Постолова О.О. Дискурсно-прагматичнi особливостi дитячого мовлення (на матерiалi сучасної англiйської мови)

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Постолова Ольга Олександрiвна – студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

В даннiй статті розглянуто явище дитячого мовлення та його дискурсно-прагматичнi особливостi на матерiалi сучасної англiйської мови. Надано характеристику особливостей дитячого мовлення дiтей 5-7 рокiв та проаналiзувавано особливостi структури розмов дiтей з однолiтками в дiалогах та полiлогах.

Ключові слова: дитяче мовлення; дискурсно-прагматичнi особливостi; англiйська мова; дитяче висловлювання; когнiтивнi процесi; конкретно-ситуативна обумовленiсть дитячого мовлення.

В данной статье рассмотренно явление детской речи и ее дискурсно-прагматические особенности на материале современного английского языка. Характеристика особенностей детской речи детей 5-7 лет и проанализировано особенности структуры разговоров детей со сверстниками в диалогах и полилогах.

Ключевые слова: детская речь; дискурсно-прагматические особенности; английский язык; детские высказывания; когнитивные процессы; конкретно-ситуативная обусловленность детской речи.

In this aticle is considered the phenomenon of children's speech and its discourse-pragmatic features of the modern English language. Characteristic features of child language children 5-7 years are presented and analyzed the structure of the conversations of children with their peers in dialogues and polylogues.

Key words: children's speech; discourse-pragmatic features; modern English; cognitive processes; specifically situational causality of children`s speech.

Постановка проблеми

Конструктивнi дослiдження дитячого мовлення розпочалися з моменту визнання за ним статусу явища, вiдмiнного вiд дорослого мовлення. З цього моменту набуває популярностi напрям, коли "теоретики дитинства" дитину починають сприймати iнакше, нiж дорослого, а аналiз розвитку мовленнєвої дiяльностi в онтогенезi почали розглядати спираючись на твердження, що дитяче мовлення – це не «напiвдоросле» мовлення, а особлива система з певним набором правил, що варiюються вiд одного перiоду до iншого.

Дитяче мовлення,¬ це особливий етап онтогенетичного розвитку мовлення дiтей дошкiльного та молодшого шкiльного вiку. Вивченням цього феномену дитячого мовлення займалася плеяда науковцiв, серед яких особливої уваги заслуговують роботи Л. В. Щерба (вивчав рiзнi аспекти мовлення, зокрема визначив мовлення, як мовну дiяльнiсть, яка об'єднує процеси говорiння й слухання, сприйняття й розумiння мовних повiдомлень), А. А. Реформатський (опису мовної особистостi) та Ш. Баллi (розгляд тенденцiї розвитку мовлення).¬

Аналіз досліджень

Дитяче мовлення в наш час вивчається рiзними науками. Найчастiше його видiляють як об’єкт дослiдження психологiя (Л.Н. Галiгузова, О.О. Смирнова), психолiнгвiстика (А.М. Шахнарович, Н.М. Юр’єва) та лiнгвiстика (А.М. Ванштейн).

Останнiм часом дослiдженню мовлення дитини присвяченно низку дослiджень, оскiльки вони дозволяють нам розширити уявлення про процес оволодiння мовою, про саму мову, про особливостi її функцiонування в мовленнєвiй дiяльностi, не тiльки про становлення пiзнавальних та iнших психологiчних процесiв, але i про їх побудову, розширюють нашi знання про людину взагалi. А.М. Шахнаровч вважав, що результати дослiджень дитячого мовлення є також надзвичайно корисними для всiх тих, хто стоїть перед складними завданнями моделювання процесу оволодiння мовою в будь-якiй навчальнiй системi [2: c 174].

У лiнгвiстицi явище «мовлення» визначається на засадах висунутих Л. С. Вигодським, який пов’язував i пояснював це явище через призму особистого розвитку дитини, а також у тiсному взаємозв’язку з вiковою перiодизацiю (особливостями та сезнизитивними перiодами кожного вiку та їх впливами на мовлення).

Дитяче мовлення (до 5 рокiв) саме на матерiалi англiйської мови було предметом вивчення Д. Робiнсон та В. Кларк, якi зосередили свою увагу на феноменi вербального егоцентризму в дитячому мовленнi, перевагам структур дитячого мовлення. Р. Фосет, П. Флетче, К. Гавi та С. Велс дослiджували та висвiтлювали в своїх роботах мовлення дiтей 5-7 рокiв, демонструючи рiзницю та специфiку дитячого монологiчного, дiалогiчного та полiлогiчного мовлення, що лягло в основу методики навчання англiйської мови в дошкiльнiй i початковiй ланцi системи освiти Великобританiї.

Ми вбачаємо актуальним до вивчення дискурсно-прагматичнi (пiд дискурсом ми розумiємо процес мовленнєвої дiяльностi, звiдси дискурснi – тобто тi, що стосуються мовленнєвої дiяльностi особистостi, а прагматичнi знання – це той змiст, той пiдтекст, який мовець має на увазi, а слухач декодує та розумiє) тобто тi, особливостi вивчення мовлення дiтей п’яти-семи рокiв на матерiалi сучасної англiйської мови, якi вивчають спiлкування дитини з однолiтками як динамiчний процес мовленнєвої дiяльностi i характизується максимально великою активнiстю учасникiв комунiкацiї, крiм того в дитячому дискурсi первага належить конкретно-систуативнiй обумовленостi, що зумовлює використання екзофоричної кореференцiї (референт займенникiв якi вживаються, знаходяться в безпосередньому контекстi ситуацiї). На сьогоднi це питання об’єктивно залишає поле для вивчення дискурсно-прагматичних особливостей мовлення дiтей п’яти-семи рокiв на матерiалi сучасної англiйської мови та дослiження на нашу думку потребую подальшого вивчення.

Постановка мети дослідження

Метою статтi є дослiдження дискурсно-прагматичних особливостей мовлення дiтей п’яти-семи рокiв на матерiалi сучасної англiйської мови.

Виклад основного матеріалу

Виходячи з визначення Н.Д. Арутюнова пiд поняттям дискурс варто розумiти зв’язний текст у сукупностi з екстралiнгвiстичними – прагматичними, соцiокультурними, психологiчними факторами; текст, узятий в аспектi подiї; мовлення, яке розглядається як цiлеспрямована соцiальна дiя, як компонент, який бере участь у взаємодiї людей та механiзмах їх свiдомостi (когнiтивних процесах). Дитяче мовлення як продукт когнiтивних процесiв та компонент комунiкативного контексту" розкривається дiалектичний зв’язок дитячого мовлення з когнiтивними процесами i комунiкативним контекстом та визначається їх вплив на мовленнєву поведiнку дитини в процесi спiлкування.

На думку В. С. Мухіної дитячi роки розвиток мовлення йде в двох основних напрямках: по-перше, iнтенсивно поповнюється словниковий запас та засвоюється морфологiчна система мови, якою говорять оточуючi; по-друге, мовлення забезпечує перебудову когнiтивних процесiв (уваги, сприйняття, пам’ятi, уявлення, а також мислення). Когнiтивнi процеси в цьому дослiдженнi розглядаються в психологiчному аспектi.

Соцiальний характер розвитку мовлення дiтей та висока конкретно-ситуативна обумовленiсть дитячого висловлювання визначають пiдхiд до аналiзу мовлення дiтей – дослiдження в спонтанних ситуацiях спiлкування з урахуванням комунiкативного контексту. Для дитячого спонтанного мовлення, як i для усного, спонтанного мовлення дорослих, є характерними такi явища, як скорочення форм слова: because – cos; контамiнацiя словосполучень: give me – gimme; контамiнацiя граматичних форм: I’ll. Спiлкування дiтей може вiдбуватися у формi дiалогу або полiлогу. У структурi дiалогу або полiлогу видiляються монологи. Особливiсть монологу дiтей п’яти-семи рокiв полягає в тому, що дитина здiбна побудувати монолог тiльки за допомогою дорослого, тобто тiльки в спiлкуваннi з дорослим.

Важливим є також те, що дiалог та полiлог набувають своїх специфiчних рис у тому випадку, якщо вони передбачають психологiчну взаємодiю партнерiв у певнiй ситуацiї, це можливо лише в результатi спецiального акту координацiї факторiв "Я" та факторiв "не-Я" у мовцiв (Т.Н. Ушакова).

Характернi риси усної розмови: вiзуальний та слуховий контакт, безпосерднiй зворотний зв’язок, який iснує мiж дiтьми, одночасний спiльний досвiд, який є важливим для даної розмови – всi цi фактори впливають на дискурснi зв’язки та на той факт, що основним засобом граматичної когезiї в даному типi дискурсу є клозальний елiпсис. Безпосередня близкiсть до речей, про якi йде мова, обумовлює перевагу екзофоричної кореференцiї та екзофоричних номiнальних субститутiв по вiдношенню до ендофоричних засобiв когезiї. В наступному прикладi представленi у взаємодiї екзофорична кореференцiя, екзофорична субституцiя та клозальний елiпсис, тобто тi явища, якi є найбiльш характерними для дитячого мовлення: *IAN: Which other one do you want? *FRA: Um must choose. *IAN: One of those. You shake first. *FRA: Green. *IAN: Orange. Which one do you want to put it on? That one or that one? *FRA: Um That big fatty (W.).

Велику роль при спiлкуваннi дiтей з однолiтками в дитячому мовленнi грають вигуки. Дитина повна експресiї – її емоцiї швидко та яскраво спалахують. Чистими знаками емоцiй є вигуки. Вигуки служать створенню когезiї, коли висловлюють реакцiю на попередню реплiку, виступають сигналом початку нової теми розмови та заповнюють паузи, необхiднi для обдумування мовленнєвих ходiв у вiдповiдь, коли вигуки висловлюють реакцiю на оточуючу дiйснiсть, вони служать зв’язком висловлювань з безпосереднiм контекстом ситуацiї. Найбiльш уживанi вигуки в мовленнi дiтей – це вигуки oh та hey.

Логiчна когезiя дискурсу дитячого мовлення представлена вiдношеннями доповнення (сполучник and), вiдношеннями протиставлення (сполучник but), вiдношеннями причини та наслiдку (сполучники because, so), роздiловими вiдношеннями (сполучник or), часовими вiдношеннями (прислiвник then). Перевагу мають вiдношення причини та наслiдку. Приклад вживання сполучника because: H. Alex gotta have one people/ cos it’s not fair. C. yes. Проте сполучники та сполучнi слова в мовленнi дiтей нечисленнi, та безсполучниковий зв’язок переважає над сполучниковим.

Комплiментарнi висловлювання в дитячому дискурсi мають респонсивний характер та представляють собою реакцiю слухача на запит адресата, при чому iнiцiативна роль належить адресату, який прагне отримати пiдтвердження своєї позитивної самооцiнки з боку слухача. В дитячих комплiментарних висловлюваннях оцiнне значення в основному реалiзується за допомогою загальнооцiнних прикметникiв good або great, якi не вказують на об’єктивнi ознаки предмета [7].

Висновок

Розглянувши та дослiдивши феномен дитячого мовлення на матерiалi сучасної англiйської мови (у спонтанному та репрезентованому мовленнi п’яти-семирiчних дiтей, носiїв британського варiанту англiйської мови) ми переконанi, що в комунiкацiї дитини з однолiками та дорослими, дитина демонструє себе комунiкативно компетентною, тобто демонструє в рiзних видах спiлкування (дiалогiчному, полi логiчному i монологiчному) широке використання клозального елiпсису та номiнальної субституцiї. Ми дотримуючись думки iнших дослiдникiв, зокрема О. Ю. Моiсенко, вважаємо це свiдченням iнтуїтивного розумiння дiтьми головної мети спiлкування, як комунiкацiї – iнформативностi. Зокрема в дитячому мовленнi це демонструється наявнiстю лише основних iнформацiйних елементiв, на яких фокусується увага учасникiв комунiкацiї, як базової i головної складової висловлювання.

Логiчнi вiдношення дискурсу дитячого мовлення, перевага в дискурсi вiдношень причини та наслiдку, формальними маркерами яких є сполучники because та so, говорять про першi кроки дiтей на шляху пiзнання складних законiв побудови аргументацiйного дискурсу. Серед засобiв створення когерентного дискурсу видiляється лексичний повтор, який мiстить у дитячому мовленнi величезний емоцiйний потенцiал.

Проаналiзувавши особливостi структури розмов дiтей з однолiтками та дорослими ми дiйшли висновку, що iснує безпосереднiй зв’язок мiж формуванням мовленнєвої та мовної компетенцiї та процесом становлення особистостi, зокрема як мовної особистостi. Крiм того саме спiлкування реалiзує комунiкативний принцип вивчення мови, що на сьогоднi є найефективнiшим методичним пiдходом. В процесi спiлкування дитина знаходиться в умовах, що вимагають вiдчути об’єктивну необхiднiстю застосовувати на практицi всю ту низку норм поведiнки по вiдношенню до iнших людей, якi вона засвоює, та спробувати пристосувати цi норми та правила до рiзноманiтних конкретних ситуацiй.

Перспективою подальших наукових розвiдок ми вбачаємо подальше вивчення дитячого мовлення через вивчення матерiалу спiлкування дiтей з батьками та їх вчителями з метою визначення мовленнєвої поведiнки дiтей в залежностi вiд того з вчителями чи з батьками вони взаємодiють. Також на нашу думку подальшого дослiдження потребують особливостi вiдображення дитячого мовлення в художнiх творах рiзних жанрiв, особливостi iнтерпретацiї.

Список використаних джерел

1. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш.Балли М.: Изд-во иностранной литературы, 1955. – 416 с.
2. Лабунець Ю. О. Самоосвiта в контекстi становлення вторинної мовної особистостi майбутнього вчителя iноземної мови/ Ю. О. Лабунець // Вiсник психологiї i педагогiки [Електронний ресурс] : зб. наук. пр. / Педагогiчний iнститут Київського унiверситету iменi Бориса Грiнченка, Iнститут психологiї i соцiальної педагогiки Київського унiверситету iменi Бориса Грiнченка. – Випуск 11. – К., 2013. – Режим доступу. – http://www.psyh.kiev.ua
3. Моiсенко О. Ю. Мовна комунiкативна компетенцiя дитини та її зв’язок з процесом становлення особистостi / О. Ю. Моiсенко // Соцiально-полiтичнi та правовi проблеми формування особистостi i держави. – Хмельницький: Технологiчний унiверситет Подiлля, 1998. – С. 173-175.
4. Пиаже Ж. Речь и мышление ребенка / Ж. Пиаже – М. : Прогресс, 1994. – 528 с.
5. Реформатский А. А. Введение в языкознание / А. А. Реформатский – М.: Просвещение, 1967. – 161 с.
6. Рулёва Е. А. Стратегии создания детских неологизмов во французском, греческом, украинском и английском языках. / Е. А Рулёва // Записки з романо-германської фiлологiї. / Пiд ред. I.М. Колегаєвої. Випуск 11. - Одеса: Латстар, 2002. - С. 249-259.
7. Рулёва Е. А. Факторы, влияющие на процессы номинативной деятельности у детей дошкольного возраста. / Е. А Рулёва // Матерiали звiтної наукової конференцiї професорсько-викладацького складу факультету РГФ, присвяченої 135-рiччю ОДУ. - Одеса, 2000. – С. 232-233.
8. Цейтлин С. Н. Язык и ребенок : Лингвистика детской речи / С. Н. Цейтлин. – М. : Гуманит изд. Центр ВЛАДОС, 2000. – 240 с.
9. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность. / Л. В. Щерба. – Л.: Наука, 1974. – 428 с.
10. Moiseyenko E. The Linguistic Aspects of the Structure of Child-Child Conversations / E. Moiseyenko // IATEFL-Ukraine Newsletter. – Kyiv: Kyiv State Linguistic University, 1998. – №14. – P. 18-20.