислів і перспектив розвитку конкретної людини у конкретній культурно-історичній ситуації при виконанні нею тієї чи іншої професійної діяльності, самостійне і усвідомлене знаходження смислів виконуваної праці і всієї життєдіяльності. Діяльність, пов’язана із знаходженням смислів, на думку Н.С. Пряжникова, і є предмет професійного самовизначення, що передбачає не лише мотиваційну складову, але й оволодіння специфічною здатністю до самостійного і усвідомленого самовизначення. Для вчителя самовизначення у професії, за В. Франклом, — це пошук і знаходження в ній свого смислу, своєї міри буття, свого ставлення до істини, які потім втіляться у педагогічних діяннях.

Окреслюючи проблему позиційного самовизначення майбутнього вчителя у професії, необхідно також зробити наголос на особливостях сучасної освітньої ситуації, яка характеризується наявністю різноманітних підходів до організації навчально-виховного процесу, що прийшли на зміну єдиним уніфікованим освітнім системам і спираються на різні методологічні підвалини. З цього боку позиція відображає ті особливості особистості вчителя та його діяльності, що пов’язані з реалізацією конкретного освітнього підходу. Останнє підтверджується думкою В.О. Сластьоніна, який підкреслює важливість орієнтації позиції педагога на певну систему цінностей, спрямованість вчителя на роботу у певній освітній парадигмі. Це означає, що в умовах особистісно орієнтованої освіти сучасний учитель повинен підніматися до рівня осмислення і внутрішнього прийняття гуманістичного підходу, а не лише володіти відповідними знаннями і технологіями.

Позиція завжди є результатом самовизначення. У той же час саме самовизначення неможливе без наявності позиції і повинне розглядатися як процес зміни позиції в проблемних ситуаціях. Це яскраво проявляється у педагогічній професії. Сучасний педагог, зауважує М.М. Боритко, працює в ситуації постійного вибору: як професійно-морального, що припускає вільну реалізацію власних концептуальних підходів та інноваційних ідей, так і професійно-технологічного, обумовленого вільним володінням всім спектром методичних засобів, прийомів, форм у процесі виховання і навчання. Отже, ступінь сформованості професійної позиції педагога найбільшою мірою обумовлений його здатністю до самовизначення в непередбачуваних і стрімко змінюваних ситуаціях педагогічної взаємодії.

Педагог, як правило, не може вибирати об’єктивні умови своєї професійної діяльності. Однак, як професіонал він має свободу у визначенні цілей своєї діяльності і виборі засобів їх досягнення. Свобода не абсолютна і втілюється в життя як здійснення можливості шляхом вибору певної мети і плану дій. Вона тим більша, чим краще людина усвідомлює свої реальні можливості, чим більше засобів перебуває в її розпорядженні, чим більшою мірою вона може скористатися сприятливими для неї тенденціями і протидіяти несприятливим. Сутність процесу самовизначення при цьому полягає в актах вияву й утвердження індивідуальної позиції в проблемних ситуаціях, коли людина опиняється перед необхідністю альтернативного вибору і повинна прийняти рішення. У такому плані вибір учителем своєї педагогічної позиції потрібно розуміти як вибір стратегічної лінії професійної поведінки, як моральний, концептуальний аспект його професійної діяльності. Для студента – майбутнього вчителя подібний вибір означає не лише знаходження відповідності вимогам майбутньої професії, але й, у першу чергу, знаходження себе, своєї індивідуальності у педагогічній професії, побудову власного простору особистісно-професійного саморозвитку. Тобто результатом професійного самовизначення майбутнього вчителя стає поступальний розвиток його педагогічної позиції.

---

---