Боровик В.І. Стилістичне використання ономатопічних слів в англійській мові
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Боровик Вікторія Ігорівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка
У статті розглянуто явище ономатопеї як одного із інструментальних видів фонетичних стилістичних прийомів. Представлено етимологію поняття «ономатопія» й історію його вивчення. Визначено стилістичні особливості ономатопічних слів та їх використання у англійській мові. Проаналізовано потребу у стилістично забарвлених звуконаслідувальних словах.
Ключові слова: ономатопія, звуконаслідувальні слова, імітація, стилістичне забарвлення, фонетичні варіанти, звуки, розвиток.
В статье рассмотрен феномен ономатопеи как одного из инструментальных видов фонетических стилистических приёмов. Представлена этимология понятия «ономатопея» и история её изучения. Определены стилистические особенности ономатопических слов и их использование в английском языке. Проанализирована потребность в стилистической окраске звукоподражательных слов.
Ключевые слова: ономатопея, звукоподражательные слова, имитация, стилистическая окраска, фонематические варианты, звуки, развитие.
The article dwells upon the phenomenon of onomatopoeia as one of the instrumental kinds of phonetic stylistic devices. The etymology of the notion «onomatopoeia» and the history of its study were revealed. Stylistic peculiarities of the onomatopoeic words and their usage in the English language were designated. The demand in stylistically coloured onomatopoeic words was analyzed.
Key words: onomatopoeia, onomatopoeic words, imitation, stylistic colouring, phonetic variants, sounds, development.
Зміст |
Постановка проблеми
Здавна дослідники звертали увагу на зв’язок мов з наслідуванням звуків навколишнього середовища. Спроби пояснити цей зв’язок у XVII- XVIII століттях привели до популярності звуконаслідувальної теорії походження мови, згідно з якою перші слова були звуконаслідувальними. Незабаром ця гіпотеза стала об’єктом серйозної критики на тій підставі, що звуконаслідувальні слова різні в різних мовах і дуже мала їх кількість як в примітивних, так і в розвинутих мовах.
Аналіз досліджень
Багато учених цікавило стилістичне використання ономатопічних слів. Так, Р. Н. Робін визнає беззаперечність зв’язку між звуками, шумами і тими лексичними одиницями, що відтворюють їх у мові: «The connection between the sounds of words like coockoo, hoopoe, and such imitative words as dingdong, bow wow, rattattat, etc., and the creatures making such noises or the noises themselves is obvious…».
І. Р. Гальперін наголошує на тому факті, що звуконаслідувальні слова безпосередньо відображають яскраву картину подій, але й звуки, які входять до складу ономатопічних слів, відіграють також дуже важливу роль [8, c. 183].
І. В. Арнольд підтверджує, що ономатопія – це відображення якоїсь дії чи явища через звуки, які асоціюються з цим словом [7, c. 136 ].
Н. М. Раєвська наголошує, що коли імітуються звуки природи, живих істот і предметів, акустична форма слова відходить на задній план, хоча також підкреслює значення слова [10, c. 202]. Тому фонетична структура слова важлива для творення виразних й емоційних додаткових значень.
П. М. Каращук підкреслює, що повідомлення, в якому є ономатопічне слово, не тільки передає інформацію, але й яскраво зображує конкретну ситуацію [6, с. 95].
Постановка мети дослідження
Розвиток стилістичного використання та вживання ономатомічних слів в англійській мові потребує більш чіткої картини, детальнішого механізму легкого запам’ятовування нових слів для дітей.
З огляду на вище зазначене метою статті є дослідження стилістичного використання ономатопічних слів у англійській мові. Для досягнення мети завданнями статті є наступне: визначити етимологію поняття «ономатопія»; дослідити явище ономатопії як одного із інструментальних видів фонетичних стилістичних прийомів та історію його вивчення; визначити стилістичні особливості використання ономатопічних слів у англійській мові, висвітлити потребу у стилістично забарвлених звуконаслідувальних словах.
Виклад основного матеріалу
Відомо, що мова є структурно злагодженою системою лінгвістичних релевантних опозицій, і тому допускає різноманітні варіації вживання мовних одиниць в усному мовленні. А це означає, що мовленнєва діяльність за своєю природою передбачає надзвичайно високий рівень варіативності. Саме тому в мовленні тісно переплітаються лінгвістичні та екстралінгвістичні чинники, тобто зовнішні й соціальні, які впливають на мовну систему, віддзеркалюючи особливості сучасного етапу розвитку мовної спільноти [2, с.61]. Уявлення певних предметів, явищ і їх асоціацій інколи посилюються за допомогою звуків, які вони імітують або відтворюють. Таке явище дістало назву ономатопія – звукова імітація слів. Ономатопія сягає своїм корінням найдавніших періодів сивої давнини розвитку мови. Поняття «ономатопія» походить з грецької «onoma» – ім’я, і «poiein» – створювати, тобто це, як пише Мостовий М.І., «утворення слів (звукова імітація)» [5, с.182]. В історії вивчення звуконаслідування в англійській мові можна виділити три етапи: I етап: ранні дослідження, які носять чисто описовий характер, хоча надають при цьому великий мовний матеріал (І. Веджвуд, С. Мюллер, У. Суит, Д. Партрідж, І. Тун та інші). На цьому етапі вчені вже роблять деякі спроби узагальнення фактичного матеріалу, однак вони зводяться, в основному, до виділення деяких загальних елементів значення для окремих сполучень мови. Більшість ранніх дослідників звуконаслідування в англійській мові не роблять розмежування між ономатопією і звукосимволізмом. II етап: спроби розробити класифікацію звукопонаслідувальної лексики (Н. П. Аваліані, І. В. Арнольд, Н. І. Ашмарин, С. В. Воронін, A. M. Газів-Гінзберг, Є. С. Жаркова, X. Марчанд, А. Фреліх, Г. Хільмер, Н. М. Юсифов та інші). Існує безліч варіантів класифікації звуконаслідувальної лексики, але їх можна звести до двох основних напрямків: - за загальними структурними елементами та акустичним особливостями звуків (А. Фреліх, X. Марчанд, С. В. Воронін, О. А. Казакевич та інші); - за джерелами звуків (Н. І. Ашмарин, A. M Газів-Гінзберг, Н. П. Аваліані, Н. М. Юсифов та інші). III етап: остаточна делімітація предмета дослідження (відмежування звукосимволізма); систематизація накопиченого мовного матеріалу із залученням даних акустики; перші типологічні дослідження звуконаслідувальних слів у неспоріднених мовах; спроби аналізу використання звуконаслідувальних слів у тексті; спроби соціолінгвістичного дослідження звуконаслідувальних слів (С. В. Воронін, І. В. Кузьмич, О. Б. Міхальов, С. С. Шляхова та інші). Звуконаслідувальні слова незвичайні вже тим, що дуже схожі на звуки довкілля. Звуконаслідування дуже часто вживаються у мовленні. При цьому мова стає емоційнішою, яскравішою, правдоподібнішою і, як зазначає Р. С. Гінзбург, вони надають особливе стилістичне забарвлення контексту [9, с.104]. Ономатопічні слова є однми із перших у мовленні маленьких дітей. Вони називають собаку словами «ав», а машину – «трр-трр». Це пояснюється тим, що у звуконаслідувальних словах існує зв’язок між формою й змістом, і тому вони легко запам’ятовуються дітьми. Для малюків складено дуже багато віршиків, де вживаються звуки тварин [9, с. 58]. Ці вірші емоційні й правдоподібні:
Little green frog
«Gung, gung», went the little green frog one day,
«Gung, gung», went the little green frog one day,
«Gung, gung», went the little green frog one day,
And his eyes went «aah, aah, gung».
«Moo, moo», went the little brown cow one day,
«Moo, moo», went the little brown cow one day,
«Moo, moo», went the little brown cow one day,
And her tongue went «swish, swish».
«Oink, oink», went the little pink pig one day,
«Oink, oink», went the little pink pig one day,
«Oink, oink», went the little pink pig one day,
And his nose went «khru, khru» [9].
Лірика «Horsey» знайомить дітей з ономатопічними словами, у яких звучання є їх значенням. У «Horsey» використовуються такі звуконаслідувальні слова, як «swish»(свист), «chippety clop» (цокання копит):
Horsey, horsey, don’t you stop,
Just let feet go clippetty clop,
The tail goes swish and the wheels go round,
Giddy up, homeward bound [9].
Ономатопічні слова допомагають маленьким діткам запам’ятати тварин, птахів не через їх конкретне значення, а через звуки, які, як вони вважають, асоціюються з невідомими об’єктами. Отже, можна сказати, що саме діти є індикаторами звуконаслідувальних слів. Ономатопічні слова часто використовуються, стилістично забарвлюючи вірші, для опису роботи різних машин. Прикладом може бути опис руху потягів, автобусів, тролейбусів. E.g.:
«The Engine drives» by Cline Sanson
The train goes running along the line,
Jickety-can, jickety-can,
I wish it was mine, I wish it was mine,
Jickety-can, jickety-can,
The engine driver stands in front –
He makes it run, he makes it shut,
Out of the town, out of the town,
Over the hills, over the down,
Under the bridges, across the lea,
Over the bridges and down to sea,
With a jickety-can, jickety-can,
Jickety-can, jickety-can, jickety-can, jickety-can [8].
У вірші M. Коббі «Rush Hour» («Година пік») за допомогою слів «rush» (поспіх), «crush» (тиснява), «fuss» (метушня) передається напруженість даної ситуації:
What a rush, what a crush!
What a fuss, fuss, fuss!
Everybody is running for the fife o’clock bus [8].
Науковці стверджують, що є група звуконаслідувальних слів в англійській мові, які складаються з різних видів звуків і передають неприємну дію, що роздратовує людину:
to crash – грюкати,
to rumble – гуркотіти,
to rattle – гриміти,
to strum – бринькати,
to crunch – хрустіти,
to creak – скрипіти,
to growl – гарчати,
to shriek – пронизливо кричати [1;10].
І. Р. Гальперін відмічає, що, не дивлячись на відмінність у фонетичній структурі, практично всі звуконаслідувальні слова цього типу мають загальну ознаку – звук [r] [ 8, c.158 ].
Едгар По у поемі «The Bells» («Дзвони») дає читачеві можливість почути й уявити, як по-різному дзвонять дзвони: sleigh-bells (бубонці) – «tinkling» (дзвякають), fire-bells (дзвони, що сповіщають про пожежу) – «clanging» (лязгають), wedding bells (весільні дзвони) – mellow «chimino» (м’яко відбивають мелодію), funeral bells (похоронні дзвони) – «tolling» (повільно ударяють), «moaning» (оплакують), «groaning» (стогнуть) [4, с.83].
Те, без чого ономатопія існувати ніяк не може, – це рот і голос, так само як і музика. В англійській та американській культурах основним компонентом у музиці є метод «голосу-музики». Він ґрунтується на використанні давно відомих нот до, ре, мі, фа, соль, ля, сі, але в різній музичній обробці. Так виникають різноманітні течії й напрями: рок, блюз, джаз, поп. Так, наприклад, у дитячій пісні:
Sweetly sings the donkey,
Sweetly sings the donkey, at the break of day,
If you do not trouble him, this is what he will say:
«Hee-haw! Hee-haw! Hee-haw! Hee-haw!»
Gobble, gobble
A turkey is a funny bird, his head goes wobble, wobble
And he knows just one word, gobble, gobble, gobble.
Old Macdonald had a farm
Old Macdonald had a farm, and on his farm he had some chicks,
With a chick, chick here, and a chick, chick there,
Here a chick, there a chick, everywhere a chick, chick.
Old Macdonald had a farm, and on his farm he had some ducks,
With a quack, quack here and a quack, quack there,
Here a quack, there quack, everywhere a quack, quack.
Old Macdonald had a farm, and on his farm he had some cows,
With moo, moo here and moo, moo there,
Here a moo, there a moo, everywhere a moo, moo.
Old Macdonald had a farm, and on his farm he had some turkey,
With a gobble, gobble here and a gobble, gobble there,
Here a gobble, there gobble, everywhere a gobble, gobble.
Old Macdonald had a farm, and on his farm he had some pigs,
With oink, oink here and oink, oink there,
Here a oink, there a oink, everywhere a oink, oink.
Old Macdonald had a farm, and on his farm he had some donkey,
With a hee-haw here and a hee-haw there,
Here a hee-haw, there hee-haw, everywhere a hee-haw [8].
Численні приклади ономатопії можна зустріти в поезії А. Мілна, яка стала основою для написання пісні Вінні-Пуха в однойменному мультфільмі «Winnie-the-Pooh»(«Вінні-Пух»):
"This is Edward Bear coming downstairs now: bump! bump! bump!"
Trala-la-la, tra-la, la,
Rum-trum, tiddle-um-tum,
Tiddle-iddle, tiddle-iddle,
Rum-tum-tum-tiddle-um (імітація співу);
Isn’t it fun,
How a bear likes honey?
Buzz! Buzz! Buzz! (дзижчання бджіл) [8].
Таким чином можна зробити висновок, що ономатопічні слова надають пісням мелодійності, забарвленості, виразності, роблять їх яскравими й емоційними.
Вчені-філологи поділяють звуконаслідувальні слова за джерелом звуку, що ми підсліджуємо у таблиці 1 [2, c.64].
Отже, для того, щоб передати настрій промовця, зробити розмову жвавішою або, навпаки, надати певній ситуації напруженого настрою, використовують звуконаслідувальні слова.
Висновок
У результаті дослідження можна зробити висновок, що англійська мова має різнотипні засоби відтворення звукових реалій. Вони є частиною культури англійського народу, тому що обумовлюються фонетичними, лексичними і граматичними особливостями англійської мови, визначаються асоціаціями між звуками і їх відтворенням у мові. Також досліджено специфіку стилістичного вживання ономатопічних слів і доведено, що звуконаслідувальні слова роблять мову яскравішою, емоційнішою та легшою для запам’ятовування нових слів дітьми. У подальшому вважаємо за необхідне досліджувати різні ступені звуконаслідування у англійській мові.
Список використаних джерел
- Ахманова О. С. Русско-английский словарь / О. С. Ахманова. – М.: Из-во «Русский язик», 1985. – 764 с.
- Градобик М. С. Соціальна стратифікація сучасної англійської літературної вимови [Текст] / М. С. Градобик // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2006. – №5. – С. 108 – 116.
- Головащук С. І. Орфографічний словник української мови / С. І. Головащук. – К.: Вид-во «Довіра», 1995. – 764 с.
- Жилко Н. М. Лексикологія англійської мови / Н. М. Жилко. – Ніжин: Вид-во НДПУ ім. М.В.Гоголя, 2003. – 86 с.
- Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови / М. І. Мостовий. – X.: Вид-во «Основа», 1993. – 256 с.
- Каращук П. М. Словообразование английского языка / П. М. Каращук. – М.: Изд-во «Высшая школа», 1979. – 300 с.
- Arnold I. V. The English Word / I. V. Arnold. – M.: High School, 1986. – 295 p.
- Galperin I. R. Stylistics / I. R. Galperin– M.: High School. 1981. – 334 р.
- Ginsburg R. S. A Course in Modern English Lexicology / R. S. Ginsburg. – M: Высш. школа, 2004. – 269 с.
- Raevska N. M. English Lexicology / N. M. Raevska. – K.: High School, 1979. – 301 р.
- Longman Dictionary of English Language and Culture / Dictionary. – Pearson Education Limited, Third Edition, 2005 (LDELC). – 1620 p.