Шелест Н. О. Формування іншомовної комунікативної компетентності у студентів немовних спеціальностей

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Версія за 18:16, 7 квітня 2013

Шелест Наталія Олександрівна – студентка Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність «Початкова освіта», кафедра іноземних мов і методик їх навчання Київського університету імені Бориса Грінченка

У статті розглядаються особливості формування іншомовної комунікативної компетентності у студентів немовних спеціальностей за допомогою активних методів навчання; розкриваються сутнісні характеристики активних методів навчання ІМ.

Ключові слова: іншомовна комунікативна компетентність, студенти немовних спеціальностей, активні методи навчання.'

В статье рассматриваются особенности формирования иноязычной коммуникативной компетентности у студентов неязыковых специальностей с помощью активных методов обучения; раскрываются сущностные характеристики активных методов обучения ИЯ.

Ключевые слова: иноязычная коммуникативная компетентность, студенты неязыковых специальностей, активные методы обучения.

In article features the forming of the foreign language communicative competence of students in nonlinguistic specialties through active learning; reveals the essential characteristics of active teaching methods of foreign language.

Key words: language communicative competence, students of nonlinguistic specialties, active methods of teaching.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку суспільства та в умовах інтеграції України до Європейського простору, зростають вимоги до майбутніх фахівців, які передбачають не лише високий рівень знань і вмінь за фахом, але й володіння іноземною мовою (ІМ). Навчання ІМ стає невід'ємним компонентом освіти, а володіння англійською мовою – не лише показником високого культурного рівня особистості, а й запорукою її успішної професійної діяльності. З огляду на це, проблема формування іншомовної комунікативної компетентності (ІКК) студентів немовних спеціальностей набула особливої актуальності й стала предметом низки наукових досліджень.

Аналіз досліджень

У програмі з англійської мови для вищих навчальних закладів зазначено, що метою навчання ІМ у ВНЗ є оволодіння мовою як засобом комунікації , який сприяє розвитку у студентів здатності використовувати її як інструмент спілкування в умовах взаємодії у багатонаціональному й полікультурному просторі, та набуття професійно-спрямованої іншомовної компетентності для успішного виконання подальшої професійної діяльності [7].

У Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти визначено основні напрями професійної підготовки фахівців, що передбачають досягнення студентами немовного факультету достатнього рівня ІКК у професійній сфері спілкування [1; 273].

Проблему формування ІКК у студентів немовних спеціальностей висвітлено у працях A. Астадур’ян, Л. Борозенець, Н. Гавриленко, О. Григоренко, М. Євдокімова, B. Зикова, Е. Комарова, Н. Кучеренко, Т. Лучкіна, Ю. Маслова, О. Метьолкіної, О. Фадєйкіна та ін.; методику формування ІКК досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені-методисти, а саме: І. Баценко І. Берман, В. Борщовецька, В. Гнаткевич, О. Ізмайлова, Н. Катрич, Е. Мірошниченко, Ю. Пассов, Ю. Солодовнікова, О. Тарнопольський, В. Теніщева, О. Чиханцова, С. Шатілов, Р. Елліс (R. Ellis), І. Нейшн (I. Nation), Н. Шмітт (N. Schmitt), В. Віддовсон (W. Widdowson) та ін. Вчені зазначають, що ІКК є невід’ємною складовою підготовки студентів немовних спеціальностей, оскільки сприяє продуктивній взаємодії з навколишнім світом, тобто успішному професійному становленню майбутнього фахівця. Тому перед вищою школою виникла потреба пошуку і впровадження у практику актуальних методів навчання ІМ, які сприятимуть формуванню ІКК у студентів немовних спеціальностей.

Постановка мети дослідження

Мета статті – розкрити особливості формування ІКК студентів немовних спеціальностей за допомогою активних методів навчання.

Виклад основного матеріалу

Оскільки ІКК є одним із центральних понять нашого науково-педагогічного дослідження, вважаємо за потрібне подати його визначення. Компетентність у вивченні ІМ часто асоціюється з поняттям «комунікативна компетенція». На думку науковця А. Хуторського, потрібно розрізняти терміни «компетенція» і «компетентність», тому, що компетенція – це сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), а компетентність – це володіння людиною компетенцією, що містить її особисте ставлення до предмета діяльності, тобто це здатність не тільки володіти знаннями, але й потенційно бути готовим їх застосовувати у нових життєвих ситуаціях [14].

Так, Ю. Солоднікова, досліджуючи ІКК як умову вдосконалення професійної підготовки фахівця, стверджує, що вона є комплексним особистісним ресурсом, що забезпечує можливість ефективної взаємодії у процесі використання ІМ як засобу вирішення професійних задач [11].

Дослідниця В. Теніщева, наголошує, що професійна ІКК фахівця є складним інтегративним цілим, яке забезпечує компетентне професійне спілкування ІМ в умовах міжкультурної комунікації. При цьому зауважується, що спочатку потрібно навчити студента іншомовному спілкуванню, а потім інтегрувати його ІКК у систему виробничих зв'язків, тобто використання знань ІМ на практиці [13; 44].

Отже, ІКК – це комплекс знань, умінь і навичок, які дозволяють успішно використовувати ІМ у для спілкування професійній діяльності та для самоосвіти і саморозвитку особистості [2]. Зазначимо, що ІКК є інтегральною характеристикою професійної діяльності фахівця, яка охоплює такі підструктури:

• діяльнісну (уміння, знання, навички та способи здійснення професійної діяльності);
• комунікативну (уміння, знання, навички та способи здійснення професійного спілкування) [14].

Результатом сформованості ІКК виступає мовна особистість, що є універсальною, загальнопедагогічною категорією, яка характеризується такими якостями, як самостійність, здатність будувати взаємодію і взаєморозуміння з партнерами спілкування, включатися в сучасні світові процеси розвитку суспільства.

На нашу думку, існує суттєва різниця у формуванні ІКК студентів-філологів та студентів немовних спеціальностей (наприклад, соціальні працівники, юристи, державні службовці, вчителі початкової школи, вихователі ДНЗ і т.д.). Так, в Загальноєвропейських рекомендаціях визначено рівні володіння ІМ, які покладено в основу Типових Програм з ІМ для університетів та інститутів, які готують філологів (вчителів ІМ і перекладачів) та студентів немовних спеціальностей. Відповідно до цих Рекомендацій щодо рівня володіння ІМ студент-філолог має «володіти уміннями вільно висловлюватися без суттєвої витрати часу на пошук адекватних мовних засобів у процесі досягнення ним соціальних, академічних і професійних цілей» [8, с.24], тобто володіти ІМ на рівні досвідченого користувача (С1 та С2) [1; 273].

Для студентів немовних спеціальностей, враховуючи недостатню кількість годин, відведених програмою ВНЗ для вивчення ІМ, зміст навчання ІМ має бути оптимізований з точки зору рівня професіоналізації, тобто тематико профорієнтаційним. Тенденція до професіоналізації викладання ІМ загалом реалізується у формуванні навичок спілкування за професійною тематикою, однак такий підхід, як свідчать дослідження та практика, не дозволяє вирішувати задачу формування умінь та навичок, необхідних студентові для здійснення завдань професійного змісту з використанням засобів ІМ. Тому формування ІКК, яке передбачає «накладання» іншомовних навичок на предметний зміст професії під час виконання професійних завдань, вбачається як підхід, у межах якого викладання дисципліни «Іноземна мова» у навчальному плані підготовки майбутнього фахівця, не формально, а змістовно буде спрямовано на досягнення цієї мети [4].

Навчання ІМ у немовному ВНЗ розуміється як навчання міжкультурної комунікації, нерозривно пов'язане з використанням сучасних методів. Так, науковець О. Сафроненко наголошує, що «сьогодні основне завдання навчання ІМ полягає в навчанні професійно-орієнтованого спілкування» [10, с.43], а сам процес навчання має бути практикоорієнтованим. Отже, необхідно знайти такі універсальні методи навчання ІМ, які дозволять досягти більш високого рівня підготовки фахівців шляхом інтеграції мовної та професійної сфер.

Так, визнання особистісно-орієнтованого підходу в якості нової парадигми освіти й виховання призвело до змін у постановці цілей, у відборі змісту, принципів і технологій навчання ІМ. Особистісно-орієнтований підхід уможливлює впровадження у навчальний процес активних форм і методів навчання, які сприяють розвитку творчих здібностей студентів, мисленню, умінню переорієнтуватися у сучасному суспільстві та дозволяють зробити акцент на групових і парних видах роботи. В якості найбільш адекватної технології навчання ІМ виступає навчання в співробітництві, метод проектів, використання таких видів робіт, які викликають емоційну розрядку студентів. Тобто мова йде про активні методи навчання, які спонукають студента та викладача до активності та взаємодії у процесі навчання.

Метод навчання – це певний спосіб цілеспрямованої реалізації процесу навчання, досягнення поставленої мети. У сучасній науці існує така класифікація методів навчання:

• за джерелом передачі та сприймання навчальної інформації – словесні, наочні, практичні (С. Петровський, Є. Голант);
• за характером пізнавальної діяльності – пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемне викладання, частково-пошуковий, дослідницький (І. Лернер, М. Скаткін);
• залежно від основної дидактичної мети і завдань – методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б. Єсипов);
• класифікація з точки зору цілісного підходу до діяльності у процесі навчання – методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання й мотивація учіння, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції, самокорекції, взаємокорекції у навчанні (Ю. Бабанський).

Варто зазначити, що нині у практиці підготовки студентів ВНЗ поряд із традиційними методами навчання досить широко застосовуються інноваційні, чільне місце серед яких займають активні методи навчання. Активні методи навчання – це методи, що стимулюють пізнавальну діяльність студентів, вони будуються в основному на діалозі, який передбачає вільний обмін думками про шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми та характеризуються високим рівнем активності студентів. Саме таке навчання загальноприйнято вважати «найкращою практикою навчання» у сучасному ВНЗ [12, с. 297]. Основна мета активних методів навчання ІМ – формування ІКК студентів, а всі інші цілі (освітня, виховна, розвивальна) реалізуються в процесі здійснення цієї головної мети.

До активних методів, що використовуються у практиці навчання ІМ належать: «Мозковий штурм», «Кейс-стаді», ділові ігри, дискусії, дебати, метод проектів, «Аналіз ситуацій», тренінги і т.д.

Активні методи навчання ІМ мають ряд переваг, а саме: забезпечують саморозвиток, самоактуалізацію особистості, дозволяють студенту самому шукати і усвідомлювати способи вирішення життєвих ситуацій. Окрім того, ці методи забезпечують вирішення освітніх завдань у різних аспектах: підвищення пізнавальної активності студентів; сприяють розвитку творчих здібностей та нестандартності мислення; допомагають активізувати самостійну діяльність; сприяють розвитку комунікативно-емоційної сфери особистості студента; формують позитивну навчальну мотивацію, ефективне засвоєння великого обсягу навчальної інформації; сприяють розвитку пізнавальних процесів – мови, пам'яті, мислення; допомагають розкрити особистісно-індивідуальні можливості кожного студента [3; 12, с. 297-298].

Зазначимо, що активні методи навчання можуть бути використані на різних етапах навчання ІМ. Дослідження показують, що на заняттях з використанням активних методів навчання ІМ (якщо вони орієнтовані на досягнення конкретних цілей і правильно організовані), студенти засвоюють матеріал найбільш повно і з користю для себе, тобто вони усвідомлюють значущість навчального матеріалу і думають, яким чином будуть застосовувати отримані знання в ситуаціях реального життя або подальшого навчання [12, с. 298]. Обираючи метод навчання, викладач повинен усвідомлювати, що головне при вивченні ІМ студентами немовних спеціальностей – це формування ІКК, а також їх виховання і розвиток.

З метою формування ІКК студентів немовних спеціальностей на заняттях з ІМ у ВНЗ доцільно використовувати такі активні методи навчання: імітаційні, які передбачають, як правило, навчання професійним умінням і навичкам та пов'язані з моделюванням професійної діяльності, інакше кажучи, імітуються як ситуація, так і сама професійна діяльність; неігрові, що передбачають аналіз конкретних ситуацій; рішення ситуаційних задач; вправи, виконання індивідуальних завдань; ігрові, розігрування ролей (рольова, ділова гра) [3; 5].

У межах нашого дослідження зупинимося на одному з найбільш ефективних серед активних методів навчання ІМ – «Кейс-стаді» (метод аналізу конкретних ситуацій) [3; 10]. Як правило, «Кейс-стаді» використовується під час вивчення гуманітарних дисциплін, зокрема в навчанні ІМ. «Кейсом» може стати будь-яка ситуація спілкування (в тому числі професійна ситуація), що вимагає її негайного вирішення шляхом обговорення, тобто за допомогою знання ІМ. «Кейси» наповнені професійним змістом і передбачають поєднання знання ІМ та професійної компетентності студентів того чи іншого напряму підготовки.

На нашу думку метод «Кейс-стаді» (метод аналізу конкретних ситуацій) сприяє формуванню ІКК у студентів немовних спеціальностей, оскільки, по-перше, «кейси» дозволяють спиратися на міждисциплінарні зв'язки і створити наближене до реальності професійне середовище, що дозволяє поєднати навчання ІМ із використанням студентами набутих ними професійних навичок та вмінь.

По-друге, наближеність до реальних ситуацій безсумнівно підвищує вмотивованість студентів, дозволяючи зняти або подолати психологічні бар’єри, які можуть виникати при відпрацюванні аналогічних мовних навичок у традиційному навчальному середовищі в аудиторії. По-третє, аналіз кейсів вимагає від викладача певної позааудиторної та аудиторної підготовки, яка сама по собі є ефективним видом навчальної діяльності. Як показує практика, студенти більш відповідально й творчо готуються до розбору «кейсу», виконуючи певну кількість навчальних завдань, які зазвичай сприймаються ними формально. [9, с. 240].

При розробці «кейсу» викладач має, в першу чергу, поставити цілі, які визначаються мовними компетенціями, а, потім ті цілі, що визначаються професійними знаннями і навичками. Останні повинні бути присутнім тільки в обсязі, доступному студентам і не мають викликати у них професійних труднощів. Інакше увагу студентів буде переключено з вивчення ІМ на рішення професійного завдання шляхом пошуку відсутніх знань, умінь і навичок в області професії.

Перед використанням методу «Кейс-стаді» на заняттях з ІМ, потрібно провести методичну підготовку, перш за все, викладачів, а потім і студентів. Бажано, щоб були підготовлені ефективні методичні вказівки, які пояснюють усі методичні кроки, детально пояснюють всю технологію аналізу «кейсу» . Якщо «кейс» реалізується у вигляді конкретної форми, наприклад, презентації, рольової або ділової гри, круглого столу, проекту тощо, незайвим буде надання студентам лексики, яка використовуватиметься при виконанні завдань «кейсу». [9, с. 243].

Висновок

Отже, здійснений аналіз наукових джерел свідчить про те, що ефективність формування ІКК у студентів немовних спеціальностей та становлення їх як компетентних і конкурентоспроможних фахівців залежить від вибору методів навчання ІМ. Введення активних методів у практику навчання ІМ студентів немовних спеціальностей має ряд переваг, оскільки вони ставлять студентів в активну позицію, що передбачає не лише засвоєння знань з мови, а й сприяє навчанню професійно-орієнтованого спілкування.

Список використаних джерел

1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / [наук. ред. укр. вид. : д-р пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва]. – К. : Ленвіт, 2003. – 273 с.
2. Катрич Н. Д. Формування іншомовної компетентності студентів політехнічного колледжу [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://intkonf.org/katrich-nd-formuvannya-inshomovnoyi-kompetentnosti-studentiv-politehnichnogo-koledzhu/. – Заголовок з екрану.
3. Коваль Т. І. Інтерактивні технології навчання іноземних мов у вищих навчальних закладах / Т. І. Коваль // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2011. – №6 (26).
4. Костенко Н. І. Особливості формування іншомовної комунікативної компетентності у студентів внз нефілологічних спеціальностей [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Znpkhist/2012_5/12knizns.pdf . – Заголовок з екрану.
5. Кругленко О. С., Кучма М. Б. Використання активних методів навчання [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.rusnauka.com/7_NMIW_2011/Philologia/1_80065.doc.htm . – Заголовок з екрану.
6. Ніколаєва Ж. В. Сучасні підходи до формування іншомовної компетенції майбутніх філологів у контексті євроінтеграції [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/pedagogika/2006/50-37-24.pdf . – Заголовок з екрану.
7. Програма з англійської мови для професійного спілкування / [кол. авторів Г.Є.Бакаєва, О.А.Борисенко, І. І.Зуєнок, В.О.Іваніщева та ін.] - К.: Ленвіт, 2005. – 119 с.
8. Програма з англійської мови для університетів/інститутів (п'ятирічний курс навчання): Проект / Колектив авт.: С. Ю. Ніколаєва, М. І. Соловей, Ю. В. Головач та ін. – К.: Київ. держ. лінгв. ун-т, 1998.
9. Раицкая Л. К. Методы активного обучения языку профессии в магистратуре (на примере кейс стадиз) / Л. К. Раицкая // Профессионально-ориентированное обучение иностранному языку и переводу в вузе: Материалы международной конференции. РУДН, 25-26 марта 2008 г. – М.: РУДН, 2008. – С. 239-243.
10. Сафроненко О. И. Программно-методическое, технологическое и кадровое обеспечение качества системы многоуровневой языковой подготовки студентов неязыковых вузов / О. И. Сафроненко. – Ростов н/Д: Изд-во ООО «ЦВВР», 2006. – С. 43.
11. Солодовникова Ю. Ю. Формирование иноязычной коммуникативной компетентности как условие совершенствования профессиональной подготовки специалиста социальной работы : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.08 «Теория и методика профессионального образования» / Ю. Ю. Солодовникова. – Курск, 2009. – 28 с.
12. Сумцова О. В. Формирование иноязычной коммуникативной компетенции студентов технических вузов при использовании активных методов обучения иностранному языку / О. В. Сумцова // Молодой ученый. — 2012. — №2. — С. 297-298.
13. Тенищева В. Ф. Интегративно-контекстная модель формирования профессиональной компетенции: автореф. дис. на соискание уч. степени д. пед. наук: 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / В. Ф. Тенищева. – М., 2008. – 44 с.
14. Чиханцова О. Роль іншомовної професійної комунікаційної компетенції під час оволодіння фахом у ВНЗ [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.social-science.com.ua/. – Заголовок з екрану.