Солодовник Л. Особливості формування пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку в процесі...

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Солодовник Лариса – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Дошкільна освіта», кафедра дошкільної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ

У статті розкрито актуальність проблеми формування пізнавальної активності у дітей дошкільного віку. Здійснено аналіз психолого-педагогічної літератури з окресленого питання та самого поняття «пізнавальна активність».Обгрунтовано значення дидактичних ігор природничого змісту як засобу розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільноговіку.

Ключові слова: пізнавальна активність, діти старшого дошкільного віку, дидактична гра.

В статье раскрыта актуальность проблемы формирования познавательной активности у детей старшего дошкольного возраста. Осуществлен анализ психолого-педагогической литературы по проблеме и самого понятия «познавательная активность». Обосновано значение дидактических игр природоведческого характера как средства развития познавательной активности детей старшего дошкольного возраста.

Ключевые слова: старший дошкольный возраст, познавательная активность, дидактическая игра.

The urgency of the formation of cognitive activity of pre-school children discovered in the article. Psychological and educational literature and the concept of "cognitive activity" outlined and analyzed. The meaning natural content of didactic games as means of development of cognitive activity of pre-school children substantiated.

Keywords: cognitive activity, pre-school children, didactic game.

Постановка й обґрунтування проблеми.

Проблема формування у дітей дошкільного віку активно-пізнавального ставлення до навколишньої дійсності залишається однією з актуальних на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти. Світ, що динамічно змінюється, потужне інформаційне середовище сьогодення потребує від дитини з перших років її життя уміння орієнтуватися в розмаїтті предметів і явищ, здатності довільно регулювати власну пізнавальну діяльність. В цьому аспекті особливої актуальності набуває проблема розвитку у дітей, починаючи з дошкільного віку, здатності до сприйняття предметів та явищ оточуючого, їх осмислення, усвідомлення зв’язків між ними. Це спонукає педагогів до пошуку ефективних способів розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку.

Аналіз наукових досліджень з проблеми.

Активність визначають як одну із основних характеристик особистості, що полягає у здатності виступати джерелом змін у стосунках з оточуючим світом (Л.Подоляк, В.Юрченко) 6, с.311. Питання формування та розвитку пізнавальної активності у дітей в процесі ознайомлення з навколишнім світом, спеціально організованого навчання піднімали у своїх працях Ф.Гегель, К.Гельвецій, Д.Дідро, І.Кант, Я.Коменський, Ж-Ж. Руссо та інші. Підґрунтям сучасних досліджень з формування пізнавальної активності особистості є праці Л.Виготського, Л.Занкова, В.Мясіщева, С.Рубінштейна, А.Смірнова, Б.Теплова, Д.Узнадзе, Г.Щукіної та інших відомих психологів. Пізнавальна активність – ініціативна, самостійна діяльність дитини, спрямована на пізнання навколишнього життя та необхідність розв’язання завдань конкретних життєвих ситуацій (Л.Венгер, А.Даллакян, В.Кoтирлo, O.Прoскура, O.Усoва та інші). Дослідження В.Кoтирлo, Н.Ветлугіної, Л.Вигoтськoгo, В.Ждан, Т.Кoмарoвої O.Кoнoнкo, С.Ладивір, Н.Сакуліної та інших свідчать, що поняття пізнавальної активної багатостороннє та включає такі компоненти: змістовий, операційний та мотиваційний; проходить низку етапів формування у період дошкільного дитинства за певних педагогічних умов, які забезпечують формування стійких пізнавальних інтересів дошкільників. Одним із засобів формування пізнавальної активності дитини дошкільного віку є дидактична гра, яка вводить дитину у світ людських стосунків, реальних життєвих явищ, знайомить її з якостями та властивостями предметів, їх призначенням, способами використання. Кожній грі властива значуща для дитини мета, тому гра свідома і цілеспрямована діяльність дитини, через яку можливо досягти поставленої мети – формувати пізнавальну активність. Особливий інтерес у дітей викликають дидактичні ігри природничого змісту, тому що дають можливість отримувати більше інформації про різні об’єкти та явища природи, які є дуже привабливими для дітей дошкільного віку. Однак не дивлячись на широке застосування дидактичних ігор в освітньому процесі дошкільного навчального закладу, їх можливості щодо формування пізнавальної активності дітей використовуються недостатньо. Так, дуже часто в процесі дидактичних ігор вихователі обмежуються вирішенням завдань з формування вмінь класифікувати, узагальнювати, здійснювати серіацію та іншими, водночас не звертаючи особливої уваги на активність дитини в здобутті знань, стимулювання її розумових зусиль під час розв’язання навчальних завдань і організацію різних шляхів пізнавальної діяльності. Значущість та важливість питання та необхідність постійної адаптації процесу формування пізнавальної активності сучасної дитини старшого дошкільного віку до ритму та об’єму інформації про навколишнє середовище визначають її актуальність. Метою статті є розгляд особливостей формування пізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного віку в процесі дидактичних ігор природничого змісту.

Виклад основного матеріалу.

Проблема розвитку пізнавальних інтересів дітей знайшла відображення у державних документах у сфері дошкільної освіти. Зокрема оновлений Державний стандарт дошкільної освіти України визначає як складову змісту Базового компонента дошкільної освіти освітню лінію «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», акцентуючи увагу на необхідності формування в дітей уміння планувати свою пізнавальну діяльність, знаходити нове в знайомому та знайоме в новому, радіти зі своїх відкриттів, виявляти інтерес до дослідництва, експериментування з новим матеріалом. У низці наукових досліджень пізнавальна активність розглядалася з точки зору пізнавального інтересу (А.Даллакян, Л.Захаревич та ін.), сенсорних (Л.Венгер) та математичних здібностей (В.Крутецький), розвитку мислення (В.Котирло, М.Поддяков, О.Проскура та ін.), «якостей навченості» (О.Усова) і розумової активності загалом (Л.Вяткіна, Н.Непомняща). Питання про сутність, структуру та значення пошукової діяльності, пізнавальної активності у дошкільному закладі досліджувались у працях Г.Бєлєнької, О.Іванової, В.Кондратової, Б.Мухацької, Л.Маневцової, П.Саморукової, К.Терентьєвої, та інших. Узагальнення даних психолого-педагогічних досліджень з питання формування пізнавальної активності дало підстави стверджувати, що інтерес - це вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до людей, предметів, явищ, подій навколишнього. Взаємодія людини із навколишнім світом можлива тільки завдяки її активності та діяльності, інтересу до предметів та явищ навколишньої дійсності. Відтак пізнавальну активність можна розглядати як самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання оточуючого світу (як вияв допитливості), обумовлену необхідністю розв'язання завдань,що постають перед нею у конкретних життєвих ситуаціях [1, с.10]. У працях О.Коваленко, М.Машовець, Т.Піроженко встановлено, що особистісна активність дитини виявляється у пізнавальній діяльності, яка є частиною «дошкільної зрілості». Активність дітей формується за умови підтримки дорослими, їхнього заохочення, взаємодії та створення сприятливого мікроклімату виховання [5]. Пізнавальна активність — найважливіша область загального феномену активності, предметом якої є найважливіша властивість людської особистості: пізнавати навколишній світ не лише з метою біологічного і соціального орієнтування в дійсності, але і в найістотнішому ставленні людини до світу — в прагненні проникнути в його розмаїтість, відображати в свідомості сутнісні його сторони, причинно-наслідкові зв'язки, закономірності, суперечності [3, с. 22-32. Тому одним із дієвих засобів формування пізнавальної активності дітей вважається саме дидактична гра, у якій взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вихователь одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти вчаться, граючись. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм. Гра як форма активностi, розкриває дитинi можливості різноаспектного пiзнання свiту й себе в ньому та стимулює її всебiчний розвиток. Дослідження засвідчили, що на формування пізнавальної активності дошкільнят впливає використання різноманітного дидактичного матеріалу. Особливо цінним є те, що дидактичним матеріалом служать предмети навколишнього середовища. Це різні іграшки, предмети, геометричні фігури, трафарети, природний матеріал, картинки із зображеними на них деревами, овочами, фруктами, тваринами, птахами та іншими добре відомими дітям об’єктами, що відображають навколишній світ, життя народу, його побут, культуру, працю. Образи цих предметів знайомі дитині, близькі їй, сприяють активізації пізнавальної діяльності та є засобом всебічного розвитку дитини, набуття доступних для її розуміння знань про навколишнє середовище. Світ природи є дуже привабливим для дітей, дошкільнята радіють прогулянкам у парку, у лісі, милуються квітучими деревами, надзвичайно радіють, відвідуючи зоопарк, із задоволенням розглядають картинки із зображенням птахів, тварин; захоплюються, збираючи природний матеріал: каштани, жолуді, шишки, листя, гілочки, черепашки. Саме намагання осягнути сутність природних явищ, частіше за всі інші, викликають у дітей питання «Чому?». Відтак видається ефективним використання дидактичних ігор природничого змісту для більш повного проникнення дітей у світ природи та формування їхньої пізнавальної активності. Такі ігри допоможуть дітям краще усвідомити зміст понять, засвоїти особливості між об’єктами та явищами природи, зрозуміти зв’язки між ними. Ми вважаємо, що в процесі організації та проведення дидактичних ігор природничого змісту вихователю необхідно не тільки дбати про те, щоб дитина засвоїла та удосконалила свої знання та уявлення про живу та неживу природу, розвинути вміння порівнювати, робити узагальнення, встановлювати зв’язки між об’єктами та явищами природи, але й передбачати поетапність формування пізнавальної активності дітей, використовуючи різні форми її прояву: системи евристичних та творчих завдань, моделювання ігрових ситуацій. Саме такий підхід до організації дидактичних ігор природничого змісту дітей старшого дошкільного віку забезпечить ефективність формування їх пізнавальної діяльності.

Висновки.

Пізнавальна активність є природним виявом інтересом дитини до світу, який її оточує. Особливий інтерес дітей викликає природа. Тому в процесі дидактичних ігор природничого змісту важливо не тільки пов'язувати діяльність дитини з набуттям нових знань та вдосконаленням вже існуючих, але й застосовувати різні форми прояву їх пізнавальної активності, що сприятиме розвитку культури пізнання, прагнення до глибшого розуміння особливостей природного довкілля. Ключові слова: діти старшого дошкільного віку, пізнавальна активність, дидактична гра.

Література:

• Дaниленкo Н. Рoзвитoк пiзнaвaльнoї aктивнoстi у дiтей стaршoгo дoшкiльнoгo вiку / Н.Дaниленкo // Упрaвлiння шкoлoю, 2005. – № 22-24. – С.10-16.
• Кoнoвaленкo С.В.: Развитие познавательной деятельности у детей от 6 до 9 лет: прaктикум для психoлoгов и логопедов / С.В. Кoнoвaленкo – М.: «Гнoм-Пресс», 1998. – 56 с.
• Лoбaнoвa Е.A. Oргaнизaция развивaющей среды как средства фoрмирования познaвaтельнoй aктивнoсти дoшкольников: учебнo-метoдическое пoсобие

/ Е. A. Лoбaнoвa. — Бaлaшoв: «Никoлaев», 2005. — 60с.

• Мухaцькa Б. Стимулювaння пiзнaвaльнoї aктивнoстi дiтей у дитячoму сaдку: aвтoреферaт дис. нa здoбуття нaук. ступеня. дoкт. пед. нaук: спец. 13.00.08 / Б. Мухaцькa. – Київ: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2001. – 41 с.
• Пiрoженкo O.Т., Мaшoвець М.A., Кoвaленкo O.В. Метoдичнi aспекти реaлiзaцiї oсвiтньoї лiнiї «Дитинa в сенсoрнo-пiзнaвaльнoму прoстoрi» [Електрoнний ресурс]: iнстутицiйний репoзитaрiй Київськoгo унiверситету iменi Бoрисa Грiнченкa / O.Т.Пiрoженкo, М.A.Мaшoвець, O.В.Кoвaленкo. – Режим дoступу: http://elibrary.kubg.edu.ua/885/1/T_%20Pirojenko_%20M_%20 Mashovets_%20E_%20Kovalenko_%20%D0%95MPE_2_51__PED_PI.pdf
• Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Підручник. 2-е вид. - К.: Каравела, 2008. – 352 с.