Сірак Ю.П. Використання анімаційних ресурсів на заняттях з іноземної мови в дошкільних навчальних закладах

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Сірак Юрій Петрович – студент Інституту розвитку дитини Національного педагогічного університету імені Михайла Петровича Драгоманова, спеціальність «Дошкільна освіта».

У статті аналізуються види анімаційних ресурсів. Розкривається вплив анімаційних ресурсів на розвиток інтересу у дітей старшого дошкільного віку до вивчення іноземної мови.

Ключові слова: анімація, анімаційні ресурси, інтерес, розвиток інтересу, іноземна мова.

В статье анализируются виды анимационных ресурсов. Раскрывается влияние анимационных ресурсов на развитие интереса у детей старшего дошкольного возраста к изучению иностранного языка.

Ключевые слова: анимация, анимационные ресурсы, интерес, развитие интереса, иностранный язык.

In this article some types of animation resourses are analysed. The influence of the animation resourses are presented to the development of the preschool children interest of learning the foreign language.

Key words: animation, animation resourses, interest, development of interest, foreign language.

Постановка проблеми

В умовах євроінтеграції України вивчення іноземної мови стає вже не просто бажанням кожного громадянина, а життєвою потребою, оскільки розширилися обрії спілкування, культурних, виробничих, економічних, політичних та інших відносин між людьми. Це спонукає багатьох людей почати вивчення іноземних мов в спеціалізованих школах, на курсах. Але, за науковими дослідженнями, чим раніше розпочнеться вивчення іноземної мови, тим легше буде опанувати її в школі та удосконалити в дорослому віці. Зміни, які впроваджуються в освітню сферу в цьому зв’язку, виводять вивчення іноземної мови на якісно новий рівень. Зокрема, йдеться про включення до варіативної складової Базового компонента дошкільної освіти такої освітньої лінії як «Іноземна мова».

Вивчення мови іншого народу, його культури - дуже складний процес, особливо у дошкільному віці. Вміння педагога, спектр методів і прийомів, якими він володіє, має в повній мірі реалізовувати зміст цієї освітньої лінії, а саме: формувати комунікативно-мовленнєву компетенцію. Коли у суспільстві виникає потреба у отриманні певних знань, освітня галузь має відповідним чином реагувати: готувати педагогічні кадри; розвивати напрями, в яких виникає потреба; досліджувати та розробляти нові концепції, підходи, методи, та прийоми, шукати способи розв’язання наявних проблем.

Аналіз досліджень

Однією із перепон в опануванні іноземною мовою у дошкільників є відсутність інтересу до вивчення іноземної мови у дітей. Інтерес – це форма емоційного вияву пізнавальної потреби, що забезпечує скерованість особистості на глибше пізнання дійсності і нових явищ [2]. Задоволення інтересу не зменшує його, а виявляє нові його форми, завдяки яким пізнання явищ досягає вищого рівня розуміння. Отже, в заняттях має бути реалізована не тільки знаннєва, а й емоційно-почуттєва складова. Це спонукає до пошуку нових підходів в реалізації педагогічних завдань, які б допомогли педагогам відійти від жорсткої регламентації ходу занять та надати дітям простір для знаходження власної траєкторії в засвоєнні знань. Одним з таких підходів може стати використання анімаційних ресурсів в роботі з дітьми.

Поняття «анімація» походить від французького слова «animer» – надихати, стимулювати до певного виду діяльності. Це визначення дозволяє не тільки зрозуміти важливість анімаційної складової в навчально-виховному процесі, а й визначити рольові та особистісні якості педагога-аніматора в ньому.

Цей термін вперше почав використовуватися в кіно та мультиплікації, тому професія аніматора відразу асоціюється з кінематографом. На час виникнення терміну не було навіть натяку на впровадження анімаційних ресурсів в освітні процеси.

Пізніше цей термін стали розуміти як визначення професії організатора дозвілля людей. Теоретик соціокультурної анімації Р. Лабурі писав, що анімація – це активна діяльність особистостей, які самі визначають її зміст, встановлюють виховні цілі [5]. Зараз цей термін широко застосовується в соціокультурній сфері, причому зазначається, що анімаційний характер має носити діяльність широкого кола осіб – від організатора шоу-програм до екскурсовода. Французький дослідник М. Леві-Котре доводив одним із перших, що соціокультурний аніматор – це людина-перехрестя, на якому зустрічаються і зіштовхуються всі потреби, бажання і мрії людей і суспільства [5, с. 67].

Анімаційна діяльність в соціокультурній сфері є педагогічною за сутністю і передбачає «пожвавлення» і «одухотворення» відносин між людьми, залучення їх в активні види діяльності, широке використання громадських духовно-культурних цінностей, традиційних видів і жанрів художньої творчості, забезпечуючи особистості умови для включення в творчі, оздоровчі, освітні, розважальні та інші види соціально-культурної діяльності.

Пізніше почалося впровадження анімаційних ресурсів в освіту. Учені І. Колєсніков, О. Марон та О. Тонконога визначають позицію аніматора у навчально-виховному процесі як «…стимулятора, який приносить натхнення і стає своєрідним індуктором, тобто певним пусковим механізмом запровадження просвітницьких чи освітніх ідей та задумів» [1]

Постановка мети дослідження

Спираючись на аналіз праць вищезазначених вчених, можна визначити анімаційні ресурси, які педагог в дитячому садку може використовувати на заняттях. Ми розуміємо анімаційні ресурси як такі, що стимулюють дитину, спонукають її до певного виду діяльності, в даному випадку - розвивають інтерес до навчання іноземної мови:

• Сюжетно-рольова гра;

• Інтерактивні технології;

• Анімаційна позиція вихователя.

Виклад основного матеріалу

Багато в чому анімаційні ресурси зближуються з використанням інтерактивних технологій, оскільки, як стверджує Бєкірова Л.Є.: «За ставленням до дитини інтерактивні технології навчання є особистісно-орієнтованими технологіями, які базуються на педагогіці співробітництва. В цих технологіях переважають суб’єкт-об’єктні стосунки між викладачем та учнями».

Орієнтація на використання анімаційних ресурсів набуває виключного значення у контексті роботи з колективом дошкільників, коли види діяльності мають змінюватися кожні кілька хвилин, коли необхідною умовою навчання є візуалізація, коли превалює образне мислення, коли існує потреба максимального наближення навчання до гри. Оскільки гра - це провідна діяльність дітей дошкільного віку, то саме під час гри у дітей виникає інтерес до вивчення іноземної мови. До того ж сам процес спільної діяльності має бути цікавим як для дитячого колективу, так і для вихователя, в іншому випадку відсутність емоційності буде негативно впливати на бажання дітей продовжити «гру». Отже, важливим шляхом формування у дошкільників інтересу до вивчення іноземної мови має стати надання цим мотивам та інтересам ігрової спрямованості. Дослідження підтвердили (О. Й. Негневицька та ін.), що кожне заняття з англійської мови для дитини можна зробити цікавим, захоплюючим, бажаним, якщо воно буде проводитися у формі дидактичної сюжетно-рольової гри.

Організація занять, що будуються на довільному запам'ятовуванні та довільній імітації без гри, не відповідає психічному розвиткові дитини. Лише ігрова комунікативна спрямованість кожного заняття дає змогу зробити навчання таким, щоб іншомовний матеріал запам'ятовувався, осмислювався дитиною мимовільно. У грі дитина буде мимовільно докладати зусиль, напружувати пам'ять, вправлятися у вимові звуків, вживанні іншомовних слів та фраз. Побудова заняття в ігровій формі, створення ситуації «чарівної казки» (О. Ю. Протасова) допомагає дитині розв'язувати завдання спілкування іншомовними засобами. Мова вивчається через особисту діяльність дітей на заняттях. Кожне заняття будується як ігрове спілкування педагога і дітей, та під його керівництвом - дітей між собою.

Використання рідної мови на заняттях обов'язкове, адже саме рідною мовою організовується ігрова діяльність, пояснюються завдання, способи їх виконання. Лише тоді, коли всі діти будуть розуміти й реагувати на прості звертання, вказівки, розпорядження, прохання, що робляться англійською мовою, педагог зможе обмежити використання рідної мови.

Ігрові ситуації занять повинні моделювати дитяче спілкування, ігри, аналогічні іграм рідною мовою, поєднувати мовленнєві та не мовленнєві дії, вербальне та невербальне спілкування, візуальне та звукове подання інформації, використання іншомовних соціокультурних джерел, адресованих дітям (пісні, вірші, ігри, інші види фольклору та авторські тексти). Особлива увага має приділятися логічній послідовності, взаємозв'язку використання рецептивних, репродуктивних, продуктивних, комунікативних та умовно-комунікативних вправ.

Анімаційна позиція вихователя перевірялася у процесі практичної діяльності, під час якої ми дійшли висновку, що особистість вихователя не просто впливає на дитину, а дає можливість звільнити педагогічний процес від певних рамок та стерти бар’єри між вихователем та групою дітей. Основа цих надбань – співробітництво, партнерство з дитиною.

Висновок

Розглянуті вище компоненти анімаційних ресурсів були впроваджені в практику на заняттях з іноземної мови для дітей старшого дошкільного віку, в групі з 10 дітей, яка була визначена, як експериментальна. В результаті, експериментальна група у порівнянні з контрольною, мала вищі показники емоційного вияву інтересу до вивчення іноземної мови, а також більш високі результати в опануванні знаннями. Це дозволяє нам стверджувати, що використання анімаційних ресурсів є дієвим для розвитку інтересу до вивчення іноземної мови у дітей старшого дошкільного віку.

Таким чином, було теоретично обґрунтовано та експериментальним шляхом перевірено можливість використання анімаційних ресурсів як засобів розвитку інтересу до вивчення іноземної мови у дітей старшого дошкільного віку.

Список використаних джерел

1. Колесников И. А. Основы андрогогики / И. А. Колесников, А. Е.Марон, Е. П.Тонконогая. – М.: Academia, 2003. – 240 с.
2. Крутецький В.А. Психологія: Учебник для учащихся пед. училищ.— М.: Просвещение, 1980.—352 с
3. Тарасов Л. В. Социокультурная анимация: истоки, традиции, современность / Л. В. Тарасов. – М. : ЦСА «Одухотворение». – 2008. – 129 с.
4. Ярошенко Н. Н. Социально-культурная анимация: уч. пос. / Н. Н. Ярошенко. – 2-е изд., испр. и доп. – М., 2005. – 126 с.
5. Labourie R. De qulques problemes de l’Animation et de la formation socio-educative // Cahiees de l’Animation. – №1.– 1972.– Рр. 11.