Гордєєва Ж.В. Метафорична комунікація психолога в психотерапевтичної діяльності

Матеріал з PSYH.KIEV.UA -- Вісник психології і соціальної педагогіки

Поточна версія на 07:08, 1 вересня 2013

Гордєєва Жанна Вікторівна, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України

У статті розглядаються питання особливості сприймання алегоричного тексту (а саме - казки) суб’єктом психологічного консультування. В процесі свідомо роботи клієнта з трьохрівневою моделлю сприймання метафори, відбувається розширення свідомості людини, що призводить до спроможності різностороннє розуміти і аналізувати свою життєву ситуацію.

Ключові слова: метафора, метафорична комунікація, картина світу, сприйняття метафоричного тексту, розширення свідомості, казка.

The article considers the questions of how the counseling subject accepts allegorical text (namely fairy-tales). While the client (person) works wittingly with three - leveled model of a metaphor perception, his/her consciousness is extending and gives ability to percept and analyze the life situation.

Keywords: metaphor, metaphor communication, the worldview, the acceptance/perception of an allegorical text, consciousness extension, fairy-tale.

В статье рассматриваются вопросы особенностей восприятия иносказательного текста (а именно - сказки) субъектом психологического консультирования. В процессе сознательной работы клиента с трех уровневой моделью восприятия метафоры происходит расширение сознания человека, что приводит к его способности разносторонне воспринимать и анализировать свою жизненную ситуацию.

Ключевые слова: метафора, метафорическая коммуникация, картина мира, восприятие иносказательного текста, расширение сознания, сказка.

Постановка проблеми

Тексти, які озвучуються в процесі спілкування психолога з клієнтом, часто являються метафоричними. На консультації клієнт розповідає психологу про своє життя, свої думки і почуття. Метафора в цьому випадку дає можливість краще виразити внутрішні переживання, яскравіше передати внутрішні глибинні сенси. В лінгвістичній системі знань метафора розглядається як універсальний механізм семантичних змін, що забезпечує включення нових об’єктів в культурно-мовний контент шляхом вироблення для них номінацій і розкриття їх істотних сенсів. В основі метафори лежить порівняння, співставлення у власному досвіді інформації нинішньої і пережитої в минулому. Процес метафоризації призводить до зіткнення сенсів, результатом чого являється запозичення понять однією областю пізнання з іншої. Метафора забезпечує словесне формулювання реальності у всій її різноманітності, внаслідок чого остання сприймається як складна, але впорядкована сукупність якостей. Використання метафори в процесі психологічного консультування призводить до «запуску» свідомого чи підсвідомого пошуку у клієнта, який може йому допомогти у використанні своїх особистих ресурсів для вирішення його проблеми. Питання метафоричного спілкування психолога з клієнтом з метою розширення свідомості останнього, тобто підвищення активності свідомості при більш широкому, з кількох позицій, баченні ним своєї проблеми, особливо актуальне в умовах зростання кількості стресогенних чинників в сучасному суспільстві. (8, с.153)

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Представники більшості психотерапевтичних напрямків активно використовують метафору як спосіб впливу на клієнта. Так, метафорична комунікація займає помітне місце в гештальт-терапії, НЛП, гуманістично і екзистенційно зорієнтованих підходах, еріксоніанстві. Так, питання застосування метафор в психотерапевтичній практиці розглядали такі західні психологи як, К. Юнг, Ш. Коп, Д. Джейнс, М. Еріксон і Россі, Бендлер і Гріндер та ін.

Використання метафори в психотерапії має безліч підстав, що коріняться у її семіотичній природі. Н.Д. Арутюнова перераховує наступні властивості метафори: злиття в ній образу і змісту; контраст з повсякденною назвою або позначення суті предмета; категоріальне зміщення; актуалізація випадкових зв’язків (асоціацій, конотативних значень і сенсів); незвідність до буквального перефразування; синтетичність і розмитість, дифузність значення; допущення різноманітних інтерпретацій, відсутність чи необов’язковість мотивації; апеляція до уяви чи інтуїції, а не до знання чи логіки; вибір найкоротшого шляху до сутності об’єкта. Всі ці характеристики знаходять застосування в тій спонтанності, майже невловній і одночасно доцільній грі особистісних смислів і значень, яка і складає динаміку психотерапевтичного процесу (1).

Ціла низка психологів називають наступні варіанти застосування метафоричних моделей, метою яких є:

1. підказати рішення і досягти більшого психотерапевтичного ефекту, порівняно з прямими порадами, яких клієнти не завжди виконують. Клієнт сам установлює аналогію і знаходить вихід зі свого стану;
2. допомогти в розвитку самосвідомості клієнта, тобто у формуванні його емоційної сфери, поведінкових норм, способу мислення, з тим, щоб клієнт відчував себе більш стійко в житті. Слушна для певного випадку історія допомагає клієнту ніби глянути на себе зі сторони і дає підказку, що треба змінити;
3. ініціювати нові ідеї і підсилити мотивацію шляхом створення історії, що породжує в думці клієнта певну ідею;
4. вплинуть на форми ставлення до інших людей шляхом аналізу міжособистісних проблем;
5. підштовхнути до дії;
6. послабити опір сприйняттю ідеї і стимулювати асоціативне мислення. Підходяща історія може непомітно наштовхнути клієнта на потрібну думку. Зазвичай розповідь багатозначна і, вслухаючись, клієнт відбирає те, что має до нього безпосереднє відношення;
7. переосмислити проблему і визначити її по-новому, тобто змінити стереотипи клієнта. Визначивши проблему з іншого боку, психолог відповідно знаходить інший спосіб її вирішення і допомагає усунути саму проблему.
8. спонукати клієнта до творчості і різноманітної діяльності, являючи собою приклад живого і цікавого спілкування;
9. допомогти знайти шлях до своїх духовних резервів.

Деякі автори виокремлюють наступні етапи в конструюванні метафори:

1. повністю визначити проблему;
2. визначити структурні складові проблеми і відповідні «рольові особи»
3. знайти подібну, схожу за структурою ситуацію;
4. вказати на логічну розв’язку, визначити, чому потрібно навчитися і знайти контексти, де ці моменти будуть очевидними;
5. втілити ці структури в історію, яка буде цікавою і приховає намір.

Виокремлюються такі психологічні механізми конструювання метафори:

1. порівняння непорівнюваного – установлення відношення подібності між рівними реальностями;
2. можлива неможливість – допущення можливості подібності непорівнюваних в реальності сутностей;
3. несумісна сумісність – метафора складається з різнорідних об’єктів;
4. множинна єдність – метафора складається з декількох планів: буквального словесного вираження і нового смислу.

У цілому, роботу з метафорами в ході сесії можна уявити у вигляді такої послідовності:

1. оформлення метафори, перетворення на метафору заперечуваного або погано усвідомлюваного переживання клієнта;
2. за необхідності, за прояву інших, конфліктуючих з даним станом, потреб, бажань чи уявлень про себе і знаходження форми для них, можливе вирішення конфлікту на метафоричному рівні;
3. контактування клієнта з метафоричним образом;
4. прийняття, інтеграція і формування клієнтом нового уявлення про себе, яке включає також відкинутий раніше (або незнайомий) стан

Метафори (в формі чарівних казок, притч, історій, віршів, анекдотів) свідомо використовуються психологами, щоб допомогти клієнтам здійснити бажані зміни. Клієнт може висловлюватися про будь-які сфери свого досвіду, де він відчуває обмеженість вибору, що міг би його задовольнити, або ж, можливо, не бачить ніяких інших альтернатив, окрім тієї, яку він має на даний час і якою невдоволений. В цьому випадку психолог може розповісти йому історію зі свого власного життя або з життя іншого клієнта, або створити нову. Психолог виходить з того, що досвід іншої людини в подоланні проблем, подібних до проблем даного клієнта, дасть йому, прямо чи опосередковано, спосіб, з допомогою якого він зможе справитися з ситуацією. В своєму дослідженні метафоричної комунікації ми вирішили скористатись таким засобом активізації психічного механізму клієнта в процесі психологічного консультування, як казка.

Психологічний, лінгвістичний, семіотичний підходи до вивчення тексту як засобу організації в єдине ціле суб‘єктивного досвіду людини висвітлені в трудах таких дослідників, як Р.Барт, Дж.Брунер, Л.С.Виготський, Н.Ф.Каліна, Ю.М.Лотман, В.В.Нуркова, Ю.С.Степанов, Н.В. Чепелєва. Питаннями дослідження психологічного аспекту казок та міфів займались такі учені, як Е. Берн, Б. Беттельхейм, Х. Захс, Т. Зінкевич-Євстигнеєва, І. В. Євтушенко, В. Пропп, О. Ранк, В. Л. Солодухов, З. Фройд, Е. Фромм, К. Ґ. Юнґ та ін.

На думку Т. Зінкевич-Євстигнеєвої, казка - це «особливий інформаційний формат, це шифр. Щоб розшифрувати інформацію, необхідні спеціальні знання, життєвий і духовний досвід. Але гідне подиву те, що, навіть будучи нерозшифрованою, найцінніша, життєво важлива інформація надходить до нашої підсвідомості. Вона починає активно брати участь у нашому житті, формуючи систему цінностей, і за допомогою цього впливає на нашу поведінку». (7. С. 21-23) Т. Зінкевич-Євстигнеєва виділяє такі етапи цього процесу:

1. Етап спонтанного складання і передавання історій (казки народні і авторські, міфи, легенди, притчі, анекдоти, байки ті ін.) дозволяє психотерапевту (казкотерапевту) ставати носієм стародавньої традиції передачі досвіду, знань про соціальне і духовне життя.
2. Етап прихованого смислу, символізму міфологічних історій (К.Г.Юнг – психологічного призначення казки, міфу, легенди.) В цих історіях відображається психічна реальність людини, її внутрішні ритми, протиріччя, сценарії духовних пошуків. В багатьох космогонічних міфах зашифровані знання про виникнення Всесвіту. Багато що зможемо розшифрувати в майбутньому. В казках міститься надзвичайно багатий матеріал для істориків, етнографів, філологів, культурологів, фізиків, біологів, лікарів.
3. «Психотехнічний» етап застосування казки. Допомагає пом’якшити вплив, робить психологічну інтервенцію менш директивною, активізує ресурси уяви, розширюючи межі свідомості.

Багато хто з учених відзначає таку особливість казок, як можливість переводити соціальну дійсність в тонку реальність внутрішніх переживань. В основі цього процесу лежить унікальна робота механізмів інтроекції: процес переведення зовнішніх вражень у внутрішні образи, переживання, супроводжується появою у клієнтів яскравих метафор і сюжетних комбінацій.

Розглянемо переваги використання тексту народної казки:

1. Метафоричність, алегоричність казки, спрямованість до фантастики дає змогу «обійти» соціальні заборони та в ігровій формі знайти рішення в складній ситуації.
2. Впровадження фантастичних елементів дає свободу почуттям і створює злагоджену композицію в парадоксальних ситуаціях.
3. Введення міфологічних елементів актуалізує існуючі архетипи і динамічні конструкти міфологічної свідомості, що, своєю чергою, активізує енергію підсвідомості і креативність.
4. Основою для образного «багажу» казок є механізми, що породжують образи сновидінь. Це забезпечує «інтимність» у відносинах казки і внутрішнього світу людини.

Звичайно, існують і недоліки використання текстів народних казок психологом в процесі психологічного консультування. Назвемо їх:

1. Казковий сюжет може відволікати людину від контакту з реальністю в світ проекцій.
2. Використання навіть нескладних сюжетів може включати в себе архетипи і створювати додаткові ефекти «зворотного парадоксального програмування».
3. Від психолога вимагається глибоке знання «образної мови підсвідомості».
4. Казка може створювати суперечність між життєвою логікою і логікою міфологічної свідомості.

У казковому сюжеті є спогади про дитинство, коли креативних ресурсів було багато. Казка завжди говорить інфантильною мовою, в якій проблискує дитяча влада над світом. В казці завжди хороший (прогнозований) фінал і тому менше тривоги. В будь-якому випадку казка це «ніби». В казці за рахунок композиції людина може спростити соціальні зв’язки і зробити ситуацію менш небезпечною, або менш складною, так як деякі закономірності природного існування в казці змінені (наприклад, можуть оживати померлі, можуть здійснюватися чарівні перетворювання). Таким чином, пацієнт може виразити те, що він не відважується виразити в більш навантаженому зв’язками соціальному контексті.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів

Враховуючи все вищесказане про казку, ми склали анкету для клієнта психологічного консультування, в якій мова йде про улюблену казку. Вибір клієнтом тієї чи іншої казки дає психологу додаткову інформацію як про клієнта, так і про проблемну ситуацію та шляхи роботи з нею. До того ж, вибір улюбленої казки клієнтом допомагає встановити кращий контакт між психологом і суб’єктом психологічного консультування, «включаючи» терапевта в модель світу людини, яка звернулася за допомогою.

Припускається, що клієнт, який просить у консультанта сприяння у вирішенні проблеми, має унікальний досвід і властиві йому уявлення та специфічні ідеї, тобто має власну модель світу, яка включає в себе як переживання так і узагальнення цих переживань. Тому найголовнішою вимогою, яка пред’являється до метафори щодо її ефективності, є те, що вона повинна взаємодіяти з клієнтом в його моделі світу. Вираз Еріксона «зустріти клієнта в його власній моделі світу» означає те, що метафора повинна зберегти структуру даної проблемної ситуації. (16) Якщо проблема клієнта і наведена метафора мають подібність в структурі, клієнт (несвідомо або навіть свідомо) буде зв’язувати їх між собою.

Взаємодія психолога і клієнта - типовий компонент різних психологічних моделей психотерапії, за рахунок якого здійснюється розвиток потенціалу особистості. Ця взаємодія спрямована на розуміння, що є певним відгуком на досвід іншої людини. Психоаналіз інтерпретує таке розуміння як відображення психоаналітиком свідомих та несвідомих компонентів психічного матеріалу, біхевіористи наполягають на знанні чинників, від яких залежить поведінка клієнта, а для представників психотерапевтичних шкіл гуманістичної спрямованості мова йде, передусім, про співпереживання (емпатію). (15. С. 8)

Щіпановська О.Р. пише в своїй дисертаційній роботі «Психологічні чинники психотерапевтичного дискурсу», що «взаємодія психотерапевта з клієнтом в усіх психологічних моделях психотерапії об’єктивується у дискурсивній практиці, тобто специфічній формі використання мови для генерування мовлення, яка є знаряддям здійснення зміни концепту (моделі) навколишньої дійсності, трансформації системи особистісних смислів суб'єкта... Дискурс тут розуміється як процес і результат об'єктивації психічної реальності суб'єкта. Дискурс – це мовлення суб'єкта, що розглядається у сукупності з екстралінгвістичними чинниками його породження та функціонування, "мовлення як життя"... Саме дискурс складає онтологію психотерапевтичної взаємодії. Він є, водночас, і головним засобом психотерапевтичного впливу (дискурс психотерапевта, що формується за законами пансеміотичного впливу), і основним його об'єктом (дискурс клієнта, в якому об'єктивовані його життєві труднощі та психологічні проблеми)». (15. С.8)

Девід Гордон у своїй роботі «Терапевтичні метафори» (5) говорить про те, що в процесі життєвого функціонування кожна людина розробляє власну унікальну модель світу, яка базується на комбінації генетично зумовлених факторів та її особистого досвіду. Ця модель включає в себе всі переживання і всі узагальнення, що відносяться до цих переживань, а також усі правила, за якими вживаються ці узагальнення. Деякі частини зазначеної моделі зазнають певних змін в міру вашого фізіологічного розвитку і у відповідності з новим досвідом, в той час як інші частини цієї моделі уявляються ригідними і незмінними. Не існує двох однакових моделей світу. Відправним пунктом в терапії є спроба терапевта зрозуміти модель світу, яка є у даного клієнта. Важливою складовою частиною отримуваної інформації є метафори. Кожен метафоричний елемент інформації, представлений клієнтом, розуміється та інтерпретується терапевтом згідно зі своєю моделлю світу. Терапевт буде час від часу порівнювати свою інтерпретацію проблеми клієнта з тією, яку має останній, з тим, щоб переконатися, що вони говорять про одне і те саме.

Таким чином, однією із основних вимог до професійної компетентності психолога при роботі в метафоричному просторі є вміння зрозуміти і прийняти картину світу клієнта.

Для будь-яких методів психотерапії є характерною певна послідовність етапів, типових для психотерапевтичного процесу, як такого усвідомлення клієнтом наявності проблеми (скарга, симптом тощо), а, отже, підстав для звернення по допомогу; встановлення стосунків між психологом та клієнтом; висловлення клієнтом своїх почуттів, і робота психолога у взаємодії з клієнтом над його проблемою; аналіз переживань клієнта (до того рівня глибини, який відповідає обраному методу психотерапії); виявлення глибинних переживань клієнта та аналіз символіки (у випадку глибинної психотерапії); опрацювання переживань клієнта; рух до інсайту і планування дій; екстерналізація і завершення стосунків. (15) Всі названі етапи психотерапевтичного процесу психолог може реалізувати через свідому роботу клієнта з улюбленою казкою. Так, за допомогою анкети про улюблену казку, він «створює умови» для виведення потрібної інформації про рішення складної ситуації клієнта з області неусвідомлюваного або витісненого зі свідомості. (3). Оскільки людина – це самодостатня, самоорганізована, самопрограмована система (4, С. 15), то завдання психолога – через казку, як метафору, допомогти людині увійти в глибини свого «Я» і знайти вихід з проблемної ситуації у собі самій, тобто зі сфери несвідомого вивести інформацію про вирішення своєї проблеми в область усвідомлюваного, в сферу свідомого. Таку роботу психолога можна проілюструвати наступною моделлю метафоричної комунікації «Ідеальний керівник»:

(Ідеальний керівник. Недосвідчений водій гальмує, і пасажири відчувають незручність. Тому що в момент зупинки він тисне на гальмо до кінця. Досвідчений водій в момент зупинки вже не натискає на гальмо. У цих водіїв прямо протилежне положення ноги в момент зупинки. Ступінь майстерності виявляється у зміні звичного на протилежне. Як горизонталь ступінь зміняється вертикаллю. Недосвідчений керівник спочатку багато думає над тим, який наказ віддати. А вже потому, як віддасть, розвиває гарячкову діяльність, щоб забезпечити його виконання. Досвідчений керівник спочатку створить умови для виконання будь-якого свого наказу. а вже потім і не віддасть його взагалі, а лише висловить побажання. І не переймається про його виконання. Не його це справа, а інших людей. Йому нема чим перейматися.. (6. С. 295-296)

Приведемо зразок анкети і відповіді на питання студентки і практикуючого психолога.

Анкета

1. Яка казка була Вашою улюбленою в дитинстві? Скільки Вам було тоді років? Чому саме вона була улюбленою?
2. У чому мудрість і зміст цієї казки з точки зору Вашого теперішнього віку?
3. З яким героєм Ви себе ототожнювали? Чому? Чи існує подібність між подіями у казці і у Вашому житті?
4. Що таке мудрість, на Ваш погляд?
5. У чому полягає різниця між розумною і мудрою людиною, на Ваш погляд?
6. Для чого потрібні казки, на вашу думку?
7. Опишіть, будь ласка, наступні рівні Вашого сприйняття цієї казки:

• буквальний;

• морально-повчальний;

• духовно-містичний.

Галина К. 19 років, студентка 2 курсу Національного Авіаційного Університету. Родом з Херсонщини.

1. «Златовласка». 2 – 5 років, любила за те, що в кінці перемогла справедливість.

2. Сенс у тому, що добрі справи творити нелегко, але люди (і не тільки люди,але й уся природа) підуть тобі назустріч у твоїх благородних справах. І мудрість цієї казки полягає в тому, що кожного чекає своя винагорода (за зло – покарання). Ця казка вчить нас йти дорогою добра.

3. Звичайно, ж із головним героєм - юнаком Іржиком. Який допомагав людям і тваринам, виконуючи накази злого царя. Напевне, злого царя у моєму житті грає розум, а Іржика – серце, яке не може залишитись байдужим до чужого горя. Це можна виразити у вірші власного написання:

То, что разум не смог бы вместить,

Окрестила "СВОБОДОЙ" душа,

Та, что просто хотела любить

И идти через жизнь не спеша

То, что разум не смог бы понять,

Давно пройдено, но впереди:

Своим сердцем других обнять

И весь мир уместить в груди.

То, что разум отрёкся знать:

Небо синее - за спиной.

То, что люди умеют летать,

Разговаривая с Тобой...

4. Мудрість – це вміння поглиблено мислити, аналізуючи ситуацію з посиланням на власний досвід.

5. Розумна людина творить раціональні вчинки і приймає раціональні рішення, а мудра не керується лише логікою у прийнятті рішень, а дослухається більше до душі, ніж до розуму, така людина може поставити чужу вигоду вище за власну. Мудра людина на крок попереду.

6. Казки потрібні для того, щоб повчати мудрості. Дітям простіше засвоювати правила поведінки і певні істини в алегоричній формі, яка розвиває уяву і вчить ширше мислити.

7. (Трирівнева модель метафоричної комунікації)

1. буквальний: Сенс казки у тому, що ми можемо побачити наскільки жахливою може стати людина, зіпсована абсолютною владою і як можна мудро розпоряджатися своїм даром. У самому тексті казки приводяться наслідки вчинків і їх вплив на суспільство.

2. морально-повчальний: Казка вчить творити добро не лише для себе, а й для оточуючих, вчить дослухатися до чужої думки, допомагати ближньому. Також дуже цікавий кінець казки, коли цар наказав себе стратити показує нам до чого можуть привести заздрощі. Врешті решт кожен отримає по заслузі.

3. духовно-містичний

На мою думку, духовно – містичний зміст цієї казки можна трактувати як модель поведінки у суспільстві. Бог допомагає всім і завжди, треба лише до нього прислухатися і намагатися самостійно щось робити («Дорогу осилит идущий»).

З якою проблемою Галина звернулася до психолога і чим вона є повязаною із казкою?

«Мене дуже турбує нинішнє ставлення людей до навколишнього середовища, проблема вичерпних природних ресурсів і нетолерантного ставлення до тварин. Сигнал тривоги чітко зазвучав, коли до нашої національної біди – Чорнобильської АС додався ще і вибух на Японській АС «Фукусіма». Страшно навіть уявити, що очікує нас і наших дітей, які жахливі мутації понесе за собою цей вибух. До того ж, це, на жаль, не єдина проблема нашого часу. По новинах день і ніч розповідають про катаклізми: пожежі, потопи, селі... Люди настільки захопилися викачуванням з природи життєвих ресурсів, що не помітили, як руйнують своє ж середовище існування.

Із казкою я пов’язую це, в першу чергу, як є і як має бути.

Як є. Люди поводяться подібно до лютого царя. Людина – цар природи, може зробити усе, що заманеться. Шкода, що хочеться робити у наш час людям лише те, що приносить грошову вигоду. А після нас хоч потоп! - Уседозволеність руйнує духовність і моральність людини. Вирубують ліси, випалюють поля, пускають іншим руслом ріки, вбивають тварин і взагалі поводяться так, неначе цей світ винен у всіх бідах людства. Життя сучасної людини нагадує люту та жорстоку помсту цьому світові.

Як має бути. Людина живе у світі тимчасово. Всі ми народжуємося і всі колись загинемо. Але у всіх є пращури і будуть нащадки. Треба зберегти цю планету для наших дітей.»

Коментарі психолога: Після проведення даної анкети і свідомої роботи пацієнта у пошуках виходу з конфліктної ситуації, студентка стала активістом школи волонтерів Національного Авіаційного Університету 2010-2011 при підтримці фонду «Зоряна Мрія». Вона сама прокоментувала свої дії так: «Як дім починається з цеглини, так культура починається з людини. Одна людина спроможна знайти однодумців, а разом із такою групою ніякі біди не страшні! Я ввійшла до активної молоді, якій набридло чекати допомоги зі сторони. Ми проводимо суботники в Київських парках, збираємо гроші на медичне обладнання в дитячі лікарні міста, допомагаємо дітям у дитячих будинках. Словом, ми – волонтери. А шлях волонтера починається із кроку на дорогу добра».

А. І. Ю., 30 років, Центр психології м. Київ «Я+сім’я», практичний психолог.

1. У дошкільному віці (5-6 років) улюбленою була казка про Івасика Телесика і Бабу Ягу. З одного боку це була дуже страшна казка (як мені тоді здавалося), з іншого дуже цікава – маленький хлопчик переміг саму Бабу Ягу – уособлення зла. В той же час у мене були суперечливі почуття стосовно поразки Баби Яги: радість і жаль одночасно. Дуже хотілося, щоб все закінчилося добре для обох сторін, щоб Баба Яга «перевиховалася» і перестала чинити погано. Оригінальна кінцівка казки «не давала мені спокою» і багато разів в голові прокручувалася думка: «Ну чому не може бути інакше? Чому повинен хтось померти? Чому не можуть бути задоволені обидві сторони: і Івасик, і Баба Яга? »

2. Зміст цієї казки полягає у тому, що добро (у вигляді Івасика) перемагає зло (у вигляді Баби Яги). І хоча для цього потрібно докласти зусилля, але приз – це життя. Баба Яга – це і зло в нас, і зло навкруги, яке ми можемо перемогти, і для цього потрібно: не втрачати надію, думати-думати-думати і робити-робити-робити.

Мудрість цієї казки, на мою думку, полягає у тому, що вона вчить не втрачати надію (ніколи не опускати руки) і думати, що робити, навіть тоді, коли тебе хочуть з’їсти, тобто емоції (страх, гнів) не повинні заважати думати у складних ситуаціях.

3. Напевно з Івасиком Телесиком (хоч я і дівчина). Хотілося бути такою розумною як і він, і ніколи не втрачати розум, навіть коли мені страшно. Інколи мені вдається бути такою, інколи ні. А коли вдається, дуже часто я жахаюся своєї холодності: тут ТАКІ події, а я спокійна і думаю, що робити далі, ніби мене це не зачіпає (зараз розумію, що спрацьовує захисний механізм психіки - раціоналізація).

Існує схожість не з подіями, а більше з моєю реакцією (реакцією мене маленької) на події у казці. Коли хтось «отримує», у мене і зараз проминає думка «Чому не можуть бути задоволені всі?». Розумом розумію, що Бог (Судьба, Життя) краще знає, що потрібно для цієї людини, проте реакція залишається (останнім часом вже рідше).

4. В даному разі мудрість – це те, чого дана казка вчить; те що інколи і не зразу побачиш, але що має вагу; те без чого казка не казка, а так якась історія, розповідь; це ніби підтекст, який кожен побачить по-своєму, а може хтось і зовсім не побачить, на жаль.

5. Розумна людина – це та, яка користується своїм розумом, тими знаннями, які вона має. А мудра людина – далекоглядна, ніби вона наперед бачить, що краще для неї та інших.

6. За допомогою казки передається мудрість народу, це те зернятко, без якого деякі будуть знов і знов «наступати на граблі». Казки – це ніби файли, база даних з різною реакцією на різні ситуації, тобто можна вчитися на чужих помилках і на чужих перемогах. Крім того, ототожнюючи себе з героями казки (зрозуміло, що з позитивними), дитина проживає у своїй голові ці події і, стикаючись з подібним у житті, вона по-іншому (мудро) реагує. Казка - це як щеплення: зробив щеплення і не такий страшний вірус – «прожив» казку (в уяві) і не таке страшне (своєю невідомістю) реальне життя.

7. 1.буквальний: Зла Баба Яга заманила хитрістю маленького хлопчика Івасика Телесика до себе і хотіла з’їсти, але він обманув її і замкнув у печі, де Баба Яга і запеклася.

2.морально-повчальний: Як ти з іншими чиниш, так і з тобою будуть чинити (що випускаєш у світ, те тобі і повертається): Баба Яга обманула і хотіла загубити хлопця, а в результаті Івасик її обманув і «загубив». А також те, що добро може перемогти зло, хоч яким би страшним воно не здавалося.

3. духовно-містичний: Бабу Ягу можна розглядати і як зло всередині нас. Тоді ця казка про боротьбу всередині нас – боротьбу зла і добра. В нас є сили, щоб перемогти зло, але для цього потрібно докласти зусилля: не лінуватися, не нервувати, поступати мудро як Івасик. І тоді буде неймовірне: маленький хлопчик (всередині нас) переможе злу стару (досвідчену) Бабу Ягу – мале зернятко істини, добра переможе наші старі негативні реакції.

Висновки

На основі аналізу інформації, отриманої в ході психологічного консультування та проведення експерименту – анкетування (36 анкет) серед молодих людей, які зверталися на консультацію (середній вік 21 рік) та психологів (науковців та практичних психологів, середній вік 45 років) можна зробити такі висновки:

І. 1. серед клієнтів домінує морально-повчальний (морально-назидательный) тип сприйняття алегоричного тексту ( 78 %);

2. серед психологів спостерігається наявність сформованих моделей морально-повчального та духовно-містичного типів сприйняття та аналізу алегоричного тексту.

Окрім того, на основі аналізу анкет психологів можна виокремити 4-й тип сприйняття алегоричного тексту – соціальний.

ІІ. Тип сприйняття алегоричного тексту корелює з рівнем розуміння своєї життєвої ситуації: серед клієнтів середній бал – 55 %; серед психологів – 76%. Отже, наявність різних моделей сприйняття алегоричного тексту розширює свідомість людини і, відповідно, здатність всебічно сприймати і аналізувати свою життєву ситуацію.

ІІІ. Збільшення здатності суб’єкта в процесі психологічного консультування аналізувати алегоричний текст сприяє розширенню свідомості клієнта і є передумовою розуміння складних життєвих ситуацій.

IV. Основними вимогами до професіональної компетентності психолога при роботі з клієнтом в метафоричному просторі є: 1. Вміння зрозуміти і прийняти картину світу клієнта. 2. Вміння знайти такі метафоричні моделі, які допоможуть змінити сприймання клієнтом своєї життєвої ситуації. Це вимагає уміння психолога самому працювати в метафоричному просторі, використовуючи трьохрівневу модель сприймання тексту: 1. буквальний рівень сприймання; 2. морально-повчальний рівень сприймання; 3. духовно-містичний рівень сприймання.

Література

1. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс. Текст. / Н.Д. Арутюнова // Теория метафоры: Сборник. - М. : Прогресс, 1990. - С. 5-33.
2. Вачков И.В. Сказкотерапия: Развитие самосознания через психологическую сказку. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Ось-89, 2003. – 144 с.
3. Гордєєва Ж.В. Методолого-психологічні засади використання метафори як засобу розвитку самосвідомості особистості // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. – К.: Ніка-Центр, 2009. – Вип. 37. – С.127 – 136.
4. Гордєєва Ж.В. Розвиток регулятивної функції самооцінки у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку // Дисертація на здобуття наук. ст. кандидата психологічних наук К., 2007. С. 15.
5. Гордон Д., Терапевтические метафоры. - М.: Независимая фирма «КЛАСС», 2000.
6. Евтихов О, Трепашко Т. Грааль мудрости. Истории и метафоры. Кн.2. – СПб.: Речь, 2005. С.295-296
7. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Тайный шифр женских сказок. – СПб.: Речь, 2006. – 272 с.
8. Калина Н.Ф. Основы психотерапии –М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклер», 1997. – 272 с. Серия «Актуальная психология».
9. Лэнктон Кэрол Х., Лэнктон Стивен Р. Волшебные сказки: ориентированные на цель метафоры при лечении взрослых и детей. Перев. с англ. – Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – 432 с.
10. Миллс Дж., Кроули Р. Терапевтические метафоры для детей и внутреннего ребенка /Пер.с англ.Т.К.Кругловой. – М.: Независимая фирма "Класс" (Библиотека психологии и психотерапии).
11. Психология в сказках с комментариями / сост.: М.А.Дыгун, Т.Н.Бендега, О.В. Липская и др..- Мозырь: Содействие, 2008. – 144 с. – (Серия «Психология народной мудрости»).
12. Рикёр П. Метафорический процесс как познание, воображение и ощущение Текст. / П. Рикёр // Теория метафоры: Сборник / сост. Н.Д. Арутюнова. - М.: Прогресс, 1990. - 416- 434.
13. Соколов Д. Сказки и сказкотерапия. - М, 1997.
14. Шиловська О.М. Психологічні особливості породження наративу як засобу саморозвитку особистості // Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 2003. с. 7.
15. Щіпановська О.Р. Психологічні чинники психотерапевтичного дискурсу // Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 2005. с. 7.
16. Эриксон М. Мой голос останется с вами. -СПб, 1995.