Самовиховання
Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки
Самовиховання – свідома діяльність суб’єкта, спрямована на найповнішу реалізацію себе як особистості, зміна своєї особистості відповідно з чітко усвідомленими цілями, ідеалами. Самовиховання є відносно пізнім набутком онтогенезу, який пов’язаний із певним рівнем розвитку свідомості, критичного мислення, готовності до самовизначення, самовдосконалення. Самовиховання базується на адекватній самооцінці, вмінні критично оцінювати свої індивідуальні особливості й потенційні можливості. Необхідними компонентами самовиховання є самоаналіз особистісного розвитку, самозвіт і самоконтроль. У юнацькому віці самовиховання набуває зрілого і цілеспрямованого характеру через усвідомлення свого місця у світі, прагнення до самоствердження й самореалізації. Ефективності самовиховання сприяє реалістична самооцінка. Оскільки розвиток особистості є безупинним процесом, що не має межі, самовиховання – справа всього життя людини.