Ващенко О.І. Формування полікультурної свідомості у молодшого школяра

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Ващенко Оксана Ігорівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, напрям підготовки «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка

У статті розкрито важливість та напрямки формування полікультурної свідомості в умовах полікультурного освітнього простору, а також важливість адаптації молодших школярів в умовах багатонаціонального суспільства. Досліджено доцільні методи та засоби навчання, що використовуються у початковій школі, їх вплив на формування толерантного ставлення до культури інших країн.

Ключові слова: полікультурність, полікультурний простір, полікультурна свідомість, багатонаціональність, толерантність, вчитель.

Раскрыто важность и направление формирования поликультурного сознания в условиях поликультурного образовательного пространства, а также важность адаптации младших школьников в условиях многонациональности общества. Исследованы целесообразные методы и средства обучения, используемые в начальной школе, их влияние на формирование толерантного отношения к культуре других стран.

Ключевые слова: поликультурность, поликультурное пространство, поликультурное сознание, многонациональность, толерантность, учитель.

The importance of the multicultural awareness formation and direction in the conditions of multicultural educational environment and the importance of primary school children adaptation in multinational society have been found out. The appropriate methods and means applied in primary school, their impact on the cultural tolerance formation towards other countries have been analyzed.

Key words: multiculturalism, multicultural environment, multicultural awareness, multinational, tolerance, teacher.

Постановка проблеми

На сьогоднішній день, коли багатонаціональне суспільство набуває все більшого розвитку, освіта розвивається у цьому ж напрямі. Тож в таких умовах як ніколи набуває найбільшої актуальності питання полікультурного освітнього простору. Міжнаціональні відносини щодня стають все ширшими і люди мають бути готові до цього, адже починають активно ставати їх членами. У зв'язку з таким явищем досить пріоритетним стає питання полікультурного виховання дітей та молоді, формування людської та національної самосвідомості, громадянської позиції, активного й відповідального ставлення до життя. Одну з основних ролей в такому завданні відіграє вчитель, який є відповідальним за навчання та виховання підростаючого покоління. І найбільше роботи в даному напрямку проводить саме вчитель іноземної мови, який формує ряд іншомовних комунікативних компетенцій, серед яких присутня і полікультурна.

Аналіз досліджень

Відповідно аналізу останніх джерел та публікацій, можна сказати, що на сьогоднішній день багато уваги приділяють полікультурній компетенції та її зв’язку з поняттями моралі. Серед науковців, які займалися даним питанням як вітчизняні дослідники О.В.Дубовик, І. Ф. Лощенова, О. В. Сухомлинська, так і зарубіжні Г. Ауернхаймер, П. Вебер, О. Н. Джуринський, Г. Д. Дмитрієв, В. Міттер, Г. В. Палаткіна, Т. Рюлькер. Такі дослідження становлять підґрунтя для виконання дослідження стосовно підготовки вчителя іноземної мови в умовах полікультурного освітнього простору.

Постановка мети дослідження

Існує багато інформації про полікультурність в цілому, але питання про те, як започаткувати активну адаптацію суспільства у полікультурному освітньому просторі досі залишається відкритим.

Основною метою нашого дослідження є узагальнення та систематизація знань про підготовку людей до життя у багатонаціональному суспільстві; знаходження первинних витоків полікультурного знання; дослідження методів та засобів формування полікультурної свідомості у молодших школярів.

Виклад основного матеріалу

Перш за все поняття полікультурність пов’язане з питаннями етичного характеру, толерантності.

У світі безліч людей та національностей. Серед них виділяється 32 мовні сім’ї та нараховується близько 5 тис. різних мов. Кожна національна меншина – це осередок культури, пронесеної крізь віки, яка є безцінним скарбом для кожного народу. Відповідно законів толерантності кожна людина повинна бережливо ставитися до усіх національних «скарбів», поважати представників інших національностей, їхні релігійні вподобання, традиції тощо.

За визначенням О. В. Котенко полікультурність – це особливий системотворчий компонент у структурі особистості, її якість, що передбачає визнання багатоманітності культурного простору та здатність до міжкультурної взаємодії [1].

Полікультурність — це, з одного боку, визнання різноманітності культур, їх особливостей, а також сприйняття їх, як невід’ємної частини національної політики України. З іншого боку, полікультурність – засіб виховання толерантності, терпимості до інших етнічних груп, виховання інтернаціоналізму.

На сьогоднішній день ми часто можемо спостерігати тісне співіснування різних культур, що формує полікультурний простір.

В умовах полікультурного освітнього простору людина опиняється на рубежі культур і перед нею виникають дві найважливіші особистісно значимі проблеми: збереження своєї культурної ідентичності й адаптація в полікультурному середовищі. Такі навички формують полікультурну свідомість, яка має прививатися людям змалечку. Тож, якщо ще у початковій школі почати формувати у дітей полікультурну свідомість, можна буде говорити про все більший розвиток багатонаціонального суспільства.

Вищою цінністю полікультурного освітнього простору є людина, особистість учня, а головний зміст і ціль освіти повинні бути зв'язані з його розвитком, соціально-педагогічною підтримкою, захистом індивідуальності, культуровідповідним вихованням. Тож в даному випадку важливо поставити питання саме до особистості вчителя, який має займатися адаптацією дітей у полікультурному просторі.

В Педагогічній енциклопедії подано наступне трактування поняття «вчитель» – це спеціаліст, що веде навчальну і виховну роботу з учнями у загальноосвітніх школах різних типів [4,с.156]. Вчитель – керівник навчального процесу. Водночас вчитель є вихователем, він повинен бути готовий допомогти учням, коли в них виникають труднощі. Оскільки загальною метою виховання є формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, він визначає загальну освітню, виховну і розвиваючу мету свого предмета і кожного уроку.

Вчитель іноземної мови – це не тільки той, хто формує іншомовну комунікативну компетентність, це провідник у «новий світ»: традиції, культуру, особливості країни, мова якої вивчається.

Велику роль відіграє особистість вчителя. Слід зазначити, що перш за все викладач має володіти об’ємом знань з предмету та методикою його викладання. Вчитель іноземної мови є для дитини взірцем, авторитетною особою, що володіє іноземною мовою. Педагог має бути комунікабельним, оптимістичним, активним, застосовувати творчі підходи до викладання, бути уважним до кожного учня та водночас вимогливим, захоплюватися власним предметом викладання.

Особливий вплив вчитель має на дітей саме молодшого шкільного віку. Такі дітки переймають від свого вчителя все: манеру поведінки, стиль спілкування, а головне – моральні погляди. Учень сприймає вчителя іноземної мови як філологічно освічену людину, знайому з іншомовною культурою, цікавого співрозмовника. Вчитель залучає школярів до культури народу країни, мова якої вивчається, знайомить з її традиціями, пам’ятками культури, видатними діячами, письменниками, художниками. Отже, за допомогою вчителя іноземної мови в початковій школі закладаються перші навички взаємодії у полікультурному просторі. Все залежить від відношення вчителя до розвитку багатонаціонального суспільства, від його власних суджень відносно полікультурності. Якщо вчитель буде проявляти толерантність відносно інших культур та активно взаємодіяти у полікультурному просторі, то й діти, яких він навчає набудуть тих самих навиків, беручи з нього приклад.

Від вчителя залежать й інші чинники, що впливають на формування полікультурної свідомості. Серед його функцій комунікативна, організаційна, координаційна та освітня. Він є відповідальним за вибір методів та засобів навчання, за організацію навчального процесу, позаурочної та позакласної роботи.

Протягом вивчення програмного матеріалу доцільно використовувати різноманітність методів навчання, які допоможуть дітям пізнати культуру іншої країни. З активним пізнанням різноманітних звичаїв та традицій діти розуміють їх буденність та адекватність для людей країн, мова якої вивчається. Це і є початком формування полікультурної свідомості.

Вчителю варто використовувати словесні методи: бесіди, диспути з тем обговорення та порівняння традицій, суспільного устрою своєї країни та країни, мова якої вивчається.

Молодші школярі мають образне мислення, тож за допомогою наочних засобів відповідної тематики діти активно залучатимуться до пізнання культури іншої країни.

Доречним буде й застосування різноманітних технологій навчання. Навчання у співробітництві та проектна технологія на теми вивчення іноземної культури допомагає молодшим школярам активно пізнавати іншу країну, самостійно робити висновки.

Яскраві та цікаві засоби навчання, що відповідатимуть віковим особливостям учнів ще більше зацікавлять молодших школярів до пізнання іншої країни.

Слід також не забувати про позакласну та позашкільну діяльність. Організація різноманітних тематичних свят, концертів, інсценувань, відвідування музеїв, виставок активно готують дітей до життя у полікультурному просторі за допомогою безпосередньої участі школярів.

Висновок

Полікультурна свідомість – важливий аспект підготовки людей до життя у багатонаціональному суспільстві, який треба розвивати ще у молодшому шкільному віці.

Велику роль у формуванні полікультурної свідомості відіграє вчитель: його особистість та організація навчальної діяльності. Саме він має організувати ознайомлення дітей з культурою іншої країни.

Аналізуючи сукупність методів та засобів навчання, можна прийти до висновку – чим цікавішим для молодшого школяра буде матеріал для вивчення, тим активніше він буде пізнавати життєвий устрій країни, мова якої вивчається, що сприятиме формуванню толерантного ставлення та іншої культури.

Список використаних джерел

1. Котенко О.В. Полікультурна освіта вчителів / О. В. Котенко // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр. – 2008. – Вип. 7. – С. 66 – 73.
2. Омельянчук І. І. Сутність поняття "полікультурність" як основоположного компоненту в структурі міжкультурної комунікації [Електронний ресурс] / Ірина Іванівна Омельянчук – Режим доступу до ресурсу: http://www.psyh.kiev.ua/Омелянчук_І.І._Сутність_поняття_%22полікультурність%22_як_основоположного_компоненту_в_структурі_міжкультурної_комунікації.
3. Панова О. В. Організація полікультурного простору: етнопсихологічний аспект [Електронний ресурс] / Оксана Володимирівна Панова – Режим доступу до ресурсу: http://svitova-litera.at.ua/load/naprjamki_dijalnosti/organizacija_polikulturnogo_prostoru_etnopsikhologichnij_aspekt/9-1-0-112.
4. Педагогическая энциклопедия – Москва : «Сов. Энциклопедия». – 312 с.
5. Устименко О.С. Полікультурний освітній простір як умова формування толерантної особистості [Електронний ресурс] / Олексій Сергійович Устименко – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrdeti.com/firstforum/b62.html
6. Фіцула М. М. Педагогіка / Михайло Миколайович Фіцула. – Київ : Академія, 2000. – 544 с.