Самовиховання
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | ''' | + | '''Самовиховання''' – [[Свідомість|свідома]] [[Діяльність|діяльність]] суб’єкта, спрямована на найповнішу реалізацію себе як [[Особистість|особистості]], зміна своєї особистості відповідно з чітко усвідомленими цілями, ідеалами. Самовиховання є відносно пізнім набутком онтогенезу, який пов’язаний із певним рівнем розвитку свідомості, критичного [[Мислення|мислення]], готовності до [[Самовизначення|самовизначення]], самовдосконалення. Самовиховання базується на адекватній самооцінці, вмінні критично [[Оцінка|оцінювати]] свої індивідуальні особливості й потенційні можливості. Необхідними компонентами самовиховання є самоаналіз особистісного розвитку, самозвіт і самоконтроль. У юнацькому віці самовиховання набуває зрілого і цілеспрямованого характеру через усвідомлення свого місця у світі, прагнення до самоствердження й самореалізації. Ефективності самовиховання сприяє реалістична самооцінка. Оскільки розвиток особистості є безупинним процесом, що не має межі, самовиховання – справа всього життя людини. |
− | + | ||
[[Категорія: Педагогіка]] | [[Категорія: Педагогіка]] | ||
[[Категорія: Педагогічні поняття]] | [[Категорія: Педагогічні поняття]] | ||
[[Категорія: Психологічні терміни]] | [[Категорія: Психологічні терміни]] | ||
− | [[Категорія: | + | [[Категорія: Приходько Ю.О., Юрченко В.І.Психологічний словник-довідник]] |
Поточна версія на 23:10, 25 лютого 2013
Самовиховання – свідома діяльність суб’єкта, спрямована на найповнішу реалізацію себе як особистості, зміна своєї особистості відповідно з чітко усвідомленими цілями, ідеалами. Самовиховання є відносно пізнім набутком онтогенезу, який пов’язаний із певним рівнем розвитку свідомості, критичного мислення, готовності до самовизначення, самовдосконалення. Самовиховання базується на адекватній самооцінці, вмінні критично оцінювати свої індивідуальні особливості й потенційні можливості. Необхідними компонентами самовиховання є самоаналіз особистісного розвитку, самозвіт і самоконтроль. У юнацькому віці самовиховання набуває зрілого і цілеспрямованого характеру через усвідомлення свого місця у світі, прагнення до самоствердження й самореалізації. Ефективності самовиховання сприяє реалістична самооцінка. Оскільки розвиток особистості є безупинним процесом, що не має межі, самовиховання – справа всього життя людини.