Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Черепанська Наталія Володимирівна - магістрантка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність "Початкова освіта"

У статті розкрито жанрові атрибути байки як ліро-епічного твору, окреслено психолого-педагогічні особливості сприйняття байки молодшими школярами; розкрито методику роботи над байкою на уроках літературного читання.

Ключові слова: уроки літературного читання, байка, байкар, ліро-епічний жанр літератури, робота над байкою в початковій школі.

В статье раскрыты жанровые атрибуты басни как эпического произведения. Обозначены психолого-педагогические особенности восприятия басни младшими школьниками. Раскрыта методика работы над басней на уроках литературного чтения.

Ключевые слова: литературное чтение, урок литературного чтения, басня, эпический жанр литературы, баснописец, мир басни.

The article describes the attributes of the genre fable as an epic work. Outlined psychological and pedagogical features of perception fables younger students. Solved method of working over the years on the fable of literary reading.

Key words: readings, literary reading lesson, bike, epic genre of literature, fabulist, the world's fables.

Зміст 1 Актуальність проблеми 2 Аналіз наукових досліджень 3 Мета і завдання 4 Виклад основного матеріалу 5 Висновки 6 Список використаних джерел

Актуальність проблеми

Одним із засобів морального виховання учнів початковї школи є читання творів художньої літератури, зокрема байки. Байка є основою етнічної моралі, оскільки в ній описані стереотипи поведінки, на яких виховане не одне покоління людей. В основі байок покладено спостереження за життям і побутом, а висновок зводиться до практичної мудрості. Байка пропонує спосіб вироблення стереотипу морально-етичної поведінки дитини від протилежного, показуючи, як не потрібно робити.

Проведений аналіз завдань, що байку включено до вивчення у школі з 1699 року у збірнику “Коротке та корисне введення в арифметику...” До сьогодні вона визнається обов’язковим навчальним матеріалом для уроків літературного читання з третього класу початкової школи. У навчальному процесі початкової школи і досі, в основному, використовуються можливості байки як жанру ліро-епічної літератури, тобто учні найчастіше, читаючи окремі байки, відточують техніку читання, знаходять за допомогою вчителя в тексті байки мораль, аналізують її, заучують байки напам’ять, інсценують. При цьому увага учнів зосереджується головним чином на композиції, мові байки і її моралі.

Аналіз наукових досліджень

Навчання читання байок – питання в методиці навчання мови далеко не нове (К.Ушинський, О.Савченко, В.Сухомлинський, В.Науменко, О.Папуша, Ф.Кислий та ін.). Сучасні автори зазначають, що бажання і вміння читати байки сьогодні набуває для дитини молодшого шкільного віку особистісно-значущого сенсу, але тільки в тому випадку, якщо вчитель і діти сприймають байку як особливий літературний жанр з яскраво вираженою специфікою художнього бачення її автором явищ реальної дійсності та відображення їх у формі своєрідного художнього світу байки. Саме освоєння авторського віддзеркалення навколишнього світу в байці привчає дитину розрізняти зло та добро, формує у початківця-читача своє особливе ставлення до світу зла і переконує його у важливості розуміння того, коли і як може трансформуватися реальний світ у світ байки. А це, в свою чергу, вимагає внесення у методику навчання молодших школярів читанню байок таких змін, які б сприяли формуванню у дітей уміння вдивлятися у створені байкарем персонажі і картини світу, дізнаватися цей світ, запам’ятовувати образи і сюжети байки та на інтуїтивному рівні вловлювати типові для цього світу ситуації і відносини персонажів і “привласнювати” все це як власний життєвий досвід.

Мета і завдання

Мета та завдання статті полягають у розкритті особливостей методики роботи над байкою на уроках літературного читання в початковій школі.

Виклад основного матеріалу

Класичну байку як навчальний матеріал у сучасній початковій школі не можна нічим замінити, так як вона є “одним із способів пізнання життєвих відносин, характеру людини” [7, с. 107]. У ній чітко визначена зав’язка, розвиток подій із кульмінацією, розв’язка. Це зразок короткого за формою і глибокого за змістом опису якогось випадку (за визначенням Т.Г.Рамзаєвої). Для байки характерні “чіткість, образність, виразність опису, влучність мови” [4, с. 23].

Жанр байки у підручниках представлений кількома зразками. Уперше з цим жанром діти знайомляться у 3 класі. У другому класі байок не читають. Цьому є пояснення: байці властива алегоричність (мистецький прийом втілення абстрактного поняття в художньому образі; наприклад, безладдя в зображенні дій Лебедя, Щуки і Рака, що представлене в байці Л.Глібова “Лебідь, Щука і Рак”), яка учням 1-2 класу важка для сприйняття.

У підручнику “Літературне читання” пропонуються байки, в яких засуджується безтурботне життя, прославляється працьовитість, розум, вміння думати, практичність. Молодші школярі читають на уроках у 3-4 класах сім байок (табл. 1): їх автори – Езоп, Леонід Глібов, Олена Пчілка, Іван Крилов. У підручниках діти ознайомляться з елементарними визначеннями понять “байка”, “байкар”, “мораль байки”. Розпочинається вивчення творів цього жанру у 3 класі з байок Леоніда Глібова. З них деякі пропонується, за бажанням учнів, вивчити напам’ять: “Лебідь, Щука і Рак”, “Чиж та Голуб”, “Коник–стрибунець”.

Таблиця 1

Представленість байок у підручнику “Літературне читання” для 3 та “Читанка” для 4 класів [складено за: 5, 6]

№ з/п	Автор	Назва байки
	3 клас
1	Леонід Глібов	«Лебідь, Щука і Рак»
2	Леонід Глібов	«Коник-стрибунець»
3	Леонід Глібов	«Чиж та Голуб»
	4 клас
4	Езоп	«Двоє приятелів і ведмідь»
5	Леонід Глібов	«Зозуля і Півень»
6	Іван Крилов	«Зозуля і Півень»
7	Олена Пчілка	«Котова наука»

У змісті підручників (4 клас) є елементи інтеграції української і зарубіжної літератури, що сприяє його зв’язку з основною школою.

Простота, художність, жвавість, гострота і мудрість думки – усе це надає байці великої виховної цінності. Водночас, обираючи для опрацювання байку, вчителеві варто пам’ятати, що не всі вони можуть бути включені в коло читання дітей молодшого шкільного віку, оскільки сюжет одних із них може бути недоступний для сприйняття учнями початкової школи, а інші містять зовсім недитячу мораль.

За такого підходу до вивчення байки, молодші школярі, на жаль, змішують байку і казку, байку і розповідь; їм незрозумілі невиправдані очікування позитивного героя, якого вони зазвичай намагаються відшукати в байці. Учні хочуть читати байки, де “завжди була б правда і справедливість”, тому вони називають позитивними таких баєчних персонажів, у яких є хоч щось, що з їх точки зору, хороше, але інтуїтивно діти відчувають уразливість таких оцінок. Все це і призводить до того, що ні молодші школярі, ні вчителі майже ніколи не вибирають байки для самостійного читання.

Успішна робота над байкою забезпечується притаманними цьому жанру картинністю описів, влучністю виразів, образністю характеристик персонажів. Завдання вчителя – донести їх до учнів і засобами виразного читання тексту, і зосередженням уваги на тих прийомах, які використовує байкар для змалювання своїх героїв та їхніх вчинків - крилатих висловах, прислів’ях, якими насичені байки, оскільки ці прийоми допомагають оцінити риси персонажів, їхні дії та вчинки з морально-етичної сторони: “Що, братику, посіяв, те й пожни”, “Чужому лихові не смійся”, “Годі вам брехати та одно другого знічев’я вихваляти!”. Завдяки своїй образності байки є чудовим засобом переконання. Влучне застосування крилатих виразів і прислів’їв допомагає дитині не тільки зрозуміти й оцінити вчинок героя з морально-етичної точки зору, а й сприяє виправленню недоліків у власній поведінці.

Під час вивчення байки не варто наголошувати на тому, що описувані в ній події є умовними. Ця умовність стане зрозумілою молодшим школярам, коли вони прочитають мораль байки і переконаються в тому, що застереження автора байки поширюється і на людей.

Перед читанням байки необхідно пояснити дітям ужиті в тексті твору незрозумілі їм слова та вирази. Перший раз байка читається без пояснень, оскільки вони заважатимуть цілісному сприйманню твору і руйнуватимуть враження від нього.

Зрозуміти сутність і мораль байки учням допоможе бесіда, яку треба провести після читання. Мета такої бесіди – спонукати дитину до самостійних висновків і узагальнень.

Варто згадати слова С.Маршака: “Художник-автор бере на себе тільки частину роботи. Останнє повинен доповнити своїм уявленням художник-читач. Автор повинен дати можливість читачу і глядачу бути повноправним учасником тієї реальності, яку створює художник. Читач стає учасником усього, що пережив і відчував поет. Саме на цих талановитих, чуйних, з творчою уявою читачів і розраховує автор” [цит. за: 7, с. 110]. Завдання учителя – вказати своїм учням правильний шлях у розумінні того, які морально-етичні істини хотів донести до читачів автор.

Для зразку подаємо байки Л. Глібова:

Байка “Лебідь, Щука і Рак”

Висміює, засуджує: егоїзм, незгоду, відсутність злагоди і однодумності у діях.

Мораль байки: Дурне безладдя лихо діє.

Хто винен з них, хто ні – судить не нам,

та тільки хура й досі там.

Байка “Чиж та Голуб”

Висміює, засуджує: байдужість, зазнайство, зарозумілість, зловтішність, насмішкуватість, самовдоволеність, самовпевненість, самозакоханість, похваляння, пихатість, чванливість.

Мораль байки: Ото на себе не надійся, чужому лихові не смійся!

Байка “Коник-стрибунець”

Висміює, засуджує: безтурботність, гультяйство, легковажність, лінь, необачність, непередбачливість.

Мораль байки: Хто кохав життя ледаче, непереливки тому.

Проспівав ти літо Боже, - вдача вже твоя така, -

А тепер танцюй, небоже, на морозі гопака!

Для зразку подаємо байки Л. Глібова та І. Крилова:

Байка “Зозуля й Півень”

Висміює, засуджує: лицемірство, нещиру вдачу, улесливість, фальш.

Мораль байки: Рука, як кажуть, руку миє.

Для зразку подаємо байку С. Руданського:

Байка “Вовки”

Висміює, засуджує: боягузтво.

Мораль байки: У страху очі великі.

Для зразку подаємо байку Езопа:

Байка “Двоє приятелів і ведмідь”

Висміює, засуджує: двоєдушність, малодушність, боягузтво.

Мораль байки: Друзі пізнаються в біді.

Байкарі у своїх творах використовують чимало специфічно українських рис (гумористичних сценок, пейзажних картин з національними топонімами, характерних побутових деталей, а також - мовностильових засобів, зокрема ідіом й фразеологізмів, прислів’їв та приказок, афористичних висловів: товче, мов просо в ступі (М.Петров “Обід у ведмедя”), нам’яти чуба (М.Старицький “Наймит і Хазяїн”), у сім’ї не без потвори (М.Старицький “Слон на гетьманстві”), голісінький, як днище (М.Старицький “Коріння та Листки”), багато, як рясту на городі (М.Старицький “Селянин у біді”), випучити баньки (І.Верхратський “Два приятелі”) тощо. Орієнтуючись на особливості дитячого сприйняття, байкарі для увиразнення мовлення персонажів вживають звуконаслідування, як-от: у Б.Грінченка курка кричить з хліва: “Куд-куд-кудак! Куд-куд-кудак!” (“Кури і Ластівка”), у Ю.Федьковича Лис зареготався: “Ха-ха, ха-ха!” (“Кіт і Лис”) тощо. Численне використання письменниками дуже близьких мовленню дітей слів зі зменшено-пестливими суфіксами відбиває особливості усної народної поетичної традиції. Наприклад, у Б.Грінченка зустрічаємо такі слова та словосполучення: яєчко гарненьке, чепурненьке, сонечко, барвіночок хрещатий, бур’янець; у Ю.Федьковича: однісінька штучка; у М.Петрова: метеличок; у М.Старицького: серденько, мавпочка, горенько, бідненькі, сіроманчики, близенько, ситенькі, легесенька, всьогісенько, голісінький, раненько, соловейко, тихесенький, рученьки, порадонька, славонька, воріженьки; у І.Верхратського: близенько, рівненько; у О.Пчілки: снігирчик, щиглик, джигунець, лишенько, горенько, гарненько, пізненько, сестричко, зернятко, голубко; у Т.Зінківського: рибки, сопілочка, гарненько; у В.Самійленка: легенький, вітрець, квіточки тощо [1].

Таким чином, робота над байкою як засобом засвоєння морально-етичних норм молодшими школярами передбачає формування в них критичного ставлення до зображуваного, вироблення в них моральних оцінок з певних позицій, оскільки “байка – це не спосіб доведення готової істини, а “форма думки”, яка дозволяє цю істину вперше відкрити”[2,с.51].

До сьогодні у початковій школі відпрацьовується такий алгоритм аналізу байок, як:

1. Попередня бесіда, яка складається з двох частин: повідомлення про автора і попередня розмова, що складається з пояснення незрозумілих слів і виразів і характеристики звірів – героїв байки.
2. Виразне читання байки вчителем напам’ять.
3. З’ясування змісту байки: висловлювання дітей про байку, потім запитання за змістом, які розкривають розуміння основного змісту байки.
4. Розгляд ілюстрацій (до і після прочитання байки).
5. Читання мовчки із завданням (наприклад, виділити слова дійової особи).
6. Читання байки учнями вголос, робота над змістом і словником байки.
7. Виділення основної думки в байці і розкриття алегорії.
8. Виразне читання байки.
9. Творчий переказ байки [7, с. 112].

Наступний алгоритм роботи з байкою на уроках літературного читання пропонує В.О.Науменко:

1. Етап «до читання» - розповісти про автора байки, спрямувати увагу учнів до міркування: чому він вибрав персонажами саме цих тварин (рослин), чим особлива їх поведінка (діяльність) в житті?
2. Первинний синтез - ознайомитися із змістом байки учні можуть самостійно, прослухати читання вчителя або фонозапис (можна під тихе звучання музики, яка відповідатиме емоційному настрою частин байки).
3. Після читання учні діляться своїми думками, враженнями.
4. Під час повторного читання, аналізу байки використовуються ті прийоми, що й з оповіданням. У центрі уваги повинні бути персонажі, їх вчинки, мотиви поведінки, настрій, ставлення читача до кожного з персонажів, авторське ставлення, основна думка, розкриття моралі (прийоми: поділ тексту байки на частини - визначення моменту, який є початком описаної картини; що є основою розвитку подій, де події досягають кульмінації, якою є розв’язка; міркування над запитаннями і підтвердження своїх думок словами з тексту; пояснення значення образних висловів; читання реплік персонажів, передача голосом їх почуттів; словесне малювання уявлюваних картин; постановка учнями запитань; розкриття алегорії; аналіз моралі).
5. Завершується робота з байкою читанням в особах, інсценізацією, малюванням своїх ілюстрацій, міркуванням над варіантами закінчення байки [4, с. 24].

Розходяться точки зору методистів тільки в питанні, коли ж розкривати мораль байки: до або після аналізу її конкретного змісту. Традиційно більшість методистів (О.Кубасова, О.Савченко, Г.Грибан та ін.) пропонують починати роботу над текстом байки з розкриття її конкретного змісту, а розгляданням моралі завершити аналіз твору.

Іншої точки зору дотримувалася Г.Коваль, яка вважала, що учні, не вдаючись до аналізу тексту байки, спочатку висловлюються щодо головної думки твору і усвідомлюють мораль, і тільки після цього “діти самі читають байку” [2, с. 71], а потім відбувається короткий розбір мовних зворотів, але про специфіку жанру байки знову мови не ведеться.

Ми вважаємо, що у початковій школі потрібно зосередити увагу учнів більше на специфіці “світу байки”, а в середній школі – вивчати розвиток жанру байки (вивчення байок різних авторів на один сюжет), а також байки на історичній основі.

Висновки

Аналіз лінгводидактичної літератури дав змогу виділити особливі, притаманні тільки байці особливості, які відрізняють її від інших жанрів, а саме:

• будова байки: твір складається з двох частин, перша з яких зображує подію чи передає розповідь про неї, друга є мораллю; у більшості байок розповідна частина є своєрідним оповіданням з гострим конфліктом, ця частина часто будується у формі діалогу;

• різноманітність персонажів байки: ними можуть бути як люди, так і тварини й рослини, а також предмети;

• алегоричність розповіді, її повчальний характер.

Окреслені особливості байки як малого ліро-епічного жанру літератури, обумовлюють тезу про те, що при вивченні молодшими школярами байки необхідно відбирати для уроків читання тільки літературні твори з явно вираженою специфікою жанру, щоб позначення жанру ставало для дітей значущим фактором, який визначає читацькі очікування дитини і запобігає розчаруванню прочитаним.

До перспектив подальших досліджень відносимо дослідження методики роботи над сприйняттям байки як особливого художнього способу бачення байкарем дійсності, так званого “світу байки”.

Список використаних джерел

1. Жанр байки в українській літературі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr.sovfarfor.com/lteratura/bajky/420-ukrainski-bajky.html
2. Коваль Г.П. Методика читання: навч. посіб. / Г.П.Коваль, Л.І.Іванова, Т.Б.Суржук. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008.–280 с.
3. Науменко В. Літературне читання: підруч. для 3-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Віра Науменко. – К.: Генеза, 2013. – С.91-94.
4. Науменко В., Харітоненко Л. Уроки літературного читання в 3 класі: метод. посіб. для вчителя / Віра Науменко, Леся Харітоненко. – Київ: Генеза, 2014. – С. 23-24.
5. Савченко О.Я. Літературне читання: підруч. для 3 класу загальноосвітніх навчальних закладів / О.Я.Савченко.–К.:Освіта, 2013.–192 с.
6. Савченко О.Я. Читанка: підруч. для 4 класу. – К.: Освіта, 2004. – Ч.2. – 175 с.
7. Стенник Ю.В. О специфике жанровой природы басни / Ю.В.Стенник. // «Русская литература»: историко-литературный журнал. – СПб.: Наука, 1980. – №4. – С.106-119.

---

---