Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Наконечна Т.А. - магістр спеціальності “Дошкільна освіта” Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка.</p align=justify>

ДИТЯЧЕ ЕКСПЕРИМЕНТУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

   У Базовому компоненті дошкільної освіти (2012 р.) підкреслено роль та значення формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку. Під пізнавальною активністю розуміють самостійну, ініціативну діяльність дитини, спрямовану на пізнання навколишньої дійсності (як прояв допитливості) й зумовлену необхідністю розв'язати завдання, що постають перед нею у конкретних життєвих ситуаціях Ця якість не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя людини.

   Соціальне середовище - умова, від якої залежить, чи перейде ця потенційна можливість у реальну дійсність. Рівень її розвитку зумовлюється індивідуально-психологічними особливостями та умовами виховання.

   Пізнавальна активність є природним проявом інтересу дитини до навколишнього світу й характеризується чіткими параметрами. Про інтереси дитини та інтенсивність її прагнення ознайомитися з певним предметом чи явищем свідчать: увага й особлива зацікавленість; емоційне ставлення (подив, стурбованість, сміх тощо); дії, спрямовані на з'ясування будови та призначення предмета (тут особливо важать якість та різноманітність обстежувальних дій, розмірковувальні паузи); постійний потяг до цього об'єкта. У вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі неабияка увага приділяється проблемі активізації навчання. Однак у ній не пояснюються причини помітного зниження активності пізнання в дошкільників, яке спостерігається нині, відсутні методичні розробки, спрямовані на подолання інтелектуальної пасивності 5-6-річних, і це при тому, що, як установлено, саме низький рівень допитливості й активності пізнавальних процесів зумовлює неуспішність дитини в школі.

   Сучасні педагоги мають знати про умови, які сприяють розвитку пізнавальної позиції дитини чи гальмують її, про специфіку роботи з різними групами дітей і роль вихователя в цьому процесі.

   Розумове виховання дітей передбачає формування в них активного пізнавального ставлення до навколишнього світу, здатності довільно регулювати свою пізнавальну діяльність, вміння орієнтуватися у різноманітних явищах та предметах.

   Усе це сприяє створенню внутрішніх передумов, які забезпечують продуктивність розумової діяльності дошкільнят, здатність дітей творчо застосовувати знання для розв'язування практичних завдань. Науковці відмічають (Г. В. Бєлєнька, Н. В. Лисенко та інші), зазначають, що експериментування – вид специфічної діяльності, стимулює пізнавальну активність дитини. Зважаючи на те, що становлення пізнавальної активності відбувається по-різному на різних вікових етапах (у молодшому віці дитина звертається із запитанням "чому?" до дорослого, а старший дошкільник таке запитання ставить собі), то й характер взаємодії дорослого з вихованцями різного віку теж має бути різним.

   При цьому дорослий має спрямовувати пізнавальну активність дітей на конкретні предмети та явища. Кожний рівень пізнавальної активності зумовлений своїми причинами, тож і робота з дітьми відповідно потребує різних видів взаємодії з ними дорослих (насамперед вихователя та батьків)[2,8]. Як свідчить досвід практичної роботи в групі визначають дітей з різним рівнем пізнавальної активності.

   Так діти з високим рівнем пізнавальної активності самостійно виділяють для себе пізнавальне завдання та здійснюють цілеспрямований пошук, установлюючи причинно-наслідкові зв'язки та відношення. Вони висувають кілька можливих варіантів, обґрунтовують, оцінюють події, активно розв'язують можливі конфлікти, намагаються з'ясувати причини того, що трапилося, та шляхи виходу із ситуації, легко відтворюють хід подій у минулому та передбачають, як вони складуться в майбутньому.

   Діти із середнім рівнем пізнавальної активності розуміють характер зображених подій, але не вміють установити їх причини, виражають своє ставлення не до самої ситуації, а тільки до окремих персонажів, виділяють тільки одну причину того, що трапилося, і вважають її єдиною. Ставлять багато запитань замість самостійного пошуку відповідей. Діти з низьким рівнем пізнавальної активності обмежуються переліком зображених персонажів або дій без установлення залежності чи зв'язку між ними. Вагаються у визначенні причин подій. Тактика взаємодії вихователя з дітьми, які мають різний рівень розвитку пізнавальної активності, вказана в таблиці 1[2,10].

   Спираючись на наукові дослідження, ми розробили власну систему роботи з дітьми старшого дошкільного віку. Для дитини дошкільника важливо не що робити, а з ким. Тому педагог має заслужити довірче ставлення до себе з боку дітей та вважати це головною умовою розвитку пізнавальної активності своїх вихованців. Плануючи та організуючи дитяче експериментування, вихователь ставить мету, добирає потрібні матеріали, створює проблемну ситуацію, визначає пошукові дії дітей, а потім неухильнодотримується визначеної тактики взаємодії з дітьми.

   Нижче наведені плани-конспекти проведених нами дитячих експериментів зі старшими дошкільниками.

   І. Таємниці магніту

   Мета: ознайомити дітей з магнітом та його властивостями.

   Обладнання: магніти, аркуші паперу, дерев'яні кубики, клаптики тканини, пластмасові іграшки, скло, металевий дріб'язок.

   Проблемна ситуація: "Ось у мене в руках магніт. Що ви про нього чули та знаєте?" – запитує педагог у вихованців.

   Пошукові дії: визначити, які речі притягуються магнітом, а які - ні; зробити ланцюжок із скріпок, не з'єднуючи їх між собою, та примусити ці скріпки рухатися; “оживити” скріпки, примусити їх "танцювати"; витягти з банки дрібні металеві речі за допомогою магніту. Діти обговорюють побачене, те, що їх вразило.

   Тактика взаємодії вихователя з дітьми: не заважати дітям експериментувати; не стояти над ними, повчаючи та оцінюючи словами "так" чи "не так". Висновки після експериментування: Діти розповідають вихователю, що вони виявили, граючись з магнітом: магніт притягує не всі речі, а тільки залізні, металеві; існують сильні та слабкі магніти [6,30].

   ІІ. Що вміє магніт?

   Мета: продовжувати ознайомлювати дітей з магнітом, його властивостями.

   Матеріали: магніти, аркуші паперу, пластмасові літери, клаптики тканини, скріпки, цвяшки, шпильки, дерев'яні кубики, банка з водою.

   Проблемна ситуація: Вихователь показує дошкільнятам фокус: на паперовому аркуші, що висить вертикально, тримаються ножиці.

• Діти, спробуйте і ви так, - звертається до дітей педагог. - Чому ж у вас ножиці падають? Хто здогадався, в чому річ?

Вихователь відкриває таємницю, показуючи магніт.

• Хто хоче спробувати сам показати такий фокус?

Пошукові дії: які речі притягує магніт? Які не притягує?; як оживити та примусити рухатися ланцюжок із скріпок?; спробувати витягти скріпку зі склянки з водою, не замочивши пальців.

   Тактика взаємодії вихователя з дітьми:

• дати дітям можливість вільно маніпулювати предметами в будь-якій послідовності;
• не робити висновків замість дітей;
• ускладнювати ситуацію;
• використовувати помилки дітей, щоб підвести їх до аналізу різних способів розв'язування завдання і знаходження, зрештою, правильного варіанта;
• спонукати дітей до висловлювання своїх думок з приводу того, про що вони дізналися в результаті спостережень.

   Висновки після експериментування: Магніт притягує металеві речі, але не всі: не притягуються монети, бо в них міститься мало заліза. Магніт діє і крізь перепони - папір, скло, воду. Проблема після експериментування. Де використовується магніт? [6,31].

   ІІІ. Де я живу

   Мета: активізувати пояснювальне мовлення дітей, вчити будувати схематичну модель місцевості, розвивати орієнтування в просторі.

   Матеріал: аркуш паперу з початковими орієнтирами для складання моделі, приладдя для малювання, ножиці.

   Проблемна ситуація: Треба провідати товариша, який захворів. Ми знаємо адресу, але дорогу не знаємо. Що робити?

   Пошукові дії: розглядання плану з початковими орієнтирами:

• Хто знає, які це вулиці? Хтось з вас живе на них? А де знаходяться ваші будинки? Спробуємо намалювати. (Малювання на окремих аркушах).

Вихователь пропонує, щоб першими приклеїли свої будиночки ті діти, які докладно знають свою адресу та можуть показати шлях від дитсадка до свого будинку. </p align=justify>

   Тактика взаємодії вихователя з дітьми: надавати активну роль дітям; спонукати дітей допомагати одне одному, знаходити на схемі місце для будиночка; не обмежувати час роботи з планом, але водночас не перевтомлювати дітей.

   Продовження моделювання. Доповнювати план-схему дрібними деталями.

   ІV. Будуємо зоопарк

   Мета: поглибити знання дітей про життя тварин у зоопарку; показати, чим різняться вольєри та клітки, які тварини можуть у них жити, з яких матеріалів будуються споруди в зоопарку [2,10].

   Матеріал: іграшкові тварини, будівельний, покидьковий матеріал, дріт, неглибока миска, вода, фанерна основа для макета.

   Проблемна ситуація: У групі з'явилися нові іграшкові звірята. Вихователь запитує в дітей:

Де таких тварин можна побачити всіх разом? (Так, у зоопарку). А що ж таке зоопарк? Як там усе влаштовано? Де живуть звірі? (Так, у клітках). Навіщо звірям клітки? Хто може заходити до кліток? Як люди доглядають звірів у зоопарку? Хто був у зоопарку та може нам про це розповісти? Але ж не всі тварини живуть у клітках. У зоопарку є ще вольєри. Хто знає, що це таке? Як вони виглядають? Так, клітка закрита з усіх сторін та має невеликі розміри, а вольєр - це велика, простора споруда, і якщо в ній живуть не птахи, і не мавпи, то ця споруда може бути відкритою згори. А чому для птахів та мавп не можна будувати споруду, відкриту згори? А чи для всіх птахів потрібні клітки та закриті вольєри? Чи бувають птахи, які не літають? (Так, це страус, пінгвін). А де житимуть наші звірі? У нас же немає зоопарку. Як облаштувати його у групі? Дивіться, діти, ось дошка, на якій можна розмістити зоопарк, а в нас у групі є різні матеріали, з яких можна виготовити клітки та вольєри. Будуємо разом? </p align=justify>

   Під час моделювання вихователь спонукає дітей заздалегідь визначити розмір будівлі, вирішити, що потрібно тварині - клітка чи вольєр, а можливо, їй потрібний басейн; заохочує дітей до розповідей про знайомих тварин [2,10].

   V. Заняття з формування уявлень з елементами експериментування.

   Мета: дати дітям уявлення про те, що дерев'яні та пластикові предмети плавають, а металеві - тонуть. Ознайомити малят з утворенням числа 8, вправляти у порядковій та кількісній лічбі у межах <p align=justify>   8. Заохочувати до пошукової діяльності.

   Матеріал: миски з водою, дерев'яні, пластикові, металеві речі, 8 дрібних іграшок, скриньки з цифрами, м'яч, 8 обручів, демонстраційні цифри, каштани, кошики, тарілочки, пиріжки з пластиліну.

Матеріал: миски з водою, дерев'яні, пластикові, металеві речі, 8 Вихователь. Я запросила до вас, діти, гостей - іграшки. Але вони живуть за морем. Як їм допомогти дістатися до нас? З чого можна зробити пліт або човен? Які матеріали у нас є під руками? Діти висловлюють різні пропозиції щодо матеріалів, з яких можна побудувати пліт або човен, а потім разом з вихователем розглядають їх та обговорюють. Ці матеріали мають бути легкими та не тонути у воді. Дошкільники перевіряють на практиці - тонуть обрані матеріали чи ні. Аж ось пліт збудовано, і гості із-за моря прибувають. Але знову постає проблема: гостей треба приймати, пригощати, а невідомо, скільки їх. Треба полічити. Діти рахують до 8, вправляючись у порядковій та кількісній лічбі. </p align=justify>

• Ми знаємо, що іграшок вісім. А як записати це число?

Вихователь ознайомлює дітей з цифрою 8. За допомогою гри "Попади в обруч" закріплює знання дітьми цифр від 1 до 8.

• Тепер ми знаємо, скільки у нас гостей. Треба їх пригостити пиріжками. Хто принесе 8 тарілочок?
• Хто порозкладає пиріжки по тарілочках?

Іграшкових гостей ми добре зустріли та пригостили. Коли прийдуть справжні гості, ми вже знатимемо, як їх полічити, прийняти та пригостити.

• А зараз час готуватися до прогулянки. Сьогодні на прогулянці ми з вами будемо збиратимемо каштани.

   Візьміть із собою кошики. Але є одна умова: виберіть собі пару й запам'ятайте, що ви маєте зібрати 8 каштанів на двох.

   Подумайте, скільки каштанів може зібрати кожний з вас. (Діти називають різні комбінації чисел, які в сумі становлять число 8) [5,31].

   Отже, розумове виховання дітей передбачає формування в них активного пізнавального ставлення до навколишнього світу, здатності довільно регулювати свою пізнавальну діяльність, вміння орієнтуватися у різноманітних явищах та предметах. Як свідчить досвід практичної роботи в групі визначають дітей з різним рівнем пізнавальної активності. Тому завдання вихователя полягає в створенні таких умов, що могли б сприяти розвитку пізнання кожного вихованця.

ЛІТЕРАТУРА

• Аншукова Е. Занятия познавательного характера с дошкольниками //Начальная школа плюс до и после. - 2003. - №5. - С. 28-33
• Бондарева Т. Дитяче експериментування //Дошкільне виховання. - 2002. - №4. -С. 8-11
• Брежнєва О. Формування пізнавальної активності у старших дошкільнят //Дошкільне виховання. -1998. - №2. - С. 12-14
• Даниленко Н. Розвиток пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку //Управління школою. - 2005. - №22-24. - С. 15-16
• Комлева И. Дети зкспериментируют? Да! //Дошкольное воспитание. - 2004. -№8. - С. 29-31
• Рухлик Н. М., Пус С. В. Маленькі пізнайки //ст. Ярмолинці – 2012р. с. 70

---

---