Андреєва Т.Т. Наступність і перспективність у вихованні етичного ставлення до природи
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Андреєва Т. Т. – доцент кафедри педагогіки та методики дошкільної освіти ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», м. Переяслав-Хмельницький
УДК 37.015.31:57.081.1
В статті висвітлюються питання наступності і перспективності у вихованні етичного ставлення до природи.
Ключові слова: виховання етичного ставлення до природи, наступність і перспективність.
В статье рассматриваются вопросы наследственности и перспективности в воспитании етического отношения к природе
Ключевые слова: воспитание етического отношения к природе, наследственность и перспективность.
The article describes a question morals treeing in nature child gifted continuity and primary school causation.
Key words: morals treeing in nature, continuity and primary school causation.
- Мы способны быть этичными только по отношению к тому, что можем видеть, чувствовать, понимать, любить или еще как- то дарить доверием.
- Олдо Леопольд
Зміст |
Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями
Одним з головних напрямів сучасного етапу розвитку науки і суспільства став пошук оптимальної стратегії розвитку системи «суспільство-людина-природа», спрямований на гармонізацію відносин між її основними елементами, адже імовірність руйнування довкілля в умовах екологічної кризи залишається досить високою. Здійснюючи перетворення в світі природи в планетарному масштабі, людина робить власне існування все більш ризикованим, нестабільним, проблематичним. Успішне розв’язання складних соціально-економічних завдань, які стоять перед Україною стосовно збереження біосфери як основної умови виживання людства значною мірою залежить від системи освіти. Державна політика у цій сфері спрямована на реформування, і головна увага привернута до дитини як суб’єкта життєдіяльності. Виховання етичного ставлення до природи, направлене на формування повноцінного сприйняття природного оточення, засвоєння базових принципів екологічної етики служить основою пізнання світу на засадах толерантності, гуманного ставлення до живої і неживої природи. Навчання і виховання підростаючого покоління в дитячому навчальному закладі та школі повинно будуватися як послідовний процес, коли дитячий садок орієнтується як на вікові особливості дітей, так і на вимоги школи, і якій діти продовжать навчання. Надзвичайно цінний досвід етичного ставлення до довкілля, який діти отримали в дошкільні роки, повинен повною мірою бути врахований в школі.
Використання досвіду народної педагогіки, вивчення поглядів видатних педагогів дає можливість з врахуванням національних рис характеру здійснювати виховання етичного ставлення до природи починаючи з раннього віку. Якщо ця робота буде проводитися систематично і послідовно на всіх етапах дошкільного дитинства, а потім продовжуватися в школі, ми зможемо відповідно до інтересів та нахилів дитини долучити її до усвідомлення багатства та різноманітності рідної природи, виховати етичне ставлення до неї, навчити відображати її неповторність в різних формах образотворчого мистецтва, музиці, хореографії, словесній творчості а також наближатися до розкриття її таємниць у фундаментальних наукових дослідженнях.
Виховання етичного ставлення до природи – проблема, що містить у собі кілька дискурсивних педагогічних, психологічних, культурологічних, соціальних, філософських аспектів. Її розв’язання залежить від осмислення, передусім, надбань педагогічної та психологічної науки з даного питання, здійснення виховання етичного ставлення до природи на засадах гуманізму, духовності, бережного ставлення до всього живого, врахування вікових особливостей та особистісно-орієнтованого підходу до виховання дітей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Проблема виховання етичного ставлення до природи стала предметом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних педагогів - Я.А. Коменського, Г.Песталоцці, Ж.Ж.Руссо, Ф. Фребеля, В. Ф.Одоєвського, К Д. Ушинського та ін. В українській філософії ця тема стала предметом дослідження В. М. Грабовської, В. С. Крисаченка, Ф. М. Канака, М. М. Кисельова, А. В. Толстоухова, І. І. Стогнія та ін..В сучасній педагогічній науці велику увагу вихованню бережного ставлення до довкілля приділяють Г. В. Бєлєнька, Н. В. Лисенко, З. П. Плохій та ін. Питання наступності та перспективності цікавило О. Л. Кононко. Я. Савченка, О.В. Скрипченка та ін. Але спеціальних досліджень, які б висвітлювали питання наступності та перспективності у вихованні етичного ставлення до природи проведено не було, що й стало приводом для написання даної статті.
Мета статті
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та результатів власного дослідження визначити проблеми наступності і перспективності у вихованні етичного ставлення до природи та висвітлити найоптимальніші методи та прийоми проведення такої роботи.
Виклад основного матеріалу
Виховання етичного ставлення до природи – важлива складова всебічного виховання дитини, спрямована на формування світогляду кожної дитини відповідно до принципів екологічної етики. Екологічне виховання і освіта полягають у навчанні дітей основам екологічних знань, формуванні нового погляду на власну діяльність, яка повинна перебувати у повній гармонії з природою. Екологічна етика – галузь етичних знань, предметом якої є моральне ставлення людини до живої і неживої природи. «Високоморальне ставлення людини до природи, зокрема і неживої, передбачає особливе її розуміння, бачення в переживання. Йдеться не тільки про шанобу, в й любов. Природу слід любити як саме життя» [1, с.159]. Наукові дослідження та досвід виховання дітей вказують на те, що виховання позитивного ставлення до природних об’єктів можна починати з перших місяців життя. Ранній і дошкільний вік є основним сенситивним періодом для набуття знань про основні закономірності і залежності в світі природи, виховання позитивного емоційного ставлення до природних об’єктів, любові, бажання піклуватися про них. Перші наукові істини дитина повинна пізнавати в природному довкіллі, щоб джерелом думки була краса і невичерпна складність природних явищ. Природа вважається основним джерелом розвитку дитини тому, що серед природи, багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками,. Природа дає безліч можливостей, щоб показати дитині приклад етичного дбайливого ставлення до тварин і рослин.
Природні об’єкти та явища довкілля зацікавлюють дитину вже на першому році життя. Беручи до уваги той факт, що провідним видом діяльності на першому році життя є безпосереднє емоційне спілкування з дорослими, необхідно таким чином організовувати набуття дитиною життєвого досвіду, щоб гармонійно поєднувалися сенсорне виховання, ознайомлення з природою та позитивні емоції. Найперші спостереження найкраще проводити за невеликим свійськими тваринами, які безпечні для дитини. Спостереження слід супроводжувати розповідями, невеликими віршиками, народними пісеньками, залучити всі органи чуття дитини – вказати на колір, дозволити доторкнутися, відтворити звуки, які видає тваринка. Такі спостереження можна проводити індивідуально з того часу, коли дитина починає сидіти. На кінець першого року життя дитині вже можна давати інформацію про те, як правильно і турботливо ставитися до тварин – погодувати, збудувати будиночок, щоб тваринці було тепло і затишно. Особливо корисно в цей час пропонувати дитині дидактичні ігри «Посади метелика на квіточку», «Заховай мишку», «Де чий будиночок?», «Хто що їсть?» та інші. Багаторічний досвід роботи з дітьми доводить велику цінність таких вправ. Вони викликають великий інтерес у дітей. Тривалий час діти займаються такими вправами за власною ініціативою. В такий спосіб діти легко засвоюють знання про умови існування тварин.. Такі вправи звичайно проводять після спостережень. Якщо в ранньому віці така робота буде проводитися систематично і послідовно, то на початок дошкільного дитинства дитина буде орієнтуватися в назвах найвідоміших тварин та рослин як найближчого оточення, так і інших зон, що значно прискорить розумовий і моральний розвиток. Головна умова даної роботи – позитивні емоції, які дитина отримує від співпраці з дорослим.
У дошкільному віці роботу по вихованню етичного ставлення до довкілля у дітей продовжують, і тут знову неможливо обійтися без багатющої скарбниці рідної природи. В цей період дитина активно оволодіває мовленням, в для цього слід створити найоптимальніші умови, а саме – перевести в активний словник всі ті знання, які були в пасивному. Дитина повинна навчитися називати різні природні об’єкти, знати умови, які необхідні для їх існування,. Кожний день дорослі знайомлять дитину з розмаїттям рідної природи, розповідають про свійських та дикий тварин, особливостями їх зовнішнього вигляду та життя. В цей віковий період потрібно знайомити дітей і з світом рослин, який особливо цінний для виховання етичного ставлення до природи.
Особливо важливою є і праця в природі під керівництвом дорослих – догляд за рослинами та тваринами. Так з перших років дитина знайомиться з біологією та екологією живих організмів, дорослі виховують етичне ставлення до природи. Отримані враження діти можуть виразити в малюнку, ліпленні, аплікації, в художній розповіді, таночку. Для більш повного сприйеяття світу природи потрібно використовувати і класичні музичні твори, які відображають особливості природних явищ. Цінними методами виховання бережного ставлення до природи можна назвати проведення дослідів, моделювання природних явищ, мовні логічні завдання, загадки. У цей час у багатьох дітей уже можна помітити вибіркове ставлення до деяких видів діяльності. Батьки і педагоги повинні бути уважними, створювати умови для забезпечення оптимального розвитку, підтримувати дитину, поважати її інтереси, сприяти формуванню високої самооцінки. Навіть невеликий успіх дитини повинен бути помічений, вона отримує засуджену винагороду і це спонукає її до подальших успіхів у навчанні.
Дошкільний вік особливо важливий для становлення особистості дитини, набуття досвіду моральної поведінки стосовно світу природи. Цінним методом навчання та виховання є використання творів живопису, графіки, художньої фотографії, класичних музичних творів. І тут величезне значення має приклад батьків, їх щире зацікавлення та емоційне захоплення відображенням природи у творах мистецтва, приклад етичного ставлення до живих істот, особливо в ситуаціях, коли живе створіння знаходиться в складній ситуації і йому потрібна допомога. Діти повинні усвідомити той факт, що людина приручила багатьох тварин і вони втратили досвід виживання у дикій природі. Тепер люди несуть відповідальність за них, повинні любити, піклуватися про них, забезпечити відповідний екологічний оптимум. Разом з тим дітей підводять до думки, що людство, яке слало планетарною силою, несе відповідальність і за стан планети вцілому, повинне завжди враховувати головний принцип екологічної етики -«Чини так, щоб не зруйнувати все створене до тебе, в по можливості й поліпшити його».
Перехід до шкільного навчання – визначна подія в житті дитини, і надзвичайно важливо, щоб вчитель заздалегідь був знайомий з рівнем розвитку дитини, розумів і поважав її прагнення і бажання охороняти природу, використовував в перші місяці навчання методи і прийоми, близькі до садкових. Особливу увагу хотілося б звернути на зміст навчальних підручників, і особливо на ілюстрації, які повинні бути більш реалістичними і науковими.
Надзвичайно високо оцінював роль природи у моральному вихованні дітей Василь Олександрович Сухомлинський. Видатний педагог відмічає, що вивести дітей на природу та провести там урок набагато складніше, ніж провести роботу в класі, але з іншого боку й набагато ефективніше. Відомо, що набагато краще запам’ятовуються ті знання, які були засвоєні більшою кількістю органів сприйняття, і звичайно, що на природі матеріал запам’ятається набагато краще, бо у процесі сприйняття будуть працювати і зорові, і моторні, і слухові органи сприйняття, а іноді й органи сприйняття запаху та смаку. «Забуваючи про найважливіше джерело знань – навколишній світ, природу, ми штовхаємо дітей на зубріння і цим самим отупляємо їхню думку. Те, чого вчили вчителів Ян Амос Коменський, Песталоцці, Ушинський, Дістервег, ми забуваємо.
Урок за уроком я почав водити дітей до невичерпного і вічно нового джерела знань - у природу: в сад, у ліс, на берег річки, в поле. Разом з дітьми ми вчилися передавати словом найтонші відтінки предметів і явищ.» [2, с. 76]. Василь Олександрович прочитав величезну кількість літератури з даного питання, він часто саам мандрував рідним краєм, розмірковуючи про його красу. «На моєму столі з’являються все нові й нові книжки: педагогічні твори про предметні уроки, словники, книжки з ботаніки, орнітології, астрономії, квітництва. Тихим весняним ранком я йшов на берег річки, у ліс, у сад, вдивлявся в навколишній світ, прагнув передати його форми, фарби, звуки, рухи якнайточніше. З’явився зошит з творами-мініатюрами: про кущ троянди, про жайворонка, про багряне небо, про веселку... Уроки серед природи я почав називати подорожами до джерела живої думки. Поступово вони ставали дедалі багатшими і багатшими за цілеспрямованістю і формами розумової праці дітей.» [2, с. 76]. На думку В.О. Сухомлинського, треба розвивати мислення дітей, укріплювати розумові сили дитини серед природи – це основна вимога природних закономірностей розвитку дитячого організму. Кожна мандрівка в природу – урок мислення, розвитку розуму, формування етичних та естетичних уявлень та переконань. В. О. Сухомлинський радить здійснювати виховання етичного ставлення до природи під час спостережень, ігор, праці, проводити спеціальні уроки милування природою. Він рекомендує вводити дитину в оточуючий світ так, щоб вона щодня відкривала в ньому щось нове, щоб кожний урок був подорожжю до чудової краси природи.
В.О. Сухомлинський прагнув того, щоб перш ніж відкрити книгу, прочитати перше слово, діти прочитали сторінки найчудовішої в світі книги - книги природи. Вчителі початкових класів за прикладом Сухомлинського почали планувати постійні "подорожі" в природу. Відкрилися двері класів, діти почали виходити на зелену травичку, під свіжий вітер. Уроки в початкових класах стали все частіше проводитися під блакитним небом, але це не була відмова від уроку або відхід від книги в світ природи. Навпаки, це збагатило урок, пожвавило книгу та саму науку.
Позитивне емоційне світосприймання є початком тієї повноти духовного світу людини, без якої неможливе інтелектуальне життя, неможливе бажання вчитися, інтерес до знань, любов до пізнання нового.
Велику увагу приділяє В.О. Сухомлинський питанню організації праці дітей в природному довкіллі. У нього праця в природі – на ділянці, теплиці, в квітнику, в саду, а полі є важливим джерелом самовираження дитини, без якої не може бути і мови про формування світогляду. Педагоги, на думку В.О. Сухомлинського, повинні прагнути того, щоб робота на природі вимагала складних точних розумових операцій. Ось чому треба розвивати мислення дітей, укріплювати розумові сили дитини серед природи - це вимога природних закономірностей розвитку дитячого організму. Кожна подорож на природу є уроком мислення, уроком розвитку розуму, уроком бережного та дбайливого ставлення до оточуючого.
Отже, природа – невичерпне джерело розуму та моральності. Засвоюючи її закономірності, дитина стає Людиною, тому що вона поступово усвідомлює сама себе як найвищу сходинку на довгих сходах розвитку природи. Але природа не здатна сама по собі творити дива - розвивати природні сили дитини, виховувати її розум, збагатити духовний світ вихованця можливо лише під керівництвом педагога, який сам тонко відчуває світ природи, цілеспрямовано і систематично збагачує досвід дитини.
Без постійних зусиль, без наполегливої праці, не можна розкрити і пізнати причини природних явищ. Лише тоді, коли дитина робить перший свідомий крок для того, щоб пізнати природу, вона винагороджує її спочатку скупо, а потім все щедріше, по мірі того, як людина докладає нових зусиль, пізнаючи і одночасно створюючи. Чим більше діти працюють над собою за допомогою вчителя, тим більше таємниць природи розкривається перед ними, більше нового, незрозумілого бачать вони перед собою.
Педагог з дітьми повинні подорожувати в світ природи в такий час і в такі місця, де можна було розкрити багатство сприйняття, вправлять дітей в моральних вчинках. В кожному місті і селі ж чарівні неповторні куточки, які повинні стати постійним місцем для прогулянок у різні пори року. Але без цілеспрямованого впливу з боку дорослого діти майже не помічають краси залишаються байдужими до неї. Дітям потрібко давати приклади дієвої доброти, показувати як праця і любов до природи творять дива.
Емоційно-естетичні багатства, придбані в процесі спілкування з природою в роки дитинства входять в духовне життя як одна з якнайглибших людських потреб, пізнання краси природи сприяє пізнанню красивого, високого в собі, утвердженню людської гідності. Пізнаючи відтінки краси природи, діти переживають життєрадісну повноту духовних сил, пізнають все нові і нові джерела етичних і естетичних вражень.
Перш ніж навчитися глибоко проникати в сутність явищ довкілля, людина повинна пройти в дитинстві період розумових та моральних вправ. В період дитинства мислення, розумові процеси повинні бути якомога тісніше пов'язані з живими, яскравими, наочними предметами навколишнього світу.
Висновки
Наступність і перспективність у вихованні етичного ставлення до природи – багатогранна надзвичайно актуальна проблема, до розв’язання якої слід залучати вчених різних напрямків з тим, щоб ширше використовувати в навчально-виховному процесі результати їх пошуків та рекомендації. В подальшому слід дослідити питання виховання бережного ставлення до природи в контексті наступності та перспективності в різних видах діяльності – ігровій, навчальній, дослідницькій.
Список використаних джерел
- Тофтул М. Г. Етика: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. - 416 с.(Альма-матер)
- Сухомлинський В.О Павлиська середня школа.. Вибрані твори в 5-ти томах. Т. 4. - К.: Радянська школа, 1976..640 с.
 |
Андреєва Т.Т. Наступність і перспективність у вихованні етичного ставлення до природи і Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка -- нерозривне ціле! | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
|||||||||||||||