Вакулюк В.В. Cистема професійної підготовки майбутніх викладачів іноземної мови в університетах Канади

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Вакулюк Вікторія Володимирівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка

У статті висвітлено основні етапи становлення системи освіти в Канаді. Розглянуто риси багаторівневої педагогічної освіти. Проаналізовані підходи до навчання студентів іноземної мови в університетах Канади. Досліджено вплив Болонського процесу на реформування освіти в Канаді.

Ключові слова: система освіти, професійна підготовка, Болонський процес, Канада.

В статье освещены основные этапы становления системы образования в Канаде. Рассмотрены черты многоуровневого педагогического образования. Проанализированы подходы к обучению студентов иностранным языкам в университетах Канады. Исследовано влияние Болонского процесса на реформирование образования в Канаде.

Ключевые слова: система образования, профессиональная подготовка, Болонский процесс, Канада.

The article deals with the main stages of the education system in Canada. The features of a multilevel pedagogical education are considered. The approaches to teaching students foreign languages in Canadian universities are analyzed. The influence of the Bologna process for the reform of education in Canada is researched.

Key words: education system, professional training, the Bologna process, Canada.

Постановка проблеми

Канада володіє багатим педагогічним досвідом та прогресивною системою професійної підготовки вчителів іноземної мови, що і дає поштовх до постійного аналізу та досліджень у цих напрямках. В час, коли освіта в Україні стрімко реформується, канадський досвід є як ніколи актуальним.

Аналіз досліджень

В останнє десятиліття з’явилося багато наукових досліджень в галузі педагогічної освіти Канади. На теренах України цим питанням займалися Н. Мукан, Л. Карпинська, М. Лещенко, Л. Гук, Т. Кучай, Л. Нос, В. Павлюк, В. Погребняк, О. Русанова, О. Свиридюк, О. Слоньовська. А також зарубіжні науковці: Р. Крокер (R. Crocker) Д. Діббон (D. Dibbon), С. Філіпс (S. Phillips), С. Джеймс-Вілсон (S. James-Wilson), Дж. Бредлі (J. Bradley), Р. Чайлд (R. Child) та багато ін.

Постановка мети дослідження

Головною метою цієї роботи є аналіз процесу становлення та реформування освіти в Канаді, визначення позитивних рис, які можна було б використати в навчанні та реформуванні освіти в Україні.

Виклад основного матеріалу

Професія вчителя є однією з престижніших в Канаді, в результаті освітніх реформ останніх років. Відповідно і відбір майбутньої еліти відбувається жорсткіше, на відміну від ситуації, якою жила Канада з XVII ст. по початок XIX ст., коли до вчителів не висували жодних професійних вимог: від них не вимагали ані спеціальної освіти, ані жодного сертифікату. Педагогом міг стати кожен, хто володів мінімальними освітніми навичками. Часто вчителі початкових класів самі володіли елементарними навичками письма, відтак викладали в школі лише для того, щоб заробити на проживання. Їхня заробітна платня була дуже низькою. Початкові школи цього періоду називали «звичайними» школами. Їх відвідували діти, яким дозволяли навчатися батьки, але багато дітей із різних причин не ходили до школи, бо освіта була необов’язковою.

Поштовхом до вдосконалення професійної підготовки вчителів вважають введення реформ Егертоном Раєрсоном (1803-1882), завдяки якому у 1847 році у Нью Брансвіку і Онтаріо були відкриті перші «нормальні школи» для вчителів початкових класів, що й сприяло підвищенню якості навчання. На заході такі школи було відкрито дещо пізніше: у Манітобі - у 1882 році, в Саскачевані - у 1893 році, в Британській Колумбії - у 1901 році, в Альберті - у 1905 році.

Слід зазначити, всі педагогічні думки Раєрсона, що були висвітлені у доповідях, ґрунтувалися на його довгих дослідженнях проведених у школах Швейцарії, Голландії, Бельгії, Франції та Німеччині [1].

Лише в середині XIX століття відбулися зміни, пов’язані з перенесенням процесу підготовки вчителів із нормальних шкіл до університетів [2].

Істотні зміни в системі підготовки вчителів іноземних мов у Канаді відбулися у другій половині минулого століття, коли за ініціативою вчителів уряд передав професійну підготовку педагогів під контроль університетів. Педагогічні училища стали коледжами університетів, що й спричинило зміни в якості і кваліфікації підготовки вчителів. По-перше, підвищилися вимоги до абітурієнтів, які вступають в університети на факультети іноземних мов, шкільні свідоцтва, які повинні були відображати кращі академічні успіхи у вивченні мов. По-друге, зросла питома вага академічного змісту в освіті вчителів. Якщо у педагогічних училищах професійна освіта зосереджувалася головним чином на методиці навчання, то в університетські курси вводились освітні стандарти. Студенти старших курсів університетів при цьому мали можливість вибирати факультативні курси філософії освіти, психології, тощо.

Важливим кроком у створенні системи підготовки вчителів іноземних мов в Канаді стала діяльність Міністерства освіти, яке традиційно винаймало на роботу в педагогічні училища випускників університетів, а на посади директорів та інспекторів шкіл досвідчених фахівців педагогічної справи. Університети були зацікавлені у видачі академічних дипломів і в передачі педагогічного досвіду і професійної компетентності для покращення практичних результатів шкільної освіти. Тому зосередження освітньої підготовки вчителів в університетах стимулювало призначення на роботу в школи молодих випускників з кращими академічними досягненнями.

На сучасному етапі підготовка вчителів базується на культурних і соціальних вимогах товариств корінного населення. Формуються сучасні підходи до професіоналізму вчителя.

Яскравим підтвердженням цьому є функціонування системи багаторівневої педагогічної освіти в Канаді, основними характерними рисами якої є такі положення:

1) Професійну підготовку майбутніх учителів забезпечують: університети (universities), університетські коледжі (university colleges), суспільні коледжі (community colleges) та коледжі системи CEGEP (College d’Etudes Generates et d’Education Professionnelle) Канади.

2) Виділяються такі освітньо-кваліфікаційні рівні здобуття педагогічної освіти: бакалавр, магістр, доктор. Після успішного закінчення освітньо- кваліфікаційного рівня випускнику присуджується науковий ступінь, який відповідає цьому рівню: бакалавр освіти (Bachelor of Education), магістр освіти (Master of Education) двох видів: MEd (thesis-based) – магістр освіти (на основі дипломної роботи) та MEd (course-based) – магістр освіти (на основі засвоєння курсів), доктор освіти (Doctor of Education) [3]. Освітньо-кваліфікаційні рівні Доктора філософії (Doctor of Philosophy) та Доктора освіти (Doctor of Education) обирають ті освітяни, які зацікавлені науковими дослідженнями та викладанням у вищих навчальних закладах. Ці програми передбачають розвиток бази наукових знань, дослідницьких навичок та вмінь, підготовку до професійної діяльності з дорослим населенням з обраної спеціальності [1].

3) Право надавати наукові ступені надано лише університетам. Суспільні коледжі та коледжі системи CEGEP або здійснюють підготовку до вступу до університету, або здійснюють бакалаврську освіту без присудження ступеня. Університети Канади, в тому числі й ті, які мають в своїй структурі педагогічні факультети та педагогічні коледжі, виконують три головні функції: проводять наукові дослідження (викладацька, наукова, творча діяльність коледжів та університетів), навчають студентів (загальнонаукова освіта студентів та їх підготовка до професійної діяльності) й обслуговують потреби всієї країни, розповсюджуючи освіту серед населення.

4) Висока мобільність та навчальних програм курсів. Поширені випадки дозволу початку виконання програми вищих навчальних закладів з початку будь-якого семестру. Оцінювання знань студентів здійснюється в основному за рейтинговою системою: від 0 до 100 балів (прохідний рівень – набрання 60 балів).

5) Процесуальний аспект здобуття педагогічної освіти зображається у вигляді такої формули: 4+2+3, де число 4 має значення мінімального періоу навчання (в роках) на першому рівні вищої педагогічної освіти для здобуття ступеня – бакалавр, число 2 – мінімальний період навчання на другому рівні для здобуття ступеня – магістр, а число 3 – період навчання на другому рівні для здобуття наукового ступеня – доктор.

6) Багатомовність та велика різноманітність пропонованих навчальних програм на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні.

7) Навчальний матеріал у програмах компонується із різноманітними науковими теоріями, моделями та численними видами викладання. При цьому забезпечується постійний взаємозв’язок теоретичної і практичної підготовки студентів; педагогічній практиці відводиться не менше 1/6 навчального часу.

8) У канадських університетах майбутнього вчителя розглядають не тільки як носія знань, але й як майбутнього адміністратора.

9) Мало не кожен канадський заклад університетського рівня має власний набір вимог до набору студентів, системи оцінки їх кваліфікацій, вимог до присудження академічних і професійних кваліфікацій (дипломів), які визначаються законами провінцій та переліком дисциплін, знаннями з яких повинен оволодіти студент [4].

Зазначимо, що в Асоціації канадських університетів (AUCC) не має одностайної думки щодо слідування за Болонським процесом. Канадські університети впроваджують у навчальний процес лише окремі елементи Болонської моделі вищої освіти, які на їх погляд є найбільш корисними. Зокрема, деякі канадські університети застосовують у себе європейську систему кредитів (ECTS) в рамках обміну з європейськими партнерами через посередництво міжнародної організації – Ініціативи академічної міжнародної мобільності студентів і викладачів (RHDSC). Деякі канадські університети переглядають свою політику тривалості підготовки бакалаврів після оцінювання можливості визнання бакалаврату 3-х років навчання згідно з умовами Болонського процесу. Інші канадські університети виявляють зацікавленість у створенні Додатку до диплома, що надаватиметься після успішного закінчення студентом кожного з рівнів (циклів) навчання згідно Болонської моделі вищої освіти.

Варто звернути увагу, що система канадської багаторівневої педагогічної освіти, яка надається в університетах, спрямована на формування вчителя-майстра. Канадські вчителі, як і українські, виступають в ролі наставника, радника, керівника та експерта [2].

Не менш важливим є те, що оволодіння іноземною мовою студентом відбувається набагато складніше, аніж дитиною, як із фізіологічних факторів, так і мотиваційних, соціальних і т.д. Тому головну роль в навчанні студентів відіграє викладач, який «робить спроби пізнати студента», визначає його здібності, його цілі навчання, зміст, обирає форми, методи, засоби, які дають йому можливість створити «середовище повного занурення» для навчання іноземної мови. В свою чергу студенту належить активна позиція учня, що виконує всі настанови і рекомендації викладача, бо в нього менше можливостей для аналізу реального стану своїх знань і вмінь.

Таким чином, у системах підготовки вчителів іноземних мов, формування і розвиток особистості студента як майбутнього професіонала в сфері викладання іноземної мови, що володіє культурою мови, базується на формуванні таких програм навчання, в яких передбачається єдність двох педагогічних процесів:

- навчання професійній «соціалізації» студента через знання іноземної мови та формування його вмінь і навичок в реальних умовах життя;

- навчання способам індивідуального саморозвитку, у тому числі в сучасному світі, на основі інформаційних технологій.

Висновок

На цей час освітня система Канади є високо розвинутою як і в країнах Європи, звідки вона бере свій початок. Актуальними є дослідження не тільки її становлення та розвитку, а й двомовності, яка поширена і в Україні. Той факт, що Канада є білінгвальною країною на державному рівні, дає можливість не просто дослідити, а й врахувати всі плюси і мінуси введення тих чи інших реформ. В Україні, яка теж вважається двомовною, хоч і не офіційно, було б доцільно використати канадський досвід при реформуванні системи освіти для підвищення якості професійної підготовки випускників університетів до міжнародного ступеня, що, безумовно, потребує від них високого рівня знання іноземних мов. Важливим аспектом є активне врахування культурних традицій народів, мови яких вивчаються, в процесі формування позитивних мотивів навчальної діяльності студентів як майбутніх вчителів цих мов. Слід підкреслити, що в Канаді, кожен викладач, працюючий в університеті на факультеті іноземних мов, - це вчений-викладач, який володіє науково-методичними знаннями, уміннями професора і науковою кваліфікацією (ступенем доктора) для навчання і професійного формування молодого спеціаліста – вчителя іноземної мови. Це одні з багатьох позитивних рис, які слід перейняти системі освіти в Україні.

Список використаних джерел

1. Гук Л. І. Педагогічні погляди Егертона Раєрсона (1803-1888) як чинник формування системи шкільної освіти Канади / Л. І. Гук // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія. – 2013. – Вип. 38(1). – С. 244-250. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/pspo_2013_38(1)__38.pdf.
2. Карпинська Л.О. Формування професійної майстерності майбутніх учителів у системі вищої педагогічної освіти Канади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.01 «загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л.О. Карпинська; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д.Ушинського (м. Одеса). — О., 2005. — 21 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/dysertacii_ta_autoreferaty/85628-1.html.
3. Мукан Н.В. Система професійної підготовки майбутніх учителів загальноосвітніх шкіл в університетах Канади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «теорія та методика професійної освіти» / Н.В. Мукан; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. — К., 2005. — 20 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reftrend.ru/145002.html
4. Павлюк В. І. Підготовка майбутніх учителів у системі багаторівневої педагогічної освіти в Канаді: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «теорія та методика професійної освіти» / В. І. Павлюк; Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини. - Умань, 2012. - 20 с.