Дубовик С.Г. Формування культури професійного мовлення майбутніх учителів початкової школи на засадах компетентнісного підходу
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Дубовик С.Г. – доцент кафедри початкової освіти та методик гуманітарних дисциплін Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук, доцент, м. Київ.
УДК 378. 147 : 811. 161. 2
У статті розглядаються питання щодо формування в майбутніх учителів початкової школи культури професійного мовлення на засадах компетентнісного підходу; деталізовано комунікативні якості професійного мовлення педагога. Проблема формування культури професійного мовлення розглядається в таких основних аспектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення. Основні комунікативні якості культури професійного мовлення вчителя: змістовність, доречність, доступність, правильність, чистота, точність, логічність, багатство, виразність.
Ключові слова: професійне мовлення, культура професійного мовлення, комунікативні якості професійного мовлення.
В статье рассматриваются вопросы, связанные с проблемой формирования у будущих учителей начальной школы культуры профессиональной речи на основе компетентностного подхода; детализировано коммуникативные качества профессиональной речи будущего педагога. Владение культурой профессиональной речи означает усвоение профессионально ориентированного синтеза грамматических норм и вариантов словоупотребления, синтаксических организаций фразы, которые обеспечивают языковое (устное и письменное) оформление процесса и результатов работы в профессиональной деятельности. Основные коммуникативные качества профессиональной речи учителя: содержательность, целесообразность, доступность, правильность, чистота, точность, логичность, багатство, выразительность.
Ключевые слова: профессиональная речь, культура профессиональной речи, коммуникативные качества профессиональной речи.
The article point outs the questions connecting with the problem of forming a culture of professional speech of future primary school teachers on the basis of the competence approach; it is detailed future teachers’ the communication quality of professional speech. Possession of culture of the professional speech means assimilation of professionally focused synthesis of grammatical norms and options of word usage, the syntactic organizations of the phrase which provide the language (oral and written) registration of process and results of work in professional activity. Main communicative qualities of the professional speech of the teacher: pithiness, expediency, availability, correctness, purity, accuracy, logicality, wealth, expressiveness.
Key words: professional speech, culture of the professional speech, communicative qualities of the professional speech.
Зміст |
Постановка проблеми
Нові пріоритети і цінності розвитку українського суспільства в контексті сучасності, інтеграція України у світовий та європейський освітній простір зумовлюють зростання національної самосвідомості, підвищення вимог до культури стосунків між людьми, пробудження громадського інтересу до нормативних статусів культури мовлення та культури спілкування.
Відповідно актуалізується проблема формування мовленнєвої культури особистості як своєрідного індексу людського потенціалу і його цілісної гуманістичної спрямованості, інтегративного показника якісно зрілого прояву індивідуальності й унікальної неповторності людини, засвоєння суспільного досвіду й реалізації соціальних ролей.
Культура мовлення має важливе значення для життєдіяльності суспільства і функціонування мови. Вона є одним із важливих засобів організації продуктивного міжособистісного спілкування, що виконує як на суспільному, так і на індивідуальному рівнях гуманістичну функцію регуляції комунікативних процесів. Саме в ній найпомітніше виявляються «стан загальної культури, моральні цінності, етичні орієнтації, цивілізованість суспільства, що сприяє адекватному прояву моральних почуттів людини, забезпечує психологічний комфорт спілкування, викликає відповідну повагу і ввічливість у співрозмовника» [1, с. 36].
Культура професійного мовлення є важливим складником професіограми педагога. Вона передбачає усвідомлене сприйняття мови як засобу не лише комунікації, а й пізнання, репрезентації (називання) об’єктів дійсності й змісту думки, як способу звернення до адресата, встановлення з ним контакту, вираження волі мовця, почуттів і емоцій, творення образу світу і людини.
Володіння культурою професійного мовлення означає «засвоєння професійно зорієнтованого синтезу граматичних норм і варіантів слововживання, синтаксичних організацій фрази, побудови текстів, що забезпечують мовне (усне й писемне) оформлення процесу і результатів праці у професійній діяльності» [6, с. 45].
Аналіз досліджень
Вивчення й аналіз наукових праць із філософії, соціології, психології, психолінгвістики, лінгвістики, дидактики, лінгводидактики засвідчують, що в теорії і практиці навчання мови в центрі уваги дослідників були такі аспекти досліджуваної проблеми, як: – теоретичні і методичні основи формування висококультурної особистості сучасного фахівця (Арнольдов А., Буєва Л., Гриньова М., Кармін А., Круглова Л., Луцька І., Маслов В., Настенко Л., Новикова О., Попова О., Розін Р., Рождественський Ю., Сердюк Н., Соколов Е., Тарасенко Г., Ханова О. та ін.); – дослідження мови як системи мовних явищ, природа мовлення, спілкування і комунікації, сутність комунікативного акту, культури мовлення (Абрамович С., Антоненко-Давидович Б., Арутюнова Н., Бабич Н., Бацевич Ф., Бенвенист Е., Білецький О., Білодід І., Булаховський Л., Буслаєв Ф., Виноградов В., Вихованець І.Р., Гвоздєв О., Головін Б., Жовтобрюх М., Єрмоленко С., Колшанський Г., Львов М., Мацько Л., Плющ М., Радевич-Винницький Я., Русанівський В., Хомський М., Шахматов О.); – лінгводидактичні основи навчання української мови, мовна освіта і мовленнєвий розвиток особистості (Бакум 3., Біляєв О., Богуш А., Варзацька Л., Вашуленко М., Голобородько Є., Горошкіна О., Донченко Т., Дроздова І., Караман О., Караман С., Кононенко В., Лобчук О., Мацько Л., Мельничайко В., Михайловська Г., Онищук В., Паламар. Л., Пашківська Н., Пентилюк М., Плиско К., Семеног О., Симоненко Т., Скуратівський Л., Стельмахович М., Хом'як І., Хорошковська О., Шелехова Г., Шкільник М., Шкуратяна Н. та ін.). Незважаючи на значну зацікавленість сучасних дослідників проблемою розвитку комунікативної компетентності, не до кінця з’ясованим залишається питання формування в майбутніх педагогів культури професійного мовлення на засадах компетентнісного підходу.
Постановка мети дослідження
Стаття присвячена розгляду питань щодо формування в майбутнього вчителя початкової школи культури професійного мовлення на засадах компетентнісного підходу; деталізовано комунікативні якості професійного мовлення майбутнього педагога.
Мета статті полягає у висвітленні теоретичних аспектів проблеми формування культури професійного мовлення педагога на основі компетентнісного підходу, в розкритті необхідності розвитку мовленнєвої культури як одного з найважливіших складників загальної культури вчителя.
Виклад основного матеріалу
Професійне мовлення – це процес, спрямований на оптимальне вирішення конкретних педагогічних завдань і на досягнення методів виховання особистості учня в цілому; вид діяльності людей окремої галузі знань, що знаходить вияв у користуванні мовою конкретної галузі в усній і писемній формах і формується під час вдосконалення мовленнєвої діяльності, основу структури якої становить мовленнєва ситуація, а її кінцевим результатом є дискурс; володіння нормами літературної мови, фаховою термінологією і стандартизованими мовленнєвими конструкціями певної галузі (медичної), здібність використовувати мовні засоби відповідно до мети й ситуації спілкування; спілкування певної професійної групи людей, лексика яких спирається на професіоналізми фахового призначення.
Вищим рівнем професійного мовлення є його культура. Культура професійного мовлення має «національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому» [4, с. 76].
Проблема формування культури професійного мовлення «розглядається в таких основних аспектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення» [5, с. 89]. Вимоги до комунікативних якостей професійного мовлення вчителя зумовлені «функціями, які воно виконує в педа¬гогічній діяльності: комунікативною, психоло¬гічною, пізнавальною, організаційною» [2, с. 96].
Детально розглянемо основні комунікативні якості професійного мовлення вчителя.
Змістовність професійного мовлення – комунікативна ознака професійного мовлення, пов'язана з когнітивною діяльністю мовця (адресанта). Беручи до уваги найважливіші принципи спілкування, мовець повинен «кожне положення розкрити з тією мірою повноти, яка необхідна конкретному адресату (конкретній аудиторії). При цьому змістова частина повідомлення має бути чітко підпорядкована основній стратегічній темі (основній думці)» [3, с. 67].
Доречність професійного мовлення – ознака культури професійного мовлення, яка організує його точність, логічність, виразність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідають меті, змісту, умовам, характеру повідомлення і ситуації спілкування.
Доступність професійного мовлення – комунікативна якість професійного мовлення, яка означає здатність даної форми мови бути зрозумілою комунікантам, полегшувати сприйняття вираженої інформації; відповідність повідомлення комунікативній сприйнятливості. Таким чином, доступність передбачає таку побудову мовлення, за якої рівень складності мови і в термінологічному, і в змістовому, і в структурному розумінні відповідні інтелектуальному рівню адресата.
Правильність професійного мовлення – це дотримання закріплених у літературній мові норм. Під літературною нормою розуміють «прийняті в суспільно-мовленнєвій практиці освічених людей правила вимови звуків, наголошення слів, словотворення і слововживання, будови синтаксичних конструкцій. За дотриманням чи недотриманням узвичаєних норм усне мовлення оцінюється як правильне або неправильне» [7, с. 53].
Чистота професійного мовлення виявляється у трьох основних аспектах: в орфоепії – правильна літературно-нормативна вимова, відсутність інтерферентних явищ, так званого акценту; у слововживанні – відсутність позалітературних елементів: діалектизмів, вульгаризмів, канцеляризмів, штампів, слів-паразитів; в інтонаційному аспекті – відповідність інтонації змісту та експресії висловлення, відсутність брутальних, лайливих слів.
Точність професійного мовлення – це необхідна умова його адекватного і повного розуміння. Точним вважають таке мовлення, у якому значення слів і словосполучень, ужитих у ньому, повністю співвідносяться зі смисловою і предметною сторонами мовлення. Прагнучи до точності мовлення, учитель турбується про те, щоб його завжди розуміли правильно.
Логічність професійного мовлення – комунікативна якість професійного мовлення, характеристика структури тексту, його організації, взаємодія «трьох логік»: логіки дійсності, логіки думки, логіки мовного вираження. Таким чином, логічність як ознака культури професійного мовлення формується на рівні «мислення – мова – мовлення» і залежить від ступеня володіння прийомами розумової діяльності, знання законів логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивної реальної дійсності, тобто перебуває в тісному зв'язку з точністю.
Багатство професійного мовлення – якість, яка свідчить про певний рівень мовленнєвої майстерності, про свідоме прагнення урізноманітнити своє мовлення використанням різних мовних і мовленнєвих засобів. Різноманітність і багатство мовлення розширює можливості для передачі відтінків думок і почуттів, забезпечує естетичну сторону мовлення.
Виразність професійного мовлення – комунікативна якість професійного мовлення, яка привертає увагу слухача, читача своєю формою, логічним або емоційним підкресленням. Виразним є таке мовлення, у якому «вираження власного ставлення до предмету чи явища відповідає комунікативній ситуації, а мова в цілому оцінюється як вдала й ефективна» [8, с. 23].
Висновок
Основою успішної професійної діяльності вчителя є його культура мовлення, що ґрунтується на загальній культурі особистості, моральних поглядах, переконаннях. Від їх стійкості та міцності залежить рівень культури спілкування, уміння правильно її використовувати як у професійній діяльності, так і в повсякденному житті.
Рівень культури професійного мовлення можна підвищити за умови неперервного навчання. Справжній учитель – це завжди учень. Потрібно постійно збагачувати й оновлювати власні знання з предмета, вдосконалювати мовлення, підвищувати його культуру. Як правило, гарне мовлення свідчить про високий рівень культури мовця і тому робить спілкування більш ефективним.
Висока культура професійного мовлення є передумовою формування духовної культури, досягнення успіху в кар'єрному зростанні, збагачення власної культури спілкування і розвитку комунікативних якостей мовлення. Культура професійного мовлення становить основу загальної культури вчителя, яка забезпечує якість освіти, яка відповідає вимогам час.
Список використаних джерел
- Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови / Н.Д. Бабич. – К. : Вища школа, 2003. – 386 с.
- Зязюн І. А. Педагогічна майстерність: підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін..; за ред. І. А. Зязюна. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.
- Коваль А.П. Культура ділового мовлення: писемне та усне ділове спілкування / А.П. Коваль. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Вища школа, 1997. – 302 с.
- Культура української мови / С.Я. Єрмоленко, Н.Я. Дзюбишина-Мельник, К.В. Ленець та ін.; за ред. В.М. Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 315 с.
- Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика / М.І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.
- Пономарів О.Д. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О.Д. Пономарів. – 2-е вид., стереотип. – К. : Либідь, 2001. – 240 с.
- Сербенська О. А. Культура усного мовлення. Практикум : навч. посіб. / О.А. Сербенська. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.
- Словник-довідник із культури української мови / Д.Г. Гринчишин, А.О. Капелюшний, О.А. Сербенська, З.М. Терлак. – К. : Знання, 2006. – 240 с.