Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Кравченко В.П. - магістр спеціальності “Дошкільна освіта” Педагогічного інституту Київського університету ім. Бориса Грінченка.

РОЗВИТОК ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В УМОВАХ СУСПІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

   В історії дошкільної педагогіки та психології проблема творчості завжди була актуальною. Тому розвиток творчих здібностей особистості є ключовою вимогою особистісно - орієнтованої сучасної системи освіти. Психологи та педагоги вбачають можливим творчий розвиток дітей в різних видах діяльності. Великий потенціал для розвитку дитячої творчості вкладений саме в продуктивній діяльності дошкільника. З упевненістю можна сказати, що кожна дитина народжується з природними творчими задатками, але творчими людьми виростають лише ті, умови виховання яких дозволили розвинути ці здібності вчасно. Багато залежить від того, хто опиниться поруч із дітьми, коли вони робитимуть перші кроки у складний та багатогранний світ.

   В історії вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки визначенню понять "творчість", "творча особистість", "творчі здібності" значну увагу приділяли науковці В. Андреєв, Д. Богоявленська, Р. Грановська, В. Кан-Калік, С. Сисоєва, Я. Пономарьов, О. Матюшкін та ін. Більшість науковців розглядають здібності з позиції діяльнісного підходу (С. Гончаренко, В. Моляко, В. М’ясищев, С. Рубінштейн, Б. Теплов). Вони характеризують здібності як синтез властивостей особистості, що обумовлюють успішне виконання певної діяльності. Проте поняття "творчі здібності" має складну структуру.

   Розглядаючи поняття творчості, сучасний психолог і дослідник А. Петровський пропонує наступне визначення: творчість – це діяльність, результатом якої є створення матеріальних і духовних цінностей.

   У більшості трактувань визначення творчих здібностей зводиться до ототожнення їх з розумовими здібностями (І. Лернер, А. Матюшкін). В.О.Моляко дає таке визначення: творчі здібності – синтез властивостей і особливостей особистості, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду творчої діяльності і зумовлюють рівень її результативності. Американський психолог Е.Фромм запропонував таке визначення цього поняття: творчі здібності – це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду. Таким чином, творчі здібності – це індивідуальні особливості, якості людини, які визначають успішність виконання нею творчої діяльності різного роду.

   Отже, творча діяльність – це така діяльність, в результаті якої виникає або створюється нове в різних планах і масштабах, як матеріально закріпленого, так і матеріально незакріпленого. Успішно виконувати творчу роботу можуть лише особистості з творчими здібностями.

   Наша робота складалося з трьох компонентів:

І. Робота з дітьми;

ІІ. Робота з батьками;

ІІІ. Робота з вихователями.

I. Робота з дітьми:

• Тістотворчість.
• Малювання пальчиками.
• Малювання долоньками.
• Тампонування.
• Аплікація з штучного та природного матеріалу.
• Вироби з одноразових тарілок.

II. Робота з батьками:

• Консультації.
• Пед. просвіта в куточку батьків.
• Виставка літератури.
• Відкриті заняття для батьків.
• Творчі вечори з батьками.

III. Робота з вихователями:

• Лекція-дискусія на тему: «Вікові особливості дітей раннього віку».
• Семінар – практикум з теми: «Організація продуктивних видів діяльності на групах раннього віку».
• Ділова гра з теми: «Організація і психолого-педагогічна підтримка творчості дітей».
• «Мозковий штурм». Тема: «Організація спілкування дитини з дорослим як одного з чинників розвитку творчості дошкільників».
• Майстер – клас. Тема: «Нетрадиційні засоби образотворчого мистецтва в ранньому віці».
• Консультація на тему «Формування і розвиток творчості дітей засобом тістотворчості».
• Тренінг творчості вихователя.

   Дослідження було проведено в першій молодшій групі. Вибірку склали 20 дітей двох і трьох років, з яких 13 хлопчиків і 7 дівчаток.

   Для оцінки творчих проявів дітей були виділені критерії розвитку творчості, розроблені Торренсом і Гілфордом:

• оригінальність, яка виявляється в здатності незвичайно намалювати чи прикрасити свою поробку;
• швидкість, як здатність швидко вибрати незвичайний спосіб виконання;
• гнучкість, як здатність запропонувати нове використання для відомого оздоблення виробу;
• варіативність, тобто здатність запропонувати різні ідеї в образотворчій діяльності.

   У результаті проведеної роботи на констатувальному етапі дослідження нами було відмічено, що жодна дитина не діє самостійно, не придумує нові способи оздоблення та зображення. Діти не можуть самостійно вибрати оздоблення, продумати новий спосіб виконання, не завжди здатні домислювати запропонований варіант зображення. До другого (середнього) рівня розвитку творчості було віднесено 50% дітей, задіяних в експерименті. Ці діти епізодично можуть вибирати спосіб виконання, але частіше приймають ідею дорослого; у своїй самостійній діяльності вони можуть запозичувати відомі варіанти оздоблення та способи виконання завдання.

   І до третього (низького) рівня ми віднесли 50% дітей. Ці діти замало товариські, майже весь час грають поодинці. У них відсутня здатність фантазувати, придумувати щось незвичайне, оригінальне. Без інтересу приймають запропоновану тему і часто не доводять її до кінця.

   Отже, так як жодна дитина не має високий рівень розвитку творчості в продуктивній діяльності і всього 50% середній рівень, то дійсно є сенс у тому, щоб сприяти розвитку творчості і оригінальності дітей раннього віку в продуктивних видах діяльності.

   Під час спостереження за керівництвом вихователями творчого процесу на групі раннього віку, були відзначені факти негативного впливу вихователів на творчу діяльність дитини, на розвиток її особистості. Деякі вихователі критично оцінювали будь-які запропоновані дитиною варіанти Тобто вони самі не брали можливість творчих змін. Однак і прояв вихователем власної творчої позиції у творчій діяльності з дитиною інколи приводило до придушення творчої активності дитини. У цьому випадку будь-яка творча пропозиція дитини про можливості зміни зображення чи деталі поробки, «корегувалася» дорослим, мала зовсім інший, «правильний» вигляд. <p align=justify>   Таким чином, у таких групах дітей при описаних підходах вихователів до творчості, показаний дітьми рівень розвитку творчості опинявся значно нижче можливого.

   В інших групах вихователі проявили стиль спілкування, підтримуючий творчу активність дитини. Тим самим підтверджується положення Л. Виготського тому, що особливу роль у розвитку творчого потенціалу особистості дитини відіграють дорослі, які можуть або створити «зону найближчого розвитку» для зростаючої творчої особистості, або перешкодити їй рости.

   Наведені вище факти вплинули на вибір подальших напрямів дослідження. Було прийнято рішення про те, що для розвитку творчості дитини необхідно спеціально формувати спрямованість вихователів на рівноправне підтримуюче спілкування з дитиною в процесі творчої діяльності. Оптимальне педагогічне спілкування з дітьми, націлене на формування їх творчої позиції, зможе здійснити тільки педагог, який володіє якостями творчої особистості, яка вміє проявити свою власну творчу позицію в професійній діяльності, в комунікації з оточуючими і в життєдіяльності.

   У зв'язку з цим виникла задача організації спеціальної роботи з педагогами з розвитку їх творчої позиції під час керівництва діяльністю дітей раннього віку. Ця робота передбачала наступні завдання:

• формування адекватного уявлення про творчість і здатність бачити творчі прояви в своєму повсякденному житті;
• вироблення позитивного ставлення до творчості: здатність сприймати творчі прояви дитини або іншої людини як певну цінність;
• засвоєння вихователями творчих прийомів для використання в професійної і соціальної діяльності;
• засвоєння вихователями нестандартних форм роботи з дітьми раннього віку в продуктиних видах діяльності.

   Дані контрольного експерименту показують, що створення емоційно-позитивної обстановки дозволило в експериментальній групі суттєво зменшити кількість дітей з низькими показниками розвитку творчості та збільшити кількість дітей з високими показниками. <p align=justify>   Нетрадиційні стосунки дорослого з дитиною, нестандартна обстановка проведення експерименту - все це сприяло легкості ухвалення нестандартних завдань, появі епізодичних виходів за рамки стереотипних способів виконання завдання, бажанню виконати завдання з позитивним результатом.

   В результаті проведеного нами дослідження підтвердилося припущення про те, що творчість дітей раннього віку ефективно розвиватиметься у продуктивних видах діяльності.

---

---