Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Лук’яненко Ірина Анатоліївна, канд. біологічних наук, доцент кафедри психологічних дисциплін Навчально-наукового інституту права та психології КНУВС

Буряк Олена Вадимівна, студент-психолог Навчально-наукового інституту права та психології КНУВС

Серпутько Ірина Анатоліївна, студент-психолог Навчально-наукового інституту права та психології КНУВС

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗОРОВОЇ СЕНСОРНОЇ СИСТЕМИ У ЛЮДЕЙ З РІЗНОЮ РУХОВОЮ АКТИВНІСТЮ ПІВКУЛЬ МОЗКУ

З’ясування того, в якій мірі асиметрія мозку пов’язана з функціональною спеціалізацією півкуль при здійсненні різних видів діяльності є важливим та актуальним завданням психофізіології. Необхідність дослідження міжпівкульової організації психічних процесів зумовлена тим, що від функціональної асиметрії мозку залежать типи мислення людини, її рухова активність та мова, що відображується на всіх видах діяльності, зокрема, навчальній діяльності, а врахування психофізіологічних особливостей ліворуких дітей можуть використовувати у своїй практичній діяльності педагоги та психологи. Сприйняття зорового стимулу проявляється в його впізнанні та класифікації (значущий / незначущий). Проте спочатку відбувається обробка його сенсорних характеристик та співставлення з існуючими в пам’яті образами. Спеціалізація півкуль та їх взаємодія при зоровій ідентифікації стимулу є однією з найбільш обговорюваних в літературі проблем. Вважають, що в правій півкулі відбувається цілковите сприйняття об’єкта, а в лівій – дискримінаційний аналіз та впізнання на основі обраної відмінної ознаки.

Основними нейрональними структурами, які задіяні в системі зорової уваги, вважаються екстрастріарні асоціативні зони тім’яної та скроневої кори, а також її фронтальні відділи.

Завданнями дослідження було на основі даних літератури дослідити сутність проблеми психофізіологічних особливостей вищої нервової діяльності ліворуких осіб, виявити в експерименті особливості бінокулярного зору, з’ясувавши, чи наявна перевага провідного лівого ока у ліворуких людей, а також за допомогою теппінг-тесту дослідити швидкість рухової реакції правої та лівої руки у ліворуких.

Для вирішення поставлених задач використовувалась методика дослідження бінокулярного зору за допомогою кольоротесту та теппінг-тест. Дослідною роботою було охоплено 50 осіб віком від 17 до 20 років, студентів КНУВС.

Проведене нами дослідження бінокулярного зору показало, що серед праворуких осіб провідне праве око мають 53%, а провідне ліве око – 4% досліджуваних. 36% праворуких досліджуваних не мають провідного ока, тобто їх правий та лівий зорові шляхи абсолютно врівноважені і несуть однакове навантаження при формуванні зорових відчуттів. Статистично аналізувались тільки ті дані, що були отримані у людей з бінокулярним зором, що є нормою для людини. Бінокулярний зір – одна з функцій зорової сенсорної системи, формування одного чіткого зображення в корі великих півкуль при сприйнятті двома очима. Показник бінокулярного зору – це чіткість зображення та відсутність подвоєння або руху зображень. У людей з монокулярним зором (7% праворуких осіб) відсутнє провідне око. Результати, отримані при дослідженні праворуких людей, були порівняні з результатами, отриманими при дослідженні ліворуких. Серед ліворуких при дослідженні бінокулярного зору було виявлено 40% осіб з провідним правим оком і 60% осіб з відсутнім провідним оком, тобто рівноцінними зоровими шляхами. Результати дослідження свідчать, що провідна півкуля мозку щодо рухової активності людини не корелює з провідним оком при бінокулярному зорі.

Результати дослідження часу рухової реакції правої та лівої руки у ліворуких осіб за допомогою теппінг-тесту показали, що швидкість реакції лівої руки у ліворуких в середньому на 6% більша, ніж правої руки.

Таким чином, проведене дослідження показало, що сенсорні та рухові системи у ліворуких людей мають різні проекції в кору півкуль головного мозку, які не пов’язані між собою. За провідним оком при дослідженні бінокулярного зору не можна виявити провідну півкулю мозку. Базуючись на результатах дослідження можна стверджувати, що для об’єктивного виявлення ліворукості слід опиратись на визначення швидкості рухової реакції руки і в цьому випадку теппінг-тест є більш надійним методом дослідження.

---

---