Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Литвиненко Світлана Володимирівна, студентка спеціальності «Дошкільна освіта» Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка

Науковий керівник – Кишинська Алла Володимирівна, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка

У статті піднімається проблема формування основ патріотизму у дітей старшого дошкільного віку. Представлено результати теоретичного аналізу зазначеного феномену в психолого-педагогічній літературі та результати емпіричного дослідження.

Ключові слова: патріотизм, особливості сформованості патріотизму, діти старшого дошкільного віку, дидактичні ігри.

Зміст 1 Постановка проблеми 2 Мета статті 3 Аналіз досліджень і публікацій 4 Основний зміст статті 5 Висновки 6 Список викоримстаних джерел

Постановка проблеми

Останні події в нашій країні оголили низку соціальних проблем, серед них і прогалини у формуванні патріотизму українського народу – кризові явища українського суспільства зумовлені значною мірою кризою патріотичної свідомості його громадян. Сензитивним для формування основ патріотизму є старший дошкільний вік, що пояснюється розвитком самосвідомості, інтенсивним розвитком психічних процесів, емоційною чутливістю (О. Запорожець, В. Котирло, С. Ладивір, Г. Люблінська, Т. Піроженко й ін.). Соціальне замовлення держави на формування основ патріотизму в дошкільному віці задекларовано низкою державних документів у галузі дошкільної освіти: Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти як Державний стандарт, чинні програми розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку. Однак, в практиці дошкільної освіти, патріотичне виховання, яке набуло особливого сплеску в 90-х роках, поступово стало витіснятися надмірною інтелектуалізацією освітнього процесу в дошкільних закладах і втратило системність роботи.

Мета статті

Розкрити особливості сформованості патріотизму у дітей старшого дошкільного віку.

Аналіз досліджень і публікацій

Поняття "патріотизм" є міждисциплінарною категорією, адже виступає предметом дослідження низки соціально-гуманітарних наук (філософії, історії, соціології, психології, педагогіки). Аналіз різних наукових підходів до визначення поняття патріотизму дає змогу виокремити такі аспекти цього явища: 1) патріотизм як вище моральне почуття; 2) патріотизм як один з мотивів соціальної діяльності; 3) патріотизм як система поглядів, ідей, що є результатом засвоєння культури, традицій, звичаїв свого народу.

Як зазначають І.Д. Бех, М.Й. Боришевський, Д. Ельконін, І. Кон, новоутворення, що з’являються у старшому дошкільному віці, свідчать про можливість і необхідність спеціальної роботи з патріотичного виховання дітей.

В психологічних дослідженнях, патріотизм розглядається як синтетична єдність когнітивного, емоційного і діяльнісного компонентів. Когнітивний компонент охоплює уявлення дітей про країну, її історію, символи, звичаї, тощо. Когнітивний компонент забезпечує зміст роботи з формування основ патріотизму. Знання є основою для орієнтування дошкільника в сучасному житті, вироблення власного ставлення до навколишнього світу, суспільства, Батьківщини. Емоційно-ціннісний компонент є визначальним у формуванні патріотизму дошкільника. Цей компонент охоплює стійкі оцінювальні ставлення і судження, систему моральних, гуманістичних цінностей. Діяльнісний компонент містить уміння і навички, що відображаються в поведінці, передбачає усвідомлене виконання дій, пов`язаних з державними та народними символами. Особливістю прояву патріотизму в дошкільників є й те, що моральний досвід обмежений рамками тієї практичної діяльності, у яку вони включаються (гра, спілкування з дітьми і дорослими, праця). Діяльнісний компонент, як основа патріотизму старшого дошкільника, формується завдяки набуттю досвіду, соціалізації, залучення його до різних видів суспільної діяльності. Психологічними дослідженнями доведено, що основою патріотичної поведінки у дошкільників є відпрацьований механізм дії, формування систем умовних рефлексів. Тому, поряд з розширенням та поглибленням уявлень, переживань, О. Каплуновська [4] акцентує увагу на необхідності вправляння дітей у посильних для них моральних вчинках і поведінці.

Узагальнення різнопланових психологічних праць, в яких піднімається проблема формування патріотизму, дозволяє виокремити психологічні механізми формування основ патріотизму у дітей дошкільного віку.

1. Приклад дорослих, що виступає зразком для наслідування. Важливу роль відіграє близький або значущий дорослий, адже діти значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають усвідомлено засвоювати знання (О. Каплуновська). Справжні патріотичні почуття здатний виховувати високоосвічений патріот –батьки, старші члени родини, педагоги, які разом з дітьми щиро радітимуть успіхам вітчизняних спортсменів, учених; на власному прикладі показуватимуть любов до українського, прагнення зробити державу кращою («купуємо українське», «допомагаємо нашій армії», «розмовляємо державною мовою» тощо). В цілому патріотичні почуття не з’являються самі собою – це результат тривалого виховного впливу на дитину, починаючи з раннього віку.
2. Включення емоцій. Емоційний компонент в структурі патріотизму є, на даному віковому етапі, провідним, оскільки впродовж дошкільного дитинства емоції залишаються генетичними формами регуляції поведінки й формування інтелектуальної сфери [2].
3. Вчинок. Усвідомлення себе частиною нації можливо лише в процесі діяльності, під час якої дитина переживає сплеск позитивних емоцій. Дієві прояви патріотизму дитини мають обов’язково підкріплюватися оцінкою дорослого.

В педагогічній галузі також представлено досить широкий спектр досліджень цієї проблеми. Вона піднімається в низці праць класиків педагогічної думки Г. Ващенка, Б.Д. Грінченка, Я.А. Коменського, С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського та сучасних наукових дослідженях Л. Артемової [1], О. Денисюк [3], О. Каплуновської [4], М. Машовець [5], О. Стаєнної [6] та ін. В наукових дослідженнях розглядаються різноманітні засоби: історія України (О. Денисюк), народознавство (А. Богуш, Н. Лисенко), гра, переважно народна (Л. Артемова, Н. Лисенко), заняття фізичною культурою (Н. Пангелова, Є. Яхно), мистецтво (Н. Майборода) та умови формування патріотизму у дошкільників, зокрема, міжетнічна родина (М.А. Машовець). Увесь масив результату наукових пошуків має бути покладений в основу освітньої діяльності дошкільного навчального закладу, що неминуче позначається на рівні сформованості патріотизму у дітей. Тож звернемося до стану практики.

Основний зміст статті

Метою констатувального етапу експерименту було з’ясування особливостей патріотизму у дітей старшого дошкільного віку. Це зумовило постановку наступних завдань: розкрити найважливіші критерії та показники сформованості основ патріотизму у дітей старшого дошкільного віку; виявити особливості патріотизму у дітей старшого дошкільного віку; охарактеризувати рівні сформованості патріотизму у дітей старшого дошкільного віку.

Спираючись на теоретичні дані щодо структури патріотизму визначено критерії сформованості рівня патріотизму у старших дошкільників: когнітивний, емоційний, діяльнісний. Когнітивний критерій включає систему уявлень дітей про країну. Показниками когнітивного критерію є:

• наявність узагальнених уявлень про символи країни, державну мову, націю, визначні місця, природні ресурси, видатних людей тощо;

• відсутність уявлень, або їх фрагментарність, розрізненість.

Емоційний критерій полягає у власних оцінних судженнях дитини, що характеризують ставлення дитини до конкретних життєвих ситуацій та вчинків людей в них. Показниками цього критерію виступають:

• оцінка патріотичного (антипатріотичного) вчинку персонажу, реальної особи відповідає загальноприйнятій у суспільстві та є мотивованою;

• оцінка вчинку не відповідає суспільно прийнятій або відсутня.

Діяльнісний критерій уміння і навички, що відображаються в поведінці, передбачає усвідомлене виконання дій, пов`язаних з державними та народними символами, досвід патріотичної діяльності. Показники:

• дитина чує Гімн України і кладе руку на серце; охоче бере участь у заходах суспільно-патріотичної спрямованості, володіння українською мовою;

• дитина уникає участі у заходах суспільно-патріотичної спрямованості, на користь іншій більш цікавій діяльності; дії дитини щодо державних символів не відповідають загальноприйнятим у суспільстві; в процесі міжособистісного спілкування дитина користується переважно російською мовою.

На реалізацію мети констатувального експерименту підібрано ряд діагностичних методів, зокрема: бесіда, спостереження під час спеціально організованої ситуації та в нерегламентованій діяльності, діагностична методика «Історії».

Експериментальна робота здійснювалась на базі дошкільного навчального закладу № 568 м. Києва. Вивчення особливостей патріотизму у дітей старшого дошкільного віку проводилось індивідуально та охоплювало 30 дітей шостого року життя. Результати діагностичних завдань фіксувалися у протоколах, згодом піддавалися якісній обробці, здійснювалася систематизація, узагальнення та інтерпретація результатів. Кількісні дані за результатами аналізу протоколів було узагальнено і зафіксовано у таблиці.

Для вивчення особливостей уявлень дітей про Україну, було проведено бесіду. Аналіз відповідей дітей, отриманих в ході даної бесіди, показав, що уявлення дітей про країну склалися нерівномірно, одні аспекти в свідомості дітей більш узагальнені, чіткі, інші – неточні, помилкові або ж відсутні. Так 100% діти знають назву країни, у 87% опитаних склалося уявлення про національність населення країни та у 70% – про державну мову, 73% старших дошкільників знають назву столиці України. Серед державних символів діти виокремлюють жовто-блакитний Прапор (77%), у 60% дітей досить чіткі уявлення про Гімн і Герб та поведінку під час звучання головної пісні України, наприклад: «Треба встати» (Оксана М.), «Обов`язково треба співати» (Олег Ж.), «Спокійно стати і стояти» (Дмитро В.), «Стояти, поклавши руку на серце»(Максим К.); у 3% опитаних унаслідок останніх подій в країні склалося хибне уявлення про призначення державних символів, зокрема Гімну: «Гімн попереджає нас щоб всі знали, що Україна в небезпеці» (Олександр К).

Найскладнішими для дітей виявилися питання культурного та географічного змісту. Так лише 20% опитаних пригадали назву Чорного моря, що зумовлено власним досвідом – відпочинок в Одесі, 30% старших дошкільників назвали Карпати. Також лише 30% дітей мають уявлення про Державні свята, зокрема День Незалежності, яке назвали «Святом України»; серед відомих українців почесне місце в уявленнях 30% дітей посідають брати Кличко (бо «тато вчора дивився бокс»). Лише 53% респондентів пригадали назви українського національного одягу, але опис доволі обмежений: «український костюм», «шаровари», «спіднички», «український віночок», «спеціальні кофточки», «вишиваночки».

Якісний аналіз результатів діагностичної методики «Історії», яка дозволяє вивчити емоційний критерій, показав, що середній показник вибірки становить 1,1 балу. Так в першій ситуації (осміювання хлопчика, який розмовляє українською мовою) 33% оцінили вчинок як негативний, мотивували своє рішення, наприклад: «Китайці говорять китайською, а в Україні рідна мова українська, тому треба говорити українською» (Юлія К.), «Правильно говорити українською мовою» (Катя Д.). 47% оцінили вчинок образника як негативний, але пояснити своє рішення не змогли. 10% дітей не зрозуміли патріотичний зміст ситуації, решта – 10% не визначилися з оцінкою вчинку.

У другій ситуації (вишивання на Прапорі України) 70% опитуваних оцінили вчинок як негативний, проте лише 30% з них мотивували своє рішення, наприклад: «Вишивати на прапорі не можна, бо то – символ України, він має висіти на стіні» (Соня В.); 40% дітей оцінили вчинок як негативний, але пояснити своє рішення не змогли. Оцінка 20% респондентів свідчить про те, що діти не виділяють патріотичну сторону вчинку, ймовірно, не мають уявлення про правила використання державних символів, наприклад: «Без дозволу вишивати на прапорі не можна» (Анастасія М.), «Можна уколоти пальчик» (Олександра Р.). 10% дітей взагалі не визначилися з оцінкою вчинку.

Аналіз оцінки дітьми третьої ситуації (вдячність солдатові, який, захищав рідну землю) показав, що 47% дітей оцінили вчинок як позитивний, змогли зрозуміло пояснити своє рішення, наприклад: «Треба сказати солдату: «Спасибі! Ти молодець, що захищаєш нашу Україну!» (Поліна Г.), «Солдатів треба поважати» (Марія С.). 27% оцінили вчинок як позитивний, але не змогли мотивувати рішення. 13% дітей, попри вірну оцінку вчинку, не зрозуміли його патріотичний зміст, наприклад: «Коли тобі хтось зробив щось хороше, треба подякувати» (Олег Ж.). 10% не визначилися з оцінкою вчинку. Зауважимо, що внаслідок останніх подій в Україні, у 3% дітей склалося підозріле ставлення до української армії: «Росіяни могли перевдягнутися в українську форму і напасти на хлопчика» (Олександр К).

В четвертій ситуації (недотримання народних традицій шанування хрещених батьків) 37% респондентів оцінили вчинок як негативний, мотивували своє рішення, наприклад: «Якщо є така традиція, то треба її дотримуватись» (Максим К.). 30% оцінили вчинок як негативний, але пояснити своє рішення не змогли. Оцінка 20% опитуваних говорить про те, що дошкільники не виділяють патріотичну сторону вчинку, можливо, не мають уявлення про українські народні традиції: «Не можна так говорити, це ж його хрещені» (Іван А.), «Бо так буде не гарно» (Фатіме Н.), «Всі хочуть вечеряти» (Марк Л.), «Хрещені будуть чекати, а він так і не прийде» (Олександра Р.). 13% не визначилися з оцінкою вчинку.

Нас також цікавили особливості поведінки дітей по відношенню до державних символів, що вивчалися шляхом спостереження під час спеціально організованої ситуації. Результати спостереження показали, що 73% дітей впізнають Державний Гімн України серед інших музичних творів, однак жодна дитина групи під час звучання Гімну не підвелася. Співставлення поведінки та відповідей дітей, отриманих в процесі бесіди довели – 73% респондентів мають вірні уявлення щодо поведінки під час звучання Гімну, але жоден з них не діє згідно сформованих уявлень.

Було проведено спостереження в нерегламентованій діяльності для дослідження стану використання дітьми української мови. Спостереження за дітьми у різних видах діяльності показало, що лише 20% старших дошкільників в процесі міжособистісного спілкування користуються українською мовою; 60% дітей розуміють українську мову, за потреби користуються нею (на заняттях, на вимогу дорослого), але між собою спілкуються російською; 20% дітей не достатньо розуміють українську мову і розмовляють виключно російською.

Порівняльний аналіз кількісних даних (за середнім арифметичним) критеріїв сформованості патріотизму у дітей старшого дошкільного віку показав, що когнітивний та емоційний компоненти мають однаковий рівень сформованості – середнє значення 1,1 балу; діяльнісний компонент має дещо нижчий показник – 0,8 балу.

Результати констатувального експерименту дали можливість виявити деякі закономірності: діти, які мали високі показники когнітивного компоненту з легкістю оцінили та мотивували вчинки (емоційний компонент); уявлення дітей обмежені їх безпосереднім досвідом (Гімн слухали на святах; Прапор розглядали на заняттях; українською мовою говорить вихователь; столиця – це рідне місто дітей; назви морів пригадує той, хто влітку там відпочивав тощо).

Аналіз та узагальнення результатів емпіричного дослідження дозволили виділити два рівні сформованості патріотизму у дітей старшого дошкільного віку: достатній та недостатній.

Достатній рівень (1 – 2 бали) характеризується наявністю узагальнених уявлень про країну, мотивованою оцінкою патріотичного (антипатріотичного) вчинку, що відповідає загальноприйнятій у суспільстві; використанням української мови в різних ситуаціях буття; сформованістю діяльнісного компоненту в межах дитячого досвіду. До цього рівня віднесено 47% дітей, котрі брали участь у емпіричному дослідженні. Недостатній рівень (0 – 1 бали) сформованості патріотизму характеризується відсутністю або фрагментарністю, розрізненістю уявлень про країну; оцінкою вчинку, що не відповідає суспільно прийнятій або її відсутністю; дії дитини щодо державних символів суперечать законодавчим нормам, а в процесі міжособистісного спілкування дитина користується переважно російською мовою. Означений контингент становить 53% від загальної вибірки.

Висновки

Отже, зафіксований у процесі емпіричного дослідження недостатній рівень сформованості основ патріотизму у дітей старшого дошкільного віку, вимагає пошуку шляхів, системності роботи, що допоможе подолати дану проблему.

Одним з дієвих засобів формування основ патріотизму у дітей старшого дошкільного віку дидактична гра являє собою різнопланове складне педагогічне явище: вона виступає формою навчання, ігровим методом і засобом; виконує пізнавальну, розвивальну, виховну, мотиваційну функції, адже гра є дієвим засобом активізації і закріплення знань, уявлень, сприяє розвитку психічних процесів, викликає інтерес і спонукає до виконання дидактичного завдання. Народна гра є чудовим засобом формування патріотизму у дошкільників, адже передбачає зв’язок з попередніми поколіннями, але багато чого в ній залишається не зрозумілим для дитини, в той час як дидактична гра дає можливість врахувати конкретні умови соціокультурного простору, що формує досвід дошкільника, тому зміст таких ігор є близьким і зрозумілим для дитини. Тож пошуки подальших наукових досліджень полягають у розробці системи роботи з формування основ патріотизму для дітей старшого дошкільного віку засобами дидактичної гри та її апробації.

Список викоримстаних джерел

1. Артемова Л. В. «Театр і гра». Вдома, у дитячому садку, в школі / Л. В. Артемова : [Пер. з рос. – 2 вид.]. – К. : Томіріс, 2002. – 291 с.
2. Бабій Н. Особливості етнопсихологічних уявлень дітей старшого дошкільного віку / Н. Бабій // Освіта регіону. – 2011. – № 2. – С. 253 – 257.
3. Денисюк, О. М. Формування уявлень дітей старшого дошкільного віку про історію України : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Денисюк Олена Миколаївна ; [наук. кер. Артемова Л. В.] ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Київ : [б. в.], 2000. – 20 с.
4. Каплуновська О. М. Патріотичне та інтернаціональне виховання: особливості організації з дітьми дошкільного віку / О.М. Каплуновська [Електронний ресурс] http://www.zoippo.zp.ua/pages/el_gurnal/pages/vip5.html
5. Машовець М.А. Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку в сучасних умовах розвитку суспільства / М. А. Машовець // Вісник Інституту розвитку дитини [Текст] : зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова - 2009. – Вип. 5. - С .125 – 130.
6. Стаєнна О. О. Формування основ громадянськості у дітей старшого дошкільного віку / О. О. Стаєнна // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти : зб. наук. пр. / Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне : Рівненський держ. гум. ун-т, 2011. – Вип. 1 (44). – С. 102–106.

---

---