Скороходько К.В. Психологічні особливості децентрації особистості

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Скороходько Катерина Віталіївна - аспірантка Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України

УДК:159.923.2

У статті розглядається поняття «децентрація» як об’єктивна розумова позиція і як механізм соціальної перцепції, який забезпечує успішну взаємодію.

Ключові слова: децентрація, егоцентризм, рефлексія, емпатія, міжособистісне розуміння

В статье рассматривается понятие «децентрация» как объективная умственная позиция и как механизм социальной перцепции, который обеспечивает успешное взаимодействие.

Ключевые слова: децентрация, эгоцентризм, рефлексия, эмпатия, межличностное понимание

This article discusses the concept of "decentration" as an objective mental attitude and social perception as a mechanism that ensures a successful interaction.

Keywords: decentration, self-absorption, reflection, empathy and interpersonal understanding

Постановка проблеми

Сучасне суспільство, яке стрімко змінюється, вимагає нового типу взаємин між людьми, стосунків, які побудовані на взаємоповазі, умінні дивитися на світ очима іншої людини. Вміння узгоджувати власні дії з партнерами по спільній діяльності, відчувати психологічну дистанцію у взаєминах, здатність самостійно встановлювати ділові та особисті контакти з іншими, враховувати точку зору та позицію іншого, поважати чужий вибір, уміння розв’язувати конфліктні ситуації, реально оцінювати ставлення оточуючих до себе є важливими моментами взаємодії людей у соціумі. Децентрація – є важливим компонентом у становленні та підтримці взаємин з іншими та механізмом соціальної перцепції, який забезпечує об’єктивність у оцінюванні ситуації, висловлюванні власної думки, враховуючи наявність різних позицій.

Результати теоретичного аналізу проблеми

Термін «децентрація» (від лат. de – префікс, який означає заперечення, скасування та centrum – центр кола, зосередження) був введений Жаном Піаже у ході дослідження мислення і мовлення дитини на противагу поняттю «центрація» – ефект, який полягає в тому, що елементи, на яких фіксується погляд, переоцінюються в порівнянні з іншими. За допомогою цих двох понять вчений намагався підкреслити відмінності між мисленням та сприйманням.

Центрація у сприйманні перебільшує сприйняття окремих елементів образу, а децентрація слугує об’єктивному відтворенню дійсності. Сприймання вимушене пристосовуватися крок за кроком шляхом якогось контакту з об’єктом, деформуючи цей об’єкт актом центрації. Інтелект (мислення) рухливо і гнучко охоплює в єдине ціле значно більший відрізок реальності і досягає об’єктивності за рахунок децентрації. У своєму вихідному пункті думка, яка народжується з дії, є егоцентричною. Центрованість на окремому стані об’єкта з окремої точки зору суб’єкта свідчить як про егоцентричну асиміляцію, так і феноменалістську акомодацію до об’єкта. З цього моменту думка вже не відноситься до окремих станів об’єкта, не виступає вираженням окремої точки зору суб’єкта, а координує всі існуючі точки зору в систему об’єктивних взаємозв’язків (Ж.Піаже). Суть децентрації полягає у зміні точки зору, позиції суб’єкта в результаті зіткнення, співставлення та інтеграції її з позиціями, відмінними від власної. Джерелом децентрації виступає безпосереднє або інтеріоризоване спілкування з іншими людьми, у ході якого відбувається зіткнення суперечливих точок зору, що спонукає суб’єкта до перетворення сенсу образів, понять та уявлень у власній пізнавальній позиції. Формування навичок децентрації лежить в основі здатності суб’єкта до прийняття ролі іншої людини, воно пов’язано з рівнем розвитку когнітивної емпатії і визначає ефективність комунікативної взаємодії. Децентрація – це своєрідний прийом програвання ролей, який тренує чутливість до типових станів людей, їх настанов та прагнень. Децентрація є важливим компонентом розуміння один одного у міжособистісному спілкуванні. Успішність та результативність значною мірою забезпечують «Ми-переживання». Децентрація як особистісна властивість проявляється у когнітивній, афективній та змістовій сферах особистості. У когнітивній сфері децентрація характеризується здатністю індивіда змінювати пізнавальну перспективу, враховуючи точки зору інших. При цьому координувати власну точку зору відповідно до думок інших, що забезпечує об’єктивний погляд на предмети та події. В афективній (емоційній) сфері децентрація пов’язана з емпатією і проявляється у здатності «відчути» іншого. Децентрація забезпечує здатність людини емоційно відгукуватися на переживання інших. Рефлексія забезпечує «проникнення в духовний світ» іншої людини, а емпатія прийняття переживань співчуваючи (переживання людини з приводу почуттів іншого, відмінних від власних) та співпереживаючи (переживання людиною тих самих почуттів через ототожнення). Децентрація у змістовій сфері сприяє розумінню себе у світі відносин з іншими. Особа сприймає іншого як цінність «спів-буття», а не як засіб досягнення цілей. Основою децентрації є пізнання, а для того, щоб пізнати об’єкти, суб’єкт змушений діяти разом з ними. Тому джерелом децентрації є взаємодія у кооперативній діяльності, яка вимагає вміння координувати свою точку зору з іншими можливими. Зіткнення своєї думки з чужою викликає сумнів, що спонукає особу до перетворення смислів образів, понять і уявлень у власній позиції. У спілкуванні має значення не сама подача інформації, а смисл, який вкладається в те, про що йде мова. Спільна діяльність, спілкування, ігри дозволяють людині уявити себе на місці іншого, що у свою чергу сприяє формуванню соціальній спрямованості (розуміння ролі інших людей). Децентрація з’являється на етапі дорослішання, коли юнаки починають думати і говорити соціалізовано, навіть залишаючись на самоті зі своїм «Я». Інтимність «Я» полягає у висловлюванні своєї думки, думаючи при цьому як її сприймуть оточуючі. Основним критерієм децентрації як протиставляння егоцентризму є спрямованість на іншого, зацікавленість іншим, а не спілкування з іншими як «необхідними» людьми. Децентрованість сприяє формуванню потреби у взаємодії з іншими, і базується на саморозкритті. Схильність до саморозкриття формується через пізнання власного «Я», тому егоцентризм є важливим етапом на шляху формування децентрації.

Децентрація є механізмом сприйняття людини в її відношеннях з іншими людьми, поряд з ідентифікацією, рефлексією та емпатією. За К. Роджерсом, «бути у стані емпатії» означає сприймати внутрішній світ іншого точно, зі збереженням емоційних і смислових відчуттів, ніби стаєш цим інших, але без втрати відчуття розуміння своїх почуттів. Так, людині, щоб зрозуміти іншу людину необхідно перейти у систему її координат (емпатії). Але якщо при цьому нівелюється відчуття «ніби», як його назвав К. Роджерс, людина ідентифікується, ототожнюється з іншою, тобто втрачає себе. Тому помірний рівень егоцентричності ймовірно є тим бар’єром, який розмежовує суб’єктів спілкування на «Я – Ти». Таким чином, децентрація – це своєрідні терези, на шальках яких лежать емпатія та егоцентризм, що схиляються на користь першого чи другого, залежно від обставин.

Для аналізу механізму децентрації в психології особливий інтерес становить епігенетична теорія розвитку особистості Е.Еріксона [9], у якій психічний розвиток людини постає як послідовний процес ідентифікацій та дезідентифікацій (інакше кажучи, центрацій і децентрацій). Тим самим формування особистості розуміється як стадіальний процес формування її ідентичностей. Спираючись на вищі рівні особистісного розвитку, людина не повністю децентрується, а поетапно інтегрує новий життєвий досвід з попередніми надбаннями, відбувається так зване подолання ідентифікацій попередніх, нижчих рівнів, і їх переструктурування та інтеграція в новий життєвий досвід.

Децентрована особистість характеризується контактністю, здатністю до швидкого встановлення взаємних стосунків з іншими людьми. У спілкуванні така особа акцентується на взаєморозуміння партнерів та на можливості досягнення поставлених цілей, встановивши діалог. Спілкування спрямоване на свій внутрішній світ і світ інших людей. У суб’єктів спілкування відсутній страх неприйняття, домінує внутрішня мотивація підтримання цінності, унікальності та неповторності партнера по спілкуванню [10]. І.Д.Бех вважає розуміння основним способом розвитку особистості. Діти стають будівничими свого власного життя, переймаючись внутрішнім світом інших [1].

Децентрація як особистісна властивість забезпечує взаємне глибоке розуміння на рівні діалогу та співпраці. Діалогічне спілкування, на відміну від монологічного, характеризується тим, що співбесідник скерований на форму спілкування та ставлення до партнера, а не лише на предмет, про який йде мова. О.С.Штепа [10] підкреслює, що спрямованість на діалог не зводить повністю характеристики контактної людини до типу конвенційно-співпрацюючої за Лірі, тому що останній тип відрізняється емоційною нестійкістю, високим рівнем тривожності, залежності самооцінки від думки оточуючих, прагненням відповідати очікуванням групи, почуттям визнання в очах найбільш авторитетних особистостей групи. Ми вважаємо, що децентрованість забезпечує особистість такими якостями як відкритість, добросердечність, ініціативність, уважність, вміння зацікавити своєю особистістю, позитивне ставлення до критики, прояв поваги до переконань інших, щирість у спілкуванні, бути людиною, яка розуміє.

Децентрацію варто розглядати через поняття «розуміння». Представники когнітивної психології вважають, що феноменологія розуміння розкривається, насамперед, в ситуаціях нерозуміння, тому будь-яке розуміння є суб’єктивним. Розуміння є тим чинником, що впливає на результат осягнення інформації. Діалогічна природа розуміння допомагає вибудувати сенс, уподібнивши його із власним досвідом. Отримана зовні інформація може бути зрозумілою, важко зрозумілою або зовсім незрозумілою. На це впливають ситуації відчуження чи небажання сприймати інформацію.

Децентрація вважається одним із важливих механізмів, що впливає на об’єктивність розуміння та тлумачення інформації. На думку Т.Д.Перепелюк [6], суб’єктивний характер процесу розуміння у поєднанні з егоцентризмом спричинює необ’єктивність результативності самого процесу розуміння й наділення особистісними властивостями предмета пізнання.

Децентрацію як механізм міжособистісного розуміння можна розглядати через поняття «соціальне Я», запропоноване У.Джемсом, яке вказує на включеність людини у систему міжособистісних відносин. Різноманіття та множинність контактів у соціальному світі обумовлюється різноманіттям «соціальних Я» особистості, кількість яких визначається групами, до яких входить людина і думками, які для неї мають значення. Дж.Холмс висунув концепцію взаємодії, у якій при спілкуванні двох осіб у свідомості учасників представлені чотири «персони» по дві з боку кожного з учасників. Кожен з учасників даної взаємодії оперує у своїй свідомості двома видами уявлень, що розрізняються за об’єктом, - уявлення про себе (про «Я») та уявлення про партнера по взаємодії (про «іншого»). Ці уявлення є результатом процесів самоприйняття і сприйняття іншого у формі знань, образів, оцінок. Уявлення виникає як наслідок встановлення відносин між позиціями «Я» і «іншого»[4].

Основним критерієм децентрації як протиставляння егоцентризму є спрямованість на іншого, зацікавленість іншим, а не спілкування з іншими як «необхідними» людьми. Децентрованість сприяє формуванню потреби у взаємодії з іншими, і базується на саморозкритті. Схильність до саморозкриття формується через пізнання власного «Я», тому егоцентризм є важливим етапом на шляху формування децентрації. І.Д. Бех вважає самопереживання (явище «Я-переживання») обов'язковим етапом на шляху становлення самосвідомості особистості. На його думку, саме завдяки «Я-переживанню» відбувається своєрідний психологічний відрив моральної цінності від її носія і перенесення у свій внутрішній світ [1].

Саморозкриття сприяє відвертості, адаптованості, об’єктивності, довірі до себе, товариськості. Децентрація на соціальному рівні забезпечує адекватну форму поведінки, дотримання соціальної та персональної дистанції.

Висновки

На сучасному етапі децентрація розглядається як об’єктивна розумова позиція і як механізм соціальної перцепції, який забезпечує успішну взаємодію. Класичною точкою зору є позиціювання її егоцентризму. Егоцентризм є однією зі стадій розвитку мислення. Спочатку діти мислять суб’єктивно, згодом ототожнюють точки зору інших зі своєю і лише після цього починають мислити соціально. Децентрація не зворотній процес егоцентризму, а наступна стадія у розвитку особистості. Перехід від егоцентризму до децентрації відбувається завдяки розвитку мислення та свідомості. Це етап усвідомлення свого «Я» у світі взаємовідносин, коли особистість відходить від свого «Я» і наближається до «Я» іншої особи, вступаючи у «Я – Ти-взаємодію». Децентрація є базовим механізмом рефлексії, ідентифікації та емпатії. Ці чотири механізми соціальної перцепції здатні взаємодоповнювати один одного за певних умов. Це пов’язано з розвитком пізнавальних процесів, комунікативним досвідом спілкування з ровесниками, зацікавленістю в інших людях, екстраверсією, стійкістю мотивів у системі цінностей інших людей і власного «Я». Децентрація як механізм соціальної перцепції характерна всім стадіям онтогенезу особистості. Можна припустити на основі вище сказаного, що децентрація як особистісна властивість, формується у результаті розумового розвитку особистості на етапі ранньої юності, коли підлітковий егоцентризм трансформується у юнацьку децентрацію.

Література

1. Бех І.Д. Технологія інтимно-особистісного спілкування / І.Д. Бех // Педагогіка і психологія. - 2003. - №1. - С. 17-29.
2. Божович Л.И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности / Л.И. Божович / Под ред. Д.И.Фельдштейна. М.: МПА, - 1995. – 212с.
3. Кон И.С. Открытие «Я» / Игорь Семенович Кон. — М.: Политиздат, 1978. — 367 с.
4. Крюкова О.В. Соціальна рефлексія як складова соціального розвитку особистості / О.В. Крюкова // Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України: Проблеми сучасної психології. – 2012. – Випуск 16. – С.636 – 647
5. Пашукова Т.И. Децентрация в условиях кооперативного и конкурентного взаимодействия: автореф. дис. на соискание наук. степеня доктора психол. наук: спец. 19.00.05 "Социальная психология"/ Т.И.Пашукова. – М., 1985. – 22с.
6. Перепелюк Т.Д. Егоцентризм як суттєвий чинник сприймання, опрацювання, розуміння текстової інформації / Т.Д. Перепелюк // Тези конференції «Горизонты свободы» – 2006. - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.newacropolis.org.ua/ru/study/conference/?thesis=4682
7. Пиаже Ж. Избранные психологические труды: пер. с фр. и анг. – М.: Международная педагогическая академия, 1994. – 680с.
8. Пиаже Ж. Речь и мышление ребенка / Пер. с франц. и англ.; сост., комп., ред. перевода В.А.Лукова. — М: Педагогіка-Пресс, 1994. – 528с.
9. Райгородский Д.Я. Психология личности. Хрестоматия в 2Т.–Самара: Изд. Дом «БАХРАХ-М», 2006. – Т.1. – 512с. – Т.2. – 544с.
10. Штепа О. Феномен особистісної зрілості. / О. Штепа // Соціальна психологія. – №1. – 2005. – С.62-77.