Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Колос Христина Мирославівна - студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Дошкільна освіта», кафедра дошкільної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

Психолого-педагогічний аналіз причини виникнення страхів у дітей дошкільного віку.

Анотація: в статті аналізуються психологічні особливості прояву страхів у дітей дошкільного віку, їх види і причини виникнення.

Ключові слова: психічне здоров’я, страхи, емоційне напруження, соціальні страхи, невротичні страхи.

Annotation: in the article the psychological features of display of fears are analysed in the children of preschool age, their kinds and reasons of origin.

Keywords: psychical health, fears, emotional tension, social fears, nevrotichni fears.

На сучасному етапі розбудови Української держави одним із провідних завдань системи освіти є створення оптимальних психолого-педагогічних умов для особистісного розвитку людини у період дорослішання. Закон про охорону дитинства забезпечує реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток. Водночас, як показує практика, надзвичайно складна суспільно-політична й економічна ситуація, переживання й обговорення її на рівні окремої родини, у присутності дітей, численні випадки перегляду дітьми несприятливих для їх розвитку відеосюжетів трагедій, що відбуваються у зоні АТО та ін., є вкрай несприятливими факторами психічного, зокрема емоційного розвитку дітей і призводять до становлення таких негативних явищ, як високий рівень тривожності, що конкретизується у різних видах соціальних страхів. У роботах сучасних фахівців з дитячої психології підкреслюється думка про те, що перші страхи у онтогенезі людини виникають дуже рано – в немовлячому віці. Нерозвиненість когнітивної сфери психіки індивідуума ускладнює можливості подолання дитячих страхів раціональними засобами (аргументами, переконанням та ін.) [2]. Водночас негативний вплив страхів на подальший особистісний розвиток і соціалізацію дитини обумовлює високу актуальність і соціальу значущість вивчення страхів саме у дитячому віці. Згідно з О.І. Захаровим феномен страху у дитячому віці має певні особливості, а саме: - недостатня ігрова і рухова активність у дітей у великих містах, втрата навичок колективної гри сприяють розвитку занепокоєння і страхів; - натягнуті відносини між батьками – це головний провокатор дитячих страхів; - найбільш схильні до страхів єдині діти в сім’ї, оскільки вони є епіцентром батьківських турбот і тривог. Будучи в більш тісному контакті з батьками, вони легше переймають їх занепокоєння і власні страхи; - у дітей старшого дошкільного віку набагато більша кількість страхів в неповних сім’ях, так як діти дуже чутливі до розриву відносин між батьками; - у середньому дошкільному віці страхи «скріплені» між собою більш, ніж в будь-якому іншому віці. Вони взаємопов’язані між собою, і один випливає з іншого. Це створює єдину психологічну структуру занепокоєння; - максимальна кількість страхів налічується в старшому дошкільному віці порівняно з іншими віковими періодами [5]. За Р.В. Овчаровою, існують такі види страхів у дітей, як вікові та невротичні. Вікові страхи відзначаються у емоційно чуттєвих дітей як відображення особливостей їх психічного й особистісного розвитку. Виникають вони під дією наступних факторів: наявність страхів у батьків, тривожність у відносинах з дитиною, надлишкове запобігання її від небезпек і ізоляція від спілкування з однолітками. Велика кількість заборон з боку батька тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьком протилежної статі, а також численні загрози всіх дорослих в сім’ї, відсутність можливості для рольової ідентифікації з батьком тієї ж статі, переважно у хлопчиків. Конфліктні відносини між батьками, психічні травми типу переляку, психологічне зараження страхами в процесі спілкування з однолітками і дорослими [2]. Невротичні страхи характеризуються великою емоційною інтенсивністю і напруженістю, тривалим перебігом або постійністю, несприятливим впливом на формування характеру та особистості, взаємозв’язком з іншими невротичними розладами і переживаннями, униканням об’єкта страху. Невротичні страхи можуть бути результатом тривалих і нерозв’язних переживань. Найчастіше бояться подібним чином чутливі, які відчувають емоційні труднощі у відносинах з батьками діти, чиє уявлення про себе спотворено емоційними переживаннями в сім’ї або конфліктами. Ці діти не можуть покладатися на дорослих, як на джерело безпеки, авторитету і любові. Діти, які не набули до школи необхідного досвіду спілкування з дорослими і однолітками, невпевнені в собі, бояться не виправдати очікування дорослих, відчувають страх перед вихователем. На думку Г. Еберлейна наявність стійких страхів у дітей говорить про нездатність їх впоратися зі своїми почуттями, контролювати їх, коли діти лякаються, замість того, щоб діяти. Страхи дошкільного віку (за Ю.К. Василькіною) – це страх темряви, замкнутого простору, страх перед казковими персонажами, страх смерті, соціальні страхи [3]. Проаналізуємо їх конкретніше. Часто дитина непокоїться в ситуаціях, коли їй потрібно опинитися в «обмеженому просторі» за зачиненими дверима. Так само перед сном вона просить, щоб двері в коридор або батьківську кімнату залишалися відчиненими. Граючи в кімнаті поодинці, дитина теж завжди залишає двері відчинені. Якщо страх не надто великий, малюк цілком здатний ненадовго сховатися в шафі або ванній кімнаті. Часто страх активізується саме перед сном. Відкриті двері – це символ того, що вона хоч і не зовсім поруч, але разом зі своїми рідними. Вона – не одна, вона – «не кинута». Страх смерті переживають всі діти без винятку. Він говорить про те, що дитина достатньо зріла, щоб прийняти факт кінця свого існування. Ми починаємо особливо цінувати своє життя і своїх близьких, розуміючи, що ніхто з нас не вічний. І шлях цей починається зі страху. У старшому дошкільному віці з’являються так звані соціальні страхи. Соціальні страхи – страх заразитися якоюсь хворобою, страх покарання, напружені відносини між батьками, страх війни [3]. О.В. Андрієнко наголошувала, що страх війни виникає в багатьох дітей. Діти, що пережили особисту втрату чи зазнали впливу терористичних актів і військових дій, а також діти військових та працівників служб порятунку та громадської безпеки стають особливо вразливими. В дитини відбувається страх: за родичів і близьких в армії, а також побоювання за власну безпеку. Дитячі фантазії зазвичай перебільшені, хоча й основані на реальних подіях. Дитина може уявляти падіння бомби на власний будинок, уявляти найгірше. Також діти відчувають збентеження, не розуміючи, на що їм чекати, та коли це все закінчиться або можуть не розрізняти насилля як розвагу (в кіно, іграх) та реальні події з новин [1; 4]. В зв’язку з соціальною кризою в країні, яка неминуче вплинула на економічну сферу суспільства, в родинах все більше проявляються конфліктні ситуації. Діти починають боятися власних батьків, з’являється страх покарання через неправильну поведінку чи поставлене запитання. Тому напружені відносини між батьками – головний провокатор дитячих страхів [6]. Також, причинами виникнення страхів у дітей дошкільного віку (за О.М. Науменко) є: зайва опіка, надмірна суворість або холодність батьків, покарання або погрози, сварки між батьками, залякування дітей батьками тощо. О.М. Науменко виокремила особливості протікання дитячих страхів: - страх має нав’язливий, затяжний перебіг. Страх живе всередині дитини досить довго, він постійно до нього повертається в своїх думках, майже не роблячи спроб побороти його; - перебіг страху неконтрольований. Дитина не може контролювати свій страх. Він виникає і поглинає свідомість. Страх панує, а дитина не може «домовитися» з ним; - стан хронічного занепокоєння. Дитина начебто постійно напружена, її легко налякати, а насмішити – важко. Їй важко розслабитися, може бути порушений сон. Формується песимістичний погляд на світ як на щось небезпечне; - страх впливає на повсякденне життя дитини. Це є ключовим моментом. Якщо страх починає впливати на життя дитини та її сім'ї, пора «бити» тривогу [6]. Вихователі та батьки повинні допомогти дитині відновити почуття безпеки, моделюючи спокійну та контрольовану поведінку. Це має вирішальне значення для того, щоб діти мали можливість обговорити свої проблеми та могли відділити реальні страхи від уявних. Також важливо обмежити «порції» травматичної інформації зі ЗМІ. Вихователі та батьки повинні допомогти дитині відновити почуття безпеки, моделюючи спокійну та контрольовану поведінку. Це має вирішальне значення для того, щоб діти мали можливість обговорити свої проблеми та могли відділити реальні страхи від уявних. Також важливо обмежити «порції» травматичної інформації зі ЗМІ.

Список використаних джерел

1. Андрієнко О.В. Страх як онтологічна ознака сучасного суспільства / О.В. Андрієнко // Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». – 2014. – Вип. 86. – С. 157- 160.
2. Бала О. Діагностика й корекція дитячих страхів / О. Бала // Психолог дошкілля. – 2014. – Листопад (№11). – С. 17 – 20.
3. Василькина Ю.К. Что делать, если ребенок боится / Ю.К. Василькина. – М.: Эксмо, 2013. – 160 с.
4. Діти і страх війни. Поради для батьків і вчителів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nv-school4.edukit.zt.ua/socialjno-psihologichna_sluzhba/storinka_psihologa/dlya_batjkiv/diti_i_strah_vijni
5. Захаров А. И. Как преодолеть страхи у детей / А.И. Захаров. – М.: Педагогика. – 1986. – 109 с.
6. Науменко О. Ой, боюсь, боюсь, боюсь… Або ще раз про дитячі страхи / О. Науменко // Психолог дошкілля. – 2010. – Грудень (№12). – С. 32 – 37.

---

---